Рішення № 4798864, 16.06.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.09 Справа № 22/137/09

Суддя

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Промислові фінанси” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 3А)

до відповідача Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12) в особі Філії “Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя” (69600, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 20а)

про стягнення 29165,60 грн. пені

суддя Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

від позивача-Кальор Г.В., довір. б/н від 14.01.2009 року;

від відповідача-Саган М.В., довір. № 1312 від 07.04.2009 року

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення 29165,60 грн. пені за договором банківського рахунку № 373-05р від 31.08.2005 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.03.2009р. порушено провадження у справі № 22/137/09, справа призначена до судового розгляду, засідання суду призначено на 13.04.2009 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для розгляду справи.

Ухвалою суду від 13.04.2009р. розгляд справи було відкладено до 12.05.2009р.

Ухвалою суду від 12.05.2009р. строк розгляду справи було продовжено, відповідно до ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено до 25.05.2009р.

Ухвалою від 25.05.2009 року зупинено провадження у справі до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги на рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2009р. по справі № 22/7/09.

Ухвалою від 05.06.2009 року поновлено провадження по справі № 22/137/09 з 16.06.2009 року, розгляд справи призначено на 16.06.2009 року.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові. В обґрунтування вимог зазначає, що ТОВ “Промислові фінанси” на підставі договору банківського рахунку № 373-05р від 31.08.2005 року надало Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку в особі Філії “Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя” платіжні доручення на здійснення переказів на загальну суму 291656 грн. Вищеперелічені платіжні доручення не були виконані відповідно до умов договору банківського рахунку і приписів законодавства. Рішенням господарського суду Запорізької області № 22/7/09 від 26.01.2009 року встановлено неправомірність ухилення відповідача від виконання платіжних доручень. На підставі рішення господарського суду 20.02.2009 року відповідачем виконано всі платіжні доручення. Позивач зазначив, що відповідно до ст.1068 Цивільного кодексу України, п.5.1.2 договору банківського рахунку платіжні доручення мали бути виконані відповідачем не пізніше 06.10.2008 року. За твердженням позивача прострочення виконання платіжних доручень починає обчислюватися з 07.10.2008 року. У зв’язку із тим, що фактично платіжні доручення виконані відповідачем 20.02.2009 року, то період прострочення становить 137 днів. Позивач на підставі п.32.2 ст.32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, п.7.2 договору банківського рахунку просить суд стягнути з відповідача пеню за невиконання платіжних доручень у сумі 29165 грн. 60 коп.

13.04.2009 року відповідачем наданий суду відзив на позовну заяву, в якому АК ПІБ в особі Філії “Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя” просить суд відмовити в задоволенні позову, враховуючи наступне. Відповідно до умов договору банківського рахунку позивач ініціював перед відповідачем переказ грошових коштів на загальну суму 291656 грн., які 03.10.2008 року були списані з рахунку позивача. У зв’язку з введенням НБУ мораторію на задоволення вимог кредиторів (Постанова Правління НБУ № 308 від 07.10.2008 року “Про призначення тимчасової адміністрації у АК ПІБ (ЗАТ)” згідно ст.ст. 2,85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, грошові кошти в сумі 291656 грн. попали під дію мораторію і знаходились на рахунку № 372079011 “кредитові суми до з’ясування”. 20.02.2009 року на підставі рішення Тимчасового адміністратора Промінвестбанку про дострокове з 20 лютого 2009 року розблокування коштів клієнтів, на які поширюється дія мораторію відповідачем виконані умови договору № 373-05р в частині перерахування за призначенням грошових коштів на загальну суму 291656 грн. У відзиві відповідач зазначив, що період нарахування пені, зазначений позивачем в позові, відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.В зв’язку з цим, з огляду на п.2 ч.3 ст.85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, за період з 07.10.2008 року по 20.02.2009 року пеня в заявленому розмірі не нараховується. За твердженням відповідача вказане свідчить, що позовні вимоги позивача до банківської установи про стягнення пені є безпідставними і не підлягають задоволенню.

12.05.2009 року відповідач надав суду додаткові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив наступне. За позицією відповідача за даної ситуації виникли обставини,які він, як сторона за договором, не міг передбачити та керуватися ними при погоджені між сторонами договору всіх істотних його умов. Наявність таких обставин підтверджується рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 20.10.2008 року, затвердженим Указом Президента України від 24.10.2008 року № 965/2008, вжиттям державним регулятором банківської діяльності НБУ спеціальних заходів у відповідності до Закону України “Про банки і банківську діяльність” у зв’язку із істотною загрозою платоспроможності, пов’язаної із виникненням обставин, що знаходилися поза волею відповідача. Також відповідач підкреслив , що сторони в договорі банківського рахунку врегулювали між собою підстави звільнення від відповідальності (п.8.1 договору). При цьому вина відповідача відсутня, ним вжиті всі належні заходи для виконання зобов’язання , що підтверджується листами № 44-06/19 від 05.02.2009 року , № 02-13/497 від 10.02.2009 року та виконанням платіжних доручень в частині перерахування 20.02.2009 року за призначенням грошових коштів на загальну суму 291656 грн. Крім того, відповідач підкреслив, що ст.85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачена норма про ненарахування неустойки (штраф, пеня), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань під час дії мораторію. Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити в позові.

22.05.2009 року позивач надав суду пояснення на додаткові заперечення відповідача, в яких зазначив, що заперечення АК ПІБ в особі Філії “Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя” на позов є безпідставними. Так, за твердженням позивача мораторій не розповсюджується на зобов’язання банку з розрахунково-касового обслуговування і не перешкоджає банку в наданні таких послуг клієнтам, що встановлено господарським судом Запорізької області (рішення № 22/7/09 від 26.01.2009 року у справі за позовом ТОВ “Промислові фінанси” до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку ЗАТ про спонукання виконати певні дії). Таким чином, мораторій не є перешкодою у наданні банку розрахунково-касових послуг, його не можна вважати обставиною форс-мажору, оскільки така обставина має об’єктивно позбавляти сторону можливості виконати своє зобов’язання. За твердженням позивача у відповідача була об’єктивна можливість виконати зобов’язання, суть якого полягала у тому, щоб перерахувати кошти клієнта з його рахунку на рахунок третьої особи на підставі платіжного доручення. На поточному рахунку позивача необхідні кошти були наявні, відповідач їх з поточного рахунку списав, але замість того, щоб направити одержувачеві заблокував і з жовтня 2008 року до лютого 2009 року обліковував на рахунку № 372079011 “кредитові суми до з’ясування”. Тобто, у відповідача була можливість виконати платіжні доручення позивача, останній забезпечив його необхідними коштами, попри всі можливості відповідач зобов’язання не виконав. Щодо блокування коштів на рахунках клієнтів за рішенням тимчасового адміністратора, то такі рішення є неправомірними, суперечать чинному законодавству, самі по собі є правопорушеннями і тим більше не можуть звільняти відповідача від відповідальності за невиконання договору. Посилання відповідача на тяжкий фінансовий стан, який став наслідком рейдерської атаки є необґрунтованим. Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Таким чином, тяжкий фінансовий, матеріальний стан боржника згідно з законодавством не може вважатися обставиною форс-мажору. Крім того, законодавством не визначено поняття рейдерська атака, не визначено, які дії ним охоплюються. Відповідач не навів, які саме дії і ким саме вчинені, як ці конкретні дії вплинули на можливість надання банком розрахунково-касових послуг. Тобто, не вбачається прямого причинно-наслідкового зв’язку між рейдерською атакою на Промінвестбанк і неможливістю виконати платіжні доручення клієнта.

За клопотанням сторін судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Вступну та резолютивну частину рішення оголошено у судовому засіданні 16.06.2009 року за клопотанням представників сторін.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

31.08.2005року між товариством з обмеженою відповідальністю “Промислові фінанси” (далі-клієнт) та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя” (далі-банк) укладено Договір банківського рахунку № 373-05р. (далі Договір).

