Постанова № 47989554, 30.01.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2015 р. справа № 804/14102/14 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, та скасування податкових повідомлень-рішень № 0019221701, № 0019231701 від 27.08.2014 р., -

в с т а н о в и в :

08 вересня 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.12.2014 р., просить:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Дніпродзержинська ОДПІ) № 0019221701 від 27.08.2014 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 152 992,73 грн., в тому числі 101 315,15 грн. - за основним платежем, та 50 657,58 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями); № 0019231701 від 27.08.2014 р., яким визначено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1 020 грн.;

- визнати протиправними дії Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування шляхом виключення з електронної бази даних АІС «Податковий блок» сум податкового кредиту з ПДВ у розмірі 210 708,19 грн. та сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 295 183,19 грн., які визначені ФОП ОСОБА_1 у податковій декларації за січень 2014 р.;

- зобов'язати Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити показники податкової звітності ФОП ОСОБА_1 за січень 2014 р., в тому числі, зобов'язати відобразити в інформаційній базі даних «Податковий блок» суми податкового кредиту з ПДВ у розмірі 210 708,19 грн. та суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 295 183,19 грн., які самостійно визначені ФОП ОСОБА_1 у податковій декларації за січень 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач у позовній заяві та додаткових поясненнях зазначив, що не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, винесеними за результатами планової перевірки, оформленої актом № 3287/367/04-03-17-01-26/НОМЕР_3 від 28.07.2014 року. Позивач вважає, що його господарська діяльність була спрямована на реальне настання наслідків по правочинах, здійснених позивачем при придбанні та продажу товарів. Вважає, що витрати, пов'язані зі здійсненням ним підприємницької діяльності, підтверджені в повному обсязі повним пакетом первинних документів, що були надані податковому органу під час проведення перевірки, а також разом із запереченням на акт перевірки в порядку адміністративного оскарження. Також, вважає, що недійсність правочинів в судовому порядку відповідачем не доведена, а суб'єкт господарської діяльності не несе відповідальності за дії третіх осіб, навіть якщо його господарська діяльність була пов'язана з їх діяльністю. Також, позивач вважає, що відповідачем було протиправно здійснено коригування самостійно задекларованих позивачем показників податкової звітності з ПДВ, оскільки прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними, та оскаржуються в судовому порядку позивачем (т.1 а.с. 3-9, т. 3 а.с. 60-64).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2014 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, за даним позовом відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено її до судового розгляду (т.1 а.с. 1).

Представник відповідача за довіреністю Ліпінський А.В. подав до суду заперечення проти позову від 28.10.2014 р., в яких зазначив, що проведеною перевіркою позивача за січень 2014 року встановлено порушення п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПКУ в частині ненадання документів у повному обсязі; ч.5 ст. 203, ст.228 ЦК України, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПКУ в частині безпідставного формування податкового кредиту в декларації з ПДВ за січень 2014 року в сумі 210 708,19 грн., донараховано податок на додану вартість за січень 2014 року в сумі 101 315,15 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 ст. 201 ПКУ, у зв'язку з чим податкові зобов'язання підлягають зменшенню шляхом виключення з їх складу сум ПДВ у розмірі 295 183,19 грн., які знайшли своє відображення в акті перевірки № 3287/367/04-03-17-01-26/НОМЕР_3 від 28.07.2014 року. В ході перевірки, платником податків не було підтверджено надання транспортних послуг в січні 2014 року підприємствами-постачальниками ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Карготранс», надання залізничних послуг від підприємства-постачальника ДГТО «Південно-Західна залізниця», та інших. Під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не надав до перевірки акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, шляхові листи, акти приймання та передачі товару, картки складського обліку товару, акти виконаних робіт, звіти експедитора, документи на навантажувально-розвантажувальні роботи. В наданих до перевірки актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не визначено конкретний перелік наданих послуг, маршрут перевезення, номер транспортного засобу, відомості про вантаж, що позбавляє можливості пов'язати понесені позивачем витрати з отриманням ним доходів від здійснення власної господарської діяльності, та свідчить про непідтвердження реальності здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами у січні 2014 року. У зв'язку з наведеним, відповідач вважає обґрунтованими винесені податковим органом податкові повідомленні-рішення № 0019221701 від 27.08.2014 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 152 992,73 грн., в тому числі 101 315,15 грн. - за основним платежем, та 50 657,58 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями), та № 0019231701 від 27.08.2014 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1 020 грн. (т. 1 а.с 72-73).

