Постанова № 47960992, 30.07.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2015 р.Справа № 916/1016/15-гОдеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Величко Т.А.

Таран С.В.

при секретарі - Альошиній Г.М.

за участю представників:

Від позивача: Осадчий В.Г.

Від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

на рішення господарського суду Одеської області

від 26 травня 2015р.

у справі № 916/1016/15-г

за позовом: Комунального підприємства "Котовський міський ринок"

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

про усунення перешкод та стягнення 16994,88грн.

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року Комунальне підприємство "Котовський міський ринок" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні торговельними місцями НОМЕР_1 та НОМЕР_2 загальною площею 11,2 кв.м в овочевому ряду на території ринку

- КП "Котовський міський ринок" (м. Котовськ, вул. Сільськогосподарська, 9) шляхом виселення відповідача із вказаних торговельних місць та демонтажу належних відповідачеві контейнерів встановлених на цих торговельних місцях, а також стягнення з відповідача на свою користь 16994,88 грн. завданих матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідач самовільно та протиправно займає торговельні місця НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в овочевому ряду ринку, на яких розміщені належні відповідачеві металеві контейнери, де здійснює торговельну діяльність, але плату за їх зайняття та використання не вносить, від укладання договору оренди торговельних місць ухиляється і торговельні місця від контейнерів не звільняє, що не дає можливості позивачу використовувати вказані торговельні місця в господарській діяльності шляхом передачі їх у користування іншим особам та завдає збитки.

ФОП ОСОБА_5 позов не визнав посилаючись на те, що з адміністрацією ринку ним укладався договір оренди торговельних місць від 02.01.2008р., але в 2011 році міською радою було затверджено нові тарифи на оплату послуг ринку, чим порушено права підприємців. Він не відмовляється підписати новий договір з адміністрацією ринку, але на умовах, коли тарифи на земельну ділянку розміром 11,2 кв.м, на якій знаходяться його контейнери, розрахує податкова інспекція.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.05.2015 року (суддя Гут С.Ф.) позов задоволено частково. Усунуто перешкоди у користуванні Комунальним підприємством "Котовський міський ринок" торговельними місцями НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в овочевому ряду, загальною площею 11,2 кв.м на території ринку - КП "Котовський міський ринок" шляхом: - демонтажу належних фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 контейнерів з торговельних місць НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в овочевому ряду на території Комунального підприємства "Котовський міський ринок" по вул. Сільськогосподарська, 9 в м. Котовську Одеської області. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства "Котовський міський ринок" витрати по сплаті судового збору на суму 1218 грн. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним рішенням ФОП ОСОБА_5 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його частково скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові про усунення перешкод у користуванні торговельними місцями НОМЕР_1 та НОМЕР_2 шляхом демонтажу належних йому контейнерів відмовити. Апеляційна скарга з урахуванням її змісту обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішенням Котовської міської ради від 14.04.2011р. № 60- VI було затверджено нову редакцію статуту Комунального підприємства "Котовський міський ринок", згідно з положеннями п.п. 1.1, 2.1, 4.1, 4.2 якого Підприємство засноване на власності територіальної громади м. Котовська. Засновником підприємства є Котовська міська рада. Підприємство створено для надання послуг та створення належних умов для продавців і покупців у процесі купівлі-продажу товарів по цінам, що складаються залежно від попиту та пропозиції, а також сільськогосподарських продуктів населення, сільськогосподарських підприємств, а також продукції громадського харчування. Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Підприємства і є власністю територіальної громади міста. Основні фонди та нематеріальні активи належать Підприємству на правах повного господарського відання.

Рішенням Котовської міської ради від 24.09.2014р. № 601-VI у зв'язку з переглядом меж земельної ділянки, що обслуговує ринок, передано в постійне користування Комунальному підприємству "Котовський міський ринок" для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури земельну ділянку площею 1,7050 га за адресою: Одеська область, м. Котовськ, вул. Сільськогосподарська, 9 (кадастровий номер 5111200000:02:005:0045). Право користування КП "Котовський міський ринок" зазначеною земельною ділянкою зареєстровано у встановленому законом порядку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом № 27944143 від 10.10.2014р.

