Постанова № 4797604, 03.04.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 квітня 2009 р.                                                                       справа № 2а-1717/09/0570 час прийняття постанови: 13.00 година           Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого                                                  судді Могильницького М.С. при секретарі                                                  Лакушевій Є.В. за участю: представника позивача –                     Фурсової О.А.

представників відповідача 1 –           Сарбаш О.О., Рузаєвої І.О.

представника відповідача 2 – Вертели М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі та Головного управлінням Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 127 710 грн., стягнення з Державного бюджету України відсотків за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість у сумі 739745,65 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Металургійний комбінат „Азовсталь”, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Маріуполі та Головного управлінням Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 1 962 940 грн., стягнення з Державного бюджету України відсотків за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість у сумі 294443,1 грн.

Заявою від 22.09.2005 №09-5/52 позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з Державного бюджету України суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 14194732 грн. та відсотки за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість у сумі 294443,1 грн.

Заявою від 02.11.2005 №09-5/52 позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з Державного бюджету України суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 4639 635 грн. та відсотки за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість у сумі 294443,1 грн.

Заявою від 02.12.2005 №09-5/52 позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з Державного бюджету України суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 963 000 грн. та відсотки за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість у сумі 732809,56 грн.

Заявою від 21.12.2005 №09-5/52 позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з Державного бюджету України суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 963 000 грн. та відсотки за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість у сумі 738825,01 грн.

Заявою від 16.01.2006 №09-3/52 позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з Державного бюджету України суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 127 710 грн. та відсотки за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість у сумі 739745,65 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що до податкового органу ним надана декларація з податку на додану вартість за січень 2005 року, відповідно до якої визначена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов’язань протягом трьох наступних податкових періодів. За результатами проведеної позапланової перевірки податковим органом підтверджено бюджетне відшкодування, однак підтверджена сума відшкодована не в повному обсязі. Зазначене призвело до утворення бюджетної заборгованості. Позивач вказує, що відповідно до пп. 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” на суму бюджетної заборгованості, протягом строку її дії, нараховуються проценти. За таких обставин з 20.06.2005 (строк відшкодування) на суму заборгованості з ПДВ мають нараховуватися проценти. Також позивач посилається на Заключні положення Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” №2505-4 від 25.03.2005, відповідно до яких до 01.01.2006 застосовується процедура узгодження суми та надання бюджетного (експортного) відшкодування, котра діяла до набрання чинності цим Законом, тобто, на бюджетну заборгованість з ПДВ нараховуються проценти. Також, на думку позивача, норми Закону України „Про податок на додану вартість” пов'язують момент виникнення бюджетної заборгованості виключно з періодом, у якому подана податкова декларація, за таких обставин на спірні правовідносини розповсюджується законодавство, що діяло у періоді, в якому подана декларація.

Тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач 1 проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до пп. 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції Закону України №2505 від 25.03.2005) платник податків має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету. Тобто, право на стягнення процентів виникає у платника після звернення до суду, що відбулося під час дії нової редакції Закону України „Про податок на додану вартість”. Після набрання чинності Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”, з 01.06.2005 положення пп. 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яку позивач зазначає як підставу вимог про стягнення процентів, не регулюють порядок нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості, а право на стягнення пені у позивача не виникло у зв’язку з не набранням чинності відповідної норми та подальшим її скасуванням. Відповідач 1 вказує, що Конституція України, закріпивши у ст. 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у раз скасування або пом’якшення відповідальності. Відповідач 1 зазначає, що відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така відповідальність передбачена, про що вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99. Таким чином, на думку Відповідача 1, відповідальність за несвоєчасне відшкодування ПДВ у вигляді нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості можлива лише при наявності відповідної норми, яка прямо передбачає таку відповідальність.

В судовому засіданні представник відповідача 1 заперечував проти позову з тих самих підстав, що викладені в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Відповідач 2 проти позову заперечує, посилаючись на те, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється органами Державного казначейства на підставі висновків, які надаються податковим органом, або за рішенням суду. Оскільки висновки податкового органу до казначейства не надходили, відповідно, ним не порушувалися права та інтереси позивача.