В судовому засіданні 30.01.2015 року від представника позивача за довіреністю ОСОБА_4 надійшло клопотання про розгляд справи на підставі наданих доказів в порядку письмового провадження.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

За викладених обставин, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований у Царичанській районній державній адміністрації Дніпропетровської області 24.09.2007 р., та перебуває на податковому обліку у Дніпродзержинській ОДПІ.

Згідно реєстраційних даних, видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є виробництво виробів з бетону для будівництва та оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (т.1 а.с. 17).

Відповідно до наказу Дніпродзержинської ОДПІ № 842 від 14.07.2014 р., відповідачем проведено документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_5 з питання правильності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, задекларованих в декларації з ПДВ за січень 2014 р., результати якої оформлені актом № 3287/367/04-03-17-01-26/НОМЕР_3 від 28.07.2014 року.

Згідно висновків, викладених в акті перевірки від 28.07.2014 року, перевіркою встановлено: порушення п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПКУ в частині ненадання документів у повному обсязі, ч. 5 ст. 203, ст. 228 ЦК України, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПКУ в частині безпідставного формування податкового кредиту в декларації з ПДВ за січень 2014 року в сумі 210 708,19 грн., донараховано податок на додану вартість за січень 2014 року в сумі 101 315,15 грн., п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 ст. 201 ПКУ, у зв'язку з чим податкові зобов'язання підлягають зменшенню шляхом виключення зі складу податкових зобов'язань сум ПДВ у розмірі 295 183,19 грн. (т. 1 а.с. 16-47).

20.08.2014 р. позивачем подано до ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області апеляційну скаргу на дії Дніпродзержинської ОДПІ щодо висновків, викладених в акті перевірки № 3287/367/04-03-17-01-26/НОМЕР_3 від 28.07.2014 року (т. 1 а.с. 49-53).

Листом Дніпродзержинської ОДПІ від 22.08.2014 р. за вих. № 19504/04-03-17-01-17 позивачу надано відповідь про відсутність підстав для задоволення його скарги (т.1 а.с. 54-57).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки № 3287/367/04-03-17-01-26/НОМЕР_3 від 28.07.2014 року, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення: № 0019221701 від 27.08.2014 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 152 992,73 грн., в тому числі 101 315,15 грн. - за основним платежем, 50 657,58 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0019231701 від 27.08.2014 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1 020 грн. (т. 1 а.с 72-73).

Не погодившись з прийнятими відповідачем рішеннями, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Так, згідно з п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальний зміст господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем у січні 2014 року на підставі господарських відносин із контрагентами-постачальниками в поданій до податкового органу декларації з податку на додану вартість сформовано податковий кредит на суму 257 739 грн., а також визначено у вигляді об'єкту оподаткування за вказаний період, що встановлюється за результатами продажу товарів та послуг на адресу контрагентів-покупців, грошові кошти на суму 203 672,38 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 формував податковий кредит за січень 2014 року на підставі господарських відносин, що відбулись на підставі договорів на постачання товару, укладених з наступними контрагентами-постачальниками: ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Дебант Україна», ТОВ «Закупнянський кар'єр», ТОВ «Карготранс», ДГТО «Південно-Західна залізниця», ТОВ «Протон», ТОВ «Юзав».

Як вбачається з акту перевірки, на підтвердження правомірності формування податкового кредиту за період січня 2014 року з вищевказаними контрагентами-постачальниками, позивачем до перевірки надано податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, платіжні доручення та видаткові накладні, перелік яких наведено в акті перевірки та не оскаржується сторонами у справі (т.1 а.с. 21-30).