Рішенням виконавчого комітету Котовської міської ради від 28.07.2011р. № 187 "Про встановлення КП "Котовський міський ринок" тарифів на оплату послуг ринку з урахуванням ПДВ" встановлено КП "Котовський міський ринок" тарифи на оплату послуг ринку, з урахуванням ПДВ. Тарифи на послуги визначені у додатку до даного рішення виконкому. У наступному вказане рішення не скасовувалося та у встановленому законом порядку недійсним не визнавалось.

ФОП ОСОБА_5 є власником двох металевих контейнерів, розміщених на торговельних місцях НОМЕР_1, НОМЕР_2 загальною площею 11,2 кв.м в овочевому ряду на території КП "Котовський міський ринок" за адресою: м. Котовськ, вул. Сільськогосподарська, 9, що сторонами не заперечується. За твердженням позивача, яке відповідачем не спростовано, відповідач самовільно займає спірні торговельні місця та використовує їх для здійснення торговельної діяльності, проте плату за користування ними не вносить, що підтверджується відповідними актами обстеження торговельних місць від 03.04.2014р., від 03.12.2014р., від 21.02.2015р., схемою розташування торговельних місць КП "Котовський міський ринок".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2014р. у справі № 916/1338/14 встановлено наступні обставини: позивачем направлялись відповідачу пропозиції від 21.09.2011р. та 28.09.2011р., в яких зазначалось про введення нових тарифів на послуги ринку з 01.08.2011 р., необхідність укладання з адміністрацією ринку договору на надання торговельного місця в оренду, які залишені позивачем без відповіді.

Листом № 36 від 20.02.2014р. позивач просив відповідача вирішити питання щодо укладання договору оренди торговельних місць, сплати заборгованості за користування торговельними місцями.

Вказаний лист отримано відповідачем 25.02.2014р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, але залишено ФОП ОСОБА_5 без відповіді та задоволення.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищевказані обставини встановлені рішенням господарського суду, яке набрало законної сили, у справі де брали участь ті самі сторони, а тому вони не повинні доводитися знову у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 17.10.2014р. № 156 позивач повідомив відповідача про те, що він без укладання договору протиправно займає та використовує торговельні місця НОМЕР_1 та НОМЕР_2 під належними йому контейнерами в овочевому ряду на території ринку, виклав вимогу протягом 5-ти днів з моменту одержання цього листа підписати надані договори оренди торговельного місця і один примірник повернути адміністрації ринку та попередив, що у разі невиконання даної вимоги та відмови від укладання договору будуть прийняті заходи щодо примусового виселення його з території ринку та звільнення торговельних місць шляхом демонтажу належних йому контейнерів. Додатками до даного листа є два примірники договору оренди, розрахунку орендної плати та акту приймання - передачі торговельних місць.

Доказом надходження до відповідача зазначеного листа є повідомлення відділення поштового зв'язку про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке було вручено 23.10.2014р., чим спростовується викладене в апеляційній скарзі твердження скаржника, що він не отримував претензій або проекту договору оренди торговельних місць від КП «Котовський міський ринок».

У наступному, листами від 31.10.2014р. № 162 та від 27.11.2014р. № 177 позивач знову вимагав від відповідача підписати надані йому раніше договори оренди торговельного місця і один примірник повернути адміністрації ринку та попереджав, що у разі невиконання цих вимог та відмови від укладання договору будуть прийняті заходи щодо примусового виселення його з території ринку та звільнення торговельних місць шляхом демонтажу належних йому контейнерів, а також стягнення завданих збитків.

Доказом надходження до відповідача зазначених листів є повідомлення відділення поштового зв'язку про вручення рекомендованого поштового відправлення, які було вручено 01.11.2014р. та 29.11.2014р. відповідно.

Проте, відповідач залишив усі звернення позивача без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач і звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно з Правилами торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, ДПА України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002р. № 57/188/84/105 (що діяли на час виникнення спірних правовідносин), ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців та покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (п. 2 Правил); торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (в т. ч. ручних), у контейнерах, кіосках, на лотках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджується відповідно до законодавства (п. 13 Правил); за право займання торговельного місця на ринку справляється ринковий збір у порядку, визначеному законодавством (п. 18 Правил).

Право адміністрації ринку укладати письмові угоди з продавцями про надання торговельних місць на визначений термін передбачено пунктом 20 вказаних Правил, згідно з яким адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначити термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торгівельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок та їх вартість (п. 20 Правил).

Торгівля без документів, що підтверджують сплату ринкового збору, послуги за утримання торговельного місця в належному стані та інших послуг ринку, забороняється (п. 23 Правил). Таким чином, безпосередньо Правила торгівлі на ринку передбачають укладення між адміністрацією ринку і підприємцями, що займаються торговельною діяльністю, саме договорів, що за своєю правовою природою є договорами оренди (найму) торгових площ.

Статтею 761 ЦК України передбачено право передання майна у найм власника речі або особи, якій належать майнові права, та особи, уповноваженої на укладення договору найму.

Судом установлено факт відсутності між сторонами договірних відносин щодо оренди (найму) спірних торговельних місць під належними відповідачеві контейнерами, а також факт ухилення відповідача від укладання такого договору, що останнім не заперечується.

Посилання відповідача на те, що 02.01.2008 року з адміністрацією ринку ним було укладено договір оренди слід визнати недоведеним належними та допустимими доказами. За вимогами ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Наявна в справі світлокопія договору оренди торгового місця від 02.01.2008р. строком дії до 31.12.2008р. належним чином не засвідчена, що унеможливлює її оцінку.

Намагання відповідача підписати з адміністрацією ринку договір оренди торговельних місць на інших умовах, ніж запропонованих позивачем відповідно до чинного рішення виконавчого комітету Котовської міської ради від 28.07.2011р. № 187 "Про встановлення КП "Котовський міський ринок" тарифів на оплату послуг ринку з урахуванням ПДВ" суперечить вимогам п.п. 2 п. а ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», згідно з яким до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.

Так само, факт сплати ринкового збору не може бути підставою для звільнення відповідача від укладання договору оренди торговельного місця.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога КП "Котовський міський ринок" до ФОП ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні торговельними місцями НОМЕР_1 та НОМЕР_2 загальною площею 11,2 кв.м в овочевому ряду на території ринку - КП "Котовський міський ринок" (м. Котовськ, вул. Сільськогосподарська, 9) шляхом виселення відповідача із вказаних торговельних місць та демонтажу належних відповідачеві контейнерів розміщених на цих торговельних місцях, а також стягнення з відповідача 16994,88 грн. завданих матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 01.04.2014р. по 25.02.2015р.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, тощо.

Відповідно до ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Судовий захист права власності та майнових інтересів власників - осіб, названих у ст. 1 ГПК України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

При цьому колегія суддів враховує, що право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного позивачем способу захисту змісту порушеного права. За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, в силу вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що вона регулює захист права власності не в будь - якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що обставини на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються господарським судом на підставі фактичних даних, якими є докази.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судової о процесу (ст. 33 ГПК України).

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті доказі, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 36 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів та з урахуванням судових рішень у справі господарського суду Одеської області № 916/1338/14 з достовірністю встановлено, а відповідачем не спростовано, що позивач є суб'єктом господарювання, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення належних умов для продавців і покупців у процесі купівлі-продажу товарів по цінам, що складаються залежно від попиту та пропозиції, а також сільськогосподарських продуктів населення, сільськогосподарських підприємств, а також продукції громадського харчування, тобто є ринком, і є належним постійним користувачем земельної ділянки площею 1,7050 га за адресою: Одеська область, м. Котовськ, вул. Сільськогосподарська, 9, наданої йому у встановленому законом порядку для будівництва та обслуговування ринкової інфраструктури. Відповідач є власником двох металевих контейнерів, розміщених на торговельних місцях НОМЕР_1, НОМЕР_2 загальною площею 11,2 кв.м в овочевому ряду на території КП "Котовський міський ринок" за вказаною адресою, які він займає та використовує для здійснення торговельної діяльності самовільно, без будь - яких правовстановлюючих документів, плату за користування ними не вносить, та, незважаючи на неодноразові звернення позивача, від укладання договору оренди спірних торговельних місць відмовляється. Такі дії відповідача перешкоджають позивачеві належним чином використовувати вказані торговельні місця в своїй господарській діяльності шляхом, зокрема, передачі їх в оренду третім особам та одержувати прибуток, і є протиправними. Отже, порушене право позивача підлягає захисту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову КП "Котовський міський ринок" щодо усунення перешкод у користуванні торговельними місцями №7 та №8 в овочевому ряду, загальною площею 11,2 кв.м, на території ринку - КП "Котовський міський ринок" шляхом демонтажу належних відповідачеві контейнерів розміщених на цих торговельних місцях.

Таким чином, усуненням перешкод у користуванні належними позивачеві спірними торговельними місцями шляхом демонтажу належних відповідачеві контейнерів, розміщених на цих торговельних місцях, тобто припиненням дії, що порушує право позивача, відновлюється його становище, що існувало до порушення прав та охоронюваних законом інтересів (ч. 2 ст. 16 ЦК України). Отже, обраний позивачем спосіб захисту встановлений законом є ефективним засобом захисту, відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Разом з тим, враховуючи, що торговельне місце на ринку - це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю та здійснення продажу продукції, тобто не є будівлею, спорудою чи приміщенням, у з в'язку з чим виселення з такої площі є неможливим, то місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову КП "Котовський міський ринок" в частині виселення відповідача із спірних торговельних місць.

Також, як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача 16 994,88 грн. матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 01.04.2014р. по 25.02.2015р., завданих у зв'язку з відсутністю можливості одержати дохід від надання у користування протиправно зайнятих відповідачем спірних торговельних місць.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення про відмову у позові в цій частині обґрунтував його посиланнями на приписи ст. ст. 216, 218, 224, 225 ГК України, ст. ст. 22, 611, 623, 614, 1166 ЦК України, та на підставі встановлених обставин даної справи, виходив із того, що позивачем не надано доказів заподіяння йому збитків у заявленій сумі, а також не доведено факту заподіяння йому збитків внаслідок протиправних дій відповідача, тобто наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення. Враховуючи наведене суд першої інстанції з посиланням на ст. ст. 32, 33, 43 ГПК України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення збитків.

Колегія суддів в цілому погоджується з прийнятим місцевим судом судовим рішенням в цій частині, однак вважає за необхідне зазначити наступне.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

А тому посилання місцевого суду при вирішенні даного спору на норми зобов'язального права є помилковим.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду врегульовано статтею 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для визначення юридичних підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, вину відповідача.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Фактичною підставою є вчинення правопорушення. Отже, хто зі своєї вини заподіяв іншому шкоду, зобов'язаний її відшкодувати. За таких обставин, розмір майнової шкоди визначає розмір цивільної відповідальності. При цьому, протиправна поведінка учасника у сфері позадоговірних (деліктних) відносин повинна бути наслідком порушення імперативних приписів діючого законодавства. Обов'язок доведення факту протиправності поведінки відповідача, наявності та розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою покладено на позивача.

Важливим елементом доказування наявності шкоди у вигляді упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування шкоди (постанова Верховного Суду України від 20.06.2011р. по справі № N 2/121-30/118).

Вказані обставини підлягають доведенню належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 33 та 34 ГПК України.

Виходячи з цього, позивач повинен був довести наявність шкоди і неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди, розмір відшкодування.

Разом з тим, із змісту позовної заяви КП «Котовський міський ринок» не вбачається, що позивачем наводилися доводи щодо наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання спірних торговельних місць.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку у разі використання спірних торговельних місць з урахуванням встановленого пунктом 7 Додатку до рішення виконавчого комітету Котовської міської ради від 27.07.2011р. № 167 тарифу на оплату послуг ринку «торгівля з контейнерів» за метр квадратний - 5,40 грн., хоча власником металевих контейнерів розміщених на спірних торговельних місцях є саме відповідач і невідомо, чи користувалася би такими контейнерами інша особа у випадку оренди зазначених місць. Такі розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними первинними документами, що беззаперечно свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії.

З огляду на наведене місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи все вищевикладене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування правильного рішення місцевого суду.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд -,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 26 травня 2015 року у справі № 916/1016/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

Таран С.В.