Ухвала суду № 47980282, 04.08.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/30488/14-ц

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Ластовки Н.Д.,

при секретарі Фузік Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про скасування рішення третейського суду,

встановив:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків № 1251/14 від 04.08.2014 року по справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, мотивуючи заяву тим, що третейський суд не повідомив заявника про час та місце розгляду справи, на його адресу надіслано копію третейського рішення із запізненням - 09.09.2014 року, третейська угода не відповідає вимогам закону «Про третейські суди», а справа не підвідомча третейському суду, оскільки третейський суд не може розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явився, від його уповноваженого представника неодноразово надходили клопотання про відкладення розгляду справи, при цьому поважні причини неявки в судове засідання надано не було.

В судове засідання представник Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» не з'явився, однак направив до суду заяву, де просив розглядати справу без участі представника, у задоволені заяви ОСОБА_1 відмовити, з підстав викладених у письмових заперечення долучених до матеріалів справи. (а.с. 23-26)

Відповідно до ч.2 ст.389-4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що про час і місце розгляду справи повідомляються особи, які беруть участь у справі. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали даної справи, третейської справи, суд приходить до наступного.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 04.08.2014 року по справі № 1251/14 позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму заборгованості в розмірі 1292088,85 грн. та третейський збір у сумі 13320,89 грн.

Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин. Тією ж статтею передбачений виключний перелік справ які не входять до компетенції розгляду третейського суду.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Спір може бути переданий на розгляд Третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України "Про третейські суди".

Відповідно до статті 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремою письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Третейська угода є підставою для передачі спору на розгляд третейського суду, а в деяких випадках - і підставою для створення та діяльності такого суду. Таким чином, належність форми і змісту третейської угоди, наявність у ній всіх істотних умов, передбачених законом, є первинною та обов'язковою умовою правомірності третейського розгляду, а відтак - і третейського рішення.

Судом встановлено, що 01.10.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту №640/582-К582. (а.с.8-9)

Як передбачено у п.6.1 та п.6.2 Договору кредиту, всі спори та непорозуміння, які можуть виникати в зв'язку з укладанням та виконанням положень цього Договору вирішуються шляхом переговорів між Сторонами на рівні їх уповноважених представників.

У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, Сторони, керуючись ст.5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Мороз Оленою Анатолівною Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М.Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем або Білоконем Юрієм Миколайовичем в порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеним у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.

Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального Кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором кредиту не виконав належним чином, надані кредитні кошти своєчасно та у встановлені договором строки не повернув, що стало підставою для звернення ПАТ «Укрсоцбанк» до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків з позовом про стягнення заборгованості.

При цьому, договір кредиту №640/582-К582 від 01.10.2007 року укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 містить третейське застереження про вирішення спору між сторонами Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків суддею одноособово згідно з регламентом даного третейського суду в редакції п.6.1 та п.6.2 Договору кредиту.

Також суд звертає увагу на те, що третейська угода укладена між сторонами у вигляді третейського застереження в договорі кредиту, відповідно до ст. 13 Закону України «Про третейські суди» вважається невід'ємною частиною угоди, тому відповідні пункти договору кредиту які містять інформацію про найменування сторін та їх місцезнаходження, місце і дату укладення угоди відносяться і до третейського застереження.

Отже, зазначений договір кредиту Згідно з положеннями статей 2 та 5 Закону України "Про третейські суди" третейський суд, як недержавний орган, має повноваження вирішення спорів лише тих сторін, якими укладено угоду про передачу спору на розгляд третейського суду і ці повноваження третейського суду не поширюються на спори, в яких крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди, або спори, які стосуються прав і обов'язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди.

Частиною.2 п.1 статті 389-5 ЦПК України передбачено, що рішення третейського суду може бути скасовано, якщо справа в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Частинами 7 та 8 ст. 27 Закону України «Про третейські суди» прямо передбачено, що третейський суд має компетенцію надавати оцінку дійсності третейського застереження.

Третейський суд окремо зазначає, що право третейського суду надавати оцінку своєї компетенції розглядати спір за наявності третейського застереження повинно застосовуватися і у випадку, коли предмет спору має ознаки виключеного з компетенції третейського суду.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди, в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відповідно до п.22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Відповідно до ст. 16 ЦК України предмет спору визначається за особою, що звернулась до суду за захистом своїх прав та - за змістом позову.

У справах про захист прав споживачів позивачем є споживач, який повідомляє у позові про порушення його прав споживача передбачених Законом України «Про захист прав споживачів». Аналогічна правова позиція міститься у п. 6 постанови Пленуму ВСУ від 12.04.1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» та пунктах 3 та 5 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». Спори щодо стягнення заборгованості з фізичної особи за Кредитним договором, не є спорами про захист прав споживачів, адже з таким позовом звергається не фізична особа - споживач у розумінні ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», а юридична особа - кредитодавець.

У третейській справі № 1251/14 позивачем є банк, який пред'явив до третейського суду позов про захист прав банку: про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором відповідно до третейського застереження, яке передбачало розгляд всіх вимог, що виникають з кредитного договору, позов про стягнення заборгованості розглядав третейський суд у справі № 1251/14, спори за вимогами банку про захист прав банку не виключені з компетенції третейського суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків, розглянувши справу від 04.08.2014 року по справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу не вийшов за межі своє компетенції та розглянув справу в рамках третейської угоди.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про третейські суди» обмін документами та письмовими матеріалами між сторонами, а також між сторонами і третейським судом чи третейськими суддями здійснюється у порядку, погодженому сторонами, і за вказаними ними адресами.

Згідно ст. 52 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків документи та інші письмові матеріали направляються за останнім відомим місцем проживання фізичної особи чи за юридичною адресою або місцезнаходженням юридичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи в інший спосіб, що передбачає отримання доказів доставки документів та інших письмових матеріалів адресатові, та вважаються такими, що отримані в день такої доставки, навіть якщо на цей час одержувач за цією адресою не знаходиться чи не проживав, а про зміну адреси ним не було повідомлено.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу i вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Як убачається з матеріалів справи, третейським судом було повідомлено ОСОБА_1 про розгляд справи, при цьому останній про зміну свого місця проживання не повідомляв.

Згідно ст. 51 Закону України "Про третейські суди", рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:

1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

З огляду на положення ст. 51 Закону України «Про третейські суди», якою визначені підстави для скасування рішень третейського суду, перелік яких є вичерпним, та не включає можливості скасування рішення третейського суду з підстав розгляду справи за відсутності сторін та інших підстав вказаних заявником.

Судом встановлено, що третейська угода, договір кредиту №640/582-К582 від 01.10.2007 року, на даний час є чинними, змін до договору не вносилося, жодного рішення, що вступило в законну силу і яким договір кредиту визнаний недійсним не надано, враховуючи, що третейським судом розглядалася справа про стягнення боргу саме за договором кредиту .

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги зміст заявлених вимог, предмет спору та ухвалене третейським судом рішення, суд вважає, що заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про скасування рішення третейського суду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 12, 51 Закону України "Про третейські суди", суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про скасування рішення третейського суду - відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду міста Києва, яка подається через Дніпровський районний суд мста Києва, протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя: