Постанова № 4799059, 28.08.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.09 Справа№ 5/150-25/49

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом :

Відкритого акціонерного товариства “Видавництво “Вільна Україна”, м. Львів

до відповідача :

Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, м. Львів

третя особа 1 :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Експерт Захід”, м. Жовква

третя особа 2 :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Експерттранском”, м. Львів

третя особа 3:

Регіональне відділення Фонду державного майна у Львівській області (м.Львів)

про :

скасування податкових повідомлень-рішень № 2151/10/23-2 від 10.02.2005 р. та № 16206/10/23-1 від 18.08.2005 р.

Суддя :

Пазичев В.М.

Секретар :

Башак І.Є.

Представники сторін:

Від позивача:

Івахів І.П.- представник, довіреність від 29.05.2009 року

Від відповідача:

Чабан О.С.- представник, довіреність від 04.01.2009 року

Від третьої особи 1:

Не з”явився

Від третьої особи 2:

Рожков С.Я.- представник, довіреність від 09.10.2008 року

Від третьої особи 3:

Не з”явився

Присутнім в судовому засіданні, згідно ст. 130 КАС України, роз’яснено їхні процесуальні права та обов’язки, а також видано пам’ятки про їхні права та обов’язки.

Суть спору: До господарського суду Відкритим акціонерним товариством “Видавництво “Вільна Україна” подано позов до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень № 2151/10/23-2 від 10.02.2005 р. та № 16206/10/23-1 від 18.08.2005 р.

Ухвалою господарського суду від 13.02.2006 року позовну заяву прийнято до розгляду і призначено підготовче засідання на 21.02.2006 р. 21.02.2006 року в судовому засіданні оголошено перерву до 02.03.2006 року. В судовому засіданні 02.03.2006 року оголошено перерву до 13.03.2006 року. У зв‘язку із зверненням представників сторін про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ухвалою від 13.03.2006 року розгляд справи відкладено до 20.03.2006 року та залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Експерттранском” та Товариство з обмеженою відповідальністю “Експерт Захід”. Ухвалою від 20.03.2006 року розгляд справи відкладено до 27.03.2006 року, у зв”язку з неявкою представників третіх осіб. У зв‘язку з неявкою представника третьої особи 1, ухвалою від 27.03.2006 року розгляд справи відкладено на 04.04.2006 року. У зв‘язку з неявкою представника третьої особи 1, ухвалою від 04.04.2006 року розгляд справи відкладено до 19.04.2006 року. В судовому засіданні 19.04.2006 року оголошено перерву до 05.05.2006 року. Ухвалою від 05.05.2006 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по кримінальній справі №184-0247.

Ухвалою від 29.09.2008 року поновлено провадження у справі і призначено до розгляду на 10.10.2008 року. Ухвалою від 10.10.2008 року розгляд справи відкладено до 16.10.2008 року. Ухвалою від 16.10.2008 року розгляд справи відкладено до 27.10.2008 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 27.10.2008 року провадження у справі зупинено до отримання результату рецензування з Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області. Ухвалою від 30.04.2009 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 19.05.2009 року. Ухвалою від 19.05.2009 року розгляд справи відкладено до 27.05.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 27.05.2009 року розгляд справи відкладено до 04.06.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 04.06.2009 року закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 12.06.2009 року. Ухвалою від 12.06.2009 року судовий розгляд справи відкладено до 15.07.2009 року, у зв”язку з неявкою відповідача та третіх осіб. Ухвалою від 15.07.2009 року судовий розгляд справи відкладено до 20.07.2009 року, у зв”язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 20.07.2009 року судовий розгляд справи відкладено до 27.07.2009 року, за клопотанням позивача. Ухвалою від 27.07.2009 року судовий розгляд справи відкладено до 04.08.2009 року, у зв”язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою від 04.08.2009 року розгляд справи відкладено до 10.08.2009 року, у зв”язку з відсутністю представника позивача. Ухвалою від 10.08.2009 року розгляд справи відкладено до 14.08.2009 року, за клопотанням позивача. Ухвалою від 14.08.2009 року розгляд справи відкладено до 19.08.2009 року, за клопотанням позивача. Ухвалою від 19.08.2009 року розгляд справи відкладено до 28.08.2009 року, за клопотанням сторін.

Позивач вимог ухвал суду про відкриття провадження у справі від 13.02.2006 року, про оголошення перерви від 21.02.2006 року, від 02.03.2006 року, від 19.04.2006 року, про відкладення розгляду справи від 13.03.2006 року, від 20.03.2006 року, від 27.03.2006 року, від 04.04.2006 року, від 10.10.2008 року, від 16.10.2008 року, від 19.05.2009 року, від 27.05.2009 року, від 12.06.2009 року, від 15.07.2009 року, від 20.07.2009 року, від 27.07.2009 року, від 04.08.2009 року, від 10.08.2009 року, від 14.08.2009 року, від 19.08.2009 року, про зупинення провадження від 05.05.2006 року, від 27.10.2008 року, про поновлення провадження від 29.09.2008 року, від 30.04.2009 року, про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 04.06.2009 року в повному обсязі не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 21.02.2006 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

22.02.2006 року за вх.№4109 позивач подав клопотання про залучення до участі у справі в якості свідка Джурика Євгена Євстахійовича.

