Постанова № 47956849, 03.08.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2015 року Справа № 904/1466/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Селіваненка В.П., розглянувши матеріали касаційноїскаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання"напостанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2015у справігосподарського суду Дніпропетровської області №904/1466/15за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Волгоградський металургійний завод "Красний октябрь" - Україна"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання"простягнення заборгованості у розмірі 1 108 855,17грн.,за участі представників сторін:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Волгоградський металургійний завод "Красний октябрь" - Україна" звернулися до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання" про стягнення 1 108 855,17грн.

14.04.2015 рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Новікова Р.Г.), залишеним без змін 04.06.2015 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді Герасименко І.М., Кузнецова І.Л., Березкіна О.В.) позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Волгоградський металургійний завод "Красний октябрь" - Україна" 843 038,80грн. основного боргу за договором поставки, 30 146,80грн. 3% річних, 233 640,29грн. інфляційних втрат та 22 136,52грн. судового збору; відмовлено в задоволенні решти позовних вимог; відмовлено в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання" про розстрочку виконання рішення.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач належним чином виконав умови договору поставки, одночасно, відповідач у повній мірі не оплатив отриманий товар, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 843 038,80грн. Крім того, оцінивши доводи відповідача, суди дійшли висновку про відсутність підстав для розстрочки виконання рішення на 12 місяців у розумінні ст.121 ГПК України.

У касаційній скарзі ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання", посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неповне дослідження обставин справи, просили скасувати постанову та рішення у справі в частині розстрочки виконання рішення, та прийняти нове рішення, яким розстрочити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2015 у цій справі рівними частинами строком на 12 місяців. Зазначали, що судами помилково не було надано належної правової оцінки документам, поданих заявником у підтвердження свого скрутного фінансового стану, а також тому факту, що все належне на праві власності ТОВ "ДЗБО" рухоме майно знаходиться у заставі ПАТ "Укрсоцбанк" згідно відповідних договорів, а виконавчою службою накладено арешт на всі наявні на рахунках заявника кошти. Пояснювали, що основними контрагентами та замовниками їх продукції є підприємства країн ближнього зарубіжжя, які в силу політичної ситуації в Україні призупинили господарські відносини з ТОВ "ДЗБО", у зв'язку з чим останні втрачають оборотні кошти для ведення господарської діяльності.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

За змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому слід мати на увазі, що згода сторін на вжиття заходів, передбачених цією статтею не вимагається, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відтак, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки не лише для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а й для стягувача при затримці виконання рішення.

Розглядаючи заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду, попередні судові інстанції не установили наявність підстав, які унеможливлюють виконання рішення суду. Більше того, наявність накладеного на кошти відповідача арешту не свідчить про фактичну відсутність у останнього грошових коштів на інших рахунках, так само, як і не доводять його намірів сплачувати борг рівними частинами протягом 12 місяців.

Зважаючи на те, що відповідачем у порядку ст.ст.4-3, 33 ГПК України належним чином не доведено наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні його заяви про розстрочку виконання рішення.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б їх спростовували, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми процесуального права.

Викладені заявником у касаційній скарзі доводи не заслуговують на увагу та спростовуються мотивованими висновками суду апеляційної інстанцій, що ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи та вимогах закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2015 у справі №904/1466/15 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяА.С. Ємельянов СуддяВ.П. Селіваненко