Постанова № 4797667, 14.09.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 6/250

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14.09.2009 р.           09 год.22 хв.           № 2а-1164/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Назарова О.П. вирішив адміністративну справу

за позовомАкціонерний комерційний банк "ПРАВЕКС-БАНК"

до Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення

представники: від позивачаСуліма М.В. від відповідача 1не прибув

від відповідача 2не прибув На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 14.09.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Акціонерний комерційний банк «Правекс - Банк»(далі - позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ( далі - відповідач 1) та Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі –відповідач 2) про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення від 31.01.2006 р. № 0000052200/0 на загальну суму 223409,46 грн., з яких 74469,82 грн. –основного платежу та 148939,64 грн. –штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.10.2008 р. у справі № К-36377/06 (49/197-А-АС-42/59-06) постанова Господарського суду м. Києва від 14.09.2006 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 р. були скасовані, а справу передано до Окружного адміністративного суду м. Києва на новий розгляд.

Підставою для повернення справи на новий розгляд судом касаційної інстанції стало те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення позивачем утримання та перерахування до бюджету прибуткового податку з доходів робітників банківської установи АКБ «Правекс - Банк».

Позивач –АКБ «Правекс-Банк», в обґрунтування заявлених позовних вимог вказує на те, що відповідачі невірно застосували норми чинного податкового законодавства, оскільки висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, а тому податкове повідомлення –рішення про донарахування податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним. Окрім того, позивач зазначає, що податковим органом був нарахований прибутковий податок з громадян за період з 01.01.2003 р. по 30.09.2003 р. двічі, оскільки перевірка цього періоду вже проводилася.

Відповідач 1 –СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, подав заперечення проти позовних вимог від 21.04.2009 р. № 5187/10110-017 та від 22.06.2009 р. № 7969/10110-017, згідно з якими спірні правовідносини виникли за рахунок різного визначення позивачем та відповідачем розміру суми неоподатковуваного доходу, з якого прибутковий податок громадян не утримується. Також, відповідач 1 заперечує проти тверджень позивача щодо подвійного нарахування Харківській філії АКБ «Правекс-Банк» прибуткового податку за 9 місяців 2003 року. Вказує на те, що перевірка проводилася за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2005 р., працівниками відповідача досліджувалися первинні документи за вказаний період. Оскільки, перевірити правильність нарахування та своєчасність сплати податків без даних первинного обліку неможливо, тому фахівці СДПІ у м. Харкові по роботі з ВПП не мали можливості перевірити та донарахувати податок за вересень 2003 року.

Також, відповідач 1 подав клопотання від 22.06.2009 р. № 7970/10110-017 та від 31.08.2009 р. № 11639/10110-017 про розгляд справи за відсутності його представників.

Відповідач 2 - ДПІ у Київському районі м. Харкова, не погодився з заявленими вимогами, а також надав заперечення проти позовних вимог від 29.07.2009 р. № 12830/10/10-025, в яких зазначив, що позивачем були порушені вимоги п. 1 ст. 6, п. 1 ст. 7 та ст.. 9 Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п. 3 Указу Президента України від 13.09.1994 р. № 519/94 «Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян»та п.п. 6.1 п. 6, п.п. 7.1 п. 7, п. 9 Інструкції «Про прибутковий податок з громадян»при обчисленні прибуткового податку з сум місячних сукупних оподатковуваних доходів працівників, одержаних за місцем основної роботи, за період жовтень –грудень 2003 року здійснювалося не за ставками прогресивного оподаткування доходів громадян, встановленими п. 2 Указу № 519/94.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем-1 —Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Харківської філії Акціонерного банку «Правекс - Банк»за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2005 р., за результатами якої складено акт № 24/50-0/22683815 від 19.01.2006 р. (далі - Акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем-2 - Державною податковою інспекцією у

Київському районі м. Харкова було прийняте податкове повідомлення-рішення від 31.01.2006 р. № 0000052200/0, яким позивачу визначено податок з доходів фізичних осіб (прибутковий податок з громадян) в розмірі 223 409,46 грн., в тому числі основний платіж –74 469,82 грн., штрафні (фінансові) санкції –148 939,64 грн.

В Акті перевірки, відповідачем 1 зроблений висновок про порушення позивачем п. 1 ст. 6, п. 7, ст. 9 та п. 2а ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. «Про

прибутковий податок з громадян», пп. 6.1 п. 6, пп. 7.1 п. 7, п. 9 та пп. 19.2 п. 19 Інструкції прибутковий податок з громадян», затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 р. № 12, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України, в результаті чого було встановлено неутримання та неперерахування до бюджету прибуткового податку з доходів громадян у період з 01.10.2003 р. по 30.09.2005 р. на суму 74366,86 грн.

Також, в акті перевірки (стор. 23), зокрема, вказано, що станом на 01.10.2003 р.

чисельність працюючих у ХФ АКБ «Правекс-Банк»складала 264 чоловіка, у т.ч. працюючих за сумісництвом - 1 чоловік. Станом на 30.09.2005 р. чисельність працюючих складала 403 особи, у т.ч. працюючих за сумісництвом - 1 чоловік. Відповідачем 1 було перевірено 68 особових рахунків, що становить 13,2% від загальної кількості робітників, які отримували дохід від ХФ АКБ «Правекс-Банк»протягом жовтня 2003 р. - вересня 2005 року. Заробітна плата працівникам ХФ АКБ «Правекс-Банк»у період з 01.10.2003 р. по 30.09.2005 р. нараховувалась не нижче встановленого законодавством мінімального рівня, у відповідності зі ст. З Закону України від 24.03.1995 р. «Про оплату праці». Середньомісячна заробітна плата одного працівника банківської установи у 4 кв. 2003 року дорівнювала 264,21 грн., у 2004 році - 545,79 грн., у період з 01.01.2005 р. по 30.09.2005 р. - 937,13 грн. Виплати заробітної плати у період, що перевірявся, проводилась регулярно, у відповідності зі ст. 24 Закону України «Про оплату праці». Станом на 30.09.2005 р. заборгованість по заробітній платі перед працівниками банківської установи була відсутня.

Відповідач вказує, що при перевірці правильності утримання прибуткового податку по особових рахунках робітників банківської установи встановлено, що згідно розрахунково-платіжних відомостей по заробітній платі за жовтень-грудень 2003 року, у період з 01.10.2003 р. по 31.12.2003 р. в порушення п. 1 ст. 6, п. 1 ст. 7, ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. «Про прибутковий податок з громадян», пп. 6.1 п. 6, пп. 7.1 п. 7, п. 9 Інструкції «Про прибутковий податок з громадян», затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 р. № 12 та п. 3 Указу Президента України від 13.09.1994 р. № 519/94 «Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян» обчислення прибуткового податку з сум місячних сукупних оподатковуваних доходів працівників, одержаних за місцем основної роботи, здійснювалась не за ставками прогресивного оподаткування доходів громадян, встановленими п. 2 Указу Президента України від 25.08.1996 р. № 519/94 «Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян». Так, обчислення прибуткового податку банківською установою здійснювалось виходячи не із неоподатковуваного мінімуму (п. 1 Указу Президента України від 25.08.1996 р. № 519/94 «Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян», з урахуванням вимог Указу Президента України від 25.08.1996 р. № 762/96 «Про грошову реформу в Україні», мінімум доходів громадян, що не обкладається прибутковим податком, встановлений в розмірі 17,00 грн.), а виходячи із мінімальної заробітної плати (Законом України від 26.12.2002 р. № 372-IV «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плахи на 2003 рік» мінімальна заробітна плата, з 01 січня 2003 року встановлена в розмірі 185 грн. на місяць, а з 01 грудня 2003 року - у розмірі 205 грн. на місяць). За рахунок чого, прибутковий податок з доходу робітників банківської установи у перюд з 01.10.2003 р. по 31.12.2003 р. ХФ АКБ «Правекс-Банк»був утриманий та врахований до бюджету не в повному обсязі, що є порушенням ст. 9 та п. 2а ст. 19 Декрету № 13-92 та п. 9, пп. 19.2.1 п. 19.2 ст. 19 Інструкції № 64.

Відповідач вказує, що у відповідності з довідками про суми сукупного доходу, нарахованого у 2003 році, та утриманих сум прибуткового податку (за формою № 3), в порушення п. 1 ст. 6, п. 1 ст. 7 та ст.. 9 Декрету № 13-92, пп.. 6.1 п. 6, пп.. 7.1 п. 7, п. 9 Інструкції № 64 та п. 3 Указу № 519/94, при здійсненні річного перерахунку за 2003 рік,

прибутковий податок з доходів робітників банківської установи обчислювався не за ставками прогресивного оподаткування доходів громадян, встановленими п. 2 Указу №519/94. Так, при здійсненні річного перерахунку прибуткового податку з доходів громадян, ставки прогресивного оподаткування доходів громадян застосовувались банківською установою виходячи не із неоподатковуваного мінімуму, а із мінімальної заробітної плати. За рахунок чого, прибутковий податок з доходу робітників банківської установи ХФ АКБ «Правекс- Банк»був утриманий та перерахований до бюджету не в повному обсязі, що є порушенням ст. 9 і п. 2а ст. 19 Декрету № 13-92 та п. 9, пп. 19.2.1 п. 19 Інструкції № 64.

За результатами перевірки правильності здійснення перерахунку прибуткового додатку з доходів робітників ХФ АКБ «Правекс-Банк»за 2003 рік, на підставі ст. 20 Декрету № 13-92 донарахований прибутковий податок в сумі 73 505,30 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Статтею 67 Конституції України в імперативній формі визначено, що кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, встановлених законом.

