Ухвала суду № 47977209, 28.07.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 666/6569/14-ц Головуючий в суді І інстанції: Ратушна В.О.

Номер провадження: 22ц/791/1339/ 15 Доповідач: Чиркова К.Г.

Категорія:: 45

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року липня місяця 28 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Чиркової К.Г.

Суддів: Пузанової Л.В.

Фурман Т.Г.

при секретарі: Предместніковій Д.О.

з участю прокурора: Декалюка Е.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 02 квітня 2015 року в справі за позовом прокурора Дніпровського району м. Херсона, діючого в інтересах держави до Херсонської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки до комунальної власності,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року прокурор Дніпровського району м. Херсона, діючий в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Херсонської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки до комунальної власності, посилаючись на те, що в ході перевірки проведеної у 2014році на підставі постанови від 05.09.2014року щодо додержання вимог земельного законодавства при розпорядженні земельними ділянками на території м. Херсона, встановлено, що рішенням Херсонської міської ради №7541 від 04.09.2007 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки, площею 0, 0600га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, рішенням за №597 від 05.10.2007 року відповідачу затверджено проект землеустрою, а 07.11.2007року ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку.

Враховуючи те, що місце розташування земельної ділянки, наданої для будівництва житлового будинку, не відповідає вимогами Генерального плану м. Херсона, оскільки містобудівною документацією не передбачено розміщення житлових будинків в межах території зелених насаджень загального користування, а міською радою при прийнятті рішень щодо надання дозволу на розробку документації та затвердження проекту землеустрою не враховані обмеження щодо використання ділянок за статусом зелених зон загального користування для розміщення будинків та споруд, прокурор просив суд визнати незаконними (недійсними) рішення Херсонської міської ради за №541 від 04.09.2007року, за №597 від 05.10.2007року, виданий відповідачу державний акт на право власності на земельну ділянку, вилучити у ОСОБА_3 та повернути до земель комунальної власності Херсонської міської ради земельну ділянку площею 0,0600га.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 02 квітня 2015 року позов задоволено.

Судом визнано (незаконними) рішення Херсонської міської ради за № 541 від 04.09.2007 року в частині надання дозволу на виготовлення проекту щодо відведення у власність земельної ділянки та рішення Херсонської ради за №597 від 05.10.2007року в частині затвердження проекту із землеустрою та надання у власність земельної ділянки ОСОБА_3, площею 0,0600га, за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Судом визнано недійсним свідоцтво про право власності номер НОМЕР_2, видане 28.02.2014року реєстраційною службою районного управляння юстиції у м. Херсону на земельну ділянку площею 0,0541га. за кадастровим номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_3.

Вилучено у ОСОБА_3 та повернуто до земель комунальної власності Херсонської міської ради земельну ділянку, площею 0,0541га., кадастровим номер НОМЕР_1, вартістю 122460грн., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Зокрема, суд не звернув увагу на пропуск прокурором строку звернення до суду, а також на те, що при виготовлені проекту із землеустрою та технічної документації на земельні ділянки по провулку 1 Парковий, 16-б, були отримані позитивні висновки від Управління з питань регулювання земельних відносин, управління містобудування та архітектури, Херсонської централізованої міської санітарно - епідеміологічної станції, державного управління охорони навколишнього середовища в Херсонській області та обласної інспекції охорони пам'яток історії та культури, а технічна документація із землеустрою та визначення меж земельних ділянок під скверами на території м. Херсона затверджено рішенням міської ради лише 26.02.2013 року, згідно якої він є суміжним землекористувачем із створеним парком «Монастирська свобода» .

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу прокурор Дніпровського району м. Херсона її доводів не визнав, рішення суду просить залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст.20 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення(викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико - культурного призначення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, згідно з п. а, ст.21 ЗК України є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Згідно до ст.38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти загального користування, також належать до земель житлової та громадської забудови.

Судом установлено, підтверджено матеріалами справи, що рішенням Херсонської міської ради №7541 від 04.09.2007 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки, площею 0,0600 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, рішенням за №597 від 05.10.2007року відповідачу затверджено проект землеустрою, а 07.11.2007 року ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до Генерального плану міста Херсона, затвердженого рішенням міської ради за №443 від 26.12.2003року земельна ділянка, яка була передана у власність відповідача для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на підставі рішення Херсонської міської ради за №597 від 05.10.2007 року за функціональним призначенням належать до території зелених насаджень загального користування.

З 2003 року по 2013 рік зміни до Генерального плану міста Херсона не вносилися..

Нормами БДН 360-92 п.3.18 « Планування і забудова міських та сільських поселень» розміщення житлових будинків з присадибними ділянками передбачається саме у зоні садибної забудови.

