Рішення № 47957453, 29.07.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/70/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2015 Справа № 908/3469/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 65/97, ідентифікаційний код 05541120)

до відповідача: Відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Ульянових, 33, ідентифікаційний код 02136324)

про стягнення 726 552, 79 грн.

суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Тодоров І.П., головний юрисконсульт, довіреність № 1 від 05.01.2015р.

від відповідача: не з'явився (юрист групи централізованого господарчого обслуговування Тислицький Ю.В. прибув до суду з нікчемною довіреністю в якій не вказана дата її вчинення)

ПуАТ "Бердянське ПТМ" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача Відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення за державні кошти від 14.02.2014р. № 28 в сумі 726 552, 79 грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2015р. справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 11, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 611, 625, 629, 712 ЦК України, ст. 173, 174, 193, 216, 217, 231, 264, 265, 275 ГК України та ст. 1, 12, 49, 61, 64, 83 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.06.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3469/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 07.07.2015р. об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 07.07.2015р. розгляд справи відкладений на 29.07.2015р. об 11 год. 40 хв.

В судовому засіданні 29.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 03.08.2015р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 29.07.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення за державні кошти від 14.02.2014р. № 28 в сумі 726 552,79 грн., з яких: 290 025,85 грн. пені, 28 894,28 грн. - 3 % річних та 407 632,66 грн. втрати від інфляції грошових коштів.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 14.02.2014р. між ним та Відділом освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради було укладено договір купівлі - продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення за державні кошти № 28.

У відповідності до п.п.1.1,2.1.1 Договору, позивач зобов'язався у період опалювального сезону безперебійно відпустити теплову енергію на потреби опалення (об'єктів) закладів, підвідомчих відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради, а відповідач, відповідно до п.п.1.1, 4.10 Договору, зобов'язався одержувати теплову енергію та щомісячно сплачувати її вартість не пізніше 15 числа наступного за звітним місяцем.

Свої зобов'язання позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується отриманими відповідачем рахунками - актами для сплати та відсутністю актів-претензій з боку відповідача, відповідно до п.2.2.7 Договору. Але відповідач несвоєчасно виконав своє зобов'язання по оплаті за отриману теплову енергію у зв'язку із чим йому нараховано 3 % річних, суму втрат від інфляції грошових коштів та пеню.

Представник відповідача в судове засідання 29.07.2015р. прибув з довіреністю, в якій не зазначено дату її вчинення. У відповідності до ч. 3 ст. 247 ЦК України, довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.

29.07.2015р. від в.о. начальника Відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради Ієговської М.І. надійшли відзив на позовну заяву від 28.07.2015р. № 228, клопотання від 28.07.2015р. № 226 про припинення провадження у справі та клопотання від 28.07.2015р. № 227 про зменшення розміру пені.

Зокрема, у відзиві відповідач просить в позові відмовити в повному обсязі, оскільки заборгованість виникла внаслідок недостатнього фінансування, оскільки Відділ є бюджетною організацією та фінансується за рахунок місцевого бюджету.

Клопотання відповідача про припинення провадження у справі за відсутністю предмета спору обґрунтоване тим, що позивачем не надано до матеріалів справи жодного доказу про звернення до відповідача з приводу необхідності здійснення оплати грошових коштів на виконання вимог договору, відшкодування 3 % річних та інфляційних втрат.

Клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення пені мотивоване тим, що пеня нарахована за невиконання основного зобов'язання у зв'язку з відсутністю можливості забезпечувати своєчасну оплату теплової енергії, яка здійснюється з бюджету міста Бердянська та неможливістю відмовитися від її постачання, оскільки вона призначена виключно для опалення загальноосвітніх навчальних закладів, дошкільних навчальних закладів, позашкільних навчальних закладів міста.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПуАТ "Бердянське ПТМ" (Постачальник) та Відділом освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради (Споживач) укладений договір купівлі - продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення за державні кошти № 28 від 14.02.2014р. за умовами якого Постачальник відпускає теплову енергію (пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води, код ДКПП 016:2010-35.30.1 (постачання теплової енергії) на потреби опалення об'єктів Споживача, а Споживач одержує теплову енергію та оплачує її вартість відповідно до умов даного договору, затверджених тарифів та виставленого рахунку, акту виконаних робіт (п. 1.1 Договору).

