Ухвала суду № 47979764, 31.07.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/9281/14 Провадження № 22-ц/795/1396/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції - Супрун О. П. Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А. суддів:Лакізи Г.П., Шевченка В.М.при секретарі:Саповець Л.С.за участю:представника позивачів - ОСОБА_5, ОСОБА_6, її представника - ОСОБА_7, судового експерта - ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_6 про виділ частки житлового будинку,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.05.2015 року позовні вимоги ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_6 про виділ частки житлового будинку, - задоволено. Виділено ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в натурі спільно 2/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 згідно варіанту №2 висновку експертів № С-321 від 01.12.2014року (згідно технічного паспорта МБТІ від 14.06.1994року), а саме: передню 3-1, площею 3,5 кв.м, кімнату 3-2, площею 7,2 кв.м, кімнату 3-3, площею 13,2 кв.м, кімнату 3-4, площею 16,8 кв.м, кімнату 3-5, площею 12,7 кв.м, кухню 3-6, площею 6,9 кв.м, сіни І, площею 2,4 кв.м, частину кімнати 1-4, площею 5,3 кв.м. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 121 грн. 80 коп. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 121грн. 80 коп. судового збору.

Додатковим рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 10.06.2015року стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 2016грн. в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням судової будівельно-технічної експертизи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить оскаржуване рішення суду першої інстанції від 28.05.2015року скасувати в частині задоволення позовних вимог про виділення в натурі частини житлового будинку та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог позову. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 28.05.2015року є необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи. Апелянт вказує, що станом на сьогоднішній день господарські будівлі, які увійшли в належну ОСОБА_9 частку у праві спільної часткової власності, знесені та на їх місці побудовані інші підсобні приміщення, які є самочинним будівництвом. Ті господарські будівлі, які відійшли апелянту у 1991році, станом на сьогодні збережені та залишаються в користуванні апелянта. Апелянт вважає, що експертиза по справі була проведена невірно, оскільки за основу судовим експертом було взято технічний паспорт МБТІ від 14.06.1994 року, а не технічний паспорт, який був виготовлений на час отримання свідоцтв про право власності на житловий будинок у 1991 році та який знаходиться у матеріалах інвентаризаційної справи МБТІ. Апелянт вказує, що судовим експертом було запропоновано три варіанти поділу житлового будинку, суд першої інстанції при вирішенні спору по суті взяв за основу другий варіант висновку судового експерта, при цьому не звернувши уваги на ту обставину, що кімната літ.1-4 загальною площею 9,1 кв.м у 1991році повністю відійшла апелянту при зміні ідеальних частин у домоволодінні, і вказана інформація міститься в інформаційній довідці КП ''Чернігівське МБТІ'' від 27.01.2015року № 25263. Апелянт вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги угоду співвласників щодо здійснення права спільної часткової власності, яка є відповідним правочином, у якому визначаються площі спільного домоволодіння, які належать співвласникам. Також апелянт вказує, що в тому разі, якщо частина кімнати 1-4 відійде у власність позивачам, як це визначено висновком судового експерта, буде порушено право апелянта, як власника земельної ділянки площею 0,0087га по АДРЕСА_1 оскільки частина земельної ділянки площею 0,0062га знаходиться під належною апелянту на праві власності 1/3 частиною житлового будинку. Апелянт стверджує, що спірна кімната 1-4, частина якої площею 5,3 кв.м за рішенням суду першої інстанції виділена в натурі спільно у власність позивачам, також знаходиться на належній апелянту на праві власності земельній ділянці. Апелянт також стверджує, що під час обрахунку часток домоволодіння у 1991році вартість належної їй на праві спільної часткової власності частки у домоволодінні була визначена з врахуванням вартості спірної кімнати 1-4 у житловому будинку, на даний час у власності апелянта залишається лише 3,8 кв.м даної кімнати, що призведе до зменшення вартості належної апелянту на праві спільної часткової власності частки у домоволодінні, яка становить 1/3 частину. З врахуванням наведеного, апелянт вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_6 про виділ частки житлового будинку необхідно відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, матеріали інвентаризаційної справи КП ''Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації'' № 1682 на жилий будинок АДРЕСА_1, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції про задоволення вимог заявленого позову, оскільки вказаний висновок суду першої інстанції узгоджується з нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та фактичними обставинами справи.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків оскаржуваного рішення суду першої інстанції нормам матеріального права та фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В ході судового розгляду даної справи встановлено і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що відповідно до свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 08.10.1991року, виданого виконавчим комітетом Чернігівської міської ради народних депутатів, ОСОБА_9 належало 2/3 частини житлового будинку з належними до нього будовами та спорудами, які знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.5, том 1).