09.03.2006 року за вх.№8108 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

17.03.2006 року за вх.№8672 позивач подав клопотання про залучення до участі у справі в якості свідка ТзОВ “Експерттранском”.

20.03.2006 р. до суду за вх. № 8815 надійшло клопотання від позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, які ним додаються.

20.03.2006 р. до суду за вх. № 8816 від позивача надійшло заперечення до відзиву та доповнення до відзиву.

03.04.2006 року за вх.№9903 позивач подав пояснення по справі.

В судовому засіданні 19.04.2009 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

03.05.2006 року за вх.№12300 позивач подав доповнення до адміністративної позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 05.05.2006 р. представив суду лист старшого слідчого прокуратури Франківського району м. Львова Гелетій Л.І., № К-2/0044-вих від 03.05.2006 р., згідно якого прокуратурою Франківського району м. Львова розслідується кримінальна справа № 184-0247, порушена по факту перевищення службових повноважень посадовими особами ВАТ “Видавництво “Вільна Україна”.

27.11.2006 року за вх.№34361 позивач подав клопотання про надання копії ухвали про зупинення провадження.

15.10.2008 року за вх.№22660 позивач подав пояснення по суті спору.

03.06.2009 року за вх.№11302 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв”язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

10.07.2009 року за вх.№14017 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

27.07.2009 року за вх.№15207 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

31.07.2009 року за вх.№15726 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив задоволити позовні вимоги з підстав, викладених у заяві.

Відповідач вимог ухвал суду про відкриття провадження у справі від 13.02.2006 року, про оголошення перерви від 21.02.2006 року, від 02.03.2006 року, від 19.04.2006 року, про відкладення розгляду справи від 13.03.2006 року, від 20.03.2006 року, від 27.03.2006 року, від 04.04.2006 року, від 10.10.2008 року, від 16.10.2008 року, від 19.05.2009 року, від 27.05.2009 року, від 12.06.2009 року, від 15.07.2009 року, від 20.07.2009 року, від 27.07.2009 року, від 04.08.2009 року, від 10.08.2009 року, від 14.08.2009 року, від 19.08.2009 року, про зупинення провадження від 05.05.2006 року, від 27.10.2008 року, про поновлення провадження від 29.09.2008 року, від 30.04.2009 року, про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 04.06.2009 року в повному обсязі не виконав, відзив на позов подав, явку повноважного представника забезпечив.

21.02.2006 року за вх.№3965 відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, а також відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 21.02.2006 року відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

13.03.2006 р. за вх. № 8318 до суду поступило клопотання від відповідача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТзОВ “Експерт Захід”.

Представник відповідача подав письмові пояснення по справі від 20.03.2006 р. № б/н.

17.06.2008 року за вх.№13822 відповідач подав клопотання про поновлення провадження у справі.

10.10.2008 року за вх.№22857 відповідач до канцелярії суду подав клопотання про скерування звітів про оцінку майна на рецензування.

В судовому засіданні 27.10.2008 року відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до отримання результатів рецензії по звіту про оцінку майна. Позивач проти заявленого клопотання не заперечив.

22.04.2009 року відповідачем подано клопотання про поновлення провадження у справі.

В судовому засіданні 05.05.2006 року відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі.

12.06.2009 року за вх.№11858 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

20.07.2009 року за вх.№14658 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв”язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

В судовому засіданні 14.08.2009 року відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи та продовження терміну розгляду справи, що передбачений ст.122 КАС України. Присутні представники сторін проти заявленого клопотання не заперечили.

19.08.2009 року за вх.№17100 відповідач подав клопотання про долучення до справи розрахунку по прибутку та ПДВ.

В судовому засіданні 28.08.2009 року відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Третя особа 1 вимог ухвал суду про відкриття провадження у справі від 13.02.2006 року, про оголошення перерви від 21.02.2006 року, від 02.03.2006 року, від 19.04.2006 року, про відкладення розгляду справи від 13.03.2006 року, від 20.03.2006 року, від 27.03.2006 року, від 04.04.2006 року, від 10.10.2008 року, від 16.10.2008 року, від 19.05.2009 року, від 27.05.2009 року, від 12.06.2009 року, від 15.07.2009 року, від 20.07.2009 року, від 27.07.2009 року, від 04.08.2009 року, від 10.08.2009 року, від 14.08.2009 року, від 19.08.2009 року, про зупинення провадження від 05.05.2006 року, від 27.10.2008 року, про поновлення провадження від 29.09.2008 року, від 30.04.2009 року, про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 04.06.2009 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Третя особа 2 вимог ухвал суду про відкриття провадження у справі від 13.02.2006 року, про оголошення перерви від 21.02.2006 року, від 02.03.2006 року, від 19.04.2006 року, про відкладення розгляду справи від 13.03.2006 року, від 20.03.2006 року, від 27.03.2006 року, від 04.04.2006 року, від 10.10.2008 року, від 16.10.2008 року, від 19.05.2009 року, від 27.05.2009 року, від 12.06.2009 року, від 15.07.2009 року, від 20.07.2009 року, від 27.07.2009 року, від 04.08.2009 року, від 10.08.2009 року, від 14.08.2009 року, від 19.08.2009 року, про зупинення провадження від 05.05.2006 року, від 27.10.2008 року, про поновлення провадження від 29.09.2008 року, від 30.04.2009 року, про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 04.06.2009 року в повному обсязі не виконав.

