Рішення № 47955354, 03.08.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 454/2711/14 Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О.А.

Провадження № 22-ц/783/3516/15 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді: Гірник Т.А.

суддів: Бакуса В.Я., Левика Я.А.

секретар: Іванова О.О.

з участю представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 4 лютого 2015 року у справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року ПАТ «Державний Ощадний банк України» в особі територіально-відокремленого безбалансового відділення № 10013/0257 філії Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернувся в суд з указаним позовом до відповідача та просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 3566 ( надалі Кредитний договір), згідно якого банк надав, а відповідач отримав кредит в розмірі 240 000 гривень з оплатою 15,5 % річних зі строком остаточного повернення Кредиту не пізніше 28 листопада 2017 року.

Оскаржуваним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 4 лютого 2015 року позов задоволено.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний Ощадний банк України» в особі територіально-відокремленого безбалансового відділення № 10013/0257 філії Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 3566 від 28 листопада 2007 року, яка станом на 03.09.2014 року складає 234 284 грн. 86 коп. з яких :

-58952 грн. 11 коп. прострочених платежів по кредиту;

-921 грн. 15 коп. прострочених платежів по відсотках;

- 36048 грн. 73 коп. сума нарахованої пені по відсотках;

- 71074 грн. 14 коп. сума нарахованої пені по кредиту;

Рівень інфляції за період становить 44411 грн. 65 коп.

3% річних від простроченої суми складає 22877 грн. 08 коп.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив відповідач. Вважає його незаконним, таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову банку. Мотивує тим, що розмір заборгованості є невірним, з рішення суду не убачається звідки появилась така сума заборгованості, відповідні розрахунки в тексті рішення відсутні. Пеня, інфляційне нарахування та 3% річних також нараховані безпідставно. Вказує на те, що рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 14.03.2012 року звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок стягнення суми 58 209, 29 грн., котра включала відсотки з 01.10.2010 року - 14.03.2012 року в сумі 57 155 гр. 29 коп., а також 1000 гр. за проведення експертизи та судові витрати. Суд не врахував наявність виконавчого напису нотаріуса від 30.09.2010 року за яким на задоволення вимог банку про дострокове стягнення кредиту з відповідними нарахуваннями відсотків та штрафних санкцій у розмірі 316 966 гр. звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, а саме на будинок та земельну ділянку відповідача визначеною за договором, вартістю 421 585 гр. Суд не врахував, що банком у червні 2014 року за початковою вартістю 303 320, 00 грн., предмет іпотеки звернуто на користь банку, хоча кредит отриманий в розмірі 240 000 грн. періодично погашався. Суд не врахував обов»язок банку припинити нарахування відсотків. Зазначаючи в рішенні, як і в позові, що заборгованість в сумі 234 284 гр. 86 коп. виникла після реалізації предмета іпотеки, не встановив, яка була заборгованість на момент зарахування коштів від реалізації майна і чи така була взагалі. Зазначає, що оскільки реалізація предмета іпотеки здійснювалась згідно судового рішення від 14.03.2012 року та виконавчого напису нотаріуса від 30.09.2010 року, то банк після зарахування 14.06.2014 року суми від реалізації предмета іпотеки, повинен був повернути власникам будинку різницю між сумою боргу та початковою вартістю предмета іпотеки, якщо згідно судового рішення, то ця сума становить 245 110, 71 грн. Вказує, що банк отримав у власність заставне майно в рахунок погашення боргу та заявляє вимоги на суму фактично аналогічну сумі позики не обґрунтовуючи своїх вимог. Судом також не враховано строк позовної давності.

При розгляді справи за апеляційною скаргою представник банку проти доводів апеляційної скарги заперечив. Підтримав письмові заперечення та вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін.

Інші учасники в судове засідання не з»явились втретє. Належно повідомлені про розгляд справи за апеляційною скаргою, про що до справи долучено розписки про отримання судових повісток. Причину неявки не повідомили. Тому колегія суддів вважає можливим продовжувати розгляд справи у їх відсутності, що узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.11,59,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповіднсті до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обргунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Матеріалами справи встановлено, що 28 листопада 2007 року між ВАТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії Сокальського відділення № 6333 ПАТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 3566 ( надалі Кредитний договір), згідно якого банк надав, а ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 240 000 гривень з оплатою 15,5 % річних зі строком остаточного повернення Кредиту не пізніше 28 листопада 2017 року.

В забезпечення виконання зобов»язання за договором відновлювальної кредитної лінії № 3566 між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір № 7002 від 28.11.2007 року посвідчений приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Львівської області Бойчук Н.І. За умовами даного договору Відповідач передав в іпотеку Банку житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 107,4 кв.м., житловою площею 88,8 кв.м. в АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,1720 га, надана для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями.

Згідно з п. 1.4 Іпотечного договору - вартість предмета іпотеки визначена Сторонами шляхом проведення оцінки предмета іпотеки ТзОВ «Термін ЛТД» та звіту про вартість майна від 27.11.2007 року і становить 421 585 гр.

Пунктом 3.3.1 Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов»язаний в строки, встановлені цим Договором повернути Кредит в сумі 240000 гривень та своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе зобов»язання за цим Договором.

Відповідно до п.5.2 Кредитного договору Позичальник за порушення взятих на себе зобов»язань по своєчасному поверненню основної суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом зобов»язується сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,0356 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. ( 625 ЦК України).

У зв»язку із неналежним виконанням Відповідачем умов Кредитного договору, Банком на іпотечному договорі 30.09.2010 року вчинено виконавчий напис. За змістом такого на задоволення вимог банку про дострокове стягнення кредиту з відповідними нарахуваннями відсотків та штрафних санкцій у розмірі 316 966 гр., що становить 22266 гр. прострочену заборгованість по кредиту, 217 734 гр. заборгованість по кредиту / дострокова сума/, 65 116 гр. 82 коп. несплачені відсотки по кредиту, 8 824 гр. 32 коп. пеня за несплату кредиту та відсотків, в тому числі 1700 державне мито та 1325 гр. послуги нотаріуса. / а.с. 12/ .

Враховуючи визначену на підставі проведеної оцінки вартості предмета іпотеки згідно п. 1.4 Іпотечного договору та відсутність інших даних про вартість заставного майна - банк мав можливість повністю задовольнити свої вимоги по кредитному договору у випадку своєчасного звернення до виконання цього виконавчого напису, який згідно передостаннього абзацу набрав чинності з дня його винесення і мав бути пред»явлений до виконавчої служби протягом року з дня його вчинення.

Причину зволікання з пред»явленням виконавчого напису до виконання у визначений у ньому строк, представник позивача не пояснив, як і не пояснив за яких причин такий було подано до виконання лише 13.05.2013 року, хоча і в межах строку, визначеного ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній на час винесення виконавчого напису редакції, однак по понад спливу 2-х років та 7 місяців, що підтверджується копіями документів виконавчого провадження, які витребувано судом апеляційної інстанції.

Необґрунтоване зволікання банку з пред»явленням до примусового виконання виконавчого напису, зумовило нарахування відсотків за користування кредитними коштами за період з 01.10.2013 року по 14.03.2012 року про стягнення яких у сумі 57 155 гр. постановлено судове рішення від 14.03.2012 року Сокальського районного суду Львівської області / а.с. 14/, яким у тому числі вирішено про зміну умов договору відновлювальної кредитної лінії щодо строку його виконання, а саме визначено строк виконання договору моментом набрання цим рішенням законної сили, хоча такий строк уже фактично змінено вчиненням виконавчого напису 30.09.2010 року. Однак вказана вимога банку задоволена зверненням стягнення на предмет іпотеки - цей же житловий будинок та земельну ділянку, на які видано виконавчий напис нотаріуса.

Виходячи із змісту рішення суду від 14.03.2012 року - проводилась чергова оцінка іпотечного майна, однак і після зазначеного рішення банк тривалий час необґрунтовано зволікав з його виконанням і виконавчий лист для примусового виконання подано до виконавчої служби також 13.05.2013 року, хоча за даними виконавчого листа, строк пред»явлення такого до виконання сплив 24.03.2013 року.

За даними копій документів виконавчого провадження, зокрема акту від 08.05.2014 року про реалізацію предмета іпотеки шляхом заліку забезпечних вимог іпотекодержателя в рахунок ціни майна проводилась в рахунок примусового виконання поданих кредитором 13.05.2013 року на примусове виконання виконавчого напису нотаріуса від 30.09.2010 року та виконавчого листа, виданого Сокальським районним судом Львівської області 05 квітня 2012 року, строк пред»явлення якого до виконання сплив, як зазначалось вище 24.03.2013 року - така реалізація здійснювалась з врахуванням проведеної оцінки предмету іпотеки - земельної ділянки, яка не могла бути врахована при реалізації 08.05.2014 року, оскільки проведена 01.10.2013 року, та з врахуванням оцінки будинку від 28.10.2013 року, про що зазначено у висновках про вартість майна, копії яких скеровано державним виконавцем.

Незважаючи на відсутність даних про оскарження зазначених вище дій, колегія суддів не може залишити такі поза увагою, виходячи з наступного.

Наведені вище обставини дають підстави для висновку про те, що в даному випадку недобросовісне використання своїх прав кредитора за відсутності поважних причин невиправданого зволікання у зверненні до примусового виконання виконавчого напису та виконавчого листа за судовим рішенням з врахуванням, в тому числі, наявності даних про виселення сім»ї боржника із будинку переданого в іпотеку рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 20 грудня 2010 року / а.с. 13/ - призвело до того, що інтереси банку в отриманні коштів за Договором відновлювальної кредитної лінії від 28 листопада 2007 року при наявній станом на 30.09.2010 року суми боргу 316 966 гр., в тому числі з врахуванням суми дострокового кредиту, не були задоволені по вині у виді невиправданої бездіяльності самого банку, що у свою чергу вплинуло на дисбаланс становища сторін у сторону погіршення становища боржника за кредитним договором за відсутності його вини у такому погіршенні.

Задовольняючи позовні вимоги банку по даному позову, суд першої інстанції фактично погодився з мотивами позовної заяви та не перевірив її обґрунтованості.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції представник позивача ствердив та підтвердженням цьому є матеріали справи, які свідчать про те, що незважаючи на вчинення державним виконавцем дій про примусовому виконанню зазначеного вище виконавчого напису від 30.09.2010 року та судового рішення від 14.03.2012 року в яких розписано складові заборгованості на певний період часу, банк в процесі реалізації іпотечного майна необґрунтовано задовольнив вимоги по погашенню заборгованості, котра обрахована станом на 16.06.2014 року, коли проведено зарахування сум від звернення на користь банку іпотечного майна, загальна вартість якого визначена згідно зазначених вище висновків від 01.10.2