Рішення № 4798083, 27.07.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.09 Справа № 27/106/09-17/183/09-27/179/09

За позовом: Закритого акціонерного товариства “Нова лінія”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Дніпрокор”, м. Запоріжжя

про стягнення 1 444 грн. 09 коп.

ГПК України, суд –

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Дьяконова О.В. , дов. б/н від 08.07.2009 р.

Від відповідача: Половенко А.Ю., дов. № 5/09 від 07.04.2009 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 27.07.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив сторонам час виготовлення рішення у повному обсязі –30.07.2009 року.

Закрите акціонерне товариство “Нова лінія”, м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Дніпрокор”, м. Запоріжжя заборгованості в розмірі 1444,09 грн., яка складається з 1435,60 грн. основного боргу, 0,94 грн. три відсотки річних від простроченої суми, 7,55 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх зобов’язань.

Розпорядженням виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області № 499 від 11.06.09 р., на підставі Постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів»від 04.06.09 р., справа № 27/106/09-17/183/09 передана на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 11.06.09 р. справа № 27/106/09-17/183/09 прийнята до провадження суддею та присвоєно справі № 27/106/09-17/183/08-27/179/09. Судове засідання призначено на 27.07.09 р.

27.07.2009 р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні, відкритому 27.07.09 р. підтримав свої заперечення, викладені у письмовому відзиві, наданому у судовому засіданні, відкритому 15.04.09 р., в якому зазначив, що з позовними вимогами позивача не згоден з наступних підстав: 12.09.08 р. ТОВ “Фірма “Дніпрокор”, відповідно до ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК проведено з ЗАТ “Нова лінія” залік зустрічних вимог. Проведеним заліком зустрічних вимог сума заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 1 435 грн. 60 коп. була зарахована з сумою заборгованості ЗАТ “Нова лінія” перед ТОВ “Фірма “Дніпрокор” у розмірі 3 271 грн. 96 коп. . Залишок заборгованості склав 1 836 грн. 36 коп.

Відповідач зазначив, що у ТОВ “Фірма “Дніпрокор” на підставі проведеного заліку зустрічних вимог відсутні зобов’язань перед позивачем по оплаті 1 435 грн. 60 коп. (вартості наданих послуг), відповідно до підписаного акту прийому-передачі № ЦОЧ1231218 від 31.12.07 р. Крім того, відповідач зазначив, що право виставити рахунок на оплату наданих послуг, виникло у позивача 31.12.07 р., а звернення до суду здійснено 10.02.09 р.

Відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов –це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально –правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально–правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд. Таким чином, враховуючи також вимоги ст. 22 ГПК України, зміна предмету або підстав позову –в даному випадку збільшення суми позову - це право позивача.

В обґрунтування позовної заяви, позивач посилається на той факт, що 07.12.2005 р. між Закритим акціонерним товариством “Нова лінія”, м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Дніпрокор” укладено договір № 687/51207У про надання інформаційно-консультаційних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1.1 договору № 687/51207У замовник доручає, а виконавець зобов’язується надати інформаційно-консультаційні послуги стосовно товарів, які реалізуються замовником через торговельну мережу виконавця.

Згідно із п. 4.1 договору № 687/51207У оплата здійснюється замовником на підставі рахунків, які надаються виконавцем, але не пізніше 5 днів з моменту отримання рахунку.

Відповідно до п. 4.4 договору, послуги вважаються прийнятими після підписання актів прийому –передачі послуг.

Відповідно до п. 4.5 договору, у разі не підписання акту прийому-передачі послуг замовником, останній повинен надати мотивовану відмову на протязі 3-х календарних днів з моменту отримання акту. У випадку не отримання мотивованої відмови замовника виконавцем у 3-деннний термін, послуги вважаються такими, що прийнятті, а рахунок підлягає обов’язковій оплаті.

Мотивованої відмови від підписання отриманого акту з боку ТОВ «Фірма «Дніпрокор»до ЗАТ «Нова лінія»не надходило, 31.12.07 р. без будь-яких зауважень акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ЦОЧ71231218 підписаний сторонами.

Отже, послуги вважаються прийнятими, а рахунки підлягають обов’язковій оплаті.

Відповідно до рахунку-фактури № ЦОЧ71231218 від 31.12.07 р. та акту здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.12.07 р., загальна вартість вказаних робіт склала 1 435 грн. 60 коп.

