Постанова № 47960782, 04.08.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.08.2015р. справа №905/2648/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А.секретаря Трегубової Т.Ю.від позивача:Бережок С.І., представник за дов. № 14-96 від 18.04.15р.від відповідача:не зв"явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ на рішення господарського суду Донецької областівід18.06.2014 рокуу справі№905/2648/14 (суддя Кротінова О.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київдо відповідача Комунального підприємства "Красноармійськтепломережа" м.Красноармійськ, Донецька областьпро стягнення 5 960 397,06 грн.ВСТАНОВИВ:

Позивач, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Комунального підприємства "Красноармійськтепломережа", м.Красноармійськ Донецької області, про стягнення 5 960 397,06 грн., у тому числі 4 612 200,00 грн. суми основного боргу, 497 956,48 грн. 7% штрафу, 416 796,68 грн. пені, 394 139,83 грн. 3% річних, 39 304,07грн. втрат від інфляційних процесів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору на купівлю-продаж природного газу №14/2377/11 від 30.09.2011р. із відповідачем, часткове та несвоєчасне виконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості переданого природного газу у жовтні 2011р. - грудні 2012р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 7% штрафу, 3% річних, інфляційних витрат, а також посилається на несвоєчасну сплату боргу, встановленого рішенням господарського суду Донецької області від 07.02.2013р. у справі №5006/24/84/2012, у зв'язку з чим ним донараховано за зобов'язаннями жовтня 2011р. - квітня 2012р. 3% річних за період з 01.08.2012р. по 29.12.2012р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.06.2014р. по справі № 905/2648/14 позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 5 658 726,14 грн., у тому числі 4 612 200,00 грн. суми основного боргу, 348 560,54 грн. 7% штрафу, 291 455,67 грн. пені, 391 332,86 грн. 3% річних, 15 168,07 грн. втрат від інфляційних процесів, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 72 744,36 грн.

У задоволені решти вимог відмовлено.

Зменшено розмір стягуваної суми пені до 291 455,67 грн., штрафу до 348 569,54 грн.

Судове рішення мотивовано тим, що підстави, обставини та час існування заборгованості відповідача з оплати вартості отриманого природного газу у жовтні 2011р.-квітні 2012р. були предметом дослідження у справі господарського суду Донецької області № 5006/24/84/2012, за результатами якого 07.02.2013р. винесено рішення. Наявна заборгованість за спірними зобов"язаннями у сумі 4 612 200,00 грн., яка не погашена відповідачем, у звязку з чим нарахування інфляційних та 3% річних є обґрунтованим та доведеним позивачем. Нарахування штрафу та пені передбачено умовами договору, водночас суд першої інстанції враховуючи приписи п.3 ст. 83 ГПК України, оцінивши надані докази та обставини справи в їх сукупності, зменшив розмір пені та штрафу на 30%.

Згідно з Розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 09.04.2015р. №19-р відновлена робота Донецького апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, пр.Леніна,5 з 14.04.2015р.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2014р. у даній справі із клопотанням про поновлення строку на апеляційне провадження.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.05.2015р. визнано причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною. Відновлено апелянту пропущений процесуальний строк для подачі апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2014р. по даній справі. Прийнято апеляційну скаргу до провадження та зупинено апеляційне провадження у справі № 905/2648/14 до відновлення господарським судом Донецької області справи № 905/2648/14.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.06.2015р. по справі № 905/2648/14 відновлено втрачену справі №905/2648/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ до Комунального підприємства "Красноармійськтепломережа", м.Красноармійськ, Донецької області про стягнення 5 960 397,06 грн. частково.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 549-552 Цивільного кодексу України,та процесуального права, зокрема, ст.ст.4-2,43,83,84 ГПК України, не погоджується з рішенням господарського суду Донецької області від 18.06.2014р. у справі № 905/2648 щодо часткового задоволення позовних вимог у зв"язку зі зменшенням судом розміру пені на 125 341,01 грн. та 7% штрафу на 149 386,94 грн. та вважає, що судове рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Так, апелянт вважає, що в оскаржуваному рішенні в частині зменшення пені місцевий господарський суд не врахував жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначивши мотивів такого неврахування, чим порушив вимог ст.4-2,43,84 ГПК України, що призвело до прийняття неправильного рішення.

На думку апелянта, суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст. 233 ЦК України, не з"ясувавши всіх обставин, дослідження яких передбачено згаданою нормою. Зокрема, апелянт посилається на те, що внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24%. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених НАК "Нафтогаз України" втрат є стягнення з боржників пені у розмірі передбаченому умовами договору.

Скаржник вважає, що відповідачем у судовому засіданні не було надано жодного доказу, який би вказував на наявність виняткових обставин щодо зменшення розміру нарахованої пені.

Таким чином, апелянт просить суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2014р. у справі № 905/2648/14 в частині зменшення розміру пені на 125 341,01 грн. та 7% штрафу на 149 386,94 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 125 341,01 грн. та 7% 149 386,94 грн., в стягненні яких було відмовлено місцевим господарським судом. В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2014р. залишити без змін.

27.07.2015р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу № 10-790 від 20.07.2015р., який судовою колегією розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи, в якому останній просив рішення господарського суду Донецької області віл 18.06.2014р. у справі № 905/2648/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач також звернувся із клопотання про розгляд справи без його участі від 20.07.2015р. № 10-791, яке колегією суддів розглянуто, прийнято до уваги та залучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі-Продавець) та Комунальним підприємством "Красноармійськтепломережа", (далі-Покупець) був укладений Договір на купівлю-продаж природного газу №14/2377/11, згідно з яким Продавець зобов'язався передати у власність Покупця у 4 кварталі 2011р. та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (далі-газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п.1.1 договору) (т. 1а.с.53-58).

Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями (п.1.2 договору).

Додатковою угодою №3 від 27.06.2012р. сторони погодили з 22.06.2012р. викласти п.1.1 та п.1.2 договору у наступній редакції: "Продавець зобов'язався передати у власність Покупця у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками" (т. 1 а.с.62-63).

За приписами п.2.1 укладеного правочину, Продавець передає Покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 29446,0 тис.куб.м.

У відповідності до п.п.2.1.1, 2.1.2 договору, обсяги газу, що планується передати можуть змінюватись сторонами протягом м'ясця продажу в установленому порядку; допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого сторонами згідно п.2.1 цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

Пунктом 3.3 означеного договору, сторони погодили, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

У розумінні п.3.4 договору, акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п.5.2 договору (у редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2012р. в частині змін з 01.07.2012р.), ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1 091,00грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Відповідно до п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін їх підписів і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п.11.1 договору).

У період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р., від 30.11.2011р., від 31.12.2011р., від 31.01.2012р., від 29.02.2012р., від 31.03.2012р., від 30.04.2012р., від 27.11.2012р., від 30.11.2012р., від 31.12.2012р., що підписані сторонами та скріплені печатками (т.1 а.с.64-73).

Згідно даних актів обсяги спожитого відповідачем природного газу наступні: у жовтні 2011 року обсяг газу - 1182,418 тис.м.куб. на суму 1 548 021,65грн., у листопаді 2011 року обсяг газу - 3 054,899 тис.м.куб. на суму 3 999 473,77 грн., у грудні 2011 року обсяг газу - 2 933,488 тис.м.куб. на суму 3 840 522,49грн., у січні 2012 року обсяг газу - 4 137,603 тис.м.куб. на суму 5 416 949,86грн., у лютому 2012 року обсяг газу - 4 621,592 тис.м.куб. на суму 6 050 588,25грн., у березні 2012 року обсяг газу - 3 144,202 тис.м.куб. на суму 4 116 389,26грн., у квітні 2012 року обсяг газу - 632,291 тис.м.куб. на суму 827 795,38грн. та у жовтні 2012р. обсяг газу - 809,070 тис.м.куб. на суму 1 059 234,45 грн. (зафіксовано актом від 27.11.2012р.), у листопаді 2012 року обсяг газу - 2 060,197 тис.м.куб. на суму 2 697 209,90 грн., у грудні 2012 року обсяг газу - 3 357,967 тис.м.куб. на суму 4 396 250,40грн.

