Постанова № 47991611, 22.05.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2015 року 11 год. 30 хв. Справа № 808/7017/14 Провадження № ДО/808/516/14м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів

головуючого судді Сацького Р.В.

суддів Семененко М.О.,

Сіпаки А.В.,

за участю секретаря судового засідання Ярошенко А.С., та сторін:

від позивача: ОСОБА_2;

ОСОБА_3

від відповідача 1: Завгородній В.Ю.;

від відповідача 2: не прибув;

від відповідача 3: Довбиш В.М.;

від відповідача 4 : не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_6

до відповідачів: 1. Міністерства внутрішніх справ України

2. Головного Управління МВС України в Донецькій області

3. Слов'янського МВ (з обслуговування м. Слов'янська та Слов'янського району) ГУ МВС України в Донецькій області

4. Державної казначейської служби України

про: визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України в Донецькій області та Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування м Слов'янська та Слов'янського району) про скасування наказів міністра МВС України Авакова А.Б. № 1535 л / с від 12 серпня 2014 року в частині його звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу; міністра МВС України Авакова А.Б за №805 від 29.07.2014 в частині його звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу;поновлення його на посаді інспектора ПС взводу №4 роти ПС Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування м Слов'янська та Слов'янського району) без переривання стажу роботи; стягнення з МВС України на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 29.07.2014 по день винесення постанови у справі; визнання незаконним та скасування наказу №333 л / с від 05.09.2014 року начальника Головного Управління МВС України в Донецькій області Пожидаєва К.М. в частині встановлення йому вислуги років на службі в органах внутрішніх справ в календарному обчисленні 10 років 07 місяців 26 днів, а в пільговому обчисленні - 13 років 07 місяців 14 днів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржені накази є безпідставними, оскільки вчинків, що слугували підставою для звільнення, позивач не вчинював. Крім того, позивач вказує, що з оскарженими наказами він ознайомлений не був, виконував посадові обов'язки, проте заробітну плату не отримав.

Відповідач 1 - Міністерство внутрішніх справ України - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, в яких зазначив, що керівництвом Слов'янського МВ у період окупації м. Слов'янська озброєними представниками так званою «Донецькою народною республікою» з 12 квітня по 5 липня 2014 року була організована співпраця осіб рядового і начальницького складу із незаконними збройними формуваннями ДНР, що виразилося в їх незаконних вказівках та діях. У ході службового розслідування було встановлено, що окремі працівники Слов'янського МВ ГУ МВС в Донецькій області, у тому числі і ОСОБА_9, відмовилися виконувати свій професійний обов'язок та не виходили на службу без поважних причин.

Своїми діями ОСОБА_6 самоусунувся від виконання своїх професійних обов'язків щодо захисту державних інтересів та інтересів громадян України, чим порушив вимоги Закону України «Про міліцію» та Присягу співробітника органів внутрішніх справ України.

Відповідач 2 - Головне управління МВС України в Донецькій області заперечував проти задоволення позовних вимог, в письмових запереченнях зазначив, що звільнення ОСОБА_9 відбулося за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, що є окремою підставою звільнення і не є видом дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. Просив колегію суддів у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідач 3 - Слов'янський МВ ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування м Слов'янська та Слов'янського району) заперечував проти задоволення позовних вимог, просив колегію суддів у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідач 4- у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, ніяких пояснень, заперечень, клопотань до суду не надіслав.

На виконання ухвали колегії суддів від 22.01.2014 про витребування доказів від Прокуратури Харківської області надійшов лист за вх. №15503 від 14.04.15 в якому вказано, що до Генеральної прокуратури України з МВС України надійшли копія висновку службової перевірки (разом з матеріалами) від 11.08.2014 «За фактом неправомірних дій працівників Слов'янського МВ ГУ МВС України в Донецькій області», які долучено до матеріалів кримінального провадження №420140500000473 від 16.04.2014. Враховуючи те, що досудове розслідування триває, розголошення матеріалів кримінального провадження може негативно вплинути на швидкість, повноту та неупередженість розслідування, органи досудового розслідування не мають можливості надати суду у вказаний строк копію висновку службової перевірки (разом з матеріалами).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін та їх представників, колегія суддів встановила наступне.

На час виникнення спірних правовідносин, а саме з 05.08.2013 ОСОБА_6 проходив службу у званні капітана міліції на посаді командира взводу №2 роти патрульної служби Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району).

Наказом міністра МВС України Авакова А.Б за №805 від 29.07.2014 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ МВС України в Донецькій області» за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і молодшого начальницького складу, порушення ст.65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, керуючись ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, позивача за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, було звільнено.

В подальшому, наказом міністра МВС України Авакова А.Б. № 1535 л/с від 12 серпня 2014 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Спірні відносини врегульовано Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію»; Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 06 грудня 1991 року № 552.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію» міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 66 Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Згідно із пп. «а» п. 62 згадуваного Положення звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі по тексту - Дисциплінарний статут) на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що Міністрові внутрішніх справ України належить право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу.

Статтею 14 цього же статуту визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особі рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового й начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення, є надзвичайним заходом дисциплінарного впливу.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів дає підстави вважати, що за загальним правилом будь-яке притягнення особи до дисциплінарної відповідальності ( як у відносинах публічної служби, так і у звичайних трудових відносинах) має бути обґрунтованим, тобто, мати чітко вказану підставу для застосування дисциплінарного стягнення.

Зі змісту оскаржених наказів вбачається, що відповідач 1 вказує на порушення позивачем ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3 ст. 5 Закону України «Про міліцію».

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про міліцію» у підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій. При виконанні службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу політичних партій та інших об'єднань громадян.

Згідно із ч. 1 ст. 5 згадуваного Закону міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

Колегією суддів встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних наказів слугував висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУ МВС України в Донецькій області від 29.07.2014, копія якого міститься у матеріалах справи.

В висновку службового розслідування вказано, що до МВС України надходить інформація про випадки безвідповідального ставлення окремих працівників ГУ МВС України в Донецькій області до виконання службових обов'язків, неналежного реагування на факти протиправного захоплення приміщень державних установ, органів внутрішніх справ. Ряд працівників стали на шлях зради інтересів служби, присяги працівника органів внутрішніх справ України, сприяння та співпраці з представниками незаконно створених воєнізованих військових формувань та злочинних угрупувань.

Відповідачами не надано до суду доказів відсутності позивача на службі без поважних причин, та доказів безвідповідального ставлення капітана міліції ОСОБА_6 до виконання своїх службових обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Судом неодноразово витребовувались від відповідачів докази на підтвердження обставин викладених у висновку службового розслідування та, в подальшому, оскарженому наказі, проте відповідачами належних доказів не надано.

Доказів, підтримки позивачем сепаратистів та співпраці з ними, або відомостей про невихід на роботу позивача - відповідачами суду не надано.

Таким чином, колегія суддів дійшла думки, що висновок про порушення позивачем ст.65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382 не знайшов підтвердження під час вирішення справи, що свідчить про протиправність оскаржених наказів.

Притягнення особи до дисциплінарної відповідальності має бути обґрунтованим, а рішення про таке стягнення винесеним в порядку та строки встановлені Дисциплінарним статутом.

З матеріалів справи вбачається, що службове розслідування було призначено наказом від 29.07.2014 №745 відносно окремих працівників ГУМВС України в Донецькій області, висновок службового розслідування складено також 29.07.2014, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності також прийнято 29.07.2014.

Суд критично оцінює можливість здійснити службове розслідування стосовно декількох осіб в один день з винесенням наказу про призначення такого розслідування, а також вирішити питання про притягнення винних осіб до відповідальності. Суд зауважує, що доказів відібрання письмових пояснень від позивача за фактами, встановленими в ході службового розслідування, а також ознайомлення позивача з висновком службового розслідування відповідачами не надано.

Крім вищевикладеного, суд зазначає наступне.

