Ухвала суду № 47955440, 27.07.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/614/15 Головуючий у 1 інстанції: Бучківська В.Л.

Провадження № 22-ц/783/4528/15 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія: 25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,

секретар: Глинський О.А.,

за участі представника позивача ПрАТ «СК «Альфа Страхування» - Дмітрієва Р.І., представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 квітня 2015 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 квітня 2015 року в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу відмовлено.

Дане рішення оскаржив позивач ПАТ «СК «Альфа Страхування».

В апеляційній скарзі просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Вважають, що судом неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильної їх оцінки. Зазначають, що судом безпідставно зазначено, що позивачем взято до уваги недостовірні відомості про пошкодження застрахованого транспортного засобу. Однак таке твердження не ґрунтується на доказах, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які спростовували б докази розміру шкоди подані позивачем. Відповідачем не подано жодного доказу, власного контррозрахунку розміру заподіяної шкоди. Крім цього, в рішенні зазначено, що довідка ДАІ та Акт додаткового огляду суперечать один одному в частині якісних показників пошкодження. Такий висновок не відповідає обставинам справи, оскільки у справі відсутні докази, які вказували б про те, що Акт додаткового огляду складено з порушенням і він є недійсним. Крім цього, такі докази не суперечать, а доповнюють одне одного. Також, зазначають, що у рішенні суду не наведено будь-яких висновків про те, що виплата страхового відшкодування є неправомірною. Крім цього, суд зазначає, що позивачем не надано доказів ремонту застрахованого транспортного засобу, проте не наводить норм законодавства, які б зобов'язували позивача відслідковувати факт ремонту після здійснення виплати страхового відшкодування.

В судове засідання відповідач та представник позивача не з'явилися. Однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності, зважаючи на те, що такі особи повідомлялись належним чином про час та місце судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин їх неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України, а також те, що представник позивача брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, будучи присутнім у Броварському міськрайонному суді Київської області, а інтереси відповідача в судовому засіданні захищав представник.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання апеляційної скарги, представника відповідача в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що позивачем, як страховиком були подані недостовірні відомості про пошкодження застрахованого транспортного засобу, що призвело до неправильного здійснення розрахунку завданих збитків, тому в задоволені позову відмовлено за безпідставністю.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону, доводи ж апеляційної скарги вважає безпідставними.

Так, як вбачається із матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції, та сторонами не оспорювалось 2.04.2014 року близько 9 год. 15 хв. на вул. Нижанківського у м.Стрию Львівської області ОСОБА_4, керуючи велосипедом «Спайдер», перед початком руху та зміною його напрямку не врахував дорожню обстановку, не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкоди або небезпеки водієві автомобіля Фольцваген-Поло д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6, внаслідок чого допустив зіткнення з вказаним автомобілем, в результаті ДТП вказаний автомобіль отримав незначні технічні пошкодження, своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги п. 10.1 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. За вказане правопорушення відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності Постановою Стийського міськрайонного суду Львівської області від 23.04.2014 року та на нього було накладено стягнення у вигляді штрафу. На час ДТП цивільна відповідальність ОСОБА_6 була застрахована позивачем за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.0489752.113 від 29.08.2013 року.

Відповідно до укладеного договору (а.с. 4), страхового акту №1106.206.14.02.01 від 14.04.2014 року (а.с. 13), а також розрахунку страхового відшкодування до страхового акту №1106.206.14.02.01 (а.с. 12) позивачем Страховиком було виплачено застрахованій особі (страхувальнику) страхове відшкодування у розмірі 3052 грн. згідно платіжного доручення №9317 від 18.04.12014 року (а.с. 14) за винятком франшизи - 250 грн.

Після виплати вказаної суми позивач звернувся у відповідності до ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 1191 ЦК України з письмовою вимогою (№1106-ВГ від 4.11.2014 року) до відповідача про компенсацію такої суми їм в порядку регресу та не отримавши сатисфакції звернувся з даним позовом до суду.

Колегія суддів вважає, що згадана письмова вимога та відповідно і позовна вимога не ґрунтуються на вимогах закону та суперечать таким і, як наслідок, позов слід вважати безпідставним.

Дійсно, враховуючи вимоги ст.ст. 6, 8, 9, 16, 20, 25-27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 979, 980, 988-993 ЦК України, а також ч.1 ст. 1191 ЦК України, страховик відшкодувавши шкоду заподіяну іншою особою, застрахованій ним особі має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Однак, як вбачається із наведених вище норм закону, у таких йдеться про відшкодування страховиком саме заподіяної застрахованій особі шкоди, розмір якої, у даному випадку підлягає доказуванню, у зв'язку із невизнанням відповідачем обсягу збитків та розміру їх відшкодування, що були визначені страховиком.

Колегія суддів вважає, що ні обсяг заподіяної шкоди, ані розмір, необхідний для її відшкодування позивачем не доведено, а тому виплату здійснену ним застрахованій особі не слід вважати правомірною та такою, що підлягає в порядку зворотної вимоги стягненню із винної особи, якою у даному випадку є відповідач.

Так, щодо заподіяних збитків, то належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження заподіяння саме тих, про які вказує позивач ним не представлено, про такі не вказано та клопотань про витребування таких не заявлено ні у суді першої, ані у суді апеляційної інстанції, і зважаючи на заперечення цих обставин відповідачем, таких позивачем - не доведено.

Так, як вбачається з довідки ВДАІ Стрийського МВ ГУМВС України у Львівській області від 2.04.2014 року (а.с. 6), акту огляду пошкодженого транспортного засобу/направлення на СТО від 3.04.2014 року, що був проведений на СТО ТзОВ «Алекс СО» представником Страхової Компанії (позивача) ОСОБА_8 за участі застрахованої особи ОСОБА_6 (а.с. 9) застрахований автомобіль внаслідок ДТП зазнав таких збитків: пошкодження (вм'ятина) задніх лівих дверей, потертя фарби.

Однак як вбачається із розрахунку страхового відшкодування, такий був здійснений не на підставі вказаних документів, а згідно додаткового акту огляду пошкодженого ТЗ/Направлення на СТО від 8.04.2014 року (а.с. 10) та Рахунку №АР00008044 від 3.04.2014 року на підставі заявки на ремонт №АР000056185 від 3.04.2014 року ТзОВ «Арія моторс».

Такі документи колегія суддів не вважає належними та допустимими доказами на підтвердження спричинених збитків застрахованому транспортному засобу та розміру відшкодування таких та доказами, що могли б братись до уваги при здійсненні страховиком розрахунку страхового відшкодування.

Так, як вбачається із вказаного акту огляду від 8.04.2014 року, під час такого на застрахованому автомобілі було виявлено, також, незначну вм'ятину у середній зоні. Про таку не йшлося у згаданих довідці ДАІ та акті огляду. Такий огляд проводився лише представником страховика ОСОБА_8 без участі та повідомлення заінтересованих осіб застрахованої особи та відповідача та без повідомлення таких. Більше представником позивача ні у позовній заяві, ні у апеляційній скарзі, ані у своїх поясненнях не обґрунтовано необхідності проведення такого додаткового огляду та тим більше без участі учасників ДТП і не у спеціалізованій СТО «ТзОВ Алекс СО» де проводився первинний огляд, а у ТзОВ «Арія «Моторс».

Що стосується рахунку ТзОВ «Арія Моторс» від 3.04.2014 року, то, на думку колегії суддів, такий не слід вважати належним та допустимим доказом необхідних витрат для здійснення відновлювальних робіт на застрахованому автомобілі, оскільки: по-перше ряд ремонтних робіт стосуються пошкоджень, про які у згаданих довідці ДАІ та первинному акті огляду автомобіля не йшлося, а саме крила заднього, підкрильника заднього, ліхтаря заднього бампера заднього; по-друге такий рахунок містить позицію: витратні матеріали, вартість яких зі знижкою становить 1350 грн., однак жодних даних про те, що це за матеріали та як вони співвідносяться із заподіяними збитками - немає. Тому, у вказаній довідці, фактично неможливо відділити необхідні витрати на проведення відновлювального ремонту враховуючи пошкодження, що були виявлені первісною довідкою ДАІ та актом огляду від 3.04.2014 року; і головне у період 3.04.2014 року застрахований автомобіль перебував на СТО ТзОВ «Алекс СО» де і проводився його первинний огляд, огляд такого на території ТзОВ «Арія моторс» проводився 8.04.2014 року, тому видача рахунку (3.04.2014 року) на проведення ремонтних робіт у період коли автомобіль на території ТзОВ «Арія моторз» не перебував та не оглядався є технічно неможливим та необхідну вартість відновлювального ремонту у рахунку, без огляду автомобіля, слід вважати безпідставно нарахованою. Крім цього, представником позивача на підтвердження належності та допустимості вказаних доказів жодних доводів не наведено.

Жодних інших доказів, які б достовірно підтверджували вартість відшкодування заподіяної внаслідок згаданої ДТП шкоди, що підлягала б відшкодуванню страховиком застрахованій особі та згодом могла б бути відшкодована йому винною особою, позивачем не представлено, про такі не вказано та клопотань про витребування таких не заявлено.

Зважаючи на вказане здійснений розрахунок страхового відшкодування та виплачену на підставі нього суму страхового відшкодування, що здійснені на підставі вказаних неналежних документах слід вважати безпідставними, а суму страхового відшкодування, про повернення якої в порядку зворотної вимог просить позивач - недоведеною.

Зважаючи на вказане позов слід вважати безпідставним, а рішення суду першої інстанції про відмову у задоволені такого слід вважати законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Доводи ж апеляційної скарги як такі, що вірних висновків суду першої інстанції не спростовують, а навпаки спростовуються наведеним - слід вважати безпідставними, а саму скаргу - відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» - відхилити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: В.Я. Бакус

Т.А. Гірник