Рішення № 47958301, 03.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2015№910/14120/15За позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"

про стягнення 79 295,66 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Юхно В.І. - представ. за довір.;

від відповідача: Литвиненко О.С. - представник за дов.

Рішення прийняте 03.08.2015, у зв'язку з оголошенням перерви 29.07.2015 на 03.08.2015.

В судовому засіданні 03.08.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" про стягнення 79 295,66 грн.

Ухвалою від 05.06.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 22.06.2015.

В судовому засіданні 22.06.2015 оголошено перерву на 13.07.2015.

В судовому засіданні 13.07.2015, відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 29.07.2015.

В судовому засіданні 29.07.2015, відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 03.08.2015.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав порушення позивачем строків надання послуг та пропуску строку позовної давності нарахування пені.

В судовому засіданні 03.08.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2013 року між сторонами укладено договір на надання послуг по депарафінізації свердловин №476/13, зареєстрованого 13.05.2013р. за №476/13, (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір-2 або Договір послуг), відповідно до п.1.1. якого Виконавець надає Замовнику послуги по депарафінізації свердловин Яблунівського, Новотроїцького та Валюхівського родовищ, які є об'єктами Договору № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002р., укладеного між ДК «Укргазвидобування» HAK «Нафтогаз України», правонаступником якої є ПАТ «Укргазвидобування», TOB «Карпатигаз» та Компанією Місен Ентерпрайзес АБ (Misen Enterprises AB).

У п. 3.1 договору № 476/13 від 01.04.2013 р. сторонами було визначено вартість послуг по депарафінізації кожної свердловини щодо обумовлених договором родовищ та погоджено випадки і підстави для зміни вартості послуг.

Порядок проведення розрахунків за надані послуги обумовлено у розділі 4 договору. Так, відповідно до п. 4.1 виконавець та замовник не пізніше п'ятого робочого дня місяця, наступного за звітним, складають двосторонні акти, в яких, згідно з обліковими даними виконавця вказуються обсяги реагентів замовника та/або виконавця, використаних для депарафінізації свердловин замовника протягом звітного місяця. На основі акту про кількість використаного регенту та/або нафти при депарафінізації, виконавець складає та разом з замовником підписують акти наданих послуг по депарафінізації свердловин виконавцем.

Згідно з п.1.2 замовник зобов'язується щомісячно до 15 числа звітного місяця провести попередню оплату на підставі рахунку-фактури, наданого виконавцем в розмірі 100% від вартості фактично наданих послуг за попередній місяць (розмір оплати за перший місяць надання послуг визначається виконавцем розрахунковим методом та погоджується замовником). Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 15 числа місяця, наступного за звітним на підставі акту наданих послуг, підписаних виконавцем та рахунку-фактури, наданого виконавцем по факсу замовнику з урахуванням перерахованої попередньої оплати. Сторони зобов'язуються щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним, провести звірку оплати за надані послуги виконавцем.

Строк дії договору №476/13 від 01.04.2013 р. кореспондується зі строком дії договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи №3 від 10.06.2002 р., а в частині розрахунків - до повного виконання та може бути пролонгований.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, сторони підписали акти прийому-передачі за період з грудня 2013 року по лютий 2015 року включно, без зауважень.

Крім цього, позивачем на адресу відповідача були надіслані рахунки-фактури, які долучені до матеріалів справи.

За п.1.3. Договору, вартість зазначена в акті підлягає сплаті протягом 3 днів з дати підписання акту.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач отримував акти приймання-передачі наданих послуг до 15 числа місяця наступного за звітним, про що свідчать реєстри на їх отримання, тому твердження відповідача про не вчасне виконання послуг позивачем судом визнано необґрунтованим.

Умовами договору встановлено, що остаточні розрахунки відповідач повинен провести до 15 числа місяця наступного за звітним на підставі актів та рахунків.

Так, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1994, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Таким чином акти прийому-передачі, які долучені до матеріалів справи та підписані сторонами є первинними документами, на підставі яких відповідач повинен був оплатити послуги за договором.

А рахунки - фактури містять лише банківські реквізити.

Як слідує з аналізу правочину, за яким виник спір, за своєї правовою природою він є договором про надання послуг, для правового регулювання якого слід керуватися загальними положеннями про договір і зобов'язання Цивільного та Господарського кодексів України, а також главою 63 Цивільного кодексу України, у ст. 901 якого встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач зазначає, що відповідач за надані послуги не вчасно здійснив розрахунки, внаслідок чого він просить стягнути пеню - 43 384,67 грн., 3 % річних - 6230,82 грн. та інфляційні - 29 680,17 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З поданих банківських виписок судом встановлено, що вартість послуг на суму 2 667 480, 20 грн. відповідачем оплачено, однак з порушенням строків зазначених п. 1.3, 4.2 договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У ст. 525 Цивільного кодексу України законодавцем встановлено заборону односторонньої відмови від зобов'язання.

Загальними умовами виконання зобов'язань, виходячи зі змісті ст. 526 Цивільного кодексу України є обов'язковість його виконання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Так, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Посилання відповідача про період нарахування пені з 28.02.2014 судом визнано необґрунтованим, оскільки з розрахунку пені слідує, що початковою датою розрахунку пені позивач зазначив 19.05.2014 та 27.05.2014.

У п.6.3 договору № 476/13 від 01.04.2013 р. сторони встановили, що за порушення строків оплати замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

Таким чином, умовами договору передбачено, що за послуги депарафінізації відповідач повинен сплатити до 15 числа місяця наступного за звітним, тому прострочення наступає з 16 числа місяця наступного за звітним, при цьому слід враховувати положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, яким передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд перевірив розрахунок пені та встановив, що позивач у травні, червні та липні 2014 року безпідставно нараховував пеню на всю суму заборгованості, яка існувала на дату розрахунку, оскільки пеню слід нараховувати за кожним актом окремо, а не на всю суму заборгованості.

Згідно статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна заява надіслана до суду 28.05.2015 (згідно штемпеля поштового відділення), тобто пеня нарахована до 28.05.2014, судом не підлягає задоволенню оскільки заявлена з пропуском строку позовної давності.

Однак, при перерахунку пені в межах річного строку позовної давності та з урахуванням вищенаведених обставин, судом встановлено, що її розмір становить 26 731,95 грн.

Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для покупця та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків продавцем.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Взявши до уваги все вищенаведене, майновий стан сторін та оцінивши співвідношення розміру заявленої пені, суд дійшов висновку про їх зменшення на 50 % від заявленої суми, тобто до 13 365,98 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевірив розрахунок 3 % річних та інфляційних здійснений позивачем та визнав його обґрунтованим, тому підлягають до стягнення 3 % річних - 6 230,82 грн. та інфляційні - 29 680,17 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 13-19, код 30162340) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код 30019775) пеню - 13 365,98 грн. (тринадцять тисяч триста шістдесят п'ять гривень 98 коп.), 3 % річних - 6 230,82 грн. (шість тисяч двісті тридцять гривень 82 коп.), інфляційні втрати - 29 680,17 грн. (двадцять дев»ять тисяч шістсот вісімдесят гривень 17 коп.) та 1 443,32 грн. (одна тисяча чотириста сорок три гривні 32 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 05.08.2015.

Суддя М.Є. Літвінова