Пунктами 63-67 Положення визначені підстави для звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби.

Згідно п. 2 Положення позивач, перебуваючи у спеціальному званні підполковника міліції, відноситься до осіб старшого начальницького складу.

Відповідно до пп.«є» п.64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема, за порушення дисципліни.

Відповідно пункту 66 Положення особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що скоєння вчинку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу, є самостійною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу та не підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, а отже така підстава для звільнення не може бути застосована в порядку притягнення особи до дисциплінарної відповідальності. За таких обставин, суд вважає обґрунтованими доводи позивача в частині визнання протиправними наказів міністра МВС України Авакова А.Б за №805 від 29.07.2014 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ МВС України в Донецькій області» за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і молодшого начальницького складу, порушення ст.65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, керуючись ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, позивача за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а також наказ міністра МВС України Авакова А.Б. № 1535 л/с від 12 серпня 2014 року в частині звільнення позивача ОСОБА_6.

Відповідно до п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджене постановою КМ УРСР від 29.07.1991 №114 - у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

З матеріалів справи вбачається, що з 13 серпня 2014 року позивачу грошове забезпечення не виплачується.

Колегія суддів знаходить наявними підстави для задоволення позовних вимог в частині поновлення позивача на посаді командира взводу роти патрульної служби Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування м Слов'янська та Слов'янського району) без переривання стажу роботи, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме з 13.08.2014 по день прийняття судового рішення.

Розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу повинен обчислятися відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка затверджена Наказом МВС від 31.12.2007 №499 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за № 205/14896. Відповідно до п. 3.5.2. Інструкції особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік.

Відповідно п. 1.7. Інструкції при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Середньоденний розмір грошового забезпечення визначається діленням грошового забезпечення на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата, та складає 166,34 грн.

Відтак сума грошових коштів, що підлягає стягненню повинна обчислятися з середньоденного розміру грошового забезпечення та становить 47074,22 грн. (283 днів * 166,34 грн.).

Відповідно до довідки про середню заробітну плату ОСОБА_6, яка міститься в матеріалах справи, середньомісячне грошове забезпечення на час звільнення складало 5073,30 грн.

Відповідно до частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, з системного аналізу зазначених норм законодавства, суд робить висновок про те, що вказана можливість судового захисту передбачена саме для особи, права, свободи та інтереси якої порушено з боку суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів вважає спірні накази протиправними, такими, що порушують права та свободи позивача.

З метою повного захисту та поновлення порушених прав, суд вирішуючи адміністративну справу по суті, одночасно вирішує і вбачає за доцільне визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України за №805 від 29.07.2014 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ МВС України в Донецькій області» за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і молодшого начальницького складу в частині звільнення ОСОБА_6, який слугував підставою для прийняття наказу № 1535 л/с від 12 серпня 2014 року щодо звільнення позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн. колегія суддів зазначає наступне. Позивачем не доведено в чому саме полягає моральна шкода, які саме душевні страждання зазнав позивач (довідки з лікарні, тощо). Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволені вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Відповідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ МВС України № 805 від 29.07.2014 в частині звільнення ОСОБА_6 з органів внутрішніх справ України відповідно до п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ МВС України №1535 о/с від 12.08.2014 в частині звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_6 за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

4. Поновити ОСОБА_6, капітана міліції на посаді командира взводу№ 2 роти патрульної служби Слов'янського МВ (з обслуговування м. Слов'янська та Слов'янського району) ГУМВС України в Донецькій області з 13.08.2014.

5. Стягнути з Слов'янського міського відділу (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району) ГУ МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_6 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу 47 074 (сорок сім тисяч сімдесят чотири) грн. 22 коп.

6. Звернути постанову суду до негайного виконання щодо стягнення грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць, у сумі 5 073 (п'ять тисяч сімдесят три) грн. 30 коп., а також щодо поновлення на посаді.

7. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий Р.В. Сацький

Судді А.В. Сіпака

М.О. Семененко