Постанова № 47961241, 04.08.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2015 р. Справа № 922/2568/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Ільїн О.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - директор Білоброва Г.Є., наказ про призначення директором від 28.08.2014р. №1-к;

відповідача - Мизиненко І.О., за довіреністю від 28.04.2015р. НАН 404623.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі "Слобожанського регіонального департаменту АТ "Банк "Фінанси та кредит", м. Харків (вх.№3216Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 30.04.2015р.

у справі № 922/2568/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люмієль", м. Харків

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі "Слобожанського регіонального департаменту АТ "Банк "Фінанси та кредит", м. Харків

про розірвання договору та повернення грошових коштів в сумі 1111596,86 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.04.2015р. у справі №922/2568/15 (суддя Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволено частково; розірвано договір №20487 на розрахунково-касове обслуговування, який було укладено 10.11.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Люмієль" та Слобожанським регіональним департаментом ПАТ "Банк" Фінанси та Кредит" АТ "Банку "Фінанси та Кредит"; АТ "Банк "Фінанси та Кредит зобов'язано повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Люмієль" грошові кошти в сумі 1111596,86 грн. шляхом їх перерахування на поточний рахунок №26005052331699, відкритий у Харківському ГРК ПАТ КБ "ПриватБанк" в м. Харкові, код банку 14360570, МФО 351533; стягнуто з АТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ТОВ "ЛЮМІЄЛЬ" витрати по сплаті судового збору в розмірі 3045,00 грн.; в частині позовних вимог щодо спонукання банку до розірвання договору - відмовлено.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідачем не надано доказів виконання своїх зобов'язань за договором, а також обґрунтованих доводів щодо неможливості виконання своїх зобов'язань.

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" в особі "Слобожанського регіонального департаменту АТ "Банк "Фінанси та кредит", м. Харків з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№2930Х-1-32), в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2013р. у справі №922/2568/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2015р. (головуючий суддя Шепітько І.І., судді Медуниця О.Є., Россолов В.В. ) апеляційну скаргу (вх.№2930Х-1-32) повернуто на підставі п.3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" в особі "Слобожанського регіонального департаменту АТ "Банк "Фінанси та кредит", м. Харків з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№3216Х/1-18), в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.04.2015р. у справі №922/2568/15 в частині стягнення з АТ "Банк "Фінанси та кредит" судового збору в розмірі 1827,00 грн. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо стягнення судового збору у розмірі 1827,00 грн. відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції апелянт зазначає, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення помилково стягнуто з відповідача частину витрат по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн. На думку, апелянта витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн. , які були сплачені позивачем при зверненні з заявою про вжиття запобіжних заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти покладаються на позивача.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (справу) призначено для розгляду судді-доповідачу Терещенко О.І.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Ільїн О.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Ільїн О.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Одночасно з апеляційною скаргою на адресу Харківського апеляційного господарського суду від АТ "Банк "Фінанси та Кредит" надійшла касаційна скарга на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2015р. у справі №922/2568/15.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р. (головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Ільїн О.В. ) провадження у справі №922/2568/15 зупинено до перегляду Вищим господарським судом України ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2015р. у справі №922/2568/15.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2015р. касаційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" залишено без задоволення, ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2015р. у справі №922/2568/15, якою апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі «Слобожанського регіонального департаменту АТ «Банк Фінанси та Кредит» була повернута на підставі п.3 ч.1 ст. 97 ГПК України, залишено без змін, справу надіслано до Харківського апеляційного господарського суду. (23.07.2015р. за вх. №11025).

Повторно апелянтом апеляційна скарга на рішення господарського суду Харківської області від 30.04.2015р. у справі №922/2568/15 щодо його скасування та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог не подавалась.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2015р. (головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Ільїн О.В.) поновлено провадження по розгляду апеляційної скарги (вх.№3216Х/1-18) Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі "Слобожанського регіонального департаменту АТ "Банк "Фінанси та кредит" та розгляд скарги призначено на 04.08.2015р. на 12:00 год.

30.07.2015р. від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, які долучені колегією суддів до справи.

У судовому засіданні 04.08.2015р. представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача пояснив, що залишає вирішення апеляційної скарги на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІЄЛЬ" та Слобожанським регіональним департаментом ПАТ "Банк" Фінанси та Кредит" АТ "Банку "Фінанси та Кредит" було укладено договір на розрахунково-касове обслуговування №20487.

Відповідно до п. 1.1. договору, банк відкриває клієнту поточні рахунки: №26007034931701 в гривнях; №26007034931701 в доларах США; №26007034931701 в євро; №26007034931701 в російських рублях та зобов'язується здійснювати його (їх) розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування Рахунків (надалі "Тарифи") в порядку і на умовах, визначених договором.

Пунктами 2.1., 2.2. договору сторони домовились, що банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами. Списання банком грошових коштів з рахунків здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до пунктів 3.3.1.-3.3.4. договору відкрити клієнту рахунки на підставі документів, поданих ним згідно з чинним законодавством України, в тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України; вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунків та виконувати за дорученням Клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, укладених між банком і Клієнтом; здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків у визначений внутрішніми документами банка робочий час крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів; забезпечувати своєчасне зарахування грошових коштів на рахунки.

Так, позивачем було подано до банку наступні платіжні доручення: №2 від 22.01.2015р. на переказ коштів в сумі 919000 грн.; №3 від 26.01.2015 року на переказ коштів в сумі 304670 грн., які не були виконані відповідачем згідно умов договору.

11.03.2015 року позивачем було надано відповідачу заяву за вих. №11/03-15, яку було уточнено 12.03.2015р., про закриття банківського рахунку, у зв`язку з порушенням банком своїх зобов`язань, прав позивача та неможливістю користуватись власними грошовими коштами згідно підписаного сторонами договору, та просив відповідача залишок коштів в сумі 1111596,86 грн. перерахувати на рахунок №26005052331699, відкритий у Харківській філії ПАТ КБ "ПриватБанк" в м. Харкові, код банку 351533.

Дана заява також була залишена відповідачем без виконання.

30.04.2015р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Укладений між сторонами договір №20487 від 10.11.14р. на розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку за своєю юридичною природою є договором банківського рахунку.

Відповідно до статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком; банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами; банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ч. 3 ст. 1068 ЦК України).

Положеннями статті 1071 Цивільного кодексу України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Відповідно до ч. 3 ст. 1075 ЦК України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Розірвання договору банківського рахунку тягне за собою закриття рахунку. Банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо]. Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви. (п. 20.6 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12.11. 2003 р. N 492).

А отже, позовні вимоги позивача в частині розірвання договору №20487 від 10.11.2014р. на розрахунково-касове обслуговування та повернення позивачу грошових коштів в сумі 1111596,86 грн. шляхом їх перерахування на поточний рахунок №26005052331699, відкритий у Харківському ГРК ПАТ КБ "ПриватБанк" в місті Харкові (код банку 14360570, МФО 351533) є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про спонукання банку до розірвання договору, господарський суд першої інстанції дійшов вірних висновків про відмову в їх задоволенні, оскільки договір розірвано в судовому порядку.

В частині задоволення позовних вимог щодо розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування, повернення позивачу грошових коштів та відмову в задоволенні позову щодо спонукання банку до розірвання договору, рішення місцевого господарського суду не оскаржується.

Щодо доводів апелянта про те, що витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн. підлягають стягненню з позивача, колегія суддів вважає їх непереконливими та такими, що не підлягають до задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2015р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову, в якій останній просив вжити заходів по забезпеченню відповідного позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належить АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

При зверненні з зазначеною заявою до господарського суду Харківської області позивач сплатив 1827,00 грн. судового збору. (т.1, а.с.12)

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.04.2015р. відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Люмієль» про вжиття запобіжних заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту га майно та грошові кошти, що належать АТ «Банку «Фінанси та Кредит» в особі «Слобожанського регіонального департаменту АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в межах суми позову та судових витрат.

Позивач при зверненні до місцевого господарського суду з відповідним позовом просив розірвати договір на розрахунково-касове обслуговування №20487, який було укладено 10.11.14р. з Слобожанським регіональним департаментом ПАТ "Банк" Фінанси та Кредит" АТ "Банку "Фінанси та Кредит"; спонукати банк до розірвання договору; повернути позивачу грошові кошти в сумі 1111596,86 грн. шляхом їх перерахування на поточний рахунок №26005052331699, відкритий у Харківському ГРК ПАТ КБ "ПриватБанк" в м. Харкові, код банку 14360570, МФО 351533, судові витрати в сумі 3045,00 грн. (1218,00 грн. та 1827,00 грн. )просив покласти на відповідача.

При поданні вказаного позову до господарського суду Харківської області позивач сплатив 1218,00 грн. судового збору. (т.2, а.с.13)

Як зазначалось вище, при зверненні з заявою про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову до господарського суду Харківської області позивач сплатив 1827,00 грн. судового збору. Крім того, при зверненні з позовом до господарського суду Харківської області позивач сплатив 1218,00 судового збору, що разом становить 3045,00 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А отже, місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення дійшов вірного висновку про те, що судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення. Натомість, доводи викладені в апеляційній скарзі є непереконливими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі "Слобожанського регіонального департаменту АТ "Банк "Фінанси та кредит", м. Харків слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області - без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі "Слобожанського регіонального департаменту АТ "Банк "Фінанси та кредит", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.04.2015р. у справі №922/2568/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 05.08.2015р.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Ільїн О.В.