31.03.2006 р. до суду за вх. № 9763 від третьої особи 2 поступило пояснення по справі.

В судовому засіданні 27.05.2009 року представник третьої особи 2 надав пояснення по суті спору.

26.08.2009 року за вх.№17414 від третьої особи 2 надійшло додаткове пояснення по суті спору.

Третя особа 3 вимог ухвал суду про відкриття провадження у справі від 13.02.2006 року, про оголошення перерви від 21.02.2006 року, від 02.03.2006 року, від 19.04.2006 року, про відкладення розгляду справи від 13.03.2006 року, від 20.03.2006 року, від 27.03.2006 року, від 04.04.2006 року, від 10.10.2008 року, від 16.10.2008 року, від 19.05.2009 року, від 27.05.2009 року, від 12.06.2009 року, від 15.07.2009 року, від 20.07.2009 року, від 27.07.2009 року, від 04.08.2009 року, від 10.08.2009 року, від 14.08.2009 року, від 19.08.2009 року, про зупинення провадження від 05.05.2006 року, від 27.10.2008 року, про поновлення провадження від 29.09.2008 року, від 30.04.2009 року, про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 04.06.2009 року в повному обсязі не виконала.

13.01.2009 року за вх.№272 від третьої особи надішло пояснення по суті спору.

Представники сторін в судовому заіданні 05.05.2006 р. звернулись до суду з узгодженим клопотанням про зупинку провадження у справі до завершення розслідування кримінальної справи № 184-0247.

Згідно ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з‘ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 138 КАС України, предметом доказування є обставини, якими обгрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення. Для встановлення цих обставин, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази.

Відповідно до ст. 70 КАС України, сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтвержуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В судовому засіданні 28.08.2009 року, відповідно до ст. 160 КАС України, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.08.2009 року.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення представників присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

На підставі посвідчення, виданого ДПІ у Франківському районі м.Львова від 8.11.2004 р. №23-2/3382 головному державному податковому ревізору-інспектору Чолій О.І. та посвідчення від 8.11.2004 р. №17-2/3383, виданого головному державному податковому інспектору Митарчук М. В., згідно листа Голови правління позивача п. І. Івахіва та на підставі п.3 Указу Президента України “Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності” №817/98 від 23.07.1998 року, ДПІ у Франківському районі м.Львова проведено перевірку фінансово-господарської діяльності ВАТ «Видавництва «Вільна Україна»за період з 01.07.2004 р. по 01.10.2004 р. ВАТ “Видавництво “Вільна Україна”, по результатах якої складено акт документальної перевірки №44/23-239/05905697 від 09.02.2005 року та прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.02.2005 року, згідно яких зазначено порушення позивачем п.7.5. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також порушення п.4.1. ст.4. Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено заниження податку на прибуток - на суму 205 633,0 грн., заниження податку на додану вартість –на суму 157 947,0 грн., а саме податковими повідомленнями-рішеннями донараховано:

№2150/10/23-2 по податку на прибуток на загальну суму 246 760,00 грн. (основний платіж –205 633,00 грн., фінансова санкція –41 127,00 грн.),

№2151/10/23-5 по податку на додану вартість на загальну суму 236 921,00 грн. (основний платіж –157 947,00 грн., фінансова санкція –78 974,00 грн.).

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.4.1 ст.4, п.7.5 ст.7, п.п.8.4.3 п.8.4 ст.8, п.11.3 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 року за №283/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), ВАТ “Видавництво “Вільна Україна” при реалізації будівлі, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Персенківка, занизило валовий дохід за ІІІ квартал 2004 року на 789 733,00 грн., а саме встановлено, що ВАТ “Видавництво “Вільна Україна” до складу валових доходів в неповному обсязі включено вартість реалізованої в липні 2004 року підприємством будівлі за адресою: м.Львів, вул.Персенківка, що оформлено податковою накладною від 13.07.2004 року №969 на загальну суму 1488026,40 грн., в т.ч. ПДВ 248004,40 грн.

При цьому керівником підприємства до перевірки були представлені два різних звіти про оцінку вартості майна (будівлі) по вул. Персенківка станом на 29.02.2004 року.

Згідно представленого звіту від 18.03.2004 року, проведеного ТзОВ “Експерттранском”, вартість майна становить 1 240 022,00 грн. без ПДВ при тому, що залишкова вартість будівлі становить 1 225 283,10 грн. Внаслідок проведеної операції підприємством включено до складу валового доходу 14 739,00 грн.

