Рішення № 47963082, 24.07.2015, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/1339/15-ц

Провадження № 2/161/1172/15

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючої - судді Пушкарчук В.П.,

при секретарі Акайомовій Т.В.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Зленка Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в :

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до відповідача ПАТ «Дельта Банк» про стягнення боргу в сумі 171 714,85 грн. на користь кожного позивача, який виник за невиконання Договорів банківського вкладу № 001-02516-201114 від 20.11.2014 року та № 007-02516-191114 від 19.11.2014 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що 19 травня 2014 року між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «8 років разом» у гривнях № 003-02516-190514, строком до 15 листопада 2014 року, під процентну ставку 25,5 % річних та внесено готівкою до банку 408 000,00 грн.

Згідно умов договору (пункт 1.10.) вклад виплачується по закінченню строку розміщення вкладу, зазначеного в п. 1.3. договору, шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися із використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_1, відкритий в установі банку.

19.11.2014 року ОСОБА_3 письмово звернулася до банку із вимогою повернути кошти. Проте керівником банку було запропоновано продовжити договір банківський вклад, оскільки існувала проблема з виплатою коштів. При цьому працівники банку порадили відкрити два окремі вклади. В результаті цього, на основі Договору банківського вкладу на загальну суму 408 000,00 грн. позивачі оформили два депозитні вклади.

Згідно з Договором № 001-02516-201114 банківського вкладу від 20.11.2014 року укладеним між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», вкладено суму 160 470,00 грн. строком до 04.12.2014 року.

Згідно з Договором № 007-02516-191114 банківського вкладу від 19.11.2014 року укладеним між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», вкладено суму 160 470,00 грн. строком до 03.12.2014 року.

Решту коштів, які стали різницею між 408 000,00 грн. та коштами, вкладених згідно вище вказаних договорів, частково було сплачено банком.

Проте 03.12.2014 року та 04.12.2014 року, незважаючи на вимоги позивачів, кошти банком не повернуті. Станом на день подачі позову до суду гроші на рахунки не надійшли.

Отже, вважають, що згідно з останніми банківськими виписками від 19.12.2014 року та 29.12.2014 року, заборгованість становить 320 940,00 грн.

Крім того, відповідно до ст.ст. 549, 550 ЦК України (право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання) позивачі просили стягнути 13 541,00 грн. загальної суми пені за період прострочення виконання зобов'язання.

Також, відповідно до ст. 625 ЦК України (боржник має сплатити 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) та пунктів 1.4. Договору банківського вкладу № 001-02516-201114 від 20.11.2014 року та Договору банківського вкладу № 007-02516-191114 від 19.11.2014 року процентна ставка на суму вкладу становить 18,5% річних) позивачі просили стягнути з відповідача на їх користь 8 948,70 грн.

На підставі наведеного, вважають односторонню відмову відповідача від належного виконання своїх зобов'язань за Договорами банківського вкладу порушенням вимог ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 526, 549, 550, 625, 629, 638 ЦК України.

Позивачі просили суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 борг в сумі 171 714,85 грн. який виник за невиконання Договору банківського вкладу № 001-02516-201114 від 20.11.2014 року та на користь ОСОБА_3 борг в сумі 171 714,85 грн. який виник за невиконання Договору банківського вкладу № 007-02516-191114 від 19.11.2014 року.

В ході розгляду справи позивачі неодноразово уточнювали позовні вимоги. З врахуванням того факту, що відповідачем було повернуто банківський вклад, а саме: ОСОБА_4 - 162 471,09 грн. та ОСОБА_3 - 154 202,74 грн., просили стягнути з відповідача пеню та відсотки за договором на користь ОСОБА_4 - 54 468,91 грн. та на користь ОСОБА_3 пеню та відсотки за договором в сумі 51 696,20 грн.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 підтримала уточнені позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні уточнені та змінені позовні вимоги не визнав, подавши заперечення проти позовної заяви та доповнення до заперечення проти позовної заяви, просив відмовити в задоволенні позову за безпідставності.

Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 травня 2014 року між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «8 років разом» у гривнях № 003-02516-190514, строком до 15 листопада 2014 року, під процентну ставку 25,5 % річних та внесено готівкою до банку 408 000,00 грн. (а.с. 8).

Згідно умов договору (пункт 1.10.) вклад виплачується по закінченню строку розміщення вкладу, зазначеного в п. 1.3. договору, шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися із використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_1, відкритий в установі банку.

19.11.2014 року ОСОБА_3 письмово звернулася до банку із вимогою повернути кошти (а.с. 9). Проте керівником банку було запропоновано продовжити договір банківський вклад, оскільки існувала проблема з виплатою коштів. При цьому працівники банку порадили відкрити два окремі вклади. В результаті цього, на основі Договору банківського вкладу на загальну суму 408 000,00 грн. позивачі оформили два депозитні вклади.

Згідно з Договором № 001-02516-201114 банківського вкладу від 20.11.2014 року укладеним між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», вкладено суму 160 470,00 грн. строком до 04.12.2014 року (а.с. 15).

Згідно з Договором № 007-02516-191114 банківського вкладу від 19.11.2014 року укладеним між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», вкладено суму 160 470,00 грн. строком до 03.12.2014 року (а.с. 14).

Решту коштів, які стали різницею між 408 000,00 грн. та коштами, вкладених згідно вище вказаних договорів, частково було сплачено банком.

З 11 червня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта банк» розпочало виплати За час судового розгляду справи, 12.06.2015 року Фондом гарантування вкладів видано позивачам суму боргу по зобов'язаннях ПАТ «Дельта Банк» в загальній сумі 316 673,83 грн., тобто ОСОБА_3 отримала 154 202,74 грн., а ОСОБА_4 отримав 162 471,09 грн.

Станом на 22.07.2015 року позивачі уточнили позовні вимоги, та з врахуванням отриманих коштів просили стягнути з відповідача пеню та відсотки за договором на користь ОСОБА_4 - 54 468,91 грн. (7 845,98 грн. (пеня за період з 05.12.2014 року по 05.02.2015 року) + 4 510,10 грн. (пеня за період з 06.02.2015 року по 03.03.2015 року) + 26 687,00 грн. (пеня за період з 04.03.2015 року по 11.06.2015 року) + 15 550,90 грн. (18,5 відсотків річних за договором) - 125,07 (переплата)) та на користь ОСОБА_3 пеню та відсотки за договором в сумі 51 696,20 грн. (7 446,64 грн. (пеня за період з 05.12.2014 року по 05.02.2015 року) + 4 280,55 грн. (пеня за період з 06.02.2015 року по 03.03.2015 року) + 25 328,70 грн. (пеня за період з 04.03.2015 року по 11.06.2015 року) + 14 760,14 грн. (18,5 відсотків річних за договором) - 119,83 (переплата)).

Суд вважає необґрунтованою та безпідставною вимогу позивачів щодо стягнення збанку процентів відповідно до ставок депозитних договорів за прострочений строк до дняфактичного повернення коштів та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, разомна суму 106 165,11 грн.

Після перерахування банком коштів на поточний рахунок вкладника, зобов'язання банку по поверненню вкладу та відсотків є виконаними в повному обсязі, а кошти перебувають у власності та розпорядженні самого позивача. Позивачами хибно ототожнюється поняття «вкладний» та «поточний» рахунок. Оскільки,тільки при діючому договорі вкладу за умови перебування коштів на вкладному рахункувідповіднодо ст. 1058 ЦК України, банк зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. В цьому ж випадку кошти відразу після закінчення договору вкладу кошти були перераховані на поточний рахунок позивачів. Нарахування відсотків на кошти, що перебувають на поточних рахунках, за умовами договорів банківського вкладу не передбачене ні договором, ні нормами чинного законодавства.

Також щодо вказаних вище нарахувань пені по договору вкладу позивачі здійснили за період, як вони вважають, неналежного виконання банком грошових зобов'язань перед ними, вбачається слідуюче.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору, який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України), і вимогами законодавства.

Отже, оскільки ПAT «Дельта Банк» у повній відповідності з умовами договору вкладу перерахував кошти вкладу на поточний рахунок позивачів, зобов'язання ПAT «Дельта Банк» є виконаними належним чином, відтак, відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за прострочене зобов'язання. Крім того, в тексті договору вкладу не міститься відповідних положень щодо стягнення на користь позивачів пені від суми простроченого грошового зобов'язання по вкладу. Як наслідок, вказані вимоги позивачів не можуть бути задоволені.

Крім того, вимагаючи з ПAT «Дельта Банк» стягнення на користь позивачів процентів відповідно до ставок депозитних договорів за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів, останні не врахували, що банк сплачує власнику рахунка відсотки на позитивний залишок коштів, котрі знаходяться на поточному рахунку. Вказані вище нарахування позивачі здійснили за період, як вони вважають, неналежного виконання банком грошових зобов'язань перед ними.

Проте дані твердження не беруться судом до уваги, оскільки ПАТ «Дельта Банк» виконанав в повному обсязі зобов'язання по поверненню депозитів позивачам в момент перерахування 03 грудня 2014 року та 04 грудня 2014 року відповідно коштів в сумі 320 940,00 грн. гривень на їх поточні рахунки, які вказані ними самими в депозитах.

Стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми не допускається. Статтею 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Націонаньного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми згідно ЦК України не застосовується до боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, якщо це не передбачено договором. Оскільки в тексті депозитів не міститься відповідних положень для стягнення на користь позивачів процентів відповідно до ставок депозитних договорів за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, то вказані вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не можуть бути задоволені.

В Рішенні Конституційного суду України у справі № 1-12/2013 від 11 липня 2013 року при розгляді справи за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальністьза несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлено: «...Беручи до уваги викладене, Конституційний Суд України вважає, що в аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбули Закону слід розуміти так, що дія Закону поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці).»

Крім того, вимагаючи з ПAT «Дельта Банк» стягнення на користь позивачів процентів відповідно до ставок депозитних договорів за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів позивачі не врахували, що банк сплачує власнику рахунка відсотки на позитивний залишок коштів, котрі знаходяться на поточному рахунку.

Так, відповідно до Тарифів на обслуговування поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів, в рамках Тарифного пакету «Ощадна картка № 1 Debit» затверджених Рішенням Тарифного комітету ПAT «Дельта Банк» (протокол № 80 від 15 жовтня 2014 року) (а.с. 13), п.п. 1.7.1.3. п. 1.7.1. передбачено, що банк сплачує процент на суму позитивного залишку в % річних, якщо сума залишку від 100 000,00 грн. і більше, в розмірі 10 %.

Виплату вказаних відсотків ПAT «Дельта Банк» здійснював, що випливає з виписок по поточним рахункам позивачів.

Отже, вимога позивачів щодо стягнення з банку 18,5 % річних за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів є необґрунтованою та безпідставною.

Статтею 57 ЦПК України закріплено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК Українисуд розглядає позов в межах заявлених позовних вимог.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності ст. 60 цього Кодексу, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Натомість, позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не навели жодних правових підстав та не надали належних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог.

Отже, відсутні правові підстави задоволення позовної вимоги щодо стягнення коштів з AT «Дельта Банк».

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 року № 51, зокрема, запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «Дельта Банк» строком на три місяці з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року включно та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.

Враховуючи положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що оскільки на час ухвалення оскаржуваного рішення інтереси банку здійснюються від імені уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, то відповідач ПАТ «Дельта Банк» звільнений від сплати судового збору.

Позивачі звільнені від сплати судового збору відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526, 629, 1058, 1061 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення грошових коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду В.П. Пушкарчук