Рішення № 4798329, 25.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/100

25.06.09

за позовом відкритого акціонерного товариства „Гідросила МЗТГ” (Мелітопольський завод тракторних гідроагрегатів), м. Мелітополь

до товариства з обмеженою відповідальністю „Універсум-Груп”, м. Київ

про стягнення 15 116,01 грн.

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Поправко М.С. за дов. №142 від 15.04.2009 року.

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Гідросила МЗТГ” (Мелітопольський завод тракторних гідроагрегатів) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Універсум-Груп” про стягнення 15 116,01 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю „Універсум-Груп” в повному обсязі своїх зобов’язань щодо поставки товару. Позивач зазначає, що 14.04.2008 року ним було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 49 956,02 грн. за круг. Відповідачем же поставлено товару на суму 24 840,01 грн. В подальшому відповідачем на вимогу позивача було здійснено часткове повернення коштів на суму 10 000 грн. і станом на день подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем складає 15 116,01 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.02.2009 порушено провадження по справі, призначено розгляд справи на 31.03.2009 року.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою заступника голови господарського суду м. Києва продовжено строк вирішення спору.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з’явився, доказів витребуваних судом не надав, звірки з позивачем не провів, причини неявки в судове засідання невідомі.

В судовому засіданні 25.06.2009 року з за згодою представника позивача проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2008 року між позивачем та відповідачем досягнуто домовленості про поставку відповідачем позивачеві металопрокату (круг)

14.04.2008 року позивач перерахував на користь відповідача 49 956,02 грн. в якості оплати за металопродукцію.

Відповідно до видаткової накладної №РН-0000150 від 16.04.2008 року відповідач поставив позивачеві товар (круг) на суму 24 840,01 грн.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів інших поставок металопрокату на виконання зазначеної між сторонами домовленості відповідачем позивачеві не здійснювалось.

16.04.2008 року позивач направив відповідачу лист, в якому зазначив про готовність отримати другу частину товару та в разі не поставки просив повернути кошти в розмірі 25 116,0 грн.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач, 17.04.2008 року та 24.06.2008 року перерахував позивачеві по 5 000 грн.

18.09.2008 року позивач направив відповідачу лист №075/650, у якому вимагав у трьох денний термін перерахувати суму заборгованості або допоставити металопрокат на суму 15 116,01 грн.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів в строки визначені позивачем відповідач товар не поставив, котів не повернув.

Листом №2573 від 12.11.2008 року позивач повідомив відповідача про те, що він відмовляється від договору купівлі-продажу та вимагає повернення 15 116,01 грн.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 15 116,01 грн., що підтверджується довідкою позивача за підписом керівника та головного бухгалтера та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 4 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважаться вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між позивачем та відповідачем цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов’язань щодо передачі (продажу) ТОВ «Універсум Груп»певної продукції у власність позивача та щодо прийняття ТОВ «Гідросила МЗТГ»зазначеної продукції і оплати її вартості.

Таким чином сторонами фактично укладено договір поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Стаття 663 Цивільного кодексу України визначає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листами від 16.04.2008 року, 18.09.2008 року з вимогою до поставити товар або повернути кошти. Проте відповідач товар в повному обсязі позивачу не поставив.

Згідно з ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частина 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначає, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Факт попередньої оплати товару позивачем відповідачеві підтверджується матеріалами справи, зокрема копією банківської виписки з рахунку позивача (копія в матеріалах справи).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт оплати товару позивачем на умовах, встановлених сторонами.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, оплачена продукція в повному обсязі поставлена в строк не була.

Враховуючи викладені обставини, зокрема факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі в розмірі 15 116,01 грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач в судові засідання не з'явився, доказів, що спростовували б доводи позивача не надав.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Універсум-Груп” (04119, м. Київ, вул. Білоруська, 15а, оф. 24, ід. код. 35085177, р/р 260090056200438 в ЗАТ КБ «ПриватБанк», столична філія МФО 380269 або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь відкритого акціонерного товариства „Гідросила МЗТГ” (Мелітопольський завод тракторних гідроагрегатів) (72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Індустріальна, 59, ід. код. 00235814, р/р 26008475121 в МВ ЗОД «Райфайзен банк Аваль», м. Запоріжжя, МФО 313827) 15 116,01 грн. (п’ятнадцять тисяч сто шістнадцять гривень одну копійку) основного боргу, витрати на сплату державного мита в сумі 151,16 (сто п’ятдесят одну гривню шістнадцять копійок) грн. та 118 (сто вісімнадцять гривень) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя О. С. Копитова