Рішення № 47958976, 04.08.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2015 р. Справа № 918/635/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОПОС-ТОРГ" (далі - Товариство) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Підприємець) про стягнення заборгованості в сумі 71 737 грн. 04 коп.,

за участі представників:

позивача: Бурчак О.Г. за дов. від 12 травня 2015 року № 3,

відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2015 року Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що 7 листопада 2014 року між ним та Підприємцем був укладений договір поставки № 071114, на підставі якого позивач поставив відповідачу продукти харчування на загальну суму 49 560 грн. 87 коп. Оскільки Підприємець взяте на себе зобов'язання по оплаті вартості вказаного товару виконав лише частково, заборгувавши таким чином Товариству 27 139 грн. 87 коп., позивач, посилаючись на статті 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 174, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму грошових коштів, а також 6 546 грн. 45 коп. пені, 27 139 грн. 87 коп. штрафу, 10 479 грн. 52 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 431 грн. 33 коп., нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10 червня 2015 року порушено провадження у справі № 918/635/15, розгляд якої було призначено на 7 липня 2015 року.

До початку призначеного судового засідання через канцелярію суду надійшла заява Товариства про зменшення розміру позовних вимог від 7 липня 2015 року № 184 (а.с. 47-48), згідно якої останнє просило суд стягнути з відповідача 27 139 грн. 22 коп. основного боргу, 6 525 грн. 63 коп. пені, 27 139 грн. 87 коп. штрафу, 10 462 грн. 34 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 429 грн. 11 коп. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 7 липня 2015 року розгляд справи відкладено на 4 серпня 2015 року.

У судовому засіданні 4 серпня 2015 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 7 липня 2015 року № 184, та наполягав на їх задоволенні.

У призначені судові засідання відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 10 червня 2015 року та про відкладення розгляду справи від 7 липня 2015 року були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: АДРЕСА_1. Проте вказані відправлення були повернуті підприємством поштового зв'язку з посиланням на закінчення терміну їх зберігання (а.с. 44-45, 74-76).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Також, при поданні до господарського суду Рівненської області даної позовної заяви Товариством було надано докази направлення цієї заяви та доданих до неї документів відповідачу. Так, з долученого опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку, який підтверджує надання позивачу послуг поштового зв'язку, вбачається, що матеріали позовної заяви з усіма доданими до неї документами були направлені Підприємцю 8 червня 2015 року, про що свідчить відбиток календарного штемпеля, проставлений працівником відділення поштового зв'язку на вказаному описі вкладення, та відповідні відомості про дату проведення операції, відображені у вищезазначеному розрахунковому документі (а.с. 7-8).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у Підприємця було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідного відзиву на позовну заяву Товариства.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Зважаючи на те, що явка уповноваженого представника відповідача у судове засідання обов'язковою не визнавалася, у матеріалах справи наявні всі документи, необхідні для її повного, всебічного та об'єктивного розгляду, а чергове відкладення розгляду справи спричинить до виходу за межі встановленого статтею 69 ГПК України граничного строку розгляду господарського спору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих Товариством документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

7 листопада 2014 року між Підприємцем та позивачем був укладений договір поставки № 071114, за умовами якого останній взяв на себе обов'язок згідно замовлень покупця поставити окремими партіями та передати йому у власність товар - продукти харчування, а відповідач, у свою чергу, - прийняти та оплатити вартість даного товару згідно умов цього договору (а.с. 10-12).

Вказана угода підписана відповідачем та уповноваженим представником позивача, а також скріплена печатками цих суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору предметом поставки за цим договором є: охолоджені та заморожені елементи м'яса свинного та яловичого, свинина охолоджена та заморожена в напівтушах, розділка свинна, сало свиняче, субпродукти свинні та яловичі та інший товар згідно специфікації на кожну окрему партію товару.

Під партією товару сторони розуміють товар в асортименті та кількості, що вказані в окремій видатковій накладній (пункт 1.3 договору).

Відповідно до пункту 2.1 цієї угоди для отримання товару покупець зобов'язаний до бажаної дати поставки товару надати постачальнику замовлення. Замовлення подається у довільній формі: усній або письмовій, засобами телефонного або факсимільного зв'язку.

У пункті 3.1 договору сторони погодили, що ціна за одиницю товару встановлюється згідно діючих у постачальника розцінок на асортимент товару у гривнях з урахуванням ПДВ.

Згідно з пунктом 3.2 вказаного правочину ціна за одиницю товару є узгодженою з моменту виставлення постачальником рахунку на партію товару в асортименті та у кількості, погодженій в комерційній пропозиції (специфікації). Ціна зазначається у видаткових накладних на кожну партію товару.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що обов'язок постачальника поставити партію товару та обов'язок покупця прийняти цей товар виникають на підставі замовлення покупця з дати формування постачальником рахунку на відповідну партію в асортименті, у кількості та за ціною, узгодженими сторонами у порядку, встановленому даним договором.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив Підприємцю передбачені цим правочином продукти харчування на загальну суму 49 560 грн. 87 коп., що підтверджується наданими Товариством видатковими накладними від 27 листопада 2014 року № 140969 на суму 32 321 грн. 77 коп. та від 28 листопада 2014 року № 140976 на суму 17 239 грн. 10 коп. (а.с. 15-16). Даний факт додатково підтверджується наявними у матеріалах справи копіями підписаних сторонами відповідних специфікацій, актів приймання-передачі товару по кількості та якості, товарно-транспортних накладних, податкових накладних Товариства та рахунків-фактур, що виставлялися відповідачу на оплату вищезазначеної продукції (а.с. 13-26).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором також свідчить відсутність з боку Підприємця претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

За змістом пункту 5.1 спірної угоди оплата вартості товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у розмірі 100 % попередньої оплати згідно виставленого рахунку або на умовах, узгоджених у специфікації на кожну окрему партію товару.