Згідно з пп. 1.1,1.2ДБН. Система містобудівної документації, які були чинним на час виникнення спірних правовідносин, генеральний план міста, селища є основними планувальним документом, який встановлює в інтересах населення та з урахуваннями державних завдань напрямки і межі територіального розвитку населеного пункту, функціональне призначення і будівельне зонування території, містить принципові рішення щодо розміщення об'єктів загальноміського або загальноселищного значення, організації вулично - дорожньої мережі і дорожнього руху, інженерного обладнання, інженерної підготовки і благоустрою, захисту території від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони природи та історико - культурної спадщин, черговості освоєння території.

Генеральний план міста, селища є основним видом містобудівної документації з планування території населеного пункту, призначеним для обґрунтування (розроблення та реалізації) довгострокової політики органу місцевого самоврядування в питаннях використання і забудови території.

Міські і селищні ради, їх виконавчі органи, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації забезпечують розробку та затвердження генеральних планів населених пунктів і керуються ними також при виборі, вилучені, передачі у власність, наданні у користування, купівлі, продажу земель.

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», чинним на час виникнення спірних правовідносин визначено, що генеральний план міста відноситься до містобудівної документації та встановлює правові і організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території на населеного пункту ( ст.ст.1,17 цього Закону).

Таким чином, судом установлено, що спірна земельна ділянка згідно Генерального плану м. Херсона, затвердженого рішенням міської ради за №443 від 26.12.2003 року, відноситься до земель громадської забудови, а рішенням Херсонської міської ради за №597 від 05.10.2007 року, зазначену земельну ділянку передано у власність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель, тобто для потреб не пов'язаних із розміщенням об'єктів, необхідних для населеного пункту в цілому і з порушенням порядку для зміни її цільового призначення.

Разом із тим, відповідно до ст.39 ЗК України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно - кадастрового устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіонального та місцевих правил забудови.

Земельні ділянки, які використовуються, як шляхи сполучення(вулиці, проїзди, майдани, шляхи, набережні), для задоволення культурно - побутових потреб населення (парки, сквери, бульвари, пляжі, кладовища), для схову відходів, розміщення та утилізації промислових та побутових відходів, розміщення об'єктів, необхідних для населеного пункту в цілому, перебувають у комунальній власності і не передаються у приватну власність.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до п.а, ст.21 ЗК України недійсними рішень органів державної влади, місцевого самоврядування про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Встановивши такі обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову прокурора і визнання рішення ради незаконним, а виданого на його підставі державного акту про право власності на землю недійсним.

Висновки суду відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами і досліджених судом доказів та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Обставини, які б спростовували висновки суду щодо цього апеляційна скарга не містить, а тому підлягає відхиленню.

Доводи відповідача відносно того, що на час виділення та передачі йому земельної ділянки у приватну власність, були отримані позитивні висновки органів відповідальних за вирішення порушеного питання, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки наявність позитивного висновку не спростовує тієї обставини, що спірна земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до категорії земель громадської, а не житлової забудови і на час передачі земельної ділянки у власність згідно Генерального плану міста Херсона спірна земельна ділянка включена до земель громадської забудови, (зона зелених насаджень) з метою задоволення культурно - побутових потреб населення м. Херсона в цілому, а надання спірної земельної ділянки для житлової забудови без зміни цільового призначення виключає її використання саме для цілей забудови, (стаття 20ЗК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Безпідставними є посилання апелянта на пропуск прокурором трирічного строку звернення до суду, оскільки матеріалами справи підтверджено, що прокурор звернувся до суду в інтересах держави та зазначив орган, уповноважений здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель - державну інспекцію сільського господарства України, яка відповідно до положень ст.188 ЗК України, здійснює державний контроль за використання та охороною земель і діє, як державний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011року №459\2011, основним завданням інспекції є реалізація державної політики у сферах здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Звертаючись із позовом, прокурор зазначав про те, що інспекція сільського господарства не має повноважень щодо звернення до суду, а про порушення інтересів держави прокуророві стало відомо за результатами опрацювання інформації Херсонської міської ради від 05.09.2014року за №87698-11\12, отриманої в ході проведеної за зверненням перевірки, таким чином прокурор у даній справі набув статусу позивача, і відлік строку позовної давності обчислюється із того моменту, коли він дізнався про порушення прав держави або про особу яка його порушила.

Доводи апелянта про те, що прокуратурі у 2007 році було відомо про прийнятті міською радою рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність відповідачу, про що свідчить надання міською радою на запит прокуратури м. Херсона відповідних документів, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки витребування у 2007році прокуратурою документів про передачу земельних ділянок, у тому числі відповідачеві у власність, не свідчить про відлік позовної давності саме з цього моменту, в матеріалах справи і на даний час, що з'ясовано судом апеляційної інстанції відсутні відомості щодо наслідків цієї перевірки, висновків із зазначеного питання, кола винних осіб чи відомості щодо порушення земельного законодавства, відповідно до предмета і підстав даного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування чи зміни відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,308, 315ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 02 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: