Постанова № 4795773, 06.07.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2009 р.                                                                       справа № 2а-18538/08/0570

час прийняття постанови: 16-20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Смагар С.В.

при секретарі                                                  Куранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовбудвентиляція», м. Маріуполь

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29 серпня 2008 року № 0000542310/0 та № 0000532310/0

за участю представників:

від позивача: Чумак О.А., Криворучко В.Ж. – за дов.

від відповідача: Гришакової Н.Є., Усачової Н.М. – за дов.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою діяльністю «Азовбудвентиляція» заявлено позов до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29 серпня 2008 року № 0000542310/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 379120 грн. 50 коп., та № 0000532310/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 473602 грн. 10 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», доводить відсутність підстав для визначення відповідачем податкового зобов’язання з податку на прибутку та податку на додану вартість, посилаючись на документальне підтвердження витрат, пов’язаних з господарською діяльністю підприємства.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно з наказом голови Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року № 203/к суддею Бахар С.В. змінено прізвище на Смагар у зв'язку із одруженням.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою діяльністю «Азовбудвентиляція» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33244305, перебуває на податковому обліку в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100012514.

З 21 липня по 15 серпня 2008 року відповідачем була здійснена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22 грудня 2004 року по 31 березня 2008 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 22 серпня 2008 року № 2316/23-2/33244305 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки заступником керівника податкового органу (відповідача у справі) 29 серпня 2008 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000542310/0, яким визначене податкове зобов’язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 379120 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем у сумі 252747 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 126373 грн. 50 коп.;

№ 0000532310/0, яким визначене податкове зобов’язання за платежем: податок на прибуток у загальній сумі 473602 грн. 10 коп., в тому числі за основним платежем у сумі 325315 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 148287 грн. 10 коп. згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон України № 2181).

Правовою підставою визначення податків спірними податковими повідомленнями-рішеннями наведені норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР, а також норми підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем визначений підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіркою встановлено, що позивачем, внаслідок порушення вищезазначених норм, занижено податок на прибуток на загальну суму 325314 грн. 94 коп., у тому числі 2006 рік – 28816 грн. 67 коп., 2007 рік – 242167 грн. 61 коп., 1 квартал 2008 року – 54330 грн. 66 коп.; а також занижено податок на додану вартість на загальну суму 252747 грн., у тому числі 2006 рік – 16050 грн., 2007 рік – 202402 грн., 1 квартал 2008 року – 44295 грн.

Як вбачається з акту перевірки, заниження податку на прибуток встановлене внаслідок завищення, на думку відповідача, позивачем валових витрат на загальну суму 1301259 грн. 75 коп. Склад порушення визначений пунктом 3.1.2 акту перевірки.

Завищення валових витрат на суму 65433 грн. 30 коп. встановлено у зв’язку із непідтвердженням позивачем включення витрат на рекламні заходи до складу валових витрат, зокрема, в наданих до перевірки актах не розкрита суть розміщеної на щитах інформації, розміщення її не на щитах, а в засобах масової інформації, як ця інформація пов’язана із господарською діяльністю, який її обсяг, не надані фото звіти, як передбачено договором. Одним з основних порушень у даному випадку податковий орган вважає відсутність доказів з боку позивача, які б підтверджували зв'язок витрат на рекламні заходи з господарською діяльністю.

Завищення валових витрат на суму 357203 грн. 45 коп. встановлено у зв’язку із віднесенням позивачем до складу валових витрати з авто послуг, які не підтверджено відповідними первинними документами, зокрема, товарно-транспортні накладні, та не використані у подальшому у власній господарській діяльності. Надані позивачем податковому органу акти виконаних робіт відповідач не приймає, оскільки вони, на його думку, не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Завищення валових витрат на суму 878623 грн. встановлено у зв’язку із віднесенням позивачем до складу валових витрати по роботам з монтажу вентиляційного обладнання, які не підтверджено необхідними документами. Надані позивачем податковому органу первинні документи відповідач не приймає, з огляду на те, що в них не визначено, які конкретно роботи виконано, їх обсяг, суть, вартість кожного об’єкту монтажу. Одним з основних порушень у даному випадку податковий орган також вважає відсутність доказів з боку позивача, які б підтверджували зв'язок цих витрат з його господарською діяльністю.

Як вбачається з акту перевірки, заниження податку на додану вартість встановлене внаслідок завищення, на думку відповідача, позивачем податкового кредиту на загальну суму 252747 грн. Склад порушення визначений пунктом 3.1.5 акту перевірки.