Зобов'язання покупця щодо оплати поставленого товару вважаються виконаними у повному обсязі та належним чином в момент надходження на рахунок постачальника грошових коштів у розмірі вартості партії товару, що підлягає оплаті (пункт 5.2 договору).

Проте судом встановлено, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору поставки від 7 листопада 2014 року № 071114 Підприємець взятий на себе обов'язок по оплаті вартості переданого йому товару виконав лише частково, сплативши позивачу 22 421 грн. 00 коп. та заборгувавши таким чином останньому 27 139 грн. 87 коп. Даний факт підтверджується наданими позивачем копіями відповідних платіжних доручень, які свідчать про часткове погашення відповідачем наявної у нього заборгованості (а.с. 49-51), а також додатково підкріплюється довідкою Товариства від 7 липня 2015 року № 183 (а.с. 69).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача перед Товариством за договором поставки від 7 листопада 2014 року № 071114, яка складає 27 139 грн. 87 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Підприємець на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару, позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 7 липня 2015 року № 184, також просив суд стягнути з Підприємця 6 525 грн. 63 коп. пені, нарахованої за прострочення відповідачем оплати частини товару в сумі 9 900 грн. 77 коп., поставленого за видатковою накладною від 27 листопада 2014 року № 140969, а також за прострочення Підприємцем оплати товару в сумі 17 239 грн. 10 коп., поставленого за видатковою накладною від 28 листопада 2014 року № 140976, з яких: 531 грн. 66 коп. - пеня, нарахована у період з 28 листопада 2014 року по 5 лютого 2015 року на суму основного боргу в розмірі 9 900 грн. 77 коп., 275 грн. 05 коп. - пеня, нарахована у період з 6 лютого 2015 року по 3 березня 2015 року на суму основного боргу в розмірі 9 900 грн. 77 коп., 1 578 грн. 70 коп. - пеня, нарахована у період з 4 березня 2015 року по 8 червня 2015 року на суму основного боргу в розмірі 9 900 грн. 77 коп., 912 грн. 49 коп. - пеня, нарахована у період з 29 листопада 2014 року по 5 лютого 2015 року на суму основного боргу в розмірі 17 239 грн. 10 коп., 478 грн. 92 коп. - пеня, нарахована у період з 6 лютого 2015 року по 3 березня 2015 року на суму основного боргу в розмірі 17 239 грн. 10 коп., 2 748 грн. 81 коп. - пеня, нарахована у період з 4 березня 2015 року по 8 червня 2015 року на суму основного боргу в розмірі 17 239 грн. 10 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що у випадку не проведення розрахунків покупцем згідно умов розділу 5 даного договору, останній зобов'язується сплатити на користь продавця, зокрема, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої Товариством, відповідає вищезазначеним нормам законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача 6 525 грн. 63 коп. пені підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просив суд стягнути з останнього штраф у розмірі 27 139 грн. 87 коп.

За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування грошовими чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 вищезазначеної статті).

У пункті 8.3 договору сторони також погодили, що у випадку не погашення покупцем заборгованості перед продавцем протягом більше, ніж 7 календарних днів з моменту прострочення термінів оплати, покупець, зокрема, зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь продавця штраф у розмірі 100 % від суми заборгованості.

Оскільки під час розгляду даної справи було встановлено, що розмір основного боргу Підприємця за спірним договором становить 27 139 грн. 87 коп., і прострочення відповідачем оплати цього боргу складає більше 7 календарних днів, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Товариства про стягнення з Підприємця 27 139 грн. 87 коп. штрафу також підлягає задоволенню.

Разом з тим, позивач на підставі статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 10 462 грн. 34 коп., нарахованих на відповідні суми заборгованості у період з грудня 2014 року по травень 2015 року, а також 429 грн. 11 коп. трьох процентів річних, нарахованих на вищезазначені суми основного боргу, з яких: 157 грн. 06 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 28 листопада 2014 року по 8 червня 2015 року на суму основного боргу за видатковою накладною від 27 листопада 2014 року № 140969 у розмірі 9 900 грн. 77 коп., а також 272 грн. 05 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 29 листопада 2014 року по 8 червня 2015 року на суму основного боргу за видатковою накладною від 28 листопада 2014 року № 140976 у розмірі 17 239 грн. 10 коп.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені позивачем до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідають вимогам чинного законодавства і не суперечать положенням договору, а також не перевищують обрахованого судом розміру даних компенсаційних виплат, позовні вимоги про стягнення з відповідача вищевказаних сум також підлягають задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОПОС-ТОРГ" (43000, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 42, ідентифікаційний код: 31011337) 27 139 (двадцять сім тисяч сто тридцять дев'ять) грн. 22 коп. основного боргу, 6 525 (шість тисяч п'ятсот двадцять п'ять) грн. 63 коп. пені, 27 139 (двадцять сім тисяч сто тридцять дев'ять) грн. 22 коп. штрафу, 10 462 (десять тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 34 коп. інфляційних втрат, три проценти річних у розмірі 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн. 11 коп., а також 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 4 серпня 2015 року

Суддя Є.В. Павленко