Так, позивачем 21.10.2011 року укладено договір з ТОВ «Епіцентр К» № 2749/ТВ про надання послуг по організації перевезень вантажів, та надані до перевірки акти здачі-прийняття робіт, суми податку на додану вартість за якими включені ним до складу податкового кредиту за січень 2014 року. Разом з цим, позивачем під час проведення перевірки не підтверджено надання транспортних послуг від підприємства-постачальника, а саме: не надано звітів експедитора, документів на навантажувально-розвантажувальні роботи, що підтверджують факт транспортування (перевезення) продукції. В актах здачі-прийняття робіт не визначено конкретний перелік наданих послуг, маршрут перевезення, номери транспортних засобів, що унеможливлює пов'язати понесені витрати з отриманням доходів від здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1

13.01.2014 р. позивачем укладено договір № 2014-006 на постачання товару від контрагента-постачальника ТОВ «Дебант Україна», та надано до перевірки податкові накладні, суми податку на додану вартість за якими включено до складу податкового кредиту за січень 2014 року, а також податкові накладні за цей самий період, виписані суб'єктом господарювання-постачальником товару ТОВ «Закупнянський кар'єр».

Аналогічні договори на постачання товару укладено позивачем з ТОВ «Протон» 09.01.2014 р. за № 0901/14-2П, та з ТОВ «Юзав» від 25.10.2012 р. за № 146, яки виступили контрагентами-постачальниками та виписали податкові накладні, суми податку на додану вартість за якими також віднесено позивачем до складу податкового кредиту у січні 2014 року.

Розрахунки за поставлений товар здійснювались між підприємствами в безготівковій формі згідно платіжних доручень, перелік яких наявний в акті перевірки, що не заперечується сторонами у справі.

Проте, позивачем під час перевірки не підтверджено реальність заявлених в податкових накладних господарських операцій по придбанню та реалізації товару по даним контрагентам, а саме: встановлено відсутність транспортних накладних, шляхових листів, актів приймання та передачі товару, карток складського обліку поставного товару, що унеможливлює дослідження фактичного переміщення товару.

31.01.2012 р. між позивачем та ТОВ «Карготранс» укладено договір № 1241/12 про надання послуг по організації перевезень вантажів. Отримані залізничні послуги з транспортування товару за даним договором проводились за рахунок ФОП ОСОБА_1 На підтвердження виконання зазначених послуг з боку ТОВ «Карготранс», позивачем надано податкові накладні, суми податку на додану вартість за якими включено до складу податкового кредиту позивача у січні 2014 року. При цьому, позивачем не підтверджено надання залізничних послуг від підприємства-постачальника ТОВ «Карготранс», в зв'язку з відсутністю актів виконаних робіт, документів на навантажувально-розвантажувальні роботи, залізничні накладні, інших вантажних супровідних документів, які б підтверджували транспортування товару залізничним транспортом, документально не підтверджено наявність вагонів для здійснення залізничного перевезення товарів.

Аналогічні порушення допущені позивачем при документальному підтвердженні відносин з ТОВ «Південно-Західна залізниця» за договором № 6413835 від 31.01.12 р. про надання послуг на перевезення вантажів залізничним транспортом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно ст. 3 цього Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бутискладені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію. Додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна передбачаються іншими нормативно-правовими актам.

«Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., та «Переліком документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. № 207, прямо передбачено зобов'язання платника податків належним чином оформлювати товарно-транспортні накладні як юридичні документи, що призначені для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Так, згідно «Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, обов'язкова наявність: фотокопії ліцензії, засвідченої автомобільним перевізником, або ліцензійної картки; товарно-транспортної накладної; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційного документу на транспортний засіб або іншого засвідченого в установленому порядку документа, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талону про проходження державного технічного огляду; полісу (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Відповідно до «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. За тих самих обставин суд не може прийняти до уваги акти списання ТМЦ по вищевказаним видатковим накладним, у зв'язку з не підтвердженням факту їх надходження та оприбуткування позивачем згідно зазначених зобов'язань по господарським відносинам з ТОВ «Ініціатива». Пунктом 11.3 цих Правил передбачено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Під час судового розгляду справи, позивачем не спростовано висновок податкового органу про відсутність вищевказаних документів первинного бухгалтерського обліку у ФОП ОСОБА_1 на момент проведення перевірки, а надано до суду первинні документи, наявність яких не заперечується відповідачем, та які вже були досліджені податковим органом під час перевірки та вказані в акті перевірки.

Наведені факти відсутності у позивача передбачених вищевказаними положеннями закону належним чином оформлених первинних документів, на думку суду, свідчать про здійснення позивачем господарських відносин із зазначеними контрагентами без мети настання реальних насідків та юридичну невідповідність наданих до перевірки документів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту у січні 2014 року.

