Постанова № 47990992, 21.07.2015, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2015 рокум. Ужгород№ 807/668/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Штефанюк Н.І.

за участі сторін:

представника позивача - Кіш Андріани Степанівни;

представника відповідача - Стець Івана Івановича;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Свалявського районного комунального підприємства водопостачання та водовідведення про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 28105,38 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 21 липня 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 27 липня 2015 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося з позовною заявою Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Свалявського районного комунального підприємства водопостачання та водовідведення, якою просить стягнути з Свалявського районного комунального підприємства водопостачання та водовідведення адміністративно-господарські санкції в сумі 28105,38 грн..

Позовні вимоги мотивовані наступним. Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ (надалі Закон України № 875-ХІІ) для підприємств, установ і організацій встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік відповідач не виконав вимогу Закону України № 875 щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. У зв'язку з цим до відповідача застосовано адміністративно-господарську санкцію у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, а саме 28105,38 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав з мотивів, що наведені в позовній заяві. Додатково пояснив, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, що визначена статтею 19 Закону України № 875-XII в редакції Закону України № 2960-IV від 06 жовтня 2005 року, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Підстав звільнення від виконання обов'язку Закон не містить.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви з мотивів, що наведені у письмових запереченнях.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач подав до Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт формою № 10-ПІ річна "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" за 2014 рік (а.с. 7). Відповідно до рядка 01 звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві становить 93 осіб. Відповідно до рядка звіту 03 кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України № 875-XII становить 4 особи. Відповідно до рядка звіту 02 середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 3 особи.

За змістом статті 19 Закону України № 875-XII для підприємств, установ, організацій установлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів

Відповідно до статті 19 частини 1 Закону України № 875-XII для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до статті 18 частини 3 Закону України № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 181 частини 3 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Статтею 20 частиною 1 Закону України № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Судом на підставі наданих сторонами доказів було встановлено, що протягом 2014 року у відповідача працювало: у період січень-грудень 2014 року 2 інваліди; у період з лютого по грудень 2014 року 3 інваліди; з травня по листопад 2014 року у відповідача був працевлаштований 4-й інвалід за виключенням вересня 2014 року (травень, червень, липень, серпень, жовтень листопад) (а.с.а.с. 27, 32, 33).

Відповідно до інформації, що надана Свалявським районним центром зайнятості № 562 від 19 травня 2015 року, відповідачем до такого Центру було подано звіт про наявність вакансії: 16 квітня 2014 року (укомплектована 13 травня 2014 року); 02 червня 2014 року; 05 червня 2014 року; 16 вересня 2014 року; 21 жовтня 2014 року; 03 листопада 2014 року та 25 листопада 2014 року.

Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Закарпатський окружний адміністративний суд вважає, що відповідачем не було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України № 875-XII становить 4 особа. Фактично середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві становить 3 осіб. Таким чином, відповідачем не працевлаштовано, відповідно до нормативу, інвалідів в кількості 1 особи (а.с.а.с. 7, 33).

Оскільки середньорічна заробітна плата штатного працівника у відвідача становить 28105,38 грн. (рядок 04 звіту : рядок 01 звіту), то адміністративно-господарська санкція становить 28105,38 (28105,38 х 1) грн..

Відповідно до статті 20 частини 4 Закону України № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Постановою Верховного Суду України від 19 листопада 2013 року, що ухвалена у справі за № 21-397а13, викладено правову позицію щодо застосування положень статей 18-20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", яка полягає у наступному. "… у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, погодився із висновком останнього, що до обов'язків роботодавців, крім створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відноситься також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування, а тому, оскільки відповідач не виконав обов'язку щомісячно інформувати центр зайнятості про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда, а саме: протягом 2008 року не подавав до центру зайнятості щомісячно звіти (форма № 3-ПН), то з нього слід стягнути адміністративно-господарські санкції у розмірі 1 131 345 грн. Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII "Про систему оподаткування", а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України на підставі аналізу наведених норм матеріального права зазначає, що висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, про стягнення адміністративно-господарських санкцій з Товариства, оскільки воно протягом 2008 року не подавало щомісячно до центру зайнятості звіти (форма № 3-ПН), ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права... Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 11 червня 2013 року № 21-63а13".

Отже, оскільки відповідачем самостійно не здійснено працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць та, у зв'язку з цим, самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції у розмірі та в строки передбачені статтею 20 вказаного Закону, то позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з Свалявського районного комунального підприємства водопостачання та водовідведення адміністративно-господарські санкції у розмірі 28105,38 грн..

Керуючись статтями 11, 70, 71, 72, 86, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Свалявського районного комунального підприємства водопостачання та водовідведення про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 28105,38 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Свалявського районного комунального підприємства водопостачання та водовідведення (89300, Закарпатська область, м. Свалява, вул. Набережна, 28, код ЄДРПОУ 13587366) адміністративно-господарські санкції у розмірі 28105,38 (двадцяти восьми тисяч ста п'яти грн. 38 коп.) грн..

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяС.Є. Гаврилко