У статті 92 Конституції України зазначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки та збори.

За приписами статті 1 Закону України «Про систему оподаткування»(зі змінами та доповненнями) встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Вказану норму, також містять Постанова Верховної Ради України від 24.12.1998р. № 363-ХІУ «Про застосування нормативно - правових актів з питань оподаткування в Україні» та Закон України від 14.10.1998 р. № 171-ХІУ «Про порядок встановлення ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), інших елементів податкових баз, а також пільг щодо оподаткування».

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку спірні правовідносини виникли між сторонами стосовно визначення правомірності застосування відповідачем приписів статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»при визначенні розміру місячного сукупного оподатковуваного доходу (у мінімальних місячних заробітних платах) без врахування Указу Президента України „Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподатковування доходів громадян".

Ухвалюючи судові рішення, господарські суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що в даному випадку при визначенні ставки прибуткового податку повинен застосовуватися мінімум доходів громадян, що не обкладається прибутковим податком, у розмірі. 17 грн. на місяць, який визначено Указом Президента України „Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподатковування доходів громадян".

Проте, судова колегія вважає такий висновок помилковим та таким, що не ґрунтується на приписах діючого податкового законодавства.

Статтею 67 Конституції України в імперативній формі визначено, що кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, встановлених законом.

У статті 92 Конституції України зазначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки та збори.

За приписами статті 1 Закону України „Про систему оподаткування" (з подальшими змінами) встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Вказану норму, також містять Постанова Верховної Ради України від 24.12.1998р. № 363-ХІУ „Про застосування нормативно-правових актів з питань оподаткування в Україні" та Закон України від 14.10.1998 р. № 171-ХІУ «Про порядок встановлення ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), інших елементів податкових баз, а також пільг щодо оподаткування».

Як випливає зі статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»(із змінами та доповненнями), податок на доходи фізичних осіб віднесено до загальнодержавних податків. А відповідно до статті 1 вказаного Закону України від 14.10.1998 р. № 171-ХІУ «Про порядок встановлення ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), інших елементів податкових баз, а також пільг щодо оподаткування», ставки загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), інших елементів податкових баз, а також пільги щодо оподаткування встановлюються або змінюються виключно законами України з питань оподаткування.

Основним Законом з питання оподаткування доходів фізичних осіб, якій діяв під час спірних правовідносин, був Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»прийнятий на підставі Закону України від 18.11.1992р. № 2796-ХІІ «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання».          . На підставі статті 2 вказаного Декрету, об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел, як на території України , так і за її межами. У статті 6 цього Декрету визначено, що сукупний оподатковуваний доход зменшується на суму, що не перевищує за кожний повний місяць, протягом якого одержано доход, встановленого чинним законодавством розміру мінімальної місячної заробітної плати (неоподатковуваний мінімум). Неоподатковуваний мінімум введено в шкалу ставок оподаткування (пункт 1 статті 7 Декрету).           Ставки податку з прибуткового податку з громадян визначені у статті 7 Декрету Кабінету міністрів України „Про прибутковий податок з громадян", пунктом 1 якої встановлено шкалу обчислення прибуткового податку з громадян за місцем основної роботи в мінімальних місячних заробітних платах. Тобто, за змістом вказаних норм під неоподатковуваним мінімумом для обчислення прибуткового податку з громадян за місцем основної роботи є мінімальна заробітна плата. При цьому необхідно зазначити, що розмір мінімальної заробітної плати є законодавчо врегульованим. Зміни щодо визначення ставки оподаткування до статей 6 та 7 Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»у законодавчому порядку не вносились. Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставним застосуванням до спірних правовідносин приписи Указу Президента України «Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподатковування доходів громадян»без внесення відповідних змін до приписів Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»щодо встановлених ставок оподаткування за вказаним Декретом.

Беручи до уваги, що в даному випадку порушень з боку позивача приписів Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян" щодо застосування ставок оподаткування не встановлено, суд вважає, що відповідачем неправомірно було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення щодо визначення податкового зобов'язання з прибуткового податку та застосування до позивача фінансових санкцій на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Окрім того, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо неправомірності застосування фінансових санкцій у подвійному розмірі суми від суми зобов'язання на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки вказане застосування штрафних санкцій можливе лише за порушення, передбачені у даній нормі, зокрема, здійснення грошових виплат без попереднього нарахування та сплати, податку, збору (обов'язкового платежу), але вказаного під час перевірки встановлено не було. У зв'язку з чим, донарахування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є необґрунтованим.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000052200/0 від 31.01.2006 р. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Позивач надав суду належні докази щодо правомірності заявлених вимог.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог повністю.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 31.01.2006р. №0000052200/0.

3. Судові витрати 3,40 грн. судового збору, присудити на користь Акціонерного комерційного банку «Правекс - Банк»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                 Добрянська Я.І.