Постанова № 4797064, 07.04.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

07.04.09 Справа № 18/52

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Городечна М.І.

Кузь В.Л.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) Рівненський „Райсількомунгосп” від 10.12.2008 р. № 102

на рішення Господарського суду Рівненської області від 27.11.2008 р. (підписане 02.12.2008 р.)

у справі № 18/52

за позовом Олександрійської сільської ради, с. Олександрія Рівненського району Рівненської області

до відповідача ВАТ Рівненський „Райсількомунгосп”, м. Рівне

про визнання недійсним договору

за участю представників:

від позивача –Домецький О.І. –представник;

від відповідача –Тильчик С.А. –представник.

Права та обов’язки сторін, передбачені ст.22 ГПК України, роз’яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.11.2008 р. (підписане 02.12.2008 р.) у справі № 18/52, суддя Гудак А.В., позов задоволено, визнано недійсним договір на передачу в оренду свердловини та зовнішніх водопровідних мереж і їх технічне обслуговування в с. Н.Любомирка Рівненського району від 02.01.2007 р., укладений Олександріївською сільською радою та ВАТ “Рівненський райсількомунгосп”. Зобов’язано відповідача - ВАТ “Рівненський райсількомунгосп” повернути інженерні споруди та комунікації в с. Н.Любомирка, Рівненського району, які передавалися 27.03.2007 р. позивачем - Олександрійською сільською радою актом передачі від 02.01.2007 р. ВАТ “Рівненський райсількомунгосп” згідно договору від 02.01.2007 р. про передачу в оренду свердловини та зовнішніх водопровідних мереж і їх технічне обслуговування в с. Н.Любомирка Рівненського району. Стягнуто з ВАТ “Рівненський райсількомунгосп” на користь Олександрійської сільської ради витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. та витрати по сплаті послуг за судово-інформаційне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 216, 220, 236, 640, 759, 793 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст. 10, 12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, а також зокрема тим, що спірний договір оренди нотаріально не посвідчений, відомості про його державну реєстрацію відсутні, а відтак цей договір є нікчемним і підлягає визнанню недійсним із застосуванням наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ВАТ Рівненський „Райсількомунгосп”, відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 27.11.2008 р. (підписане 02.12.2008 р.) у справі № 18/52 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої доводи тим, що оскаржене рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та має місце надання хибної оцінки доказам. Зокрема, суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення посилається на недодержання сторонами вимог закону щодо нотаріального посвідчення договору, що передбачено ст. 220 ЦК України, і дійшов висновку, що такий договір є нікчемним. При цьому, якщо договір є нікчемним, то згідно ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. В разі подання такого позову він не підлягає розгляду судом. В той час, судом не досліджено фактичних правовідносин між сторонами, оскільки спірний договір містить положення не лише щодо оренди, а і щодо технічного обслуговування свердловини та водопровідних мереж і за своєю суттю, на думку скаржника, є договором про надання послуг, а не оренди.

Скаржник посилається зокрема на те, що як позовна заява, так і судове рішення стосується відповідача –ВАТ „Райсількомунгосп”, в той час як спірний договір було укладено позивачем з ВАТ „Рівненський райсількомунгосп”.

Позивач - Олександрійська сільська рада - подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Рівненської області від 27.11.2008 р. у справі № 18/52 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду першої інстанції у даній справі. При цьому апеляційний суд виходив із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у справі № 18/52 виступає Олександрійська сільська рада (35320 Рівненська область Рівненського району с. Олександрія вул. Свято-Преображенська, 66, код ЄДРПОУ 04387119) (а.с. 21), а відповідачем – ВАТ Рівненський „Райсількомунгосп” (35322 Рівненська область Рівненського району с. Кустин вул. Шевченка, 19, код ЄДРПОУ 02140320) (а.с. 14).

Позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача про визнання недійсним договору на передачу в оренду свердловини та зовнішніх водопровідних мереж і їх технічне обслуговування в с. Н.Любомирка Рівненського району від 02 січня 2007 року та зобов’язання відповідача в десятиденний строк з моменту набрання рішення законної сили повернути в натурі все, що було отримане на виконання цього договору.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 02.01.2007 р. між Олександрійською сільською радою (Орендодавець) в особі сільського голови Смоляра І.А., що діє на підставі Закону України „Про місцеве самоврядування” та ВАТ „Рівненський райсількомунгосп” (Орендар), в особі директора Куценко М.Є., що діє на основі статуту був укладений договір про передачу в оренду свердловини та зовнішніх сантехнічних мереж і їх технічне обслуговування в с. Н.Любомирка Рівненського району (далі по тексту договір) (а.с. а.с. 4-5, 59-60).

За умовами Договору «Орендодавець»зобов’язується передати „Орендареві”, а „Орендар” прийняти в строкове користування наступне майно: артезіанську свердловину, зовнішні вуличні водопровідні та каналізаційні мережі, напорний каналізаційний колектор до очисних споруд (п.1.1.).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що передача майна в оренду здійснюється по Акту передачі-приймання підписаного Сторонами.

Строк оренди складає тридцять шість календарних місяців (три роки) (п. 4.2. Договору).

На виконання умов Договору між сторонами був складений Акт передачі інженерних споруд та комунікацій в с. Н.Любомирка, які передаються Олександрійською сільською радою в оренду для технічного обслуговування ВАТ „Рівненський райсількомунгосп” згідно договору від 02.01.2007 р. (оригінал цього акту був наданий позивачем суду для огляду в судовому засіданні, копія акту міститься в матеріалах справи) (а.с. а.с. 6, 61).

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до ст.ст. 759, 760 ЦК України та ст. 287 ГК України, особливості укладення і виконання договорів оренди державного та комунального майна визначаються Законом України “Про оренду державного та комунального майна”.

Стаття 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. № 2269-XII містить перелік істотних умов договору оренди.

Згідно ст. 12 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Договір від 02.01.2007 р. на передачу в оренду свердловини та зовнішніх сантехнічних мереж і їх технічне обслуговування в с. Н.Любомирка Рівненського району укладений між Олександрійською сільською радою та ВАТ “Рівненський райсількомунгосп” без врахування усіх істотних умов договору оренди майна, що перебуває у комунальній власності.

Факт вчинення сторонами дій по виконанню умов Договору, а саме прийняття об’єктів оренди Орендарем та тривале користування цими об’єктами підтверджується актом передачі від 02.01.2007 р., який був підписаний сторонами Договору 27.03.2007 р., скріплений печатками юридичних осіб та сторонами не оспорюється.

Як вбачається з матеріалів справи, вище зазначений договір нотаріально не посвідчений, відомості про державну реєстрацію відсутні, хоча відповідно до ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на 1 рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації (ст. 794 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації –з моменту реєстрації.

Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору передбачені ст. 220 ЦК України. Так, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Наслідком нікчемності правочину є, зокрема, відсутність у його сторін обов’язку виконувати умови такого правочину, навіть якщо він не визнавався судом недійсним. Однак, у ряді випадків потреба у визнанні судом нікчемного правочину недійсним може виникати якщо сторони нікчемного правочину виконали його умови повністю або в певній частині; якщо нікчемний правочин нотаріально посвідчений; якщо зазначений правочин зареєстрований у відповідних державних органах ( пункт 20 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року”).

У даному випадку на підставі договору від 02.01.2007 р. про передачу в оренду свердловини та зовнішніх сантехнічних мереж і їх технічне обслуговування в с. Н.Любомирка Рівненського району, укладеного між Олександрійською сільською радою та ВАТ “Рівненський райсількомунгосп”, по акту передачі від 02.01.2007 р. були передані 27.03.2007 р. в оренду інженерні споруди та комунікації в с. Н.Любомирка Рівненського району.

Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Тому до дій учасників правочину, які вже були вчинені до моменту винесення судом рішення, застосовуються правові наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Враховуючи вище наведене судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що договір на передачу в оренду свердловини та зовнішніх сантехнічних мереж і їх технічне обслуговування в с. Н.Любомирка Рівненського району від 02.01.2007 р. є нікчемним та підлягає визнанню недійсним з застосуванням правових наслідків таких як, зобов’язати ВАТ “Рівненський райсількомунгосп” повернути інженерні споруди та комунікації в с. Н.Любомирка Рівненського району, які передавалися 27.03.2007 р. позивачем –Олександрійською сільською радою ВАТ “Рівненський райсількомунгосп” за актом передачі від 02.01.2007 р. згідно договору від 02.01.2007 р.

Доводи відповідача про те, судом першої інстанції не досліджено фактичних правовідносин між сторонами, оскільки спірний договір містить положення не лише щодо оренди, а і щодо технічного обслуговування свердловини та сантехнічних мереж і за своєю суттю, на думку скаржника, є договором про надання послуг, а не оренди, є безпідставними з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Предметом оспорюваного договору від 02.01.2007 р. визначено майно, яке Орендодавець зобов’язується передати Орендареві, а Орендар прийняти в строкове користування, а не надання послуг в розумінні ст. 901 ЦК України.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1. Залишити рішення Господарського суду Рівненської області від 27.11.2008р. у справі № 18/52 без змін, а апеляційну скаргу ВАТ “Рівненський райсількомунгосп” - без задоволення.

2. Судові витрати покласти на скаржника.

Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова оформлена і підписана 12.05.2009 р.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Городечна М.І.

Суддя Кузь В.Л.