Рішення № 47958208, 03.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2015Справа №910/15038/15

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомКомунального підприємства "Житлоспецексплуатація" доФізичної особи - підприємця ОСОБА_1провиселенняПредставники: від позивача:Глотова С.О. - представник за довіреністю від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.06.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Житлоспецексплуатація" з вимогами Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про виселення з нежилого приміщення загальною площею 16.10 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва № 05/1285 від 12.02.2004 на вимогу позивача не звільнив займане приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 порушено провадження у справі № 910/15038/15, розгляд справи призначений на 03.08.2014.

22.07.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи

Представник відповідача у судове засідання 03.08.2015 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch.

У судове засідання 03.08.2015 з'явився представник позивача та надав усні пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 03.08.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

12.02.2004 між Комунальним підприємством "Житлоспецексплуатація" (орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва № 05/1285, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 23/1232 від 12.02.2004 передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення (будівлю, споруду) загальною площею 16,10 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, під офіс.

Згідно з пунктом 2.5. договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства"Житлоспецексплуатація"і.

У відповідності до пункту 9.1. договору даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і дії з 12.02.2004 до 12.02.2007.

Згідно з пунктом 7.5. договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний негайно за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які можливо відокремити від об'єкт оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Договір припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди (пункт 9.4. договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 287 Господарського кодексу України та статтею 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями щодо державного та комунального майна є державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем 12.02.2004 було підписано акт прийому-передачі, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення, загальною площею 16,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Судом встановлено, що 23.02.2007 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 21.02.2007 № 155/1/05-1071 про звільнення орендованого приміщення, у зв'язку із закінченням строку дії договору, яка відповідач отримав 26.02.2007, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України, що також кореспондується з норм частини 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Нормами частини 2 статті 291 Господарського кодексу України та частини 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації (викупу) об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Відповідно до норм статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з частинами 1 та 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судом враховано, викладене у пункті 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" стосовно того, що зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Згідно зі статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Нормами частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

У разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, господарському товариству, створеному в процесі приватизації (корпоратизації), або його правонаступнику (частина 3 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до норм статей 2 та 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Так як договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва № 05/1285 від 12.02.2004 припинився у зв'язку із закінченням строку його дії та наявністю заперечень орендодавця щодо продовження строку користування об'єктом оренди, у відповідача відсутні правові підстави для подальшого перебування у займаному приміщені.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на вищенаведене та враховуючи те, що позивачем доведено відсутність правових підстав у відповідача для користування майном - нежилим приміщенням (будівля, споруда), загальною площею 16,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, вимоги позивача щодо виселення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з нежилого приміщення, загальною площею 16.10 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача в частині передачі нежилого приміщення, загальною площею 16.10 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" не підлягають задоволенню, оскільки виконання рішення про виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням; про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні (стаття 78 Закону України "Про виконавче провадження"). Отже вимоги про звільнення приміщення, підписання акта та передачу приміщення орендодавцю є похідними від вимоги про виселення відповідача та повністю охоплюються нею.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Виселити Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (04213, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з нежилого приміщення, загальною площею 16.10 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, 2 поверх.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (04213, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А, ідентифікаційний код 03366500) судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 05.08.2015

Суддя Н.Б. Плотницька