Згідно даних актів позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ на загальну суму 33 952 435,41 грн., що підтверджується підписом особи останнього на цих актах скріпленим печаткою підприємства.

Як вбачається з позову позивача, відповідач частково виконав зобов"язання з оплати постановленого природного газу, перерахувавши на рахунок позивача частинами грошові кошти у сумі 29 340 235,41 грн. Отже, позивач наполягає на стягненні заборгованості у розмірі 4 612 200,00 грн.

Як було зазначено вище, п.6.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як свідчать матеріали справи, підстави, обставини та час існування заборгованості відповідача з оплати вартості отриманого природного газу у жовтні 2011р. - квітні 2012р. були предметом дослідження у справі господарського суду Донецької області №5006/24/84/2012, за результатами якого 07.02.2013р. винесено рішення по ній (т. 1 а.с.79-87).

Відповідач на виконання рішення господарського суду Донецької області по справі №5006/24/84/2012 від 07.02.2013р. в частині основного боргу провів оплати частинами за період з 01.08.2012р. по 29.12.12р., тому позивачем донараховано за зобов"язаннями жовтня 2011 року - квітня 2012р. 3% річних у розмірі 202 178,88 грн., які нараховані за період з 01.08.2012р. по 29.12.12р.

Таким чином, позивач наполягає на стягненні суми основного боргу у розмірі 4 612 200,00 грн., 7% штрафу у розмірі 497 956,48 грн., пені у розмірі 416 796,68 грн., 3% річних у сумі 394 139, 83 грн.. та втрат від інфляції 39 304, 07 грн.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу, штрафу, пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Спірним періодом поставки газу у даному провадженні, що зафіксований актами приймання-передачі від 27.11.2012р. (спожитий у жовтні 2012р. на суму 1 059 234,45 грн.), від 30.11.2012р. (отриманий у листопаді 2012р. на суму 2 697 209,90 грн.) та від 31.12.2012р. (отриманий у грудні 2012р. на суму 4 396 250,40грн.), та, який досліджений у цій справі в частині визначення моменту виникнення права вимоги, періоду прострочення та суми боргу за цими зобов'язаннями.

Враховуючи викладене, колегія суддів в частині виникнення права вимоги та початку прострочення зі сплати сум за прийнятий відповідачем природний газ у листопаді 2012р. та грудні 2012р., погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що остаточний розрахунок за зобов'язаннями листопада 2012р. повинен бути здійснений не пізніше 13.12.2012р., за зобов'язаннями грудня 2012р. - не пізніше 13.01.2013р.

Стосовно зобов'язань за жовтень 2012р., що зафіксовані актом від 27.11.2012р. слід зазначити наступне.

Виходячи з обставин справи, обсяги постачання газу змінені та, зокрема, за жовтень 2012р. фактично визначено їх остаточний розмір у кількості 809,070 тис.м.куб. лише 27.11.2012р., про що свідчать наведений відповідний акт (т. 1 а.с.71).

За умовами п.3.4 договору, акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, у них містяться дані про фактичні обсяги використаного газу, його фактичну ціну та вартість.

Таким чином, у такій спосіб сторони обумовили підставу для остаточного розрахунку. Тобто, складання акту приймання-передачі природного газу, із відображенням усіх перелічених даних, має юридичним наслідком визначення певного розміру зобов'язання покупця, у спірному випадку в частині обсягу спожитого газу та його вартості, ґрунтуючись на умовах укладеного договору.

Відтак, висновок місцевого господарського суду про те, що акт приймання-передачі природного газу від 27.11.2012р. є підставою для остаточного розрахунку між сторонами в сумі 1 059 234,45 грн. та встановлює обов'язок відповідача щодо сплати безпосередньо такої вартості природного газу, з огляду на встановлення його поставки саме в наведеному у ньому обсязі, з моменту його оформлення, колегія суддів вважає правильним.

За таких обставин, суд не вбачає правомірним застосування п.6.1 договору у прямому його значенні щодо визначення згідно нього моменту виникнення права вимоги зі сплати суми в розмірі 1 059 234,45 грн.

З огляду на вищенаведене,колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обов'язку відповідача з оплати вартості спожитого природного газу, обсяги якого відображено в акті приймання-передачі від 27.11.2012р. та здійснення розрахунку за нього у сумі 1 059 234,45 грн. не пізніше 13.12.2012р., що є поточним строком до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про невиконання грошового обов"язання з боку відповідача за умовами укладеного договору у сумі 4 612 200,00 грн. правильним та таким, що відповідає обставинам справи.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання жовтня-грудня 2012р. становить 39 304,07 грн. (нарахування здійснено щодо кожної із сум, першим днем прострочення визначено 15-е число місяця, наступного за місяцем поставки та у межах періоду згідно розрахунку, а саме за зобов'язаннями жовтня 2012р. - з 11.2012р. по 02.2013р. з урахуванням здійснених відповідачем оплат 29.12.2012р. в сумі 1 039 030,73 грн., за зобов'язаннями листопада 2012р. - з 12.2012р. по 12.2013р. з урахуванням оплат здійснених 19.02.2013р. в сумі 145 778,75 грн., 20.02.2013р. в сумі 104 732,86 грн., 21.02.2013р. в сумі 129 117,15 грн., 29.03.2013р. в сумі 650 000,00 грн. та 25.11.2013р. в сумі 1 430 051,01 грн., за зобов'язаннями грудня 2012р. - з 12.2012р. по 12.2013р.).

3% річних - 191 960,95 грн. (фактично нараховані загалом за період з 15.11.2012р. по 14.01.2014р. за невиконання грошових зобов'язань по оплаті природного газу за жовтень-грудень 2012р. щодо кожної із сум, першим днем прострочення визначено 15-е число місяця, наступного за місяцем поставки та у межах періоду згідно розрахунку, а саме за зобов'язаннями жовтня 2012р. - з 15.11.2012р. по 19.02.2013р. з урахуванням здійснених відповідачем оплат 29.12.2012р. в сумі 1 039 030,73 грн., за зобов'язаннями листопада 2012р. - з 15.12.2012р. по 14.01.2014р. з урахуванням оплат здійснених 19.02.2013р. в сумі 145 778,75 грн., 20.02.2013р. в сумі 104 732,86 грн., 21.02.2013р. в сумі 129 117,15 грн., 29.03.2013р. в сумі 650 000,00 грн., 25.11.2013р. в сумі 1 430 051,01 грн. та 23.12.2013р. в сумі 21 580,53 грн., за зобов'язаннями грудня 2012р. - з 15.01.2013р. по 14.01.2014р.).

Суд першої інстанції, задовольнив частково позовні вимоги в частині стягнення інфляційних у розмірі 15 168,07 грн. та 3% річних у сумі 391 332,86 грн., виходячи з висновків, з якими погоджується колегія суддів.

По-перше, умовами договору встановлено виконання грошового зобов'язання до настання певного терміну, у спірному випадку до 14-го числа певного місяця, а отже, останнім днем виконання такого зобов'язання є день, що передує цьому терміну, тобто таким днем у обумовлених правовідносинах є 13-е число певного місяця, та, як наслідок першим днем прострочення є 14-е число такого місяця.

Таким чином періодом прострочення за зобов'язаннями листопада 2012р. є період часу починаючи з 14.12.2012р.; за зобов'язаннями грудня 2012р. - період з 14.01.2013р.

Зважаючи на те, що обов'язок відповідача з оплати вартості спожитого природного газу, обсяги якого відображено в акті приймання-передачі від 27.11.2012р., зі здійснення розрахунку за нього в сумі 1 059 234,45 грн. наявний до 13.12.2012р. включно (що є поточним строком до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (в означеному випадку - складання акту), періодом прострочення за зобов'язаннями жовтня 2012р. є час з 14.12.2012р.

По-друге, позивачем при рознесенні оплат здійснених відповідачем невірно враховано день, у який сума боргу за зобов'язаннями жовтня-листопада 2012р. фактично зменшена та існує як база для продовження нарахування штрафної санкції з урахуваннях таких змін.

По-третє, день фактичної сплати суми заборгованості (повне погашення існуючого боргу) не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Аналогічний висновок міститься у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Як слідує зі змісту ст.625 Цивільного кодексу України та правової суті інфляційних витрат, при розрахунку останніх застосовується сума наявного основного боргу зобов'язання на цей час, без врахування проведеної індексації заборгованості за минули періоди.

Тобто, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, що суперечить розрахунку позивача. До того ж, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. Аналогічний висновок міститься у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Водночас, посилаючись на несвоєчасну сплату боргу, встановленого рішенням господарського суду Донецької області від 07.02.2013р. по справі №5006/24/84/2012, позивач до нарахував 3% річних на суму основного боргу за період з 01.08.2012р. по 29.12.2012р., протягом якого продовжувала існувати заборгованість за зобов'язаннями по договору, і просить стягнути розмір останніх за зобов'язаннями жовтня 2011р. - квітня 2012р. у загальному розмірі 202 178,88 грн.

Згідно приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів, а саме: Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства "Красноармійськтепломережа", м.Красноармійськ Донецької області, про стягнення за договором купівлі-продажу природного газу №14/2377/11 від 30.09.2011р. боргу у розмірі 21 310 444,62 грн., з яких 18 054 891,71 грн. сума основного боргу за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р., 99 707,43 грн. інфляційні за період листопад 2011р. - серпень 2012р., 1 327 952,62 грн. пені, 260 892,14 грн. 3% річних, 1 567 000,72 грн. 7% штрафу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.02.2013р. по справі №№5006/24/84/2012 позовні вимоги задоволено частково та з Комунального підприємства "Красноармійськтепломережа", м.Красноармійськ Донецької області, на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ, стягнуто 99 707,43 грн. інфляційних витрат, 1 327 952,62 грн. пені, 260 892,14 грн. 3% річних, 1 567 000,72 грн. 7% штрафу, а також 64 380,00 грн. судових витрат. Провадження в частині стягнення з КП "Красноармійськтепломережа" основного боргу у розмірі 18 054 891,71 грн. припинено за відсутністю предмета спору, що обумовлено погашенням суми основного боргу на час прийняття рішення в означеній справі платежами проведеними 07.12.2012р., 21.11.2012р. та 29.12.2012р.

Так, даним судовим актом припинено провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 18 054 891,71 грн. за відсутністю предмету спору в частині заборгованості з оплати отриманого газу у період жовтень-грудень 2011р., січень-квітень 2012р. До того ж, досліджені та задоволені вимоги, зокрема, щодо стягнення з відповідача нарахованих 3% річних в сумі 260 892,14 грн., з огляду на порушення строків оплати вказаного основного грошового зобов'язання та приписи ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, як вбачається з вищевикладеного, до дати вчинення повної сплати наведеної суми, таке основне зобов'язання не виконано та борг не погашено.

З огляду на таке неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, донараховано та пред'явлено до стягнення, у межах провадження по даній справі, за зобов'язаннями листопада-грудня 2011р. та лютого-квітня 2012р. 3% річних за період з 01.08.2012р. по 29.12.2012р. на кожну із сум, з урахуванням здійснених оплат.

За приписами п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

У п.5.3 наведеної Постанови зазначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "Ліга", колегія суддів погоджується із розміром 3% річних визначених у цій частині позивачем та задоволенням цих вимог судом першої інстанції.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу сторони обумовили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 означеного договору, Покупець у безспірному порядку зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково - штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов'язання становить 416 796,68 грн. (фактично нараховані загалом за період з 27.01.2013р. по 14.07.2013р. за невиконання грошових зобов'язань по оплаті природного газу за жовтень-грудень 2012р. щодо кожної із сум, першим днем прострочення визначено 15-е число місяця, наступного за місяцем поставки та у межах періоду згідно розрахунку, а саме за зобов'язаннями жовтня 2012р. - з 27.01.2013р. по 19.02.2013р. на суму залишку в розмірі 199,27 грн. з урахуванням здійснених відповідачем оплат 29.12.2012р. в сумі 1 039 030,73грн., за зобов'язаннями листопада 2012р. - з 27.01.2013р. по 14.06.2013р. з урахуванням оплат здійснених 19.02.2013р. в сумі 145 778,75 грн., 20.02.2013р. в сумі 104 732,86 грн., 21.02.2013р. в сумі 129 117,15 грн., 29.03.2013р. в сумі 650 000,00 грн., за зобов'язаннями грудня 2012р. - з 27.01.2013р. по 14.07.2013р.).

Штраф у розмірі 7% (загальна сума 497 956,48 грн.) розраховано за зобов'язаннями жовтня 2012р. від суми боргу за станом на 26.01.2013р. в розмірі 20 203,72 грн., за зобов'язаннями листопада 2012р. від суми боргу за станом на 26.01.2013р. в розмірі 2 697 209,90грн. (повна сума) та за зобов'язаннями грудня 2012р. від суми боргу за станом на 26.01.2013р. в розмірі 4 396 250,40 грн. (повна сума).

Колегія суддів, перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" пеню у розмірі 416 796,68 грн. та штраф у розмірі 497 956,48 грн. вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позов в цій частині дійшов правильного висновку, перевіривши розрахунок позовних вимог з врахуванням кінцевих дат.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції інтересів позивача при вирішенні питання про зменшення розміру пені та штрафу колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням №10-644 від 30.04.2014р., в якому просив суд врахувати його скрутне фінансове становище, дебіторську, кредиторську заборгованість по підприємству, а також збитки за 2013р. та, як наслідок, зменшити розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем, на 99,9%.

Суд першої інстанції, розглянувши клопотання відповідача, оцінивши надані сторонами докази та обставини справі в їх сукупності, виходячи із об'єктивних обставин складної ситуації у державі та економічного її становища, а також обставин, на які посилалася сторона у своєму клопотання про тяжке матеріальне становище підприємства, що підтверджено звітом про фінансові результати за 2013 рік, дійшов висновку про винятковість даних обставин та задоволення клопотання відповідача частково шляхом зменшення розміру пені та штрафу на 30%, а саме зменшив розмір стягуваної пені до 291 455,67 грн., штрафу до 348 569,54 грн.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) (п.3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об"єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов"язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов"язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов"язання, невідповідності стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв"язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки ( штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 Господарського кодексу України, оскільки відповідні санкції застосовуються у зв"язку з порушенням зобов"язання.

Зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру цих санкцій.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем було порушено господарське зобов'язання, наслідки чого передбачені п.7.2 договору, а саме застосування позивачем пені та штрафу стосовно відповідача.

Разом з цим, розмір пені, на стягненні якого наполягає позивач, не відповідав фактичним обставинам справи, а отже перерахований судом та визначений у загальній сумі 416 365,25 грн. Штраф розраховано вірно - 497 956,48 грн.

Враховуючи викладене, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду та не вбачає підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2014 року у справі №905/2648/14 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2014 року у справі №905/2648/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Донецької обл.