А згідно представленого звіту від 24.03.2004 року, проведеного “Експерт Захід” вартість майна становить 2 029 755,00 грн. без ПДВ при тому, що залишкова вартість будівлі становить 1 225 283,10 грн. внаслідок проведеної операції, на думку відповідача, підприємство мало б включити до складу валового доходу 804 472,00 грн. Різниця становить 789 733,00 грн.

За твердженням позивача, звіт ТзОВ «Експерт-Захід», виконаний від 24-26.03.2004 р., в якому вартість відчужуваного майна становить 2 029 755 грн. без ПДВ., і який покладено в основу складеного Акта, не був підготовлений для продажу складу по вул. Персенківка у м. Львові. Названий Звіт був відсутній у бухгалтерії підприємства і знаходився у колишнього голови правління Джурика Є.Є. Для оформлення відчудження об'єкта нерухомості по вул. Персенківка у м. Львові бухгалтерією використовувався звіт за №80/3-4, №83/3-4, №82/3-4 від 17-18 березня 2004 року, проведений ТзОВ "Експерттранском", а вартість відчужуваного майна за яким складала 1 240 022,00 грн. (без ПДВ ). Залишкова вартість будівлі становила 1 225 283,10 грн. За результатами проведеної операції підприємством включено до складу валового доходу 14 739,00 грн.

Заниження валового доходу на загальну суму 789 733,0 грн. за ІІІкв. 2004 р., на думку позивача, виникло в результаті виявлення в ході приймання справ новим Головою правління і представлення бухгалтерією підприємства контролюючій інстанції двох різних звітів про оцінку вартості майна - будівлі по вул.Персенківка. В бухгалтерському обліку відображено продаж складу згідно звіту від 17-18.03.2004 р., проведеного ТзОВ «Експерттранском», де вартість майна становить 1 240 022,0 грн. без ПДВ при тому, що залишкова вартість будівлі становить 1 225 283,10 грн. В бухгалтерію видавництва, за твердженням позивача, не було подано звіту від 24-26 березня 2004 року ТзОВ “Експерт-Захід”, де вартість майна становить 2 029 755,0 грн. без ПДВ. За твердженням позивача, ТзОВ «Експерт-Захід»зробив оцінку вартості окремих приміщень складу для оренди, а для продажу оцінка вартості майна ТзОВ “Експерт-Захід” не проводилась.

Разом з тим, представники ДПІ у Франківському районі м. Львова ( надалі - відповідача), на думку позивача, взяли до уваги саме звіт від 24-26 березня 2004 року і на підставі останнього зробили висновок про необхідність включення до складу валового доходу додатково суми 804 472,00 грн., виходячи із експертної оцінки об'єкта –2 029 755 грн. без ПДВ, а не 1 240 022,00 грн. без ПДВ, а, звідси відповідно, вважають, що до складу валового доходу необхідно було включити суму 804 472,00 грн., а не 14739,00 грн., як було включено, в результаті чого різниця склала 789 733,00 грн. При цьому на банківський рахунок позивача поступила сума від покупця, яка відповідала сумі, вказаній у договорі купівлі-продажу від 13 липня 2004 року, і відповідала сумі 1 240 022,0 грн. без ПДВ, тобто вартості, згідно звіту від 17-18.03.2004 р., проведеного ТзОВ «Експерттранском».

На думку позивача, відповідач не довів, що оцінка вартості, згідно звіту від 17-18.03.2004р., проведеного ТзОВ «Експерттранском»не відповідає визначенню "справедливої ринкової ціни" чи "звичайної ціни" ( в розумінні п.1.20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 року № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР, із змінами і доповненнями) під час укладання договору купівлі-продажу. Позивач зауважив, що, на момент перевірки, договір купівлі-продажу залишався чинним, і, тому, бухгалтерією позивача, в порядку, визначеному пп. 11.3.1, п.11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", по першій події (даті зарахування коштів на банківський рахунок позивача ) був збільшений валовий дохід на суму, яка складала різницю між виручкою від продажу і балансовою вартістю об'єкта продажу.

Також, податок на додану вартість сплачений позивачем в сумі 248 004,00 грн. (з суми 1 240 022,00 грн.). Відповідач вважає, що сума ПДВ повинна становити 405 951,00 грн. (20% від суми 2 029 755,00 грн.), тому сума не задекларованого зобов’язання по ПДВ становить: 405 951,00 - 248 004,00 = 157 947,00 грн. Отже, згідно Акту перевірки, перевіркою встановлено, що в результаті порушення, описаного вище, підприємством порушено п.4.1 .ст.4., п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" за № 168/ВР-97 від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 157 947,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.6.1 п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 року за №283/97-ВР із внесеними змінами та доповненнями), підприємством завищено валові витрати у розмірі 34 600,00 грн., а саме встановлено, що ВАТ “Видавництво “Вільна Україна” в ІІІ кв. 2004 року зайво віднесено до складу валових витрат витрати на оплату праці фізичних осіб та суми страхових зборів (внесків) до фондів державного загальнообов”язкового страхування в сумі 34 600,00 грн. на підставі того, що, як зазначено в Акті перевірки, перевіркою встановлено, що ВАТ “Видавництво “Вільна Україна” протягом ІІІ кв. 2004 року фінансово-господарська діяльність не здійснювалася в повному обсязі. Отже, за твердженням податкового органу, оскільки підприємство здійснювало свою діяльність не в повному обсязі (не на повну потужність), то, відповідно до норм, що регулюють ведення податкового обліку, валові витрати платника податку носять характер витрат майбутніх періодів.

В порядку, визначеному “Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями”, затвердженим Наказом ДПА України від 03 березня 1998 року №93 та зареєстрованого Мінюстом України 17 березня 1998 року за №176/2616, податкові повідомлення-рішення від 10.02.2005 року №2150/10/23-2 і №2151/10/23-2 оскаржувались до ДПІ Франківського району м. Львова, ДПІ у м. Львові, ДПА у Львівській області та ДПА України.

ДПА у Львівській області за результатами розгляду скарги позивача залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 10.02.2005 року №2151/10/23-2 і скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 10.02.2005 року №2150/10/23-2 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 8200,00 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1640,00 грн. та в цій частині рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 28.03.2005 року №5685/10/10, рішення ДПІ у м.Львові від 03.06.2005 року №9353/25-0 про результати розгляду скарг. ДПА України залишила без змін податкові повідомлення - рішення від 10.02.2005 року № 2150/10/23-2 і № 2151/10/23-2 ДПІ у Франківському районі м. Львова з урахуванням рішення ДПА у Львівській області від 05 серпня 2005-року №12630/10/7/25-005. В результаті ДПІ у Франківському районі м.Львова взамін податкового повідомлення –рішення 2150/10/23-2 скерувало податкове повідомлення-рішення №16206/10/23-1 від 18.08.2005 року по податку на прибуток на загальну суму 236 919,00 грн. (основний платіж –197 433,00 грн., фінансова санкція –39 486,00 грн.).

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, а податкові повідомлення-рішення залишити без змін, оскільки, на підставі листа Голови правління п. І. Івахіва та у відповідності до п. 3 Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" № 817/98 від 23.07.1998 р., ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено перевірку ВАТ Видавництво "Вільна Україна", по результатах якої складено акт документальної перевірки № 44/23-239/05905697 від 09.02.2005 р. та прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.02.2005р. Рішенням ДПА у Львівській області № 12630/10/7/25-005 від 05.08.2005 р. про результати розгляду повторної скарги, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ № 2150/10/23-2 в частині донарахованого податку на прибуток в сумі 8200,00 грн., та в частині штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1640,00 грн. На підставі рішення ДПА у Львівській області ДПІ у Франківському районі м. Львова було прийняте податкове повідомлення-рішення № 16206/10/23-1 від 18.08.2005 р. по податку на прибуток на загальну суму 236919,00 грн. (основний платіж - 197 433,00 грн., фінансова санкція –39 486,00 грн.).

Відповідачем зазначено, що підприємство, в порушення пункту 4.1 статті 4, пункту 7.5 статті 7, підпункту 8.4.3 пункту 8.4 статті 8, пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 4.1 статті 4 і пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", при реалізації будівлі в липні 2004р. за адресою: м.Львів, вул. Персенківка, що оформлено податковою накладною від 13.07.2004р. № 969 на загальну суму 1 488 026,40 грн., в т.ч. ПДВ 248 004,40 грн., занизило валовий дохід за III квартал 2004 року на суму 789 733 грн. та податкове зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2004 року на 157 947 грн.

Згідно представленого Звіту від 24.03.2004р., проведеного ТзОВ "Експерт Захід", вартість майна становить 2 029 755,0 грн. без ПДВ при тому, що залишкова вартість будівлі становить 1 225 283.10 грн. Внаслідок проведеної операції, на думку відповідача, підприємство мало б включити до складу валового доходу 804 472,00 грн. Згідно представленого Звіту від 18.03.2004р., проведеного ТзОВ "Експерттранском", вартість майна становить 1 240 022,0 грн. без ПДВ. Внаслідок проведеної операції підприємством фактично включено до складу валового доходу 14 739,00 грн. Різниця становить 789 733,0 грн. Таким чином, на думку відповідача, підприємством в неповному обсязі включено до валових доходів вартість реалізованої будівлі на суму 789 733,00 грн., чим порушено п.4.1 ст.4, п.7.5. ст.7, пп.8.4.3. п.8.4. ст.8. п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За повідомленням прокуратури Франківського району м. Львова (лист від 13 жовтня 2005 року №К-2/44-05вих) акт Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 9 лютого 2005 року №44/23-239/05905697 про результати позапланової документальної перевірки відкритого акціонерного товариства "Видавництво "Вільна Україна" приєднаний до кримінальної справи №184-0244 порушеної за перевищення влади та службових повноважень посадовими особами відкритого акціонерного товариства "Видавництво "Вільна Україна" за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 365 Кримінального кодексу України.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного :

Відповідно до п.п. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами і доповненнями), звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець-бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що : мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема. їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Відповідно до п.п. 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. № 283/97-ВР ( із змінами і доповненнями); для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Відповідно до п.п. 1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. № 283/97-ВР ( із змінами і доповненнями), якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Судове рішення прийнято на підставі обставин, що підтверджені в ході судового розгляду справи наданими сторонами доказами, а саме: акту перевірки від 9 лютого 2005 року №44/23-239/05905697, розрахунку штрафних санкцій, податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 10 лютого 2005 року №2150/10/23-2 і №2151/10/23-2, первинної і повторних скарг, рішень, прийнятих за їх розглядом, договору купівлі - продажу нежилого приміщення від 13 липня 2004 року, акта від 21 липня 2004 року прийому —передачі нежилого приміщення до договору купівлі - продажу нежилого приміщення від 13 липня 2004 року, податкової накладної від 13 липня 2004 року №969, звітів про оцінку вартості нежитлових приміщень центрального складу ВАТ "Видавництво "Вільна Україна" від 26 березня 2004 року і від 18 березня 2004 року №82/з-4 і №83/з-4, листів Державної податкової адміністрації у Львівській області від 11 березня 2005 року №4041, Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львові від 21 березня 2005 року №4984/9/23-2, від 14 березня 2005 року №4462/8/23-2, листа прокуратури Франківського району м. Львова від 13 жовтня 2005 року №К-2/44-05вих, а також висновку облдержподатадміністрації і Департаменту контрольно-перевірочної роботи Державної податкової адміністрації України від 12 жовтня 2005 року №23-6018/56 з порушених у позовній заяві питань тощо.

Як свідчать матеріали справи (акт перевірки від 9 лютого 2005 року №44/23-239/05905697), відкрите акціонерне товариство "Видавництво "Вільна Україна" зареєстроване виконавчим комітетом Франківської районної Ради народних депутатів (рішення від 17 березня 1992 року №193), перереєстровано 14 грудня 2001 року Департаментом економічної політики та ресурсів Львівської міської Ради народних депутатів, форма власності - державно-корпоративна. Відповідно до установчих документів на момент перевірки засновниками товариства є державна акціонерна компанія "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання", частка внеску до статутного фонду - 100 %.

В ході судового розгляду справи встановлено, що у липні 2004 року, згідно з договором купівлі - продажу від 13 липня 2004 року, відкрите акціонерне товариство "Видавництво "Вільна Україна" реалізувало будівлю центрального складу за адресою: м. Львів, вул. Персенківка, яка належить товариству на підставі наказу від 30 листопада 2001 року №293 Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України та акту передачі нерухомого майна у власність відкритого акціонерного товариства "Видавництво "Вільна Україна", зареєстрованого 6 квітня 2004 року за №5384107 в Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки. Зазначена операція з реалізації оформлена актом прийому - передачі нежилого приміщення від 21 липня 2004 року та податковою накладною від 13 липня 2004 року №969 на загальну суму 1 488 026 грн. 40 коп., в тому числі 248 004 грн. 40 коп. - податку на додану вартість.

В акті перевірки відповідачем вчинено запис, що в ході проведення перевірки керівником товариства були надані різні звіти про оцінку вартості майна (будівлі) по вул. Персенківка станом на 29 лютого 2004 року. Згідно із наданими звітами від 18 березня 2004 року №82/з-4 і №83/з-4 про оцінку майна, яка проведена товариством з обмеженою відповідальністю "Експерттранском", вартість майна становить 1 240 022 грн. без ПДВ, залишкова вартість будівлі становить 1 225 283 грн. 10 коп. Внаслідок проведеної операції з реалізації, товариство включило до складу валового доходу 14 739 грн. Відповідно до звіту від 26 березня 2004 року про оцінку вартості нежитлових приміщень центрального складу, проведену товариством з обмеженою відповідальністю "Експерт Захід", вартість майна становить 2 029 755 грн. без ПДВ, залишкова вартість будівлі становить 1 225 283 грн. 10 коп. Внаслідок проведеної операції товариство мало б включити до складу валового доходу 804 472 грн. Різниця становить 789 733 грн.

В акті перевірки зазначено, що в порушення пункту 4.1 статті 4, пункту 7.5 статті 7, підпункту 8.4.3 пункту 8.4 статті 8, пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 4.1 статті 4 і пункту 7.3 стані 7 Закону України "Про податок на додану вартість", Відкрите акціонерне товариство "Видавництво "Вільна Україна" при реалізації будівлі занизило валовий дохід за III квартал 2004 року на суму –789 733, 00 грн. та податкове зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2004 року на 157 947 грн.

Перевіркою донараховано з урахуванням порушень, що не оскаржуються, 205 633 грн. податку на прибуток і 157 947 грн. податку на додану вартість.

Відповідач виставив позивачу податкові повідомлення —рішення від 10 лютого 2005 року №2150/10/23-2 на сплату 205 633 грн. податку на прибуток і 41 127 грн. штрафної санкції та №2151/10/23-2 на сплату 157 947 грн. податку на додану вартість і 78 974 грн. штрафної санкції, застосованих з посиланням на підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Державна податкова адміністрація у Львівській області рішенням від 5 серпня 2005 року №12630/10/7/25-005, прийнятим за розглядом повторної скарги, скасувала податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 10 лютого 2005 року №2150/10/23-2 у частині донарахованих перевіркою 8 200 грн. податку на прибуток і застосованих 1 640 грн. штрафної санкції.

У відповідності до ст. 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Тобто, розмір сплаченого податку до бюджету буде залежати від суми валового доходу платника податку. Іншими словами: більша сума валового доходу - більше коштів в якості податку надійде до бюджету.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) (підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Відповідно до ст. 4 цього ж закону, валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, в т.ч. отриманого від продажу товарів, п. 1.6 ст. 1 вказаного закону визначено, що товари - матеріальні та нематеріальні активи. В п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зазначено, що активи - кошти, матеріальні та, нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання. Відповідно до п. 8.2.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", під терміном „основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності. Таким чином, законодавець під товарами розуміє і основні фонди. У відповідності до п. 1.31 ст. 1 зазначеного Закону, продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання. Таким чином, плата (компенсація) за реалізований товар (основні фонди) впливає на суму валового доходу платника податків, а відтак і на розмір сплаченого податку.

Пунктом 7.5 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до валового доходу платника податку включається прибуток від продажу (обміну, інших видів відчуження) основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації, визначений згідно із статтею 8 цього Закону.

Відповідно до підпункту 8.4.3 пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи і зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку. А відповідно до п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. за №334/94-ВР, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця або дата відвантаження товарів,, робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до преамбули Закону України „Про оцінку майна, майнових крав та професійно-оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ, цей Закон визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

У відповідності із ст.1 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійно-оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ, положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

У відповідності із ст.2 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійно-оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ, оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна, що не суперечать йому. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правові норми щодо оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, застосовуються правила міжнародного договору.

У відповідності із ч.5 ст.3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійно-оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ, датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.

У відповідності із ст.7 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійно-оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ, оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема, у випадках: приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, а також повернення цього майна на підставі рішення суду; переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку; оподаткування майна згідно з законом тощо. Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

У відповідності із ст.13 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійно-оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ, рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

У відповідності із ст. 3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійно-оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ, оцінка майна - це процес визначення його вартості. Відповідно від результатів оцінки буде залежати і сума валового доходу, оскільки від вартості об'єкта, як вбачається із наведеного вище аналізу правових норм, буде залежати доходу платника податків та розмір податку, які слід йому сплатити до бюджету

Згідно представленого Звіту від 18.03.2004р. проведеного ТзОВ '"Експерттранском”, вартість майна становить 1 240 022.0 грн. без ПДВ при тому, що залишкова вартість будівлі становить 1 225 283,10 грн. Внаслідок проведеної операції підприємством включено до складу валового доходу 14 739,00 грн.

А згідно представленого Звіту від 24.03.2004р. проведеного ТзОВ "Експерт Захід"' вартість майна становить 2 029 755,00 грн. без ПДВ при тому, що залишкова вартість будівлі становить 1 225 283,10 грн. Внаслідок проведеної операції підприємство мало б включити до складу валового доходу 804 472,00 грн. Різниця становить 789 733,00 грн.

При складанні акту документальної перевірки та винесенні податкових повідомлень-рішень ревізором брався до уваги останній звіт, а саме, проведений 24.03.2004р. ТзОВ "Експерт Захід”, згідно якого вартість майна становить 2 029 755,00 грн. без ПДВ, оскільки відповідно до абз. 6 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.

В липні 2004р. підприємством реалізовано будівлю за адресою: м.Львів, вул. Персенківка, що оформлено податковою накладною від 13.07.2004р. № 969 на загальну суму 1 488 026,40 грн., в т.ч. ПДВ 248 004,40 грн.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно судового рішення Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 р. по адміністративній справі № 1/260-13/132, що підтверджено постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2005 р., вищезазначене приміщення ТзОВ “Західна виробничо-комерційна компанія” за договором купівлі-продажу від 28.07.2004 р. перепродано ТзОВ “Торговий центр “Аврора” за 3 710 000,00 (три мільйони сімсот десять тисяч) грн., а останнім за договором купівлі-продажу від 05.10.2004 р. перепродано ТзОВ “Ніка Захід” за 3 715 000,00 (три мільйони сімсот п’ятнадцять тисяч) грн.

Разом з тим, ні позивачем, ні експертом ТзОВ '"Експерттранском” не доведено в ході судового розгляду справи наявність чи виникнення будь-яких обставин, які би спричинили кратне збільшення ціни даних приміщень.

Крім того, ДПІ у Франківському районі м. Львова було скеровано до регіонального відділення ФДМ України у Львівській області для проведення рецензування звіт про оцінку нерухомого майна (будівлі складу площею 5284,4 кв. м за адресою м. Львів, вул. Персенківка, б/н), виконаний ТзОВ "Експерттранском". У відповідь ДПІ у Франківському районі м. Львова отримано рецензію № 118 від 12.03.2009 р. на звіт про оцінку майна, підготовлену начальником відділу оцінки майна регіонального відділення ФДМ України у Львівській області Дурицьким В.В. Згідно з висновком рецензента, звіт про оцінку майна не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, має недоліки, що могли вплинути на достовірність оцінки і може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків".