Крім того, згідно абз. «а» п. 198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Не зважаючи на це, позивачем до складу податкового кредиту січня 2014 року включено податкові накладні, виписані від інших контрагентів-постачальників товарів (робіт, послуг) на суму 32 707, 84 грн., по яким ФОП ОСОБА_1 під час проведення перевірки не надано жодних підтверджуючих документів, а саме: ТОВ «Стройнова», ТОВ «Ульяновські вапняки», ТОВ «Агро Ком», ТОВ «Пластеко», ІП «АІС-Дніпропетровськ», ТОВ «Пластик-Фабрік», ТОВ «Кримавтоголд», ТОВ «Алеко», ТОВ «Нова Пошта», ПП «Левіт-Спецмонтаж», Одеська залізниця, ДП «Підприємство П'ятихатської виправної колонії управляння ДПСУ» ТОВ «Українські новітні технології», ПП «Левіт-комплекс», ТОВ «Катеринопільський елеватор», ТОВ «Деліс-проф», ТОВ Компанія «Грейнфілд», ТОВ «Білогірські вапняки», ТПП ТОВ «Кримторг», ПП «Аеліта», ДТТО «Львівська залізниця», ТОВ «Восток», Південна залізниця, ПРАТ «Київтстар».

Окремі первинні документи по господарським операціям із зазначеними вище контрагентами надано позивачем до суду разом з клопотанням про долучення первинних документів до матеріалів справи від 10.11.2014 р., із наведенням їх переліку (т.1 а.с. 74- 75).

Проте, зазначені документи по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «Стройнова», ТОВ «Ульяновські вапняки», ТОВ «Агро Ком», ТОВ «Пластеко», ІП «АІС-Дніпропетровськ», ТОВ «Пластик-Фабрік», ТОВ «Кримавтоголд», ТОВ «Алеко», ТОВ «Нова Пошта», ПП «Левіт-Спецмонтаж», Одеська залізниця, ДП «Підприємство П'ятихатської виправної колонії управляння ДПСУ» ТОВ «Українські новітні технології», ПП «Левіт-комплекс», ТОВ «Катеринопільський елеватор», ТОВ «Деліс-проф», ТОВ Компанія «Грейнфілд», ТОВ «Білогірські вапняки», ТПП ТОВ «Кримторг», ПП «Аеліта», ДТТО «Львівська залізниця», ТОВ «Восток», Південна залізниця, ПРАТ «Київтстар», суд не може прийняти в якості доказів, оскільки вони не були предметом дослідження податкового органу під час здійснення перевірки позивача.

Так, статтею 44 Податкового кодексу передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам органу ДПС, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за її результатами надає не надані під час перевірки документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу), такі документи повинні враховуватися контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Зважаючи на те, що ні під час перевірки, ні після її завершення (разом з апеляційної скаргою) жодних із вказаних вище документів позивач до податкового органу не надав, у суду відсутні підстави для їх врахування при прийнятті рішення.

Питання правомірності включення до складу податкового кредиту січня 2014 року взаємовідносин із контрагентом-постачальником ТОВ «Торра плюс» в сумі ПДВ 11 491 грн., та ТОВ «Стройнова» в сумі ПДВ 35 559,02 грн. відображено в акті Дніпродзержинської ОДПІ від 26.05.2014 р. № 2481/232/04-03-17-01-26/НОМЕР_3 «Про результати документальної позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питання правильності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, задекларованих в декларації з ПДВ за січень 2014 року».

Зазначеною перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських відносин позивача з ТОВ «Торра плюс», ТОВ «Стройнова» за січень 2014 року. Надані послуги ТОВ «Торра плюс» не відповідають видам діяльності, які зазначені у реєстраційних документах. В актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ «Торра плюс» не визначено конкретний перелік надання послуг, маршрут перевезення, держаний номер автомобіля, відомості про вантаж, що унеможливлює пов'язати понесені витрати з отриманням доходів від здійснення господарської діяльності. Також, позивачем не були надані до перевірки товарно-транспортні накладні, договір на транспортування товару, шляхові листи, що підтверджують факт транспортування товару від ТОВ «Стройнова».