01.04.2008 року ОСОБА_9 передав 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних споруд у власність ОСОБА_10 безоплатно, що підтверджується договором дарування частини будинку від 01.04.2008 року(а.с. 9, том 1).

ОСОБА_6 на праві власності належить 1/3 частина будинку АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 08.10.1991року, виданого виконавчим комітетом Чернігівської міської ради народних депутатів (а.с.31, том 1).

Зазначений вище розподіл часток спірного будинку між співвласниками підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 32067298 від 06.01.2015року та відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 32067326 від 06.01.2015року (а.с.148-150, том 1).

Згідно інформаційної довідки КП ''Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації'' Чернігівської обласної ради від 27.01.2015року № 25236, станом на 13.11.2014року частина житлового будинку ОСОБА_6 складається: кухня літ.1-1, площею 5,6 кв.м, кімната літ. 1-2,пл. 8,3 кв.м, кімната літ. 1-3,пл.14,4 кв.м, кімната літ. 1-4,пл. 9,1 кв.м, кімната літ. 1-5,пл.7,9 кв.м, веранда І,пл.3,2 кв.м, шафа літ.ІІ, пл.0,7 кв.м, кімната 1-6,пл.18,3 кв.м, комора літ. 1-7,пл.4,5 кв.м, загальною площею 72,0 кв.м, житловою 58,0 кв.м., сарай літ. Б-1, гараж літ. Б1-1, погріб літ. б-1, літній душ літ. б1-1, сарай літ. б2-1, оглядова яма літ. б3-1, убиральня літ. 3-1, навіс літ. з-1 (а.с. 160, том 1).

При вирішенні даного спору по суті судом першої інстанції вірно взято до уваги правовий висновок Верховного Суду України, викладений у Постанові від 03.04.2013року у справі № 6-12цс13.

Зокрема, виходячи з аналізу змісту норм статей 183,358,364,379,380,382 ЦК України, слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

В ході судового розгляду даної справи ухвалою суду першої інстанції від 04.11.2014року було призначено судову будівельно-технічну експертизу (а.с. 76-78, том 1).

Відповідно до висновку експертів № С-321 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 01.12.2014року,судовим експертом запропоновано три варіанти можливого розподілу житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 90-106, том 1).

Варіант №1: пропонується виділити співвласнику 1/3 частини будинку (ОСОБА_6.) в окреме користування приміщення: кухню 1-1, площею 5,6 кв.м, кімнату 1-2, площею 8,3 кв.м, кімнату 1-3, площею 14,4 кв.м, кімнату 1-4, площею 9,1 кв.м, веранду І, площею 1,9 кв.м. Пропонується виділити співвласникам 2/3 частин будинку (ОСОБА_9 та ОСОБА_10.) в окреме користування приміщення: передню 3-1, площею 3,5 кв.м, кімнату 3-2, площею 7,2 кв.м, кімнату 3-3, площею 13,2 кв.м, кімнату 3-4, площею 16,8 кв.м, кімнату 3-5, площею 12,7 кв.м, кухню 3-6, площею 6,9 кв.м, сіни І, площею2,4 кв.м. Згідно із запропонованим варіантом №1 розподілу будинку між співвласниками, не потрібно виконувати в існуючій площі забудови будинку ремонтно-будівельні роботи для перепланування та переобладнання будинку на окремі ізольовані квартири. При запропонованому варіанті №1 компенсація складає: 37 964 грн. на користь позивачів.

