Постанова № 4796231, 17.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2009 р.                                                                       справа № 2а-28607/08/0570

час прийняття постанови: 10-10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шальєвої В.А.

при секретарі                                                  

при секретарі Яковецькій О.В., Химич М.В.

за участю представників позивача Бачинського І.М., Станчуляк Ю.В., Якимової Н.А.

представників відповідача Приходько Т.В., Хацько А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Млин” до Ясинуватської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Млин” звернулось до суду з адміністративним позовом до Ясинуватської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. На підставі акту перевірки дотримання вимог податного законодавства відповідачем 15.10.2008 р. прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0000502320/0 та 0000482320/0. Позивач не погоджується з зазначеними рішеннями, посилаючись на наступне.

          Податковим повідомленням-рішення № 0000502320/0 позивачу визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість. Податковим органом робиться висновок про те, що суми, сплачені підряднику за виконання робіт з ремонту прилеглої території, не пов’язані з господарської діяльністю позивача, а тому не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. При цьому податковий орган в акті перевірки зазначає, що ремонтні роботи були виконані без отримання відповідного дозволу, розробки проектної документації тощо.

          Крім того, позивач не погоджується з висновком податкового органу в частині неправомірності віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковій накладній № РН-0001848 від 01.11.2007 р. частково.

          Також позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення № 0000482320/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток.

          Позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 15.10.2008 р. №№ 0000502320/0 та 0000482320/0.

          Ухвалою суду від 27.05.2009 р. позовні вимоги ТОВ „Виробнича компанія „Млин” про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000482320/0 залишені без розгляду на підставі заяви позивача.

          Позивач збільшив розмір позовних вимог, подавши відповідну заяву, в якій просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000502320/0 від 15.10.2008 р. та № 0000502320/1 від 14.11.2008 р., яке було прийняте за наслідками адміністративного узгодження податкового повідомлення-рішення № 0000502320/0.

          Крім того, позивачем подана заява про доповнення підстав позову, в якій позивач вказує мотивує позовні вимоги з посиланням на норми Закону України „Про податок на додану вартість”.

          В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

          Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, вказуючи на те, що податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акту перевірки вимог податкового законодавства. Висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими. Просили в задоволенні позову відмовити.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

          Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Млин” зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 16.06.2007 р. Ясинуватською районною державною адміністрацією Донецької області 16.06.2007 р. (а.с. 116), внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 35146941 (а.с. 124), є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100052321 (а.с. 125), перебуває на податковому обліку в Ясинуватській об’єднаній державній податковій інспекції (а.с. 126).

Відповідач Ясинуватська об’єднана державна податкова інспекція є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

          Ясинуватською ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ „Виробнича компанія „Млин” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.06.2007 р. по 30.06.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 18.06.2007 р. по 30.06.2008 р., висновки якої відображені у акті № 471/23-211-1/35146941 від 03.10.2008 р. (а.с. 14-53). Так, податковим органом встановлені порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині заниження податку на додану вартість періоді, що перевірявся, на загальну суму 496326 грн., в тому числі, за грудень 2007 р. – на 165000 грн., в червні 2008 р. – 331326 грн.

          На підставі акту перевірки податковим органом 15.10.2008 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000502320/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 992652 грн., в тому числі, за основним платежем – 496326 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 496326 грн. (а.с. 16).

          За наслідками адміністративного узгодження відповідачем 14.11.2008 р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000502320/1 з аналогічними вимогами (а.с. 110).

          Суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними з наступних підстав.

          В акті перевірки Ясинуватською ОДПІ зазначається, що в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем завищений податковий кредит за грудень 2007 р. в сумі 165000 грн. Так, у листопаді 2007 р. позивач від МПВКП „Бета” отримав товар (пшеницю) по видатковій накладній № РН-0001848 від 01.11.2007 р. Позивач отримав на цій товар податкову накладну № 1495 від 01.11.2007 р. на загальну суму 2355638,58 грн., в тому числі, податок на додану вартість – 392606,43 грн. На думку податкового органу, позивач отримав право на збільшення податкового кредиту у листопаді 2007 р. на всю суму податку на додану вартість, яка зазначена в податковій накладній. Ця сума повинна потрапити до податкового кредиту тільки в одному звітному періоді. Позивач відніс частину зазначеної суми до складу податкового кредиту у листопаді 2007 р. (227606,43 грн.). Іншу частину податку на додану вартість в розмірі 165000 грн. позивач переніс до складу податкового кредиту грудня 2007 р.

          Крім того, податковий орган вказує на порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, яке полягає у тому, що позивачем завищений податковий кредит за червень 2008 р. на суму 331326 грн. за операцією з отримання послуг без подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності, а саме, за операціями з проведення робіт з благоустрою прилеглої території, які були самовільно виконані, без отримання відповідних дозволів та інших документів. Тому податковий орган робить висновок, що позивачем придбані послуги, які не призначаються для використання у господарській діяльності.

          Суд вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

          Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що у листопаді 2007 р. позивач отримав товар (пшеницю) від МПВКП „Бета” по видатковій накладній № РН-0001848 від 01.11.2007 р. на загальну суму 2355638,58 грн., в тому числі, податок на додану вартість – 392606,43 грн. На отриманий товар постачальником була видана податкова накладна № 1495 від 01.11.2007 р. на вказані суми. Як зазначає в судовому засіданні позивач та не заперечує відповідач, товар був оприбуткований в повному обсязі в листопаді 2007 р.

Отже, відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у позивача 01.11.2007 р. виникло право на податковий кредит з податку на додану вартість в розмірі 392606,43 грн.

Як зазначили в судовому засіданні представники позивача, бухгалтером помилково було відображено у реєстрі отриманих податкових накладних зазначену податкову накладну у двох періодах, а саме, у листопаді 2007 р. – частково в розмірі 227606,43 грн., у грудні 2007 р. – частково у розмірі 165000 грн.

Таким чином, з урахуванням положень пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону, позивачем був занижений у листопаді 2007 р. податковий кредит на суму 165000 грн., а в грудні 2007 р. завищений на ту ж саму суму.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В даному випадку, й відповідачем це не заперечується та підтверджується актом перевірки) зазначена сума податкового кредиту підтверджена податковою накладною № 1495 від 01.11.2007 р.

          З реєстру отриманих податкових накладних за листопад 2007 р. ця податкова накладна відображена частково – в сумі податку на додану вартість 227606,43 грн. При цьому ця сума податку увійшла до складу податкового кредиту відповідно до податкової декларації за листопад 2007 р.

          З реєстру отриманих податкових накладних за грудень 2007 р. ця податкова накладна відображена частково – в сумі податку на додану вартість 165000 грн. При цьому ця сума податку увійшла до складу податкового кредиту відповідно до податкової декларації за грудень 2007 р.

          Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

          В даному випадку суми сплаченого податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) підтверджені податковими накладними, а тому вони підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Закон України „Про податок на додану вартість” не встановлює обмежень щодо віднесення до складу податкового кредиту суми податків за податковими накладними, виписаними та отриманими в попередніх податкових періодах. При цьому суд зазначає, що пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є датою виникнення права платника податку на податковий кредит. При цьому жодне положення цього Закону не встановлює обмежень щодо формування податкового кредиту за податковими накладними, виданими у попередніх податкових періодах по відношенню до звітного.

Крім того, суд зауважує, що помилка щодо віднесення до складу податкового кредиту частини суми податку на додану вартість в іншому податковому періоді, ніж період отримання податкової накладної, жодним чином не призвела до виникнення податкових зобов’язань у позивача, оскільки, як зазначалось вище, податковий кредит у листопаді 2007 р. позивачем був занижений на 165000 грн., тобто, на суму його завищення у грудні 2007 р.

          Що стосується завищення податкового кредиту за червень 2008 р. на суму 331326 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до договору підряду № 368-1 від 03.06.2008 р., укладеному між ТОВ „ВК „Млин” та ТОВ „Енергоремонт”, підрядник (ТОВ „Енергоремонт”) за дорученням замовника виконує роботи з благоустрою території замовника (а.с. 55-56).

Судом встановлено, що територія млинного комплексу є невід’ємною частиною цілісного майнового комплексу ТОВ”ВК „Млин”. Основні засоби цілісного майнового комплексу були прийняті на баланс підприємства та введені в експлуатацію 01.07.2007 р. як виробничі основні фонди, в податковому обліку віднесені до групи 1 – будівлі та споруди. Право власності на нерухому майно у підприємства набуто 16.01.2008 р. га підставі свідоцтва про право власності від 08.01.2008 р., яке видане Спартаківською сільською радою Ясинуватського району Донецької області.

Отже, вартість робіт з благоустрій комплексу проводилися з метою поліпшення умов праці та відновлення виробничих основних фондів, що напряму пов’язано з господарською діяльністю позивача.

Той факт, що роботи з благоустрою території позивача були проведені ТОВ „Енергоремонт” відповідно до договору підряду, підтверджується в судовому засіданні актами приймання виконаних робіт, розрахунків до них, кошторисами, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, рахунками-фактурами, податковими накладними (а.с. 57-70, 135-136, 146-156). Факт оплати робіт ТОВ „ВК „Млин” з благоустрою території комплексу підтверджений банківськими документами (а.с. 159-166).

Отже, витрати, понесені ТОВ „ВК „Млин” з оплати послуг ТОВ „Енергоремонт” з благоустрою території власного комплексу, підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд не приймає до уваги доводи податкового органу про недотримання позивачем основних нормативних актів в сфері будівельної діяльності, а саме, Закону України „Про планування та забудову територій”, Закону України „Про архітектурну діяльність”, Закону України „Про основи містобудування”, інших нормативних актів, відповідно до яких особи не мають права розпочати будівництво, реконструкцію, реставрацію тощо без отримання дозволу на будівництво, розроблення проекту.

Діюче законодавство України в галузі оподаткування не пов’язує право платника податків на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених суб’єктом господарювання при здійсненні робіт, отриманні послуг, у разі відсутності дозвільних документів на проведення таких робіт.

Дозвільні документи на проведення будівельних робіт, на відсутності яких наполягає відповідач, не є розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому висновки податкового органу про порушення позивачем зазначених вимог є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган при проведенні перевірки вийшов за межі повноважень, наданих йому діючим законодавством.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій визначені ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, відповідно до якої державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують такі функції:

1) здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів);

2) забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

3) контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів;

4) здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів;

5) ведуть облік векселів, що видаються суб'єктами підприємницької діяльності при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах та щомісяця подають інформацію про це місцевим органам державної статистики; здійснюють контроль за погашенням векселів; видають суб'єктам підприємницької діяльності дозволи на відстрочення оплати (погашення) векселів із зазначених операцій;

6) забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами;

7) аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства;

8) проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України;

9) за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом;

10) передають відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції;

11) подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна;

12) проводять роботу, пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна;

13) контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасність і повноту перерахування цих сум до бюджету;

14) розглядають звернення громадян, підприємств, установ і організацій з питань оподаткування та, в межах своїх повноважень, з питань валютного контролю, а також скарги на дії посадових осіб державних податкових інспекцій в порядку, встановленому законом, здійснюють апеляційні процедури узгодження податкових зобов'язань;

15) подають відповідним фінансовим органам та органам Державного казначейства України звіт про надходження податків, інших платежів;

16) здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

16-1) здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів;

17) надавати відповіді на запити платника податків із додержанням вимог, встановлених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та іншими законами України;

18) виконують функції, передбачені пунктом 17 статті 8, а також інші функції, пов'язані із здійсненням відповідними підрозділами податкової міліції повноважень, передбачених статтею 21 цього Закону.

Отже, до повноважень органів державної податкової служби не входить контроль за дотриманням суб’єктами господарювання законодавства у сфері будівництва та архітектури.

Тому суд приходить до висновку, що податковий орган не мав повноважень на перевірку дотримання позивачем будівельних норм та правил, а тому неотримання позивачем дозвільних документів на початок ремонтних робіт та розробку проекту таких робіт не може бути підставою для не включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні послуг, отриманих без таких дозвільних документів.

Підпункт 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, на порушення якого вказує податковий орган в акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні, передбачає, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що витрати з проведення благоустрою територію млинного комплексу не пов’язані з власною господарською діяльністю ТОВ „ВК „Млин”.

Пункт 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Основним видом діяльності ТОВ „ВК „Млин” згідно довідки ЄДРПОУ є виробництво продуктів борошномельно-круп’яної промисловості. Зазначений вид діяльності передбачає значне навантаження на прилеглу до комплексу територію. З метою отримання прибутку позивач змушений був здійснювати заходи з благоустрою такої території.

Крім того, вартість проведеного благоустрою віднесена до вартості виробничих основних фондів.

Отже, суд приходить до висновку, що витрати позивача з благоустрою території безпосередньо пов’язані з власною господарською діяльністю ВАТ „ВК „Млин”.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідачем в судовому засіданні не доведені висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту.

          Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для донарахування позивачу податку на додану вартість та нарахування фінансових санкцій.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість та нарахування відповідних штрафних (фінансових) санкцій, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

          Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Млин” до Ясинуватської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

          Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000502320/0, прийняте Ясинуватською об’єднаною державною податковою інспекцією 15.10.2008 р., про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Млин” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 992652 грн., в тому числі, за основним платежем – 496326 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 496326 грн.

          Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000502320/1, прийняте Ясинуватською об’єднаною державною податковою інспекцією 14.11.2008 р., про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Млин” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 992652 грн., в тому числі, за основним платежем – 496326 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 496326 грн.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Млин” судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

          Повний текст постанови виготовлений 22 вересня 2009 р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шальєва В.А.