Згідно підпункту 2.1.1 Договору, Постачальник зобов'язаний забезпечити в опалювальний період безперебійний відпуск теплової енергії Споживачу, що відповідає діючим нормам та правилам, за умови дотриманням Споживачем виконання п.3.1.5., п.3.1.8., п.3.1.10., п.3.1.12. даного Договору.

Пунктом 2.2.7 визначено, що показником виконання гарантійного відпуску теплової енергії є відсутність актів - претензій Споживача до Постачальника за поточний місяць, до 5-го числа наступного за звітним місяцем.

За умовами підпункту 3.1.1 Договору, Споживач зобов'язаний здійснювати оплату в строки встановлені договором, на підставі виставлених рахунків, актів виконаних робіт, за тарифами, затвердженими в установленому порядку.

Кількість теплової енергії, відпущеної Споживачеві, визначається згідно до показань приладу обліку теплової енергії, встановленому у Споживача та розрахунковим способом (п.4.1 Договору).

Відповідно до пункту 4.6 Договору, розрахунки за теплову енергію проводяться за діючими тарифами затвердженими в установленому порядку.

Тарифи встановлені рішенням виконкому Бердянської міської ради № 29 від 14 січня 2014р. "Про встановлення двоставкових тарифів на послуги з опалення ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" для бюджетних організацій та інших споживачів". Тариф на теплову енергію з 1 січня 2014 року становить:

- плата за 1 Гкал спожитої теплової енергії (в опалювальний період) становить 518,69 грн. з ПДВ;

- плата за приєднане теплове навантаження в місяць протягом року (абонентська плата) за 1тис. ккал/годину становить 48,21 грн. (з ПДВ). Плата за приєднане теплове навантаження проводиться щомісячно протягом року, незалежно від кількості спожитої теплової енергії. Плата за фактично спожиту теплову енергію проводиться в опалювальний період.

Згідно пункту 4.9 Договору, рахунок - акт виконаних робіт виписується до 5 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 4.10 Договору визначено, що оплата проводиться Споживачем не пізніше 15 числа наступного за звітним місяцем.

Свої зобов'язання позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується отриманими відповідачем рахунками - актами виконаних робіт на загальну суму 7 760 492,74 грн. (т. 1, а.с. 21-29) та відсутністю з боку відповідача актів-претензій.

Проте, відповідач несвоєчасно виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем та здійснив оплату отриманої теплової енергії з простроченням строку, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними документами (т.1, а.с. 55-147), довідкою нарахувань та оплати (т.1, а.с.19-20) та актом звіряння взаємних розрахунків від 08.07.2015р. по договору № 28 від 14.02.2014р.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини;

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір купівлі - продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення за державні кошти № 28 від 14.02.2014р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У справі, що розглядається, рахунок акт виконаних робіт виписується до 5 числа місяця, наступного за звітним (п. 4.9 Договору).

Пунктом 4.10 Договору передбачений строк оплати Споживачем - не пізніше 15 числа, наступного за звітним місяцем.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 202 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання відповідача щодо сплати пені, річних та втрат від інфляції грошових коштів за договором купівлі - продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення за державні кошти № 28 від 14.02.2014р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Позивач зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, що підтверджується отриманими відповідачем рахунками - актами виконаних робіт на загальну суму 7 760 492,74 грн. (т. 1, а.с. 21-29), відсутністю з боку відповідача актів-претензій, та не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Тому вказані рахунки - акти є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.

Несвоєчасність виконання зобов'язань щодо оплати отриманої теплової енергії підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними документами (т.1, а.с. 55-147) та актом звіряння взаємних розрахунків від 08.07.2015р. по договору № 28 від 14.02.2014р.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В пункті 5.4 Договору № 28 від 14.02.2014р. передбачено, що за несвоєчасну оплату отриманих послуг Споживач сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується за шість останніх місяців, що передують даті подання позову до суду.

Розрахунок пені, який доданий до позовної заяви, перевірений судом і визнаний правильним.

Таким чином, є правомірним нарахування відповідачу пені в розмірі 290 025,85 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 28 894,28 грн. - 3 % річних та 407 632,66 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором № 28 від 14.02.2014р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 28 894,28 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 407 632,66 грн. втрат від інфляції грошових коштів підлягають задоволенню повністю. Суми річних та втрат від інфляції грошових коштів розраховані у відповідності з приписами законодавства і підтверджуються розрахунком, доданим до позовної заяви (т.1, а.с. 12-18).

Як зазначено в підпункті 3.17.4 пункту 3.17 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причину) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Згідно ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту вищенаведених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч.1 ст. 34 ГПК України).

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 36 ГПК України).

В судовому засіданні господарським судом оглянуті та досліджені документи, які підтверджують обґрунтування доводів заявника стосовно наявності виняткових обставин, які призвели до прострочення відповідачем виконання зобов'язання за Договором, виникнення боргу у зв'язку з несвоєчасним фінансуванням з бюджету міста Бердянська.

Господарський суд також враховує, що пеню відповідачу нараховано у зв'язку із несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань за договором купівлі - продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення за державні кошти № 28 від 14.02.2014р. за яким Постачальник відпускає теплову енергію (пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води, код ДКПП 016:2010-35.30.1 (постачання теплової енергії) на потреби опалення об'єктів Споживача.

Відповідно до п. 1.1 Положення про відділ освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради, затвердженого рішенням виконкому Бердянської міської ради № 398 від 19.07.2011р., відділ освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради є структурним підрозділом виконавчого комітету Бердянської міської ради і створюється для забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і виховання на відповідній території з урахуванням особливостей соціально-культурного середовища міста.

Відділ освіти здійснює управління загальноосвітніми, дошкільними та позашкільними навчальними закладами усіх типів і форм власності, розташованими на території міста (п.3.1 Положення).

Відділ освіти фінансується за рахунок міського бюджету. Гранична чисельність, фонд оплати праці працівників відділу освіти та видатки на його утримання затверджуються міською радою (п.5.12 Положення).

Поставлена теплова енергія за договором купівлі - продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення за державні кошти № 28 від 14.02.2014р. на загальну суму 7 760 492, 74 грн. відповідачем сплачений повністю до звернення позивача з цим позовом до суду.

Позивач не надав суду належних доказів того, що порушення строків розрахунків за поставлену теплову енергію призвело до виникнення у нього збитків в сумі заявленої до стягнення пені - 290 025,85 грн.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що сплата правомірно нарахованої пені у розмірі 290 025, 85 грн. у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси бюджетних установ, серед яких загальноосвітні, дошкільні та позашкільні навчальні заклади, тому суд задовольняє клопотання відповідача та зменшує розмір пені з 290 025, 85 грн. до 29 002,59 грн.

Клопотання відповідача про припинення провадження у справі за відсутністю предмета спору з посиланням на те, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів про звернення до відповідача з приводу необхідності здійснення оплати грошових коштів на виконання вимог договору, відшкодування 3 % річних та інфляційних втрат, задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

В даному випадку судом встановлено наявність спору між сторонами, щодо неналежного виконання грошових зобов'язань Відділом освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради перед ПуАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" за договором купівлі - продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення за державні кошти № 28 від 14.02.2014р.

Пленум Вищого господарського суду України в пункті 1.8 постанови від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначив, що попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов'язковим. Отже, неподання позивачем (кредитором) доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог.

Не заслуговує на увагу і позиція відповідача про наявність підстав для відмови у позові у зв'язку із тим, що заборгованість виникла внаслідок недостатнього фінансування, оскільки Відділ є бюджетною організацією та фінансується за рахунок місцевого бюджету.

В пункті 1.10 постанови від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пленум ВГСУ підкреслив, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого кодексу і ст. 193 ГК України, встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує вину відповідача і не є підставою для повного звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2012 №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р.).

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Ульянових, 33, ідентифікаційний код 02136324) на користь Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 65/97, ідентифікаційний код 05541120) 29 002 (двадцять дев'ять тисяч дві) грн. 59 коп. пені, 28 894 (двадцять вісім тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 28 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 407 632 (чотириста сім тисяч шістсот тридцять дві) грн. 66 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 14 531 (чотирнадцять тисяч п'ятсот тридцять одну) грн. 06 коп. витрат на судовий збір.

3. Повне рішення складено 03.08.2015р.

Суддя В.М. Соловйов