Рішення № 47973026, 04.08.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №588/385/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Маслов В. В.Номер провадження 22-ц/788/1425/15 Суддя-доповідач - Бойко В. Б. Категорія - 30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Дубровної В. В. , Семеній Л. І.

за участю секретаря судового засідання -

Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства « Національна акціонерна страхова компанія « ОРАНТА » на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 04 червня 2015 року

в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6, до Публічного акціонерного товариства « Національна акціонерна страхована компанія «ОРАНТА», треті особи : Державне підприємство « Краснопільський лісгосп », ОСОБА_7 про стягнення суми страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2015 року ОСОБА_4, діючи в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, звернулась до Тростянецького районного суду Сумської області з даним позовом, в якому уточнивши вимоги просила стягнути з Публічного акціонерного товариства « Національна акціонерна страхована компанія «ОРАНТА» ( далі - ПАТ ) страхове відшкодування, як утриманцям загиблого потерпілого, в сумі 45 879 грн. 60 коп., матеріальну шкоду завдану в наслідок ДТП в сумі 34 745 грн. 24 коп. та 13 764 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що 02 серпня 2013 року, близько 16-00 год. відбулося зіткнення автомобіля УРАЛ 432001, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7, що належить ДП « Краснопільський лісгосп », з яким він перебував в трудових відносинах, та мопеда під керуванням її чоловіка - ОСОБА_8, в наслідок чого останній помер. Вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 20 жовтня 2014 року встановлено вину ОСОБА_7 в скоєнні даного ДТП. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу застрахована в ПАТ.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 04 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ПАТ на її користь 15 537 грн. 50 коп. в рахунок матеріальної шкоди та 1514 грн. 04 коп. в рахунок моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ на користь малолітнього ОСОБА_6 в особі його матері на відшкодування моральної шкоди 1514 грн. 04 коп. та у відшкодування матеріальної шкоди 36 703 грн. 99 коп.

Стягнуто з ПАТ на користь неповнолітньої ОСОБА_5 в особі її матері на відшкодування моральної шкоди в сумі 1514 грн. 4 коп. та у відшкодування матеріальної шкоди 9 175 грн. 98 коп. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ, посилаючись на необґрунтованість оскаржуваного рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити в частині розміру стягнутої матеріальної шкоди.

Вказує, судом не враховано, що загальний розмір витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, який відшкодовується страховиком, не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат, що в 2013 рік становило - 13 764 грн. 00 коп. Зазначає, що витрати на поховання, понесені позивачем, були їй відшкодовані винуватцем ДТП в сумі 3 000 грн., тому не підлягають стягненню. Вважає також, що до спірних правовідносин застосовуються положення ст. 1188 ЦК України, та п. 36.3 ст. 36 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів » ( далі - Закон ), а тому розмір шкоди, завданої смертю годувальника та витрат на поховання підлягає зменшенню відповідно до ступеня вини потерпілого у скоєнні ДТП.

Рішення в частині стягнення з ПАТ на користь позивачів моральної шкоди сторонами не оскаржується.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, які проти задоволення апеляційної скарги заперечують, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення місцевого суду відповідає не у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалі справи та встановлено судом першої інстанції, 02 серпня 2013 року, близько 16-00 год. відбулося зіткнення автомобіля Урал-432001, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7, що належить ДП « Краснопільський лісгосп » з яким останній перебував в трудових відносинах, та мопеда під керуванням чоловіка ОСОБА_4 - ОСОБА_8, в наслідок чого останній помер.

Вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 20 жовтня 2014 року ( а.с. 8-12 ), який набрав законної сили, ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання із застосування ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на один рік без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на один рік.

Після смерті ОСОБА_8 залишилось двоє неповнолітніх дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 30-31 ).

Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/2788959 ( а.с. 33 ) на момент ДТП шкода, заподіяна з участю автомобіля Урал - 432001 була застрахована власником - ДП « Краснопільський лісгосп » в ПАТ.

У відповідності до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних та визначаючи розмір майнової шкоди, яка підлягає стягненню з ПАТ, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_8 в скоєнні ДТП, в результаті якого він помер, не враховується при відшкодуванні завданої смертю годувальника та в разі відшкодування витрат на поховання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України врегульовано ЦК України, а також вищезгаданим Законом.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 23 Закону встановлено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Твердження апелянта, що розмір страхових виплат по відшкодуванню витрат на поховання та шкоди, завданої смертю годувальника має визначатись з урахуванням ступеня вини ОСОБА_8 є безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно п. 3) ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 20 жовтня 2014 року встановлено обопільну вину ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_8 в скоєнні ДТП.

У відповідності до положень ч. 1-2 ст. 1193 ЦК України, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, частиною 3 статті 1193 ЦК України визначено, що вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. Вказана норма є загальною та не містить жодних обмежень щодо її поширення на спірні правовідносини.

Аналогічні роз'яснення містяться також і у п. 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки » від 01 березня 2013 року №4.

Пунктом 36.3 ст. 36 Закону, на який посилається апелянт, врегульовано порядок проведення розрахунку розміру заподіяної неподільної шкоди взаємопов'язаними сукупними діями декількох осіб потерпілому, а в даному випадку шкоду потерпілому було завдано лише однією особою - ОСОБА_7

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру шкоди, завданої смертю годувальника та витрати на втрат на поховання не враховується ступінь вини самого потерпілого.

Не заслуговують на увагу і твердження апелянта про часткове відшкодування витрат, понесених позивачем на поховання винуватцем ДТП, оскільки ПАТ не доведено, що кошти в сумі 3 000 грн., які були надані ОСОБА_7 дружині померлого саме як відшкодування витрат на поховання останнього. З цього приводу в суді апеляційної інстанції сторона позивача зазначила, що кошти передавалися як допомога дитині ОСОБА_8, яка продовжувала навчання.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо розміру майнової шкоди, яка має бути відшкодованою ПАТ на користь ОСОБА_4

Зокрема, п. 27.4 ст. 27 Закону встановлено, що страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Оскільки, станом на 02 серпня 2013 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1 147 грн. 00 коп., тому відшкодування вказаних витрат не повинно перевищувати 13 764 грн. 00 коп. ( 1 147 * 12 ). Саме ця сума і підлягає стягненню з ПАТ на користь ОСОБА_4, в рахунок відшкодуванню витрат на поховання та спорудження надгробного пам'ятника.

З урахуванням викладеного, в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду згідно з пунктом 4) ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні в частині відшкодування витрат на поховання на користь ОСОБА_4

Рішення суду підлягає зміні також і в частині судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 2 та 5 ст. 88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позов ОСОБА_4, яка звільнена від оплати судового збору, задоволено частково, тому з ПАТ на користь держави необхідно стягнути 840 грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги відповідача ( на 9% від оспорюваної суми ), належить компенсувати за рахунок держави ПАТ 18 грн. 93 коп. ( 210 грн. 33 коп. *9 % ) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства « Національна акціонерна страхова компанія « ОРАНТА » задовольнити частково.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 04 червня 2015 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про відшкодування витрат на поховання змінити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства « Національна акціонерна страхова компанія « ОРАНТА » на користь ОСОБА_4 13 764 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування витрат на поховання, а не у розмірі визначеному судом.

В частині вирішення вимог про відшкодування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 майнової шкоди, завданої смертю годувальника, рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 04 червня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства « Національна акціонерна страхова компанія « ОРАНТА » на користь держави 840 гривень 04 копійки судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Компенсувати за рахунок держави Публічному акціонерному товариству « Національна акціонерна страхова компанія « ОРАНТА » 18 гривень 93 копійки судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -