Рішення № 47959047, 27.07.2015, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2015 р.Справа № 921/489/15-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

Розглянув справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго", вул. Київська, 3а, м. Тернопіль.

про: стягнення 368 605,76 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Данилевський О.М. - представник (довіреність № 14-89 від 18.04.2014 р.)

відповідача: Миколайчук Н.Л. - представник (довіреність № 1156/01 від 05.06.2015 р.)

Учасникам судового процесу в засіданні оголошено склад суду та роз'яснено їх права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася. В судовому засіданні 27.07.2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом до Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" про стягнення 368 605,76 грн., з яких: 27 076,11 грн. - три відсотки річних, 295 914,29 грн. - інфляційні втрати, 45 615,36 грн. - пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/2696-ТЕ-30 від 28.12.2012 року щодо дотримання строків оплати за поставлений природний газ.

Ухвалою суду від 13.05.2015 року порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 26.05.2015 року.

Ухвалою суду від 26.05.2015 року, враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладався до 18.06.2015 року.

Відповідачем 18.06.2015 року через канцелярію суду подано відзив № 1199/01 на позовну заяву, до якого долучено Договір № 645/30 про організацію взаєморозрахунків від 07.10.2014 року.

Ухвалою суду від 18.06.2015 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів по 28.07.2015 року.

В судовому засіданні 18.06.2015 року оголошувалась перерва до 27.07.2015 року.

Позивачем 24.07.2015 року через канцелярію суду подано письмове пояснення № 14/2-819 від 20.07.2015 року, до якого долучено судову практику вирішення аналогічних спорів.

Представник позивача в судове засідання після оголошеної перерви до 27.06.2015 року з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання після оголошеної перерви до 27.06.2015 року з'явився, проти позовних вимог заперечив, просив у задоволенні позову відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

28.12.2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі по тексту - Продавець або позивач), з однієї сторони, та Обласним комунальним підприємством теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" (далі по тексту - Покупець), з другої сторони, укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2696-ТЕ-30 (далі по тексту - Договір), у відповідності до пункту 1.1. розділу 1 якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити цей природний газ (далі по тексту - газ) на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 3355 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів: І квартал 2013 року - 1863 тис. куб.м. (січень - 712, лютий - 606, березень - 545), ІІ квартал 2013 року - 171 тис. куб.м. (квітень - 171, травень - 0, червень - 0), ІІІ квартал 2013 року - 0 тис. куб.м. (липень - 0, серпень - 0, вересень - 0), IV квартал 2013 року - 1321 тис. куб.м. (жовтень - 183, листопад - 485, грудень - 653).

У відповідності до п.п. 3.1.2 п.3.1. Договору Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає Продавцю належним чином оформлену заявку, на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану повноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджується Продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді оператором ЄГТСУ на відповідний місяць поставки.

Як визначається, зокрема, в п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно п. 3.4. Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані і скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна і вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригінала акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1 091,00 грн., без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати з а 1000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 3 660 305 грн., крім того ПДВ - 732 061 грн., разом з ПДВ - 4 392 366 грн.

Згідно п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 11.1. Договору передбачено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому між Сторонами до договору було укладено: додаткову угоду № 1 від 05.04.2013 року, згідно п. 1 якої сторони дійшли згоди, зокрема, по тексту договору слова "Обласне комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" замінити словами "Комунальне підприємство теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго " (далі по тексту - Покупець або відповідач) та додаткову угоду № 2 від 14.10.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в період з січня 2013 року по квітень 2013 року, та з жовтня по грудень 2013 року здійснив поставку природного газу відповідачу, що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу: від 31 січня 2013 року на суму 30 482,10 грн.; від 31 січня 2013 року на суму 49 987,87 грн.; від 31 січня 2013 року на суму 635 425,46 грн.; від 28 лютого 2013 року на суму 452 557,72 грн.; від 28 лютого 2013 року на суму 24 383,86 грн.; від 28 лютого 2013 року на суму 33 391,16 грн.; від 31 березня 2013 року на суму 34 510,51 грн.; від 31 березня 2013 року на суму 28 335,01 грн.; від 31 березня 2013 року на суму 482 338,08 грн.; від 30 квітня 2013 року на суму 13 068,43 грн.; від 30 квітня 2013 року на суму 219 548,90 грн.; від 31 жовтня 2013 року на суму 16 454,03 грн.; від 31 жовтня 2013 року на суму 223 208,14 грн.; від 30 листопада 2013 року на суму 16 714,56 грн.; від 30 листопада 2013 року на суму 323 456,19 грн.; від 31 грудня 2013 року на суму 25 872,41 грн. та від 31 грудня 2013 року на суму 539 324,94 грн. Всього позивачем було поставлено відповідачу природного газу на загальну суму 3 149 059 грн. 37 коп.

Вказані акти приймання-передачі підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками позивача та відповідача (належним чином засвідчені копії актів знаходяться в матеріалах справи).

Рішенням господарського суду Тернопільської області у справі № 921/396/14-г/16 від 23.06.2014 року з відповідача на користь позивача стягнуто основний борг у розмірі 1 680 744,74 грн., інфляційні втрати у розмірі 35 871,18 грн., 3% річних у розмірі 71 889,84 грн. та пеню у розмірі 184 125,86 грн., за прострочення оплати за природній газ поставлений у січні - грудні 2013 року, які нараховані за період прострочення виконання зобов'язання з 14.02.2013 року по 02.04.2014 року за даним Договором.

Вказаним рішенням суду встановлено, що відповідачем було допущено неналежне виконання договірних зобов'язань, визначених у Договорі купівлі-продажу природного газу № 13/2696-ТЕ-30 від 28.12.2012 року, а саме було допущено прострочення термінів оплати за переданий природний газ і станом на 02.04.2014 року сума основного боргу відповідача склала 1 680 744,74 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Проаналізувавши рішення господарського суду Тернопільської області у справі № 921/396/14-г/16 від 23.06.2014 року, судом встановлено, що кінцевою датою нарахованих сум заборгованості та сум штрафних санкцій по справі № 921/396/14-г/16 було 02.04.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач погасив заборгованість перед позивачем у сумі 1 680 744,74 грн. 15.10.2014 року, що підтверджується платіжним дорученням № 7 від 15.10.2015 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Згідно ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу). Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених ст. 611 ЦК України є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання.

Згідно з приписами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 7.2 Договору передбачено відповідальність за невиконання Покупцем умов п. 6.1. Договору щодо порядку оплати природного газу. Відповідно до вищевказаного пункту Договору, у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. Договору він зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору щодо своєчасної оплати за переданий природний газ, позивачем нарахована відповідачу пеня (за період з 03.04.2014 року по 13.07.2014 року за прострочення оплати за природний газ поставлений у жовтні - грудні 2013 року) на загальну суму 45 615,36 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Позивачем згідно розрахунку позовних вимог нараховано відповідачу інфляційні втрати (за період з березня 2014 по вересень 2014 року) на загальну суму 295 914,29 грн. та три відсотки річних (за період з 03.04.2014 року по 15.10.2014 року за прострочення виконання зобов'язання з оплати за природний газ, отриманий у березні - грудні 2013 року) на загальну суму 27 076,11 грн.

Слід зазначити, що зазначеним вище рішенням господарського суду Тернопільської області у справі № 921/396/14-г/16 від 23.06.2014 року з відповідача на користь позивача стягнуто інфляційні втрати за період з лютого 2013 року по лютий 2014 року, а три відсотки річних стягнуто за період з 14.02.2013 року по 02.04.2014 року.

У відзиві №1199/01 від 18.06.2015р на позовну заяву з даним донарахуванням відповідач не погоджується, оскільки стверджує, що погашення заборгованості за природній газ та штрафних санкцій було проведено на підставі договорів № 645/30 та № 1036/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") від 07.10.2014 року та від 04.12.2014 року відповідно, тому вважає, що за даними договорами було повністю виконано рішення господарського суду Тернопільської області у справі № 921/396/14-г/16 від 23.06.2014 року.

Суд не може погодитися з твердженням відповідача викладеним у відзиві на позовну заяву, у зв'язку з наступним.

Умовами укладеного договору № 645/30 від 07.10.2014 року було передбачено погашення тільки основної заборгованості за поставлений газ в розмірі 1 680 744,74 грн., не включаючи при цьому суми нарахованих позивачем пені, відсотків річних та інфляційних втрат.

Пунктом 15 договорів № 645/30 від 07.10.2014 року та № 1036/30 від 04.12.2014 року передбачено, що сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору, але в даному договорі не узгоджено питання щодо штрафних санкції, які виникли до його підписання.

Укладені договори про організацію взаєморозрахунків не звільняє відповідача від зобов'язання щодо сплати пені, інфляційних втрат та 3% річних за невиконання умов Договору купівлі-продажу природного газу № 13/2696-ТЕ-30 від 28.12.2012 року, оскільки субвенції з державного бюджету є лише способом компенсації відповідачу недоотриманих коштів внаслідок різниці у тарифах та не дають йому права не виконувати зобов'язання за укладеними господарськими договорами та уникати відповідальності за порушення їх умов.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 19.05.2015 року у справі № 917/2520/14, від 18.06.2015 року у справі № 924/943/14 та від 16.07.2015 року у справі № 927/1733/14.

Таким чином, перерахувавши нараховані позивачем суми пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно та підставно нараховано відповідачу пеню (за період з 03.04.2014 року по 13.07.2014 року за прострочення оплати за природний газ поставлений у жовтні - грудні 2013 року) на загальну суму 45 615,36 грн., інфляційні втрати (за період з березня 2014 по вересень 2014 року) на загальну суму 295 914,29 грн. та три відсотки річних (за період з 03.04.2014 року по 15.10.2014 року за прострочення виконання зобов'язання з оплати за природний газ, отриманий у березні - грудні 2013 року) на загальну суму 27 076,11 грн.

Відповідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача пеню (за період з 03.04.2014 року по 13.07.2014 року за прострочення оплати за природний газ поставлений у жовтні - грудні 2013 року) на загальну суму 45 615,36 грн., інфляційні втрати (за період з березня 2014 по вересень 2014 року) на загальну суму 295 914,29 грн. та три відсотки річних (за період з 03.04.2014 року по 15.10.2014 року за прострочення виконання зобов'язання з оплати за природний газ, отриманий у березні - грудні 2013 року) на загальну суму 27 076,11 грн.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 526, 547, 549, 598, 599, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 2, 4, 4-3 12, 32, 33, 34, 35 43, 44, 49, 69, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго", вул. Київська, 3а, м. Тернопіль, 46016 (ідентифікаційний код 03353590) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ 1, 01001 (ідентифікаційний код 20077720) 27 076 грн. 11 коп. - 3% річних, 295 914 грн. 29 коп. інфляційних втрат, 45 615 грн. 36 коп. пені та 7 372 грн. 12 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.08.2015 року

Суддя Боровець Я.Я.