Рішення № 47958070, 27.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015Справа №910/13058/15

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" простягнення 9999,37 грн. Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Орінко О.Л. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" заявлено позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" страхового відшкодування в сумі 9999,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі Договору добровільного страхування наземного транспортну №27324Га/14лв/гл від 03.02.2014 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплатив страхове відшкодування власнику автомобіля марки Ніссан д/н ВС8898ВЕ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Рено д/н ВС0179ЕЕ, яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АС/7948534), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2015 порушено провадження у справі №910/13058/15, розгляд справи призначено на 15.06.2015.

В судовому засіданні 15.06.2015 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Ніссан д/н ВС8898ВЕ, відповідно до Звіту №2179/106253 становить 6061,25 грн., а тому ПрАТ "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" визнає суму боргу лише в цій частині.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 за клопотанням представника відповідача продовжено строк вирішення спору та в зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 27.07.2015.

В судовому засіданні 27.07.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, а також, подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.07.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які брали участь у розгляді справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2014 між ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування", як страховиком, та Сивою Л.Г., як страхувальником, укладено Договір добровільного страхування наземного транспортну №27324Га/14лв/гл, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки Ніссан д/н ВС8898ВЕ, 2006 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема ДТП, а вигодонабувачем є страхувальник.

Відповідно до відомості №9417039 про дорожньо-транспортну пригоду 26.07.2014 на автодорозі М-10-01 Західний обхід м. Львова (Міжнародна дорога) 5 км 400м. сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Ніссан д/н ВС8898ВЕ, під керуванням Сивої Л.Г., автомобіля Рено д/н ВС0179ЕЕ, під керуванням Луньо В.Р. та автомобіля Ауді д/н ВС9403АР, під керуванням Муцин В.Б.

Постановою Яворівського районного суду Львівської області у справі №460/2475/14-п (провадження №3-460/785/14) від 15.08.2014 за фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди Луньо В.Р. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

29.07.2014 власник застрахованого автомобіля Ніссан д/н ВС8898ВЕ, звернувся до позивача із Повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Згідно з умовами договору, на підставі рахунків СТО - ТОВ «Галавтосвіт» №000001807 від 13.08.2014, а також СТО - ТОВ «Арія Моторс» №АР00008671 від 29.07.2014, позивачем було розраховано та виплачено страхове відшкодування на рахунок даних СТО у загальному розмірі 7012,37 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №124 592 від 11.08.2014, №137 491 від 23.10.2014 та №124 744 від 12.08.2014.

Крім того, відповідно до страхового акту №1.001.14.12627/VESKO23227 від 08.08.2014 позивачем було утримано суму в розмірі 2987,00 грн. в рахунок суми взаємозаліку по несплаченим страховим платежам по Договору добровільного страхування наземного транспортну №27324Га/14лв/гл від 03.02.2014.

Оскільки матеріали справи не містять доказів наявності заперечень страхувальника щодо зменшення суми фактично виплаченого страхового відшкодування, а також предмет даного спору, суд не розглядає питання щодо правомірності зменшення позивачем призначеної до виплати страхувальнику суми страхового відшкодування, як таке, що не впливає на вирішення спору по суті.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 9999,37 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки Рено д/н ВС0179ЕЕ, яким спричинено ДТП, належить Луньо В.Р. та знаходився під його керуванням.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Луньо В.Р. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки Рено д/н ВС0179ЕЕ, відшкодовується ним як власником цього транспортного засобу.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність будь-якої особи, яка експлуатує автомобіль Рено д/н ВС0179ЕЕ, була застрахована Приватним акціонерним товариством "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/7948534.

Отже, відповідач є особою на яку полісом №АС/7948534 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля на час спірної ДТП.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним договором (полісом №АС/7948534) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., франшиза - 0 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Ніссан д/н ВС8898ВЕ, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 9999,37 грн. з ПДВ, а до позивача, з урахуванням приписів ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", перейшло право зворотної вимоги в межах фактичних затрат - 9999,37 грн. (7012,37 грн. (сума, виплачена особам, які проводили ремонт автомобіля) + 2987,00 грн. (частина, зарахована в рахунок несплачених страхувальником страхових платежів) = 9999,37 грн.).

Здійснення позивачем виплати страхового відшкодування на підставі рахунків осіб, які здійснювали ремонт автомобіля, не суперечить вимогам ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки, вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Договором добровільного страхування наземного транспортну №27324Га/14лв/гл від 03.02.2014, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить.

Крім того, Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу. Доказом фактичних витрат позивача, які (витрати) виникли внаслідок ДТП є платіжні доручення №124 592 від 11.08.2014, №137 491 від 23.10.2014 та №124 744 від 12.08.2014, а також страховий акт №1.001.14.12627/VESKO23227 від 08.08.2014, згідно з яким позивачем було утримано суму в розмірі 2987,00 грн., в рахунок суми взаємозаліку по несплаченим страховим платежам. В той час, як звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом №АС/7948534 розміри лімітів відповідальності та франшизи, суд дійшов висновку, що Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" зобов'язано відшкодувати позивачу витрати в розмірі 9999,37 грн.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а його доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються вищенаведеним.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" (04050, м. Київ, вулиця Герцена, 10, ідентифікаційний код 24745673) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) суму страхового відшкодування у розмірі 9999,37 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 37 коп.) та судовий збір у розмірі 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.)

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 31.07.15

Суддя О.А. Грєхова