Рішення № 47958013, 20.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2015Справа №910/8585/15-г

За позовом виконувача обов'язків прокурора Виноградівського району Закарпатської області в інтересах держави в особі Виноградівської районної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос-Енергія"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від прокуратури: Некрасов О.М. - за посвідченням віл 05.09.2012р.;

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 20 липня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від виконувача обов'язків прокурора Виноградівського району Закарпатської області (процесуальний позивач абр заявник) в інтересах держави в особі Виноградівської районної ради (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос-Енергія" (відповідач) про стягнення 20 792,48 грн. ( в тому числі 804,98 грн. пені).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору № ЗК-78/Т на відпуск нафтопродуктів споживачам від 03 березня 2014 року щодо поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/8585/15-г. Розгляд справи призначено на 25.05.2015р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.05.2015р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 08.06.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2015р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 22.06.2015р.

Судове засідання, призначене на 22.06.2015 року, не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Цюкало Ю.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 року розгляд справи призначено на 20.07.2015 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2014 року між Виноградівською районною радою (надалі - споживача) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» (далі - постачальник) (разом - сторони) було укладено Договір № ЗК-78/Т на відпуск нафтопродуктів споживачам (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір), відповідно до п. 2.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність за талонами споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та сплатити постачальнику продукти нафтопереробні рідкі (ДК 016-2010 19.20.2 0 «Паливо рідинне та газ; оливи мастильні»).

Позивач стверджує, що через невиконання відповідачем умов Договору № ЗК-78/Т на відпуск нафтопродуктів споживачам від 03 березня 2014 року, а саме не здійснення поставки товару, з останнього підлягає стягненню 20 792,48 грн.

Оцінивши наявні докази, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 03.03.2014 року між сторонами було укладено Договір № ЗК-78/Т на відпуск нафтопродуктів споживачам, відповідно до п. 2.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність за талонами споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та сплатити постачальнику продукти нафтопереробні рідкі (ДК 016-2010 19.20.2 0 «Паливо рідинне та газ; оливи мастильні»).

Відповідно до п. 2.2. Договору, асортимент, кількість, ціна товару визначається у специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 3.1. Договору, загальна вартість договору становить 49 987,50 грн.

Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунки за товар за цим Договором здійснюються у безготівковій формі згідно накладної на отримання товару та рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 банківських днів з моменту підписання видаткової накладної, згідно з п. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI (з усіма наступними змінами). Раз на місяць сторони здійснюють звірку взаємних розрахунків шляхом підписання відповідного акту звірки.

Згідно з п. 4.3., 4.4. договору право власності на товар переходить до споживача з моменту підписання постачальником та споживачем видаткової накладної. З моменту надання талонів споживачу, товар, до моменту його фактичного отримання споживачем або його уповноваженою особою на АЗС, знаходиться на зберіганні у постачальника.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань за Договором (п. 8.1. Договору).

Відповідачем було направлено позивачу на оплату 1 250 л бензину марки А-95 видаткову накладну № 5665 від 20 червня 2014 року та рахунок на оплату № 6181 від 20 червня 2014 року (обидва документа на суму 19 987,50 грн.).

Позивачем було здійснено оплату виставленого рахунку в сумі 19 987,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 111 від 27 серпня 2014 року.

Проте забезпечення отримання оплаченого пального відповідач не здійснив, зворотнього суду не довів.

Листами № 323/01-9 та № 62/01-9 від 14.11.2014 року та від 09.02.2015 року відповідно, позивач просив відповідача виконати умови Договору № ЗК-78/Т на відпуск нафтопродуктів споживачам від 03.03.2014 року щодо забезпечення заправки автомобілів пальним марки А-95 в кількості 1 250 л на суму 19 987,50 грн.

Згідно з частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Згідно з частиною 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, свого обов'язку щодо поставки товару відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 19 978,50 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абзац третій частини другої статті 551 ЦК України, частина перша статті 231 ГК України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі порушення постачальником строку видачі талонів він сплачує споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми бюджетних коштів, що надійшли постачальнику за цим договором за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені за Договором № ЗК-78/Т на відпуск нафтопродуктів споживачам від 03.03.2014 року, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню 804,98 грн. пені.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 20 792,48 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі

Судові витрати позивача, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача і підлягають стягненню до Державного бюджету України..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-ЕНЕРГІЯ" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 52 літера "Б", офіс 204; ідентифікаційний код: 39042048, р/р 260573029 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334861, ІПН 390420426591), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Виноградівської районної ради Закарпатської області (90300, Закарпатська обл., Виноградівський район, місто Виноградів, площа Миру, будинок 5, ідентифікаційний код 04053720, рах. 31423014058803 в ГУДКУ в Закарпатській області, МФО 812016) грошові кошти: 20 792,48 грн. (двадцять тисяч сімсот дев'яносто дві гривні 48 копійок). Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-ЕНЕРГІЯ" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 52 літера "Б", офіс 204; ідентифікаційний код: 39042048, р/р 260573029 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334861, ІПН 390420426591), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного бюджету грошові кошти: 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) судового збору. Видати наказ.

3. Копію даного рішення направити позивачу та відповідачу у справі № 910/8585/15-г.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 27.07.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало