Ухвала суду № 47959829, 31.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

про повернення заяви про порушення справи про банкрутство

"31" жовтня 2011 р. Справа № 5023/8925/11

вх. № 8925/11

Суддя Кононова О.В.

розглянувши заяву ТОВ "Карпос", м. Харків

про визнання банкрутом – ТОВ фірма "Тагіт" м. Харків

ВСТАНОВИВ:

Кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРПОС" звернувся до господарського суду Харківської області із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТАГІТ" (ідентифікаційний код 23759288) в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". В заяві кредитор зазначає, що боржник має безспірну заборгованість у розмірі 308 227,90 грн. та відсутній за місцезнаходженням.

Розглянувши матеріали заяви про порушення справи про банкрутство, суд прийшов до висновку про наявність підстав для повернення даної заяви без розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч. 13 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” із заяв про порушення справи про банкрутство справляється державне мито відповідно до закону.

Згідно абз.4, абз. 6 ч.1 статті 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо, зокрема, не подано доказів щодо сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі та з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" зі змінами і доповненнями та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 р. № 15.

Згідно п. 35 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 р. № 15 з позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подаються до господарських судів, та апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, а також заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами державне мито справляється в розмірах, встановлених пунктом 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

Відповідно до п.12 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1258 від 21 грудня 2005 року документ про оплату витрат додається до позовної заяви, заяви, клопотання, скарги, яку особа подає до суду відповідно до процесуального законодавства. Документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Кредитором до заяви в якості доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу надано платіжні доручення №3472 від 04.10.2011р. та №3470 від 04.10.2011р., які судом не приймаються в якості належних доказів сплати судових витрат за подання заяви про порушення справи про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТАГІТ", оскільки в строчці "призначення платежу", вказано, що державне мито та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу були сплачені за подання заяви від ТОВ "Карпос" про визнання банкрутом боржника - ТОВ фірми "TARGET", яка не є боржником за даною заявою про порушення справи про банкрутство.

Згідно п.4 та п.10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі та не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи те, кредитором не надано доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, суд вважає, що наявні підстави для повернення заяви про порушення справи про банкрутство та доданих до неї документи без розгляду згідно абз.4, 6 ч.1 статті 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та п.4, п.10 ч.1 ст.63 ГПК України.

Крім того, вказана заява про порушення справи про банкрутство не містить доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, які передбачені в ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон), а саме: положення частині першої ст.52 цього Закону щодо процедури визнання банкрутом відсутнього боржника застосовуються у разі, якщо громадянин підприємець - боржник або керівні органі боржника - юридичної особі відсутні за її місцезнаходженням або у разі ненадання боржником протягом року до ДПІ, згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

У відповідності до Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” від 15.05.2003 року із змінами та доповненнями, який набрав чинності з 01.07.2004р., державну реєстрацію юридичних осіб здійснює державний реєстратор (ст.6). Згідно до ст.6 цього Закону державний реєстратор проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб –підприємців, проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб та підприємців. Відповідно до вимог ч.4. ст.17 цього в Єдиному державному реєстрі повинні містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Вказаний закон також визначає порядок внесення до єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються держреєстратором (п.7 ст.19 Закону).

Заявником додано до заяви копію довідки № 152519 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.05.2011 р., згідно якої до державного реєстру внесено запис про відсутність боржника за місезнаходженням: 73034, м. Херсон, Миколаївське шосе, б. 25.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.

Отже судом встановлено, що зявником в порушення вимог п.10 ч.1 ст.63 ГПК України, не додано до заяви доказів відсутності боржника за місцезнаходженням станом на час звернення до господарського суду з заявою про визнання банкрутом, відповідно до встановленої підсудності.

На підставі викладеного та керуючись ст. 5, ст. 6, ст. 7, абз. 4, 6 ч.1 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 4-1, п.4, п. 10 ч.1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "КАРПОС" заяву вх. 8925/11 від 27.10.2011 р. про порушення справи про банкрутство і додані до заяви документи без розгляду.

Роз’яснити, що повернення заяви про порушення справи про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Суддя Кононова О.В.