Рішення № 4798091, 06.07.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

06.07.2009

Справа №2-22/904-2009

За позовом – ВАТ «Крименерго», м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6

до відповідача – Державного підрядного спеціалізованого ремонтного – будівельного тресту «Кримспецгідрорембуд», м. Ялта, вул. Васильєва, 16

про стягнення 18500,92 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Степанов В.А., представник, дов від 05 січня 2009 року

від відповідача – не з’явився

Обставини справи:

Позивач - ВАТ «Крименерго» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Державного підрядного спеціалізованого ремонтного – будівельного тресту «Кримспецгідрорембуд», просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 18500,92 грн., у тому числі: заборгованість з оплати електроенергії – 12107,58 грн., 3% річних – 1091,29 грн., збитки від інфляції - 5302,05 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідачем були порушені умови договору про поставку електричної енергії № 289 від 14 лютого 1998 року та правила користування електричною енергією.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з огляду на те, що з 01 вересня 1998 року домоуправління Тресту «Кримспецгідрорембуд» з мешканцями будинку ніяких розрахунків за споживану електричну енергію не здійснює оскільки особові рахунки на кожного абонента ведуться Структурним підрозділом ЯРЕМ ВАТ «Крименерго».

19 травня 2009 року сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення даного спору, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 19 травня 2009 року строк вирішення даного спору продовжено за клопотанням сторін, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач в судове засідання не з’явився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

встановив:

14 січня 1998 року між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (споживач) був укладений договір про поставку електричної енергії № 289, відповідно до умов якого сторони зобов’язались керуватись як пунктами договору, так і чинним законодавством України, а саме: Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до п. 3.2.1. договору, споживач зобов’язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами додатку № 1. Розрахунки за споживану електричну енергію здійснюються відповідно до п. 6.6. Правил користування електричною енергією. Розрахункова дата згідно додаткової угоди до договору, становить 16 число кожного місяця.

Відповідно до п. 6.6. Правил користування електричною енергією, оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

Пунктом 6.11. Правил користування електричною енергією встановлено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Як вказує позивач, відповідачем були порушені строки оплати поставленої позивачем електричної енергії, у зв’язку з чим станом на 01 грудня 2008 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 12107,58 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що з 01 вересня 1998 року домоуправління Тресту «Кримспецгідрорембуд» з мешканцями будинку ніяких розрахунків за споживану електричну енергію не здійснює оскільки особові рахунки на кожного абонента ведуться Структурним підрозділом ЯРЕМ ВАТ «Крименерго».

Так, твердження щодо наявності особових рахунків для розрахунку за споживану електричну енергію у мешканців будинків, позивачем не спростовується.

Але, суд звертає увагу на той факт, що при здійсненні розрахунку суми заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію, позивачем не включається до загального обсягу спожитої відповідачем електроенергії, обсяг електричної енергії, якій споживається фізичними особами – мешканцями будинку по вул. 40 років Жовтня, смт. Гаспра, у зв’язку з чим суд погоджується з наданим позивачем розрахунком суми основного боргу.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 12107,58 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних – 1091,29 грн., збитки від інфляції - 5302,05 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Під час розгляду справи суду була надана копія ухвали Господарського суду АР Крим від 25 листопада 2008 року у справі № 2-4/5101.1-2007 про порушення справи про банкрутство у відношенні відповідача, якою продовжено процедуру розпорядження майна та повноваження розпорядника майна.

Так, відповідач стверджує, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості повинні бути заявлені позивачем як кредиторські вимоги, в рамках справи про банкрутство.

Однак, дані твердження судом не приймаються до уваги, оскільки порядок подання кредитором заяви про визнання грошових вимог до боржника, порядок її розгляду регулюється нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тому, питання про погашення грошових вимог кредитора повинні розглядатись судом лише в рамках справи про банкрутство, в той час як предметом розгляду даної справи є стягнення суми боргу, 3% річних та індексу інфляції, наявність та обґрунтованість нарахування яких доведена суду позивачем та підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконуються належним чином умови та взяті на себе зобов’язання за договором, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 10 липня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підрядного спеціалізованого ремонтного – будівельного тресту «Кримспецгідрорембуд» (м. Ялта, вул. Васильєва, 16, рахунок № 260083814301 в АБ «Південний» м. Ялта, МФО 384522, ЄДРПОУ 05457033) на користь ВАТ «Крименерго» (м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, рахунок № 260323051142 в філії КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЄДРПОУ 00131400) заборгованість у розмірі 18500,92 грн., у тому числі: заборгованість з оплати електроенергії – 12107,58 грн., 3% річних – 1091,29 грн., збитки від інфляції - 5302,05 грн.

3. Стягнути з Державного підрядного спеціалізованого ремонтного – будівельного тресту «Кримспецгідрорембуд» (м. Ялта, вул. Васильєва, 16, рахунок № 260083814301 в АБ «Південний» м. Ялта, МФО 384522, ЄДРПОУ 05457033) на користь ВАТ «Крименерго» (м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, рахунок № 260323051142 в філії КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЄДРПОУ 00131400) 185,01 грн. державного мита.

4. Стягнути з Державного підрядного спеціалізованого ремонтного – будівельного тресту «Кримспецгідрорембуд» (м. Ялта, вул. Васильєва, 16, рахунок № 260083814301 в АБ «Південний» м. Ялта, МФО 384522, ЄДРПОУ 05457033) на користь ВАТ «Крименерго» (м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, рахунок № 260323051142 в філії КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЄДРПОУ 00131400) 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.