23.07.08 р. ЗАТ «Нова лінія»направило на адресу ТОВ «Фірма «Дніпрокор»претензією № 2549 з вимогою відновити порушені права та законні інтереси ЗАТ «Нова лінія», сплатити борг у сумі 1 658 грн. 12 коп. (з урахуванням індексу інфляції), пеню у розмірі 156 грн. 90 коп. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 24 грн. 31 коп. (на час пред’явлення претензії).

Претензія № 2549 залишилася без відповіді та задоволення.

30.12.08 р. ЗАТ «Нова лінія»повторно надіслало на адресу відповідача рахунок-фактуру № ЦОЧ71231218 від 31.12.07 р.

В порушення умов договору № 687/51207У відповідач взяті на себе договірні зобов’язання по оплаті рахунку-фактури за договором не виконав.

Правовідносини сторін врегульовано договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором про надання послуг передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України надана послуга повинна бути сплачена, по-перше, за умови вказівки в договорі на його від платність; по-друге, за умови закріплення в договорі розміру, строку і порядку оплати; по третє, в нормі йдеться про обов’язок оплатити вже надану послугу.

Отже, при відсутності спеціальних положень у договорі чи імперативних норм законодавства виконавець має право вимагати оплати послуги, посилаючись на те, що її безоплатність суперечить суті зобов’язання, що сформувалася внаслідок підприємницької практики і закріплена в звичаях ділового обороту.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 193 ч.7 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

В порушення умов договору № 687/51207У від 07.12.2005 р. відповідачем не була проведена оплату за надані послуги у сумі 1 435 грн. 60 коп.

Заборгованість ТОВ «Фірма «Дніпрокор»перед ЗАТ “Нова лінія”, м. Київ склала 1 435 грн. 60 коп.

Як визначено ст. 230 господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст.610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 5.1 договору № 687/51207У, відповідно до якого за порушення терміну оплати, визначено п. 4.1 договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який сплачується пеня та яка нараховується від щомісячної суми, зазначеної в рахунку, за кожен день прострочення виконання зобов’язань.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеню потрібно розраховувати, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до договору № 687/51207У сума пені складає 7 грн. 55 коп. за період з 18.01.09 р. по 26.01.09 р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд знаходить його обґрунтованим, а тому з відповідача підлягає стягненню сума 3 % річних у розмірі 0 грн. 94 коп.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити заборгованість за договором оренди не припинено.

На день розгляду справи відповідач не сплатив 1435,60 грн. основного боргу, 0,94 грн. три відсотки річних від простроченої суми, 7,55 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх зобов’язань.

Доводи відповідача стосовно заліку зустрічних вимог не приймаються судом до уваги, оскільки проведення заліку зустрічних вимог не можна вважати зобов’язання відповідача припиненими, оскільки згідно ст. 601 ЦК України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Закрите акціонерне товариство “Нова лінія”, м. Київ правомірно звернулося до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, пояснення представників позивача та відповідача, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 625, 629 759 ЦК України, ст.ст. 175, 193, 218, 230 ГК України, ст.ст. 22, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Дніпрокор” (юридична адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 71; фактична адреса: 04074, м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6, оф.230, код ЄДРПОУ 13612779, р/р 26008001305315, в філії ЗАТ “ОТП Банк” в м. Запоріжжя, МФО 313872) на користь Закритого акціонерного товариства “Нова лінія” (юридична адреса 02091, м. Київ, Харківське шосе, 168; фактична адреса: 70422, Запорізька область, Запорізький район, с. Нове Запоріжжя, Нікопольське шосе, 1е, код ЄДРПОУ 30728887, п/р 26003001302427 в ЗАТ “ОТП Банк”, МФО 300528) 1 435 (одну тисячу чотириста тридцять п’ять) грн. 60 коп. основного боргу, 0 (нуль) грн. 94 коп. три відсотка річних, 7 (сім) грн. 55 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита; 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. оплати інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Закритому акціонерному товариству “Нова лінія”, м. Київ зайво сплачене державне мито у розмірі 42 (сорок дві) грн. 40 коп., яке сплачено платіжним дорученням № 587 від 26.01.2009 р., видати довідку.

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 30.07.2009р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.С. Дроздова