Згідно з ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до п. 1.1. Договору відповідач здійснює розрахунково-касове обслуговування поточного рахунку № 26500301157593 (далі рахунок) в національній валюті відповідно до умов цього Договору та надає послуги, пов'язані із переказом коштів з рахунку та/або на рахунок КЛІЄНТА за допомогою платіжних інструментів, видачею останньому коштів в готівковій формі, а також здійснення інших операцій, передбачених Договором, згідно з ліцензією, наданою БАНКУ (далі банківські послуги). Тарифи комісійної винагороди за надання банківських послуг клієнтам (надалі - Тарифи), викладені в Додатку 1 до цього Договору і є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 5.1.1. Договору відповідач зобов’язався здійснювати розрахункові операції відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”, Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” та нормативно-правових актів Національного банку України.

Пунктом 5.1.2. договору передбачено обов’язок відповідача виконувати розрахункові документи, прийняті від КЛІЄНТА, протягом операційного часу, виключно у межах залишку коштів на рахунку на початок операційного дня, з урахуванням поточних надходжень –та документи на відкликання шляхом подання цих документів уповноваженою особою КЛІЄНТА, безпосередньо відповідальному виконавцю БАНКУ. Операційний час триває з 8-30 год. до 15-00 год. Розрахункові документи, прийняті від КЛІЄНТА після закінчення операційного часу, виконуються в операційний час наступного операційного дня або у цей же операційний день за наявності технічної можливості здійснити їх виконання та згоди БАНКУ із оплатою цієї послуги згідно з Тарифами. Кошти, які надійшли на рахунок після закінчення операційного часу, використовуються КЛІЄНТОМ в операційний час наступного операційного дня або у цей же операційний день, за наявності згоди БАНКУ, із оплатою цієї послуги згідно з Тарифами.

Під час розгляду господарським судом Запорізької області справи № 22/7/09 за участю тих самих позивача та відповідача, що і у справі № 22/137/09, було з’ясовано факт направлення 03.10.2008р. позивачем до відповідача платіжних доручень № 020, 021, 022, 023 від 03.10.2008р. на загальну суму 291656,00грн. Однак, платежі контрагентами отримані не були. Враховуючи умови договору банківського рахунку, суд дійшов висновку, що виконання платіжних доручень повинно було бути здійснено відповідачем не пізніше 06.10.2008 року.

28.10.2008. позивач звернувся до відповідача листом з вимогою забезпечення належного виконання переказів. 21.11.2008р. листом № 21/21-16-1098 відповідач повідомив позивача про накладення тимчасовим адміністратором мораторію на загальну суму коштів позивача, які були вказані у платіжних дорученнях № 020, 021, 022, 023 від 03.10.2008р. у зв'язку з прийняттям Правлінням Національного банку України постанови № 308 від 07.10.2008р. “Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)” та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців, з 07.10.2008р. до 06.04.2009р., на підставі ст. 85 Закону України “Про банки та банківську діяльність”.

Заперечення відповідача стосовного того, що ним було накладено мораторій на задоволення вимог кредиторів, в даному випадку вимог позивача, на підставі Постанови Правління НБУ № 308 від 07.10.2008р., суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку. Кошти на рахунку відповідача є безспірною власністю позивача. Позивач не мав майнових вимог до відповідача, а лише вимагав здійснити поточні операції по розпорядженню власними коштами на підставі договору банківського рахунку, для виконання зобов'язань перед своїм контрагентом.

