Ухвала суду № 47955391, 17.07.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/157/15 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.

Провадження № 22-ц/783/3438/15 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Бермеса І.В., Мусіної Т.Г.,

за участі секретаря: Фейір К.О.

з участю: представника ЛКП «Господар» - Віськери С.Ф., представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 березня 2015 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства "Господар" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 18 березня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ЛКП "Господар" заборгованість за фактично надані послуги з утримання та обслуговування будинку АДРЕСА_1 за період з 01.01.2013 року по 01.09.2014 року в розмірі 1448 грн. 39 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ЛКП "Господар" судові витрати у розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_3

В апеляційній скарзі посилається на те, що суд не взяв до уваги той факт, що для визначення достовірності здійснених позивачем та отриманих відповідачем послуг, відповідно до постанов КМУ від 20.05.2009 року №529 та від 12.07.2005 року №560, мають бути розрахунки витрат, акти чи інші документи, які підтверджують надання послуг. Однак, в матеріалах справи відсутні акти виконаних робіт на підтвердження наданих послуг.

Суд, також, не взяв до уваги незаконно підвищений тариф - переплата становила 0,57 грн/м.кв, тобто протягом 2013-2014 роки ЛКП "Господар" стягнув на 1429,45 грн. більше.

Вважає, що у позивача відсутнє право вимоги стягнення боргу щодо відповідача без письмового договору, немає ні юридичних підстав для стягнення, ні самих зобов'язань з оплати комунальних послуг, що було ним доведено, і винесена відповідна ухвала про скасування судового наказу.

Просить рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, представника ЛКП «Господар» - Віськери С.Ф. на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до п.5 ч. 3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вірно установлено судом першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 проживає у квартирі АДРЕСА_1 загальною площею 152,76 кв.м. кв.м., яка належить йому згідно свідоцтва про право власності №ЛЖ2962 від 01 липня 2009 року (а.с.28).

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень у будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.

Утримання житлового будинку відповідно до термінів, що використовуються у «Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій», які затверджені наказом «Держжитлокомунгоспу» України 17.08.2005 року за №76 - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», спільне майно власників квартир складається з неподільного (неподільна частка житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку) та загального (частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з призначенням на умовах визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо) майна.

Неподільне майно перебуває в їх спільній сумісній власності, а загальне майно - у спільній часткові власності.

Як зазначено у ст. 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ремонт неподільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ремонт загального майна та в інших спільних витратах у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у користуванні фізичних або юридичних осіб.

Відтак, відповідач ОСОБА_3 набувши у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1, одночасно набув спільне сумісне право власності на неподільне майно та спільне часткове право власності на загальне майно цього будинку, як-от: конструктивні елементи будинку (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші парадного та службового під'їздів, конструкції даху, покрівля, тощо), допоміжні приміщення (підвали, вбиральню в службовому під'їзді), загально будинкові інженерні мережі освітлення місць загального користування, водопостачання, водовідведення, вентиляції та димовидалення, і зобов'язаний сплачувати за це кошти згідно складових тарифу з утримання будинків та прибудинкової території по будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 146).

Згідно з даними відомостей про нарахування та оплату послуг, заборгованість відповідача перед ЛКП «Господар» за утримання будинку та прибудинкових територій за період з 01 січня 2013 року по 01 серпня 2014 року становить 1448,39 гривень (а.с.13), і суд першої інстанції обґрунтовано стягнув зазначену заборгованість на користь позивача.

Не знайшли в суді апеляційної інстанції й доводи апеляційної скарги про відсутність надання послуг відповідачем щодо прибирання сходових кліток, прибудинкової території та проведення дератизації приміщень, вивіз та розміщення твердих побутових відходів і т.д.

Згідно представлених ЛКП «Господар» документів вбачається, що прибирання будинку АДРЕСА_1 з 01 лютого 2013 року здійснює двірник ОСОБА_5 (а.с. 147)

Подорожнім листом №172 від 11 грудня 2013 року підтверджується вивіз відповідачем сміття з обслуговуваної території (а.с. 148).

Актом приймання виконаних робіт підтверджується виконані відповідачем роботи по дератизації нежитлових приміщень на обслуговуваної території (а.с.149-167).

Договорами №506 від 03 січня 2013 року та 02 січня 2014 року підтверджується надання відповідачем послуг щодо вивезення та захоронення твердих побутових відходів (а.с.42,46), а договорами №56 від 04 грудня 2013 року та від 31 грудня 2013 року - виконання робіт з ліквідації аварій та пошкоджень на внутрішньобудинкових мережах (а.с.44,45).

Відсутність договору між ОСОБА_3 та ЛКП "Господар» про надання житлово-комунальних послуг не звільняє останнього від оплати комунальних послуг які йому надаються, і якими він користується.

З цього приводу є правова позиція Верховного суду України висловлена від 10 жовтня 2012 р. у справі за позовом ТзОВ «Ковальське - Житлосервіс» до Особи-1 про зобов'язання укласти договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, яка в силу ст. 360-7 ЦПК є обов'язковою для всіх судів України, які зобов'язані привести свою практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Зокрема, Верховний Суд України сформулював наступну правову позицію:

«Свобода договору, закріплена у ст.ст. 6, 627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною».

У тих випадках, коли актом цивільного законодавства передбачена обов'язковість положень цього акту для сторін договору, сторони не вправі відступити від їх положень (ч.3 ст.6 ЦК України). Так, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачають обов'язок споживача житлово-комунальних послуг укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст.ст. 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст.6, ст.ст. 627, 630 ЦК України та ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

У разі такої відмови, виходячи з положень ст.ст. 3, 6, 12-15, 20, 630, 640, 642, 643 ЦК України виконавець послуг вправі звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 6 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Таким чином, відмова позивача укласти договір про надання житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення від оплати за надані послуги.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Бермес І.В.

Мусіна Т.Г.