Варіант №2: пропонується виділити співвласнику 1/3 частини будинку (ОСОБА_6) в окреме користування приміщення: кухню 1-1, площею 5,6 кв.м, кімнату 1-2, площею 8,3 кв.м, кімнату 1-3, площею 14,4 кв.м, веранду І, площею 1,9 кв.м, кімнату 1-4(частину кімнати), площею 3,8 кв.м. Пропонується виділити співвласникам 2/3 частин будинку (ОСОБА_9 та ОСОБА_10) в окреме користування приміщення: передню 3-1, площею 3,5 кв.м, кімнату 3-2, площею 7,2 кв.м, кімнату 3-3, площею 13,2 кв.м, кімнату 3-4, площею 16,8 кв.м, кімнату 3-5, площею 12,7 кв.м, кухню 3-6, площею 6,9 кв.м, сіни І, площею 2,4 кв.м, кімнату 1-4(частину кімнати), площею 5,3 кв.м. Згідно із запропонованим варіантом № 2 розподілу будинку між співвласниками, потрібно виконувати в існуючій площі забудови будинку ремонтно-будівельні роботи для перепланування та переобладнання будинку на окремі ізольовані квартири, а сааме: 1.Влаштування перегородки в кімнаті № 1-4, площею 9,1 кв.м, як зазначено схематично в додатку №2 до висновку експертів № С-321 від 01.12.2014; 2.Демонтаж частини стіни з подальшим влаштуванням дверного прорізу між приміщеннями № 1-4 та 3-5 (№ 1-4 та 2-1 за технічним паспортом від 05.06.2008року). Розподіл зазначено схематично в додатку №2 до висновку. При запропонованому варіанті №2 розподілу компенсація відсутня.

Варіант №3: пропонується виділити співвласнику 1/3 частини будинку (ОСОБА_6) в окреме користування приміщення: кухню 1-1, площею 5,6 кв.м, кімнату 1-2, площею 8,3 кв.м, кімнату 1-3, площею 14,4 кв.м, веранду І, площею 1,9 кв.м. Пропонується виділити співвласникам 2/3 частин будинку (ОСОБА_9 та ОСОБА_10) в окреме користування приміщення: передню 3-1, площею 3,5 кв.м, кімнату 3-2, площею 7,2 кв.м, кімнату 3-3, площею 13,2 кв.м, кімнату 3-4, площею 16,8 кв.м, кімнату 3-5, площею 12,7 кв.м, кухню 3-6, площею 6,9 кв.м, сіни І, площею 2,4 кв.м, кімнату 1-4, площею 9,1 кв.м. Згідно із запропонованим варіантом №3 розподілу будинку між співвласниками, потрібно виконувати в існуючій площі забудови будинку ремонтно-будівельні роботи для перепланування та переобладнання будинку на окремі ізольовані квартири, а саме: 1.Демонтаж дверного блоку (коробки) з подальшим замурувуванням дверного прорізу між приміщеннями № 1-4 та № 1-3; № 1-4 та 1-5 з подальшим штукатуренням з обох сторін; 2.Демонтаж частини стіни з подальшим влаштуванням дверного прорізу між приміщеннями № 1-4 та 3-5 (№ 1-4 та 2-1 за технічним паспортом від 05.06.2008 року). Розподіл зазначено схематично в додатку №3 до висновку. При запропонованому варіанті №3 розподілу компенсація на користь відповідача складає 27 219 грн.

Виконавчий комітет Деснянської районної у м. Чернігові ради в рішенні від 12.01.2015 № 8 вирішив: вважати технічно можливим переобладнання будинку АДРЕСА_1 відповідно до одного із трьох варіантів, запропонованих експертами у висновку судової будівельно-технічної експертизи № С-321 від 01.12.2014року (а.с. 155, том 1).