Як вже зазначалося, пунктом 3.1.2 акту перевірки відповідачем було встановлено неправомірне включення до складу валових витрати на суму 1301259 грн. 75 коп., які не підтверджено первинними документами та які не пов’язані з подальшим використанням у господарській діяльності позивача. Дане порушення вплинуло на встановлення порушення відповідачем щодо завищення позивачем податкового кредиту, у зв’язку із неправомірним, на думку відповідача, віднесенням позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по послугам, які не пов’язані з подальшим використанням у господарській діяльності позивача на суму 252747 грн.

Ухвалою суду від 9 жовтня 2008 року була призначена судова економічна експертиза. За висновком судової економічної експертизи № 5813/24 в результаті проведених досліджень експерт не підтвердив висновки акту перевірки податкового органу.

Всі письмові докази, які вплинули на донарахування відповідачем податків, долучені позивачем до матеріалів справи, досліджувались експертом під час здійснення експертного дослідження, були досліджені судом під час судового розгляду справи, а також під час перевірки податковим органом, що підтверджено представником під час судового засідання.

Факт укладення позивачем угод з контрагентами, їх виконання, здійснення оплати послуг позивачем зазначеним контрагентам, не є спірним між сторонами.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті.

Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 вищезазначеної статті передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність у позивача первинних документів, які б підтверджували правомірність віднесення витрат до складу валових з огляду на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі – Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Експертом досліджені акти виконаних робіт (послуг) за спірними господарськими операціями, які не були прийняті до уваги податковим органом під час перевірки, та підтверджено, що вони містять в собі всі необхідні реквізити, встановлені Законом № 996, тобто фіксують факт здійснення господарської операції в частині виконання робіт (послуг). Експертом здійснено дослідження всіх документів бухгалтерського обліку, на підставі якого формується податковий облік, та встановлено, що всі спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках.

Стосовно посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних та типових форм обліку в будівництві суд зазначає, що їх відсутність не впливає на формування валових витрат за спірними господарськими операціями. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що наявність цих документів, не пов’язана з датою збільшення валових витрат, яка за правилами ведення податкового обліку визначена підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» або датою списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку – днем їх видачі з каси платника податку, або датою оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) – датою фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Про порушення позивачем даної норми відповідач не зазначає і, як вже було встановлено судом, факт виконання укладених угод відповідач не заперечує.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого підлягають застосуванню до спірних відносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв’язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац третій даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Долучені до матеріалів справи письмові докази, а також висновки експерта, спростовують висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат, податкового кредиту, та підтверджують правильність їх формування позивачем.

На думку податкового органу, позивачем не надані документи, які б підтверджували подальше використання у власній господарській діяльності отриманих послуг.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Як вбачається з акту перевірки, і встановлено експертними дослідженнями, операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку. Жодних посилань або доводів на норми, які позбавляють позивача права включити вартість спірних послуг до складу валових витрат виробництва, відповідач не навів. Посилання відповідача на недоведеність змістами актів виконаних робіт відношення витрат по спірним господарським операціям до власної господарської діяльності підприємства, а також твердження про певні сумніви щодо їх реальних результатів, пов’язаних з діяльністю позивача, спрямованих на досягнення прибутку, суд до уваги не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на наведені приписи процесуального закону, у спірних відносинах саме податковий орган повинен довести, що послуги придбавались позивачем не для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та не у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Таких доказів відповідачем в ході судового розгляду справи не надано, а лише, як зазначалось, висловлені сумніви, що є припущенням, яке не доведено у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суди перевіряють, чи прийняті (вчиненні) вони з використанням повноваження, з якою це повноваження надано. Контролюючий орган в особі відповідача у справі здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення податків. Вищевикладене посвідчує, що контролюючий орган здійснив аналіз доцільності укладення та виконання угод, тобто мета повноважень у даному випадку перебільшена.

Суд дійшов висновку, що відповідачем як суб’єктом владних повноважень не доведена правомірність спірних податкових повідомлень-рішень в порядку частини 2 статті 71 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою діяльністю «Азовбудвентиляція» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29 серпня 2008 року № 0000542310/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 379120 грн. 50 коп., та № 0000532310/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 473602 грн. 10 коп. задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 29 серпня 2008 року № 0000542310/0, яким визначене податкове зобов’язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 379120 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем у сумі 252747 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 126373 грн. 50 коп.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 29 серпня 2008 року № 0000532310/0, яким визначене податкове зобов’язання за платежем: податок на прибуток у загальній сумі 473602 грн. 10 коп., в тому числі за основним платежем у сумі 325315 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 148287 грн. 10 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою діяльністю «Азовбудвентиляція» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 6 липня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 10 липня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Смагар С.В.