В судовому засіданні представник відповідача 2 заперечував проти позову з тих самих підстав, що викладені в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон”.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відкрите акціонерне товариство „Металургійний комбінат „Азовсталь” зареєстроване як юридична особа 01.10.1996, ідентифікаційний код юридичної особи 00191158. Перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Маріуполі. ВАТ „МК „Азовсталь” є платником податку на додану вартість, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №06519805 видане 12.08.1999.

21.02.2005 Відкритим акціонерним товариством „Металургійний комбінат „Азовсталь” до ДПІ у м. Маріуполі подана податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2005 року, відповідно до якої заявлена до відшкодування шляхом перерахування на рахунок в установі банку після погашення податкових зобов’язань протягом трьох наступних звітних періодів сума у розмірі 38777346 грн.

Державною податковою інспекцією у м. Маріуполі проведена позапланова документальна перевірка правильності заявленої до відшкодування суми ПДВ Відкритим акціонерним товариством „Металургійний комбінат „Азовсталь” по декларації за січень 2005 року, за наслідками якої складений акт №12/23-311-2/00191158 від 17.03.2005.

Під час проведення перевірки підтверджено суму бюджетного відшкодування, що перераховується на рахунок платника після погашення податкових зобов’язань протягом трьох наступних звітних періодів у розмірі 38042266 грн.

Відповідно до п.4 Указу Президента „Про деякі зміни в оподаткуванні” (що був чинним станом на день подання декларації) у разі коли сума податку на додану вартість, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума зараховується у погашення заборгованості платника податку із сплати податку на додану вартість, що виникла у минулих звітних періодах, а за відсутності заборгованості - у зменшення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних звітних періодів. Якщо сума від'ємного значення податку не погашається сумами податкових зобов'язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на умовах, визначених законодавством, протягом місяця, що настає після подання декларації за третій звітний період після виникнення від'ємного значення податку.

За таких обставин граничним строком відшкодування ВАТ „МК „Азовсталь” податку на додану вартість по декларації за січень 2005 року у розмірі, підтвердженому до відшкодування, є 20.06.2005.

Станом на день розгляду справи сума належного позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2005 року відшкодована йому в повному обсязі.

Всі вищезазначені обставини не заперечуються сторонами та у суду відсутні сумніви щодо добровільності їх визнання. В тому числі між сторонами відсутній спір щодо граничних термінів відшкодування податку на додану вартість.

Спірним між сторонами є питання правомірності нарахування з 21.06.2005 по 31.12.2005 процентів у зв’язку з несвоєчасним відшкодуванням податку на додану вартість.

Суд зазначає, що справа вже розглядалася судами. Під час перегляду справи Верховним Судом України у постанові від 02.12.2008, якою справу повернуто на новий розгляд, зазначено, що норми права, що зазнавали змін, мають застосовуватися виключно в межах строків дії кожної з їх редакцій і не можуть бути застосовані за аналогією права.

Відповідно до пп. 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції станом на дату подання декларації) у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Тобто, за змістом наведеної норми в періоді її дії нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість було законодавчо встановленою мірою відповідальності держави за порушення строків відшкодування податку. При цьому зазначена відповідальність встановлювалася незалежно від наявності факту спричинення шкоди інтересам платника, тобто, єдиною підставою для її застосування був факт несвоєчасного відшкодування податку на додану вартість. Розмір процентів, які могли бути заявлені до стягнення, обчислювався відповідно до законодавчо встановленого алгоритму та не залежав від розміру збитків, які могли бути спричинені несвоєчасним відшкодуванням.

Суд зазначає, що з урахуванням даних декларації з податку на додану вартість за січень 2005 року, сума податку на додану вартість, про яку йдеться, мала бути відшкодована позивачу не пізніше 20.06.2005, що, як вже зазначалося, не заперечується сторонами.

За таких обставин саме з 21.06.2005 відбулося порушення строків відшкодування позивачу податку на додану вартість, а не відшкодована ВАТ „МК „Азовсталь” сума податку на додану вартість стала бюджетною заборгованістю перед таким платником податку.

