Рішення № 47958340, 03.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2015Справа №910/18505/15Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПСЕРВІС - МЕДТЕХНІКА" до Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка Національної академії медичних наук України» про стягнення 707 954,27 грн., за участю представників позивача - Гаврилової О.Ю., довіреність №б/н від 01.06.2015 року, відповідача - Сорокопуд О.П., довіреність №378 від 20.07.2015 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 507 740,00 грн. основного боргу, 180 571,53 грн. інфляційних втрат, 19 642,74 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань з оплати вартості поставленого товару згідно договору №1014/2ЛОР від 29.10.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.07.2015 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 03.08.2015 року.

29.07.2015 року через канцелярію суду відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він визнав, що заборгованість в сумі 507 740,00 грн. існує, але грошових коштів на даний час не має та й не має правового дозволу на здійснення їх оплати.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОПСЕРВІС - МЕДТЕХНІКА" (постачальником) та Державною установою «Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка Національної академії медичних наук України» (замовником) було укладено договір №1014/2ЛОР, згідно умов якого постачальник зобов'язується у 2013 році поставити замовникові товар зазначений в специфікації (додаток 1 до договору) і є його невід'ємною частиною, а замовник - прийняти і оплатити такі товари (пункт 1.1 договору).

Пунктом 3.1. вищевказаного договору встановлено, що ціна цього договору становить: 507 740,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 4.1. договору визначено, що оплата за товари і послуги, які надані постачальником, проводиться за фактом поставки у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Поясненнями представника позивача, відповідача, видатковими накладними № РН-0000251 від 24.12.2013 року на суму 58 140,00 грн. та №РН-0000280 від 30.12.2013 року на суму 449 600,00 грн., що містяться у матеріалах справи, стверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на виконання умов договору на суму 507 740,00 грн.

Окрім того, в судовому засіданні 03.08.2015 року представник відповідача не заперечував факту поставки товару, підтвердив суму заборгованості та отримання товару.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором про поставку товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з його оплати і має заборгованість у розмірі 507 740,00 грн.

Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 507 740,00 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 19 642,74 грн. та інфляційних втрат у розмірі 180 571,53 грн. Позов в частині стягнення 3% річних підлягає задоволенню у розмірі 19 642,74 грн. за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону. Позов в частині стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню частково у розмірі 180 552,34 грн. за перерахунком суду. В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Судом була надана належна оцінка відзиву на позовну заяву, в якому відповідач вказував на те, що грошових коштів в бюджеті на даний час не має та й не має правового дозволу на здійснення їх оплати.

Проте, викладені у вищезазначеному документі доводи судом не приймаються, тому що факт відсутності бюджетного фінансування не звільняє відповідача від оплати за отриманий товар, оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція стосовно того, що відсутність бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання викладена в постанові Верховного Суду України №11/446 від 15.05.2012.

Доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та зібраними у справі доказами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук України» (03680, м. Київ, вул. Зоологічна, 3; код 02011870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПСЕРВІС - МЕДТЕХНІКА" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13; код 37102340) 507 740 (п'ятсот сім тисяч сімсот сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 19 642 (дев'ятнадцять тисяч шістсот сорок дві) 74 коп. 3% річних, 180 552 (сто вісімдесят тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 34 коп. та 14 158 (чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 70 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 05.08.2015р.

Суддя С.О. Чебикіна