26.06.2014 року податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0009701701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 17236,50 грн. (основний платіж - 11491,00 грн., штрафні санкції - 5745,50 грн.), та податкове повідомлення-рішення № 0009711701 від 26.06.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за адміністративним штрафом в сумі 1020 грн., які було оскаржено позивачем в судовому порядку.

Як вбачається з постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2014 року у справі № 804/9531/14, винесеної за результатами розгляду адміністративного позову ФОП ОСОБА_1, у задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009701701 від 26.06.2014 року, прийнятого Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі акту № 2481/232/04-03-17-01-26/НОМЕР_3 від 26.05.2014 року «Про результати документальної позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань правильності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, задекларованих в декларації з ПДВ за січень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «Торра плюс», ТОВ «Стройнова», відмовлено, та зроблено висновок про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами у січні 2014 року. Позовні вимоги задоволено лише в частині визнання протиправними дій Дніпродзержинської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування, сум податкового кредиту з ПДВ в електронних базах автоматизованої системи податкового обліку та зобов'язано відповідача поновити ці показники, з огляду на порушення порядку проведення коригування (т. 3 а.с. 83-87).

Таким чином, доводи позивача про визнання постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2014 р. по справі № 804/9531/14 протиправними дій та рішень податкового органу, прийнятих за результатами попередньої перевірки, оформленої актом № 2481/232/04-03-17-01-26/НОМЕР_3 від 26.05.2014 р., є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Посилання позивача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справах № 804/9530/14 від 11.09.2014 р. та № 804/11285/14 від 04.09.2014 р. суд також не приймає до уваги, оскільки вони не стосуються оскаржуваних правовідносин позивача з його контрагентами, що мали місце у січні 2014 року та стали предметом перевірки, результати якої оформлені актом № 3287/367/04-03-17-01-26/НОМЕР_3 від 28.07.2014 року, висновки якого оскаржуються позивачем по даній справі.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає правомірним висновок податкового органу щодо безпідставного формування позивачем податкового кредиту в декларації з ПДВ за січень 2014 року в сумі 210 708,19 грн., а також донарахування податку на додану вартість за цей період на суму 101 315,15 грн.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0019221701 від 27.08.2014 р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 152 992,73 грн., в тому числі 101 315,15 грн. - за основним платежем, та 50 657,58 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями).

Відповідно, відсутні й підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0019231701 від 27.08.2014 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1 020 грн. за порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість позивача в розрізі контрагентів за січень 2014 року, та зобов'язання відповідача відновити показники податкової звітності з податку на додану вартість позивача, суд зазначає наступне.

Статтею 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

При цьому, статтею 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

В даному випадку, підставою для коригування показників податкової звітності позивача за січень 2014 року стало податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0019221701 від 27.08.2014 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 152 992,73 грн., в тому числі 101 315,15 грн. - за основним платежем, та 50 657,58 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями), що не суперечить наведеним вище положенням податкового законодавства.

Жодних інших обґрунтувань щодо підстав проведеного відповідачем коригування позовна заява не містить (т. 1 а.с. 66-67). При цьому, суми коригування, які просить визнати протиправними поивач, повністю збігаються з сумами, на які податковим органом виявлено порушення податкового законодавства, що викладені у висновках акту перевірки № 3287/367/04-03-17-01-26/НОМЕР_3 від 28.07.2014 року, та на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення (т. 1 а.с. 46).

Відповідно, суд не знаходить підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо коригування шляхом виключення з електронної бази даних АІС «Податковий блок» сум податкового кредиту з ПДВ у розмірі 210 708,19 грн. та сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 295 183,19 грн., які визначені ФОП ОСОБА_1 у податковій декларації за січень 2014 р., та зобов'язання відповідача відновити ці показники податкової звітності у своїй інформаційній базі.

Враховуючи, що судове рішення прийнято не на користь позивача, з нього на користь державного бюджету України має бути стягнуто недоплачений при зверненні до суду судовий збір за подання адміністративного позову майнового характеру у розмірі 2 774 грн. 26 коп. (враховуючи, що при зверненні до суду ним сплачено 305 грн. 99 коп.) (т. 1 а.с. 2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3) на користь державного бюджету недоплачений при зверненні до суду з позовними вимогами майнового характеру судовий збір в розмірі 2 774 грн. 26 коп. (дві тисячі сімсот сімдесят чотири гривні двадцять шість копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Чорна