Суд першої інстанції зазначив в оскаржуваному рішенні, що з врахуванням інтересів сторін у справі він вважає за доцільне виділити позивачам 2/3 частини спірного житлового будинку згідно із запропонованим варіантом №2 судової будівельно-технічної експертизи, який передбачає лише переобладнання кімнати 1-4, в той час, як згідно варіанту № 1 передбачена грошова компенсація на користь позивачів в сумі 37 964 грн., проти чого категорично заперечує відповідач, а згідно варіанту №3, необхідно провести як переобладнання, так і сплатити грошову компенсацію відповідачу в сумі 27 219 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості вказаного висновку суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи, оскільки вказаний висновок суду першої інстанції узгоджується з фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини.

Доводи апелянта щодо користування нею та належності їй на праві власності кімнати 1-4 спірного будинку, з посиланням апелянта на інформаційну довідку КП ''Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації'' Чернігівської обласної ради від 27.01.2015року №25236 та неможливостю у зв'язку з вказаними обставинами поділу кімнати 1-4, не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Доводи апеляційної скарги щодо належності апелянту на праві власності кімнати 1-4 спірного будинку, всупереч приписам статті 60 ЦПК України, яка регламентує обов'язки доказування і подання доказів, не підтверджені належними та допустимими доказами по справі. Інформаційна довідка КП ''Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації'' Чернігівської обласної ради від 27.01.2015року №25236 (а.с.160,том1), на яку посилається апелянт в доводах апеляційної скарги, містить в собі інформацію про те, що ОСОБА_6 має зареєстроване право власності на 1/3 частину будинку по АДРЕСА_1; правовстановлювальні документи: свідоцтво про право власності від 08.10.1991року. Відомостей про те, що кімната 1-4 спірного будинку належить ОСОБА_6 на праві власності, зазначена довідка в собі не містить.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 статті 356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності, - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Вказані частки є ідеальними і визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до приписів статті 358 ЦК України, яка регламентує здійснення права спільної часткової власності, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Виходячи з правового аналізу зазначеної норми права, необхідно зазначити, що вказана норма регулює порядок здійснення права спільної часткової власності, тобто порядок володіння та користування спільною частковою власністю.

Положеннями статей 364, 367 ЦК України регламентовано виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності та поділ майна, що є у спільній частковій власності.

Враховуючи викладене, а також відсутність в матеріалах справи будь-яких належних та допустимих доказів належності відповідачу на праві власності кімнати 1-4 спірного будинку, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що користування ОСОБА_6 зазначеною кімнатою у спірному житловому будинку не може бути перешкодою у реалізації позивачами, як співвласниками спірного будинку, передбаченого положеннями статті 364 ЦК України права розпоряджатися своєю часткою у спільному майні сторін. При цьому необхідно зазначити, що право власності ОСОБА_6 на кімнату 1-4 спірного будинку не підтверджено належними та допустимими доказами по справі, як цього вимагають приписи статті 60 ЦПК України. Відповідно до ч.1,ч.4 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Також необхідно зазначити, що в ході апеляційного розгляду даної справи, враховуючи позицію відповідача ОСОБА_6 стосовно кімнати 1-4 спірного будинку, яка стверджує, що вказана кімната знаходиться у її користуванні, предметом дослідження та обговорення апеляційного суду було питання щодо застосування при вирішенні даного спору по суті варіанту №1 розподілу житлового будинку, визначеного висновком судової будівельно-технічної експертизи від 01.12.2014року, відповідно до якого кімната 1-4 виділяється співвласнику 1/3 частини спірного будинку. При запропонованому варіанті №1 розподілу компенсація на користь позивачів складає 37 964грн. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_6 пояснила, що одним платежем провести виплату вказаної суми вона не має можливості, проте, погоджується сплачувати суму вказаної компенсації позивачам частинами у визначені строки, проти чого в судовому засіданні апеляційного суду заперечував представник позивачів, пояснивши при цьому, що позивачів не влаштовують строки виплати відповідачем вказаної компенсації. За даних обставин, приймаючи до уваги охоронювані законом права та інтереси обох сторін у справі, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції та застосування при вирішенні даного спору по суті варіанту №1 розподілу житлового будинку, визначеного висновком судової будівельно-технічної експертизи від 01.12.2014року.