За змістом ст. 58 Конституції України дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони мати місце.

Таким чином при вирішенні питання щодо наявності підстав для нарахування позивачу процентів у зв’язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ слід застосовувати положення Закону України „Про податок на додану вартість” щодо нарахування процентів в редакції станом з 21.06.2005 (на дату виникнення бюджетної заборгованості та, відповідно, порушення права платника на отримання відшкодування податку), по 31.12.2005 (на дату, по яку позивачем обчислені проценти за несвоєчасне відшкодування ПДВ та заявлена вимога щодо їх стягнення) .

З 01.06.2005 положення Закону України „Про податок на додану вартість”, в тому числі ті, що регулювали процедуру надання бюджетного відшкодування, зазнали змін відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” (Закон №2505- ІV).

Так, положення пп. 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” викладено в новій редакції, відповідно до якої встановлено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів. Тобто, наведена норма з 01.06.2005 не передбачала нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Не передбачали нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості з ПДВ й інші норми цього Закону.

Відповідно до пп. 7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції станом на дату виникнення бюджетної заборгованості) сума бюджетного відшкодування, не сплачена у строки, визначені цим пунктом, вважається бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховується пеня на рівні ставки, розмір якої визначається відповідно до підпункту 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Зазначена пеня самостійно розраховується та сплачується органом державного казначейства разом зі сплатою суми бюджетного відшкодування платнику податку. Проте, зазначена норма взагалі не набрала чинності, оскільки відповідно до п.13 „Перехідні положення” р.2 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”, пп. 7.7.8 Закону України „Про податок на додану вартість” мав набрати чинності з 01.01.2006.

Відповідно до п.6 р.ІІ Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законів України” (Закон №2771-ІV) положення пп. 7.7.8 Закону України „Про податок на додану вартість” викладені в новій редакції, яка вже не передбачала нарахування пені при несвоєчасному відшкодуванні податку.

За таких обставин у періоді з 21.06.2005 по 31.12.2005, за який позивачем обчислені проценти за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість, чинним законодавством не передбачалося їх нарахування, тобто, була скасована раніше встановлена відповідальність держави за порушення строків відшкодування ПДВ, що обумовлює відсутність правових підстав для стягнення обчисленої позивачем суми таких процентів.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Аналогічні положення містить ст. 1173 ЦК України.

При цьому на відміну від положень Закону України „Про податок на додану вартість”, які протягом певного проміжку часу передбачали нарахування процентів у зв’язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ, для застосування вищевказаних положень законодавства суттєвою та визначальною обставиною є факт спричинення шкоди платнику податків у зв’язку з протиправними діями владного суб’єкту. При цьому розмір спричиненої шкоди має бути достовірно обчислений та підтверджений документально.

За своєю правовою природою обов’язок держави відшкодувати шкоду, спричинену особі протиправними діями органу влади, та право на стягнення процентів за несвоєчасне відшкодування ПДВ є різними засобами відповідальності.

Суд враховує, що позивач не заявляє вимогу про відшкодування шкоди його майновим інтересам у зв’язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ та не наводить доказів та обставин в підтвердження факту існування та розміру спричиненої шкоди. Сума, заявлена відповідно до позовних вимог до стягнення, є саме обчисленою сумою процентів, нарахування яких в періоді, за який вони розраховані, не передбачалося податковим законодавством.

За таких обставин у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ВАТ МК „Азовсталь” щодо стягнення з Державного бюджету України процентів за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість.

Щодо другої вимоги, оскільки суми податку на додану вартість за січень 2005 року відшкодовані позивачу в повному обсязі, тобто, станом на день розгляду справи перед позивачем відсутня бюджетна заборгованість з ПДВ, у суду відсутні підстави у застосуванні такого способу захисту порушеного права платника як стягнення з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджували б наявність правових підстав для стягнення з Державного бюджету України на його користь грошових коштів.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 127 710 грн. та відсотків за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість у сумі 739745,65 грн. не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” щодо стягнення з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 127 710 грн. та відсотків за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість у сумі 739745,65 грн. відмовити у повному обсязі.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 03 квітня 2009 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений та підписаний 08.04.2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.