Рішення № 47957145, 04.08.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.08.2015 Справа № 905/800/15

за позовною заявою: Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Азовінтерпром" (ЄДРПОУ 24655013, адреса: 87515, м. Маріуполь, вул. Євпаторійська, буд. 8)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1)

про: стягнення заборгованості за договором позики 502.230,80 грн.

за участю представників

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

суддя Величко Н.В.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Донецької області перебуває справа за позовом Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Азовінтерпром" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) № 23/01-1 від 23.01.2015р., у розмірі 502.230,80 грн. (п'ятсот дві тисячі двісті тридцять гривень 80 коп.), з яких: 270.000,00 грн. (двісті сімдесят тисяч гривень) - основна заборгованість за договором, 151.200,00 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча двісті гривень) - штраф, 78.545,30 грн. (сімдесят вісім тисяч п'ятсот сорок п'ять гривень 30 коп.) - інфляційні, 2485,50 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят п'ять гривень 50 коп.) - 3% річних.

Вимоги обґрунтовано положеннями договору № 23/01-1 від 23.01.2015р., статтями 193 Господарського кодексу України, 526, 530, 610, 611, 623, 625, 1046, 1049, 1050 Цивільного кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надано суду: договір про надання безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) № 23/01-1 від 23.01.2015р., платіжні доручення № 14 від 23.01.2015р. на суму 170.000,00 грн., № 15 від 27.01.2015р. на суму 30.000,00 грн., № 17 від 28.01.2015р. на суму 30.000,00 грн., № 20 від 29.01.2015р. на суму 20.000,00 грн., № 22 від 29.01.2015р. на суму 20.000,00 грн., вимогу від 02.06.2015р. вих. № 02/06-01, розрахунок позовних вимог.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.08.2015р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер в ЄДР - 20014387917) в процесі припинення підприємницької діяльності, банкрутства не перебуває, місце проживання: АДРЕСА_1.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що процесуальні документи у цій справі (ухвали суду) були направлені відповідачу за адресою, зазначеною у позові і яка відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до приписів статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідач не представив суду письмового відзиву по суті спору та документів, на яких такий відзив ґрунтується, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

23.01.2015р. між позивачем, як позикодавцем, та відповідачем, як позичальником, укладено договір № 23/01-1 про надання безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги).

Розмір позики складає 270.000,00 грн. (двісті сімдесят тисяч гривень), яка надається шляхом безготівкового перерахування на рахунок позичальника (п.2, п.3 договору).

Позика підлягає поверненню до 02.03.2015р. (п.5 договору)

У пункті 8 договору сторони визначили, що при простроченні повернення позики (його частини) позичальник сплачує штраф в розмірі 0,5 % від неповерненої суми позики за кожен день прострочки.

Цей договір є укладеним і набуває чинності з моменту передання позики позикодавцем позичальникові.

Договір № 23/01-1 від 23.01.2015р. підписаний обома сторонами без розбіжностей та скріплений їх печатками.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладення договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Матеріали справи свідчать, що на виконання договору безпроцентної позики № 23/01-1 від 23.01.2015р., позивач перерахував відповідачу протягом січня 2015 року грошові кошти на загальну суму 270.000,00 грн. (двісті сімдесят тисяч гривень), що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 14 від 23.01.2015р. на суму 170.000,00 грн., № 15 від 27.01.2015р. на суму 30.000,00 грн., № 17 від 28.01.2015р. на суму 30.000,00 грн., № 20 від 29.01.2015р. на суму 20.000,00 грн., № 22 від 29.01.2015р. на суму 20.000,00 грн.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як вже зазначалось судом, у пункті 5 договору сторони визначили, що позика підлягає поверненню до 02.03.2015р.

В матеріалах справи відсутні і сторонами не надано документального підтвердження повного чи часткового повернення відповідачем позики у строк, встановлений пунктом 5 договору (до 02.03.2015р.).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з листом-вимогою від 02.06.2015р. вих.№ 02/06-01, в якій впросив Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути заборговану суму позики в розмірі 270.000,00 грн. (двісті сімдесят тисяч гривень).

Вказаний лист відповідач отримав власноруч 05.06.2015р., про що свідчить відповідна відмітка на цьому листі.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надано документального підтвердження реагування на лист-вимогу позивача, як не надано й доказів повернення позики.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у п.7 статті 193 Господарського кодексу України.

Договір є обов'язковим до виконання (ст.629 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 8 договору сторони визначили, що при простроченні повернення позики (його частини) позичальник сплачує штраф в розмірі 0,5 % від неповерненої суми позики за кожен день прострочки.

Позивач розрахував та пред'явив до стягнення з відповідача 151.200,00 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча двісті гривень) штрафу за період з 03.03.2015 по 22.06.2015р. в розмірі 0,5 % від неповерненої суми позики за кожен день прострочки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача 78.545,30 грн. (сімдесят вісім тисяч п'ятсот сорок п'ять гривень 30 коп.) - інфляційні та 2485,50 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят п'ять гривень 50 коп.) 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3 % річних, суд вважає такий розрахунок обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню у пред'явленому позивачем розмірі.

В силу ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань у порядку і строки, передбачені умовами договору, відповідач не спростував належними та допустимими доказами доводів позивача, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Азовінтерпром" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) № 23/01-1 від 23.01.2015р., у розмірі 502.230,80 грн. (п'ятсот дві тисячі двісті тридцять гривень 80 коп.), з яких: 270.000,00 грн. (двісті сімдесят тисяч гривень) - основна заборгованість за договором, 151.200,00 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча двісті гривень) - штраф, 78.545,30 грн. (сімдесят вісім тисяч п'ятсот сорок п'ять гривень 30 коп.) - інфляційні, 2485,50 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят п'ять гривень 50 коп.) - 3% річних, задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Азовінтерпром" (ЄДРПОУ 24655013, адреса: 87515, м. Маріуполь, вул. Євпаторійська, буд. 8) заборгованості за договором про надання безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) № 23/01-1 від 23.01.2015р., у розмірі 502.230,80 грн. (п'ятсот дві тисячі двісті тридцять гривень 80 коп.), з яких: 270.000,00 грн. (двісті сімдесят тисяч гривень) - основна заборгованість за договором, 151.200,00 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча двісті гривень) - штраф, 78.545,30 грн. (сімдесят вісім тисяч п'ятсот сорок п'ять гривень 30 коп.) - інфляційні, 2485,50 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят п'ять гривень 50 коп.) - 3% річних, крім того, судовий збір у розмірі 10044,63 грн. (десять тисяч сорок чотири гривні 63 коп.).

Після набрання рішенням законної сили видати накази у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його підписання та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.08.2015р.

Суддя Н.В. Величко