Рішенням господарського суду по справі № 22/7/09 від 26.01.2009 року визнано, що відповідачем неправомірно було повернуто та заблоковано грошові кошти на рахунку позивача, тому рішенням задоволено позовні вимоги про зобов'язання Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя” виконати перекази, ініційовані ТОВ “Промислові фінанси” платіжними дорученнями № 020, № 021, № 022, № 023, а саме переказати: 1156,00 грн. (одну тисячу сто п'ятдесят шість гривень 00 коп.) на поточний рахунок ТОВ "ТЕХРЕСУРСИ" (ЄДРПОУ 30719652) № 26007001540501 у Філії “ЗРУ “ВАТ “Банк "Фінанси та кредит”, МФО 313731, за оренду приміщення за вересень 2008р. згідно рахунку 1858 від 26.09.08., ПДВ 192,67; 85000,00 грн. (вісімдесят п'ять тисяч гривень) на поточний рахунок ТОВ “КУА “ВЕС” ПВІФНВЗТ “ВЕС –КАПІТАЛ” (ЄДРПОУ 34718165) № 2650120 у Філії Акціонерного банку “АвтоЗАЗбанк” в м. Запоріжжя, МФО 313407, за акції прості іменні згідно зам. № 3471/08/з978/08 від 24.09.08.; 97500,00 грн. (дев'яносто сім тисяч п'ятсот гривень) 00 коп. на поточний рахунок ТОВ "КУА "ВЕС" ПВІФНВЗТ "ВЕС - КАПІТАЛ" (ЄДРПОУ 34718165) № 2650120 у Філії Акціонерного банку "АвтоЗАЗбанк" в м. Запоріжжя, МФО 313407, за акції прості іменні згідно зам. № 3319/08/з929/08 від 15.09.08 р.; 108 000,00 грн. (сто вісім тисяч гривень) 00 коп. на поточний рахунок ТОВ "КУА "ВЕС" ПВІФНВЗТ "ВЕС - КАПІТАЛ" (ЄДРПОУ 34718165) № 2650120 у Філії Акціонерного банку "АвтоЗАЗбанк" в м. Запоріжжя, МФО 313407, за акції прості іменні згідно зам. № 3347/08/з943/08 від 15.09.2008р. Вказане рішення залишене в силі постановою Вищого господарського суду України № 22/7/09 від 02.06.2009 року.

При цьому слід зазначити, що у відповідності до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дія мораторію на даний випадок не поширюється, оскільки цей факт було встановлено рішенням суду по справі № 22/7/09.

У відповідності із проведеною сторонами звіркою виконання платежів платіжні доручення № 020, № 021, № 022, № 023 від 03.10.2008р. були виконані Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя” 20.02.2009 року.

Таким чином, наявне несвоєчасне виконання відповідачем платіжних доручень позивача № 020, № 021, № 022, № 023 від 03.10.2008р.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України дає визначення неустойки, відповідно до якої неустойкою (штрафом пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові і разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до п.7.2 договору банківського рахунку доручення клієнта про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки одержувачів банк здійснює у термін, установлений чинним законодавством.У разі порушення строків виконання доручення клієнта на переказ або строків завершення переказу, банк сплачує клієнту пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Згідно із п.32.2. ст.32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені, за період часу з 07.10.2008р. по 20.02.2009р. складає 29165 грн. 60 коп..

Як було зазначено вище, відповідач зазначав про те, що при виконанні умов договору банківського рахунку у нього відбулася істотна зміна обставин (зокрема, була здійснена рейдерська атака на Промінвестбанк та як наслідок погіршився фінансовий стан банківської установи), які сторони зазначеного договору не могли передбачити при укладенні договору банківського рахунку. У відповідності із п.8.1 договору банківського рахунку банк звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов’язань за цим договором, якщо таке невиконання сталося внаслідок обставин непереборної сили, зокрема: повені,пожежі, бурі, землетрусу, іншого стихійного лиха або військових дій, блокади, масових заворушень, терористичного акту, неплатоспроможності інших банків, через які здійснюють розрахунки клієнти банку та їх контрагенти, неплатоспроможності банків-кореспондентів банку, а також інших обставин, які виникли після підписання сторонами цього договору в результаті дій(подій) непередбаченого характеру, що знаходяться поза волею банку (форс-мажорні обставини). На думку відповідача відповідно до п.8.1 договору Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (ЗАТ) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя” підлягає звільненню від відповідальності за договором. Проте, вказані твердження відповідача не приймаються судом до уваги, враховуючи наступне.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Тобто, тяжкий фінансовий стан боржника згідно з чинним законодавством не вважається обставиною форс-мажору.

Судом встановлено, що вимога про стягнення пені є законною, обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню судом.

Таким чином позов слід задовольнити.

Судові витрати відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя” (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12; 69600, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 20-а, п/р 35708301155559, МФО 313355, код ЄДРПОУ 09313350) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Промислові фінанси” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 3-а, п/р 26507111301 у АБ “Металург, МФО 313582, код ЄДРПОУ 25218409) 29165 (двадцять дев'ять тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 60 коп. пені, 291 (двісті дев'яносто одну) грн. 66 коп. державного мита. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 05.08.2009р.

Суддя Ю.О.Скиданова