Доводи апеляційної скарги зазначають, що проведена по справі судова будівельно-технічна експертиза від 01.12.2014року є невірною по суті, оскільки судовим експертом було прийнято до уваги технічний паспорт МБТІ від 14.06.1994року, а не технічний паспорт, який був виготовлений станом на час отримання свідоцтв про право власності на житловий будинок в 1991році. Вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки як вбачається з висновку експертів № С-321 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 01.12.2014року(а.с.90-106,том1),для розподілу спірного будинку в частках 1/3 та 2/3 експертом використовувався технічний паспорт МБТІ від 14.06.1994року (а.с.40-44, том 1), який відповідає площі та кількості приміщень в спірному житловому будинку на момент складання свідоцтв про право власності від 08.10.1991року( а.с.5,31, том 1).

Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу в задоволенні його клопотання щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору КП ''Чернігівське МБТІ'' та витребування інвентаризаційної справи на спірне будинковолодіння з МБТІ, також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції в силу приписів ч.2 статті 308 ЦПК України. Крім того, інвентаризаційна справа КП ''Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації'' № 1682 на жилий будинок АДРЕСА_1 була витребувана апеляційним судом в КП ''Чернігігвське МБТІ'', і її матеріали були предметом дослідження в судовому засіданні апеляційного суду.

Апелянт також стверджує, що при визначенні варіантів розподілу спірного будинку судовим експертом не враховано вартість прибудов-господарських будівель до спірного житлового будинку. Вказані твердження апелянта не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки в ході судового розгляду даної справи встановлено, що зазначені в генеральному плані прибудови станом на 1994 рік знесені як позивачами, так і відповідачем, а побудовані на їх місці нежилі приміщення на даний час не введені в експлуатацію, вони є самочинно збудованими об'єктами нерухомого майна. Виходячи з правового аналізу ч.2 статті 331ЦК України, а також приймаючи до уваги приписи методики ''Організація проведення судових будівельно - технічних експертиз по цивільним справам'', зокрема, Інструкції ''Про затвердження щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна''(наказ №55 від 18.06.2007року зі змінами), не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатися лише після визнання права власності на них відповідно до закону (п.2.3. зазначеної Інструкції). Як регламентує п.3.11. вказаної Інструкції, за наявності самочинно збудованих (реконструйованих, перепланованих) об'єктів нерухомого майна документи щодо виділу готуються тільки після визначення права власності на них відповідно до закону. Самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна до розрахунку не включаються.

За даних обставин, як вбачається з матеріалів проведеної по справі судової будівельно-технічної експертизи від 01.12.2014року (а.с.90-106, том 1), а також пояснень в судовому засіданні апеляційного суду судового експерта ОСОБА_8, площа спірного житлового будинку, що підлягає поділу, визначалась без врахування самочинно влаштованих прибудов, і відповідно, визначення вартості спірного житлового будинку проведено без врахування самочинно влаштованих прибудов.

Необхідно зазначити, що як вбачається з доводів апеляційної скарги, апелянт не погоджується з висновками проведеної по справі судової будівельно-технічної експертизи від 01.12.2014року. Разом з тим, висновки вказаної експертизи апелянтом в судовому засіданні апеляційного суду належними та допустимими доказами, як цього вимагають приписи статті 60 ЦПК України, не спростовані. Клопотань про призначення судом по справі в порядку статей 148,150 ЦПК України додаткової, повторної або комісійної експертизи в ході апеляційного розгляду даної справи не надходило. Згідно пояснень в судовому засіданні апеляційного суду судового експерта ОСОБА_8, у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 01.12.2014року нею визначені та запропоновані всі можливі варіанти розподілу спірного житлового будинку.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції порушує права апелянта, як землевласника, оскільки апелянт є власником земельної ділянки площею 0,0087га по АДРЕСА_1, і частина земельної ділянки апелянта площею 0,0062га знаходиться під належною апелянту на праві спільної часткової власності 1/3 частиною спірного житлового будинку, в тому числі, і під кімнатою 1-4, частина якої виділена позивачам, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Оскільки, як вбачається з договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 04.06.2008року (а.с.22,23, том 2), ОСОБА_6 продала ОСОБА_10 частину земельної ділянки розміром 0,0005га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: