Рішення № 47959097, 30.08.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.08.10 Справа № 5/118-09нр.

Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання Ю.В.Литвиненко , розглянув матеріали справи, порушеної

за позовом: Публічного акціонерного товариства Легбанк, м. Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства Сумське машинобудівне

науково-виробниче обєднання ім. М. В. Фрунзе, м. Суми

про стягнення 298 744 грн. 29 коп.

та

за зустрічним позовом: Відкритого акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М. В. Фрунзе, м. Суми

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Легбанк, м. Київ

про стягнення 84 477 грн. 50 коп.

за участю представників сторін :

від позивача за первісним позовом ОСОБА_1

від відповідача за первісним позовом ОСОБА_2

Суть спору: дана справа розглядалася господарським судом Сумської області , Харківським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України .

Рішенням господарського суду Сумської області від 01..07.2009 року у даній справі, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2009 року , первісний позов АКБ «Легбанк» до ВАТ «СМНВО ім. М.В.Фрунзе» задоволено частково : стягнуто з ВАТ «СМНВО ім. М.В.Фрунзе» 270 621,87 грн. витрат , понесених у звязку з реконструкцією та капітальним ремонтом нежитлових приміщень , 11 907,36 грн. інфляційних втрат , 3 247,46 грн. 3 % річних, 112,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2 857,58 грн. витрат зі сплати державного мита ; в іншій частині позовних вимог по первісному позову відмовлено ; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2009 року у справі № 5/118-09 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2009 року та рішення господарського суду Сумської області від 01.07.2009 року у справі № 5/118-09 скасовано в частині відмови у задоволенні зустрічного позову і в цій частині справу № 5/118-09 передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області в іншому складі суду .

Таким чином , господарським судом Сумської області здійснюється новий розгляд справи № 5/118-09 за зустрічним позовом ВАТ «СМНВО ім. М.В.Фрунзе» (далі позивача) до ПАТ «Легбанк» ( далі відповідача) про стягнення 98 249,19 грн., у тому числі : вартість безпідставно отриманої відповідачем електроенергії у сумі 71 825,77 грн., неустойка відповідно до ст. 785 ЦК України у сумі 6 447,88 грн., вартість будівельних та відновлювальних робіт у сумі 17 528,00 грн., інфляційні втрати у сумі 1 806,05 грн. та 3 % річних у сумі 641,49 грн. ( т.2, а.с. 13-15; т.3, а.с. 131-145).

Відповідач у своєму відзиві на зустрічний позов заперечує проти зустрічних позовних вимог ( т. 4, а.с. 1-19) , вважаючи їх необґрунтованими .

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін , господарський суд встановив:

Свої позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 71 825,77 грн. вартості безпідставно отриманої відповідачем електроенергії за період з 10.10.2006 року по 03.03.2009 року в кількості 95 447 квт./ год. позивач обґрунтовує тим, що 10.10.2006 року на виконання умов договору оренди від 18.09.2006 року № 2/21 було передано позивачем відповідачеві в користування нежитлові приміщення загальною площею 951,4 кв.м. по вул. Металургів , 24 в м. Суми

Відповідно до умов п. 4.1.2 договору оренди оплату по усіх комунальних платежах обслуговуючим та енергопостачальним організаціям здійснює орендар .

Як зазначає позивач у своєму зустрічному позові , в порушення умов п. 4.1.2 договору оренди відповідач не уклав з постачальником електричної енергії ( ВАТ «Сумиобленерго») договору на електропостачання та не сплачував вартість спожитої ним електричної енергії за період з 10.10.2006 року по 03.03.2009 року . Позивач стверджує , що розрахунки за спожиту відповідачем електроенергію проводились позивачем .

Стосовно визначення кількості спожитої відповідачем електроенергії за період з 10.10.2006 року по 03.03.2009 року позивач посилається в заяві про збільшення позовних вимог від 26.04.2010 року на Акт прийому-передачі нежитлових приміщень від 03.03.2009 року (т.3,а.с. 136,137), в якому зазначена кількість спожитої відповідачем електроенергії 95 447 квт/год , але не зазначено, яким лічильником обліковувалась спожита відповідачем електроенергія , яким чином знімались покази того лічильника за період з 10.10.2006 року по 03.03.2009 року .

Матеріали справи містять лише два наданих позивачем акти зняття показів лічильника електричної енергії типу Енергія 9 ( СТК 3-0,5 Q 2H6Mt) від 02.02.2009 року з зазначенням показів цього лічильник, установленого в ввідній шафі з АВР за адресою : м. Суми, вул. Металургів , 24, в кількості 92846,9 квт/год та від 04.02.2009 року з зазначенням кількості 93 135,2 квт/год ( т.2, а.с. 122,123).

Відповідачем з доповненням до відзиву на зустрічний позов від 26.06.2009 року була надана суду копія паспорту на лічильник типу Енергія 9 (СТК 3-0,5 Q 2H6Mt) заводський № 34395, з якого знімались покази , зафіксовані в актах від 02.02.2009 року та від 04.02.2009 року ( т.3, а.с. 10,11). Дата виготовлення цього лічильника зазначена в паспорті - 09.2006, тобто - вересень 2006 року. Дата повірки 18.09.2006 року .

Згідно ст. 33 ГГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу .

На підтвердження того, що розраховувався за спожиту відповідачем електроенергію саме позивач , останнім надано суду копію договору № 356 від 22.03.2006 року з додатками, укладеного позивачем з ВАТ «Сумиобленерго»; копії актів про обсяги переданої споживачу - позивачу ( спожитої споживачем) електроенергії за період з жовтня 2006 року по березень 2009 року; копію листа ВАТ «Сумиобленерго» № 57/1093 від 03.02.2010 року про відсутність заборгованості позивача перед ВАТ « Сумиобленерго»; копії актів прийому-передачі електроенергії , виробленої позивачем , від позивача до ВАТ «Сумиобленерго» ( т.4, а.с. 20-34) .

Акти про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії за період з жовтня 2006 року по березень 2009 року містять , зокрема, серед найменувань обєктів , на які передавалась електроенергія , вбудовані помешкання вул. Металургів,24, частину яких орендував відповідач. Зазначені в актах номери приладів обліку (лічильників), якими обліковувалась передана споживачу позивачу (спожита споживачемпозивачем) електроенергія, а саме: лічильник № 773731 та лічильник № 680290.Зазначені покази цих лічильників.

Згідно вищезгаданих атів за показами лічильника № 773731 за період з 21.09.2006 року по 21.03.2009 спожито 967 квт/год , а за показами лічильника № 680290 за період з 21.09.2006 року по 21.03.2009 року спожито 6069 квт/год.

За показами двох вищезгаданих лічильників за період з 21.09.2006 року по 21.03.2009 року на обєкт вбудовані помешкання вул. Металургів, 24 ВАТ «Сумиобленерго» передав позивачу і позивач спожив в загальній кількості 7036 квт/год, за які позивач розрахувався з ВАТ «Сумиобленерго» в повному обсязі (у тому числі заліком за рахунок електроенергії , що вироблялась позивачем).

При цьому з відповідача , який орендував у позивача частину вбудованих нежитлових приміщень по вул. Металургів , 24 в м. Суми , позивач просить суд стягнути за період з 10.10.2006 року по 03.03.2009 року вартість 95 447 квт/год (це в 13,5 рази більше , ніж 7036 квт/год, за які позивач розрахувався з ВАТ «Сумиобленерго» в частині спожитої всіма споживачами вбудованих приміщень по вул.Металургів,24 електроенергії) .

Таким чином , позивач не надав суду належних та допустимих доказів того , що він поніс витрати за спожиту відповідачем електроенергію в кількості 95 44 7 квт/год на суму 71 825,77 грн.

Крім того, позивач не надав суду доказів того, коли саме і ким встановлювався лічильник електроенергії типу Енергія 9 ( СТК 3-05QzH6Mt) заводський № 34395 ; які були первинні покази цього лічильника при його встановленні в приміщенні по вул.Металургів,24 ; схеми підключення цього лічильника; доказів того, що цей лічильник з 10.10.2006 року до 03.03.2009 року обліковував виключно електроенергію, яку споживав відповідач .

У поданій позивачем копії однолінійної схеми підключення до електромережі обєкту позивача по вул.Металургів,24 (додаток 7 до договору про постачання електроенергії № 356 від 22.03.2006 року, укладеного позивачем з ВАТ «Сумиобленерго» , т.2, а.с. 131) зазначено, зокрема, точки меж балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін , точки встановлення комерційних засобів обліку (лічильників). Ця схема передбачає лише дві паралельні точки встановлення комерційних засобів обліку (позначені на схемі цифрою «5»).Той факт , що згідно умов договору № 356 від 22.03.2006 року та додатків до нього ( зокрема, додатку № 7) було встановлено лише два комерційних засоби обліку (лічильник № 773731 та лічильник № 680290) , які обліковували електроенергію , яка споживалась та оплачувалась позивачем вцілому по обєкту - вбудовані помешкання по вул. Металургів ,24 і була спожита та оплачена ним лише в кількості 7036 квт/год за період з 21.09.2006 року по 21.03.2009 року підтверджений самим позивачем поданими для долучення до матеріалів справи доказами - Актами про обсяги переданої споживачу ( спожитої споживачем) електричної енергії ( т.4, а.с. 27-56) .

Однак належних та допустимих доказів того, що 7036 квт/год спожито відповідачем за рахунок позивача , останнім суду не надано , оскільки це покази двох лічильників, які обліковували паралельно різну кількість спожитої на обєкті по віл.Металургів,24 , в якому знаходився не лише відповідач, а й, зокрема профспілковий комітет позивача, що відповідач підтвердив фото1 ( т.3, а.с. 12) і це позивачем не спростовується .

Крім того, позивач і не стверджує , що електроенергія в кількості 7036 квт/год за лічильниками № 773731 та № 680290 споживалась відповідачем. Позивач безпідставно наполягає на кількість спожитої відповідачем електроенергії 95 447 квт/год за показами лічильника № 34395, незважаючи на те, що відсутні належні докази споживання відповідачем саме такої кількості електроенергії та відсутні належні докази , що якась кількість електроенергії спожита відповідачем саме за рахунок позивача .

Доказів того, що за електроенергію , яка обліковувавсь лічильником № 34395, позивач розраховувався з ВАТ «Сумиобленерго», суду не надано.

Тому безпідставним є обґрунтування позивачем своїх зустрічних позовних вимог щодо стягнення вартості начебто спожитої відповідачем певної кількості електроенергії за рахунок позивача на загальну суму 71 825,77 грн. посиланням на ст.ст. 1212,1213 ЦК України , зважаючи на відсутність як належних доказів споживання відповідачем саме тієї кількості електроенергії , яка обліковувалась лічильником №34395, так і на відсутність доказів того, що якась певна кількість електроенергії спожита відповідачем саме за рахунок позивача .

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач за зустрічним позовом не довів ті обставини , на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо стягнення з відповідача вартості спожитої за рахунок позивача електроенергії .

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги позивача за зустрічним позовом щодо стягнення з відповідача на користь позивача 71 825,77 грн. за 95 447 квт/год начебто спожитої відповідачем за рахунок позивача електроенергії є безпідставними, необґрунтованими і не підлягають задоволенню .

В частині позовних вимог позивача за зустрічним позовом щодо стягнення з відповідача на користь позивача вартості будівельних відновлювальних робіт на усунення погіршень орендованого майна в розмірі 17 528,00 грн. зустрічний позов підлягає задоволенню .

Відповідно до ч.3 п.. 2.8 договору оренди нежитлових приміщень від 28.11.2006 року, укладеного між сторонами , орендоване майно повинно бути повернуто орендодавцю в стані не гіршому , ніж воно було передано в оренду з урахуванням природного фізичного зносу .

Згідно ст. 779 ЦК України , наймач зобовязаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини.

03.03.2009 року двосторонньою комісією у складі представників позивача та відповідача було здійснено обстеження та повернення орендованого майна від відповідача позивачу , про що складено акт прийому-передачі нежитлових приміщень по вул. Металургів , 24 від 03.03.2009 року з зауваження представника відповідача на окремому аркуші ( т.2, а.с. 29,30,82) .

Представник відповідача погодився з наявністю недоліків орендованого майна , але зазначив , що вони є наслідком природного та нормального фізичного зносу , а також , що всі розміри , зазначені в таблиці недоліків орендованого майна , визначені орендодавцем самостійно. При цьому представник відповідача не спростовує і не оспорює ті розміри , не наводить інших розмірів ( визначених орендарем) , що свідчить про те , що констатувавши визначення розмірів недоліків орендодавцем самостійно , орендар ( відповідач) погодився з ними, оскільки не зазначив інших розмірів.

Матеріали справи ( т.2, а.с. 31-54) містять копію Висновку № 19 судового експерта ( спеціаліста будівельника ) ОСОБА_3 від 01.04.2009 року з доданими до нього копіями фото, кошторисом вартості ремонту приміщень, які є додатками до Висновку № 19 , та копію свідоцтва № 1017 ( т.2, а.с. 54) , виданого ОСОБА_3 в тому , що йому рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України від 29.09.2006 року присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення будівельно-технічних експертиз за спеціальністю 10.6 - дослідження обєктів нерухомості , будівельних матеріалів , конструкцій та відповідних документів. Свідоцтво № 1017 дійсне до 29.09.2009 року , тобто було дійсним на дату складання Висновку № 19 від 01.04.2009 року .

Господарський суд приймає вищезгаданий висновок як один із доказів , який має значення для справи і оцінюється судом в сукупності з іншими доказами у справі ( ст.ст. 32,33,34,36,43 ГПК України ) .

Згідно Висновку судового експерта (спеціаліста будівельника), кваліфікація якого не викликає сумніву , оскільки підтверджена відповідним свідоцтвом , пошкодження , зазначені в акті прийому передачі нежитлових приміщень по вул. Металургів,24 від 03.03.2009 року, викликані життєдіяльністю людини, а саме : функціонуванням АКБ «Легбанк» .

Висновком № 19 від 01.04.2009 року (з доданими до нього кошторисами) визначена ринкова вартість будівельних робіт, необхідних для проведення ремонту орендованого приміщення після його повернення від АКБ «Легбанк» до ВАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе» , яка становить 17 528,00 грн.

У відповідності зі ст. 22 ЦК України , збитками, зокрема, є втрати , які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки

Зважаючи на викладене, з відповідача на користь позивача за зустрічним позовом підлягають стягненню збитки , які складають вартість будівельних відновлювальних робіт на усунення погіршень орендованого майна в розмірі 17 528,00 грн.

Зустрічні позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 6 447,88 грн. відповідно до ст.785 ЦК України підлягають задоволенню частково , а саме : в сумі 5 383,79 грн.

Договір оренди нежитлових приміщень по вул. Металургів, 24 від 28.11.2006 року був розірваний у судовому порядку рішенням господарського суду Сумської області від 22.12.2008 у справі № 5/636-08 ( т.3, а.с. 140-145) .

Відповідно до ст. 653 ЦК України , у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняється. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобовязання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили .

Згідно ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані , в якому вона була одержана , з урахуванням нормального зносу , або у стані , який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення .

Фактичне повернення відповідачем орендованого приміщення відбулося 03.03.2009 року за актом прийому-передачі від 03.03.2009 року .

Тобто, відповідач прострочив виконання свого обовязку щодо повернення приміщень на 14 днів. Орендна плата за ті 14 днів ( 3 17.02.2009 року по 03.03.2009 року ) відповідачем сплачена повністю в сумі 5 383,79 грн.

Зважаючи на те, що наймодавець (позивач) має право згідно ч.2 ст. 785 ЦК України вимагати від наймача (відповідача) сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню ще один розмір плати за користування річчю за час прострочення, а саме: 5 383,79 грн.

Згідно ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним зустрічним позовним вимогам, а саме: 229,66 грн. витрат по держмиту та 27,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 623, 653, 785, 1212, 1213 ЦК України , ст.ст. 32-34,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Зустрічний позов ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В.Фрунзе» до ПАТ «Легбанк» у справі № 5/118-09 задовольнити частково .

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Легбанк» ( 01033, м. Київ, вул.Жилянська,27; код ЄДРПОУ 14291780) на користь Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В.Фрунзе» ( 40004, м. Суми, вул.Горького,58 ; код ЄДРПОУ 05747991) грошові кошти в сумі 22 695,79 грн., витрати по держмиту в сумі 229,66 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 27,58 грн.

В іншій частині зустрічного позову відмовити .

Суддя Левченко Павло Іванович