По суті такий висновок ставить під сумнів правомірність використання звіту про оцінку нерухомого майна, який виконаний ТзОВ "Експерттранском", при укладанні позивачем договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 13.07.2004 р. з ТзОВ "Західна виробничо-комерційна компанія'".

Таким чином, використавши при проведенні перевірки результати оцінки, яка була проведена ТзОВ “Експерт Захід”, податковим органом встановлено, що ціна продажу нерухомості, яка визначена позивачем у договорі купівлі-продажу не відповідає її результатам, що призвело до заниження податкових зобов”язань з податку на прибуток.

Щодо твердження позивача про недійсність результатів оцінки на момент проведення перевірки, результати якої датовані 9 лютим 2005 роком, то слід зазначити про те, що в аткі перевірки чітко вказано період, коли мало місце заниження податкового зобов”язання –ІІІ квартал 2004 року, тобто в період, коли результати оцінки були дійсними.

Також позивачем стверджується про наявність судових рішень, якими підтверджується правомірність укладеного договору купівлі-продажу. Проте, як вбачається із представлених позивачем копій судових рішень, ціна продажу, зокрема, її відповідність чи не відповідність законодавству не була предметом судового дослідження, тому їх не слід вважати налдежними доказами по даній справі.

Підставою для застосування штрафних санкцій є норми п.п."б" п.4.2.2. ст. 4 та п.п.17.1.3.п.17.1. ст. 17 Закону України „ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами „ від 21.12.2000 року № 2181 - ІІІ, згідно яких у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми.

Таким чином, використавши при проведенні перевірки результати оцінки, яка була проведена ТзОВ “Експерт Захід", податковим органом встановлено, що ціна нерухомості, яка визначена позивачем у договорі купівлі-продажу не відповідає результатам, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Отже, відповідачем правомірно визначено звичайну ціну при оподаткуванні прибутку, отриманого позивачем.

Відповідно до вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

У відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІУ (із змінами та доповненями), метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції" України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

В статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (із змінами і доповненнями), одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, є обачність застосування в бухгалтерському обліку методу оцінки, яка повинна запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат.

Щодо посилання позивача на те, що нормами чинного законодавства України не підлягають державному регулюванню ціни на об’єкти нерухомості, слід відзначити, що при проведенні перевірки відповідачем використано дані не для обмеження договірної ціни, а для визначення звичайної ціни об’єкта з метою оподаткування.

Таким чином, підприємством не в повному обсязі включено до валових доходів вартість реалізованої будівлі на суму 789 733,00 грн., чим порушено п.4.1 ст.4, п.7.5. ст.7, пп.8.4.3. п.8.4. ст.8, п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

2) Також, згідно п.4.1. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку. Податок на додану вартість сплачений позивачем в сумі 248 004,00 грн. (з суми 1 240 022,00 грн.). Сума ПДВ повинна становити 405 951,00 грн. (20% від суми 2 029 755,00 грн.), тому сума не задекларованого зобов’язання по ПДВ становить: 405 951,00 - 248 004,00 = 157 947,00 грн. Отже, в результаті порушення, описаного в попередньому пункті, підприємством порушено п.4.1.ст.4., п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" за № 168/ВР-97 від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 157 947,00 грн. Таким чином, використавши при проведенні перевірки результати оцінки, яка була проведена ТзОВ „Експерт Захід" податковим органом встановлено, що ціна нерухомості, яка визначена позивачем у договорі купівлі-продажу не відповідає результатам, що призвело до заниження з податку на додану вартість.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.3 ст.9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Отже, відповідач у встановленому законом порядку довів правомірність своєї оспорюваної поведінки.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд дійшов висновку, що позовна заява Відкритого акціонерного товариства “Видавництво “Вільна Україна” до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень № 2151/10/23-2 від 10.02.2005 р. та № 16206/10/23-1 від 18.08.2005 р не є обґрунтованою і не підлягає до задоволення.

Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено.

Згідно п.п. 1, 2 ч.3 р.VІІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору:

судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита;

розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та становить 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто 3,4 грн.

Згідно представленого позивачем суду платіжного доручення № 640 від 25.07.2006 р., останнім сплачено 3,40 грн. судового збору.

Згідно ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Отже, судові витрати, у відповідності до вимог ст.94 КАС України, належить покласти на позивача у справі.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст. 19, 67 Конституції України, пп.17.1.7. п.17.1. ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (із змінами і доповненнями), п.1.20 ст.1, ст.ст. 4, 5, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст.ст. 2, 4, 6, 7, 9, 10, 11, 17, 21, 48, 69, 70, 71, 86, 87, 89, 94, 107,112, 120, 122, 123, 124, 138, 139, 140, 151, 152, 153, 154, 157, 158, 159, 160 - 163, п.2-1, п. 3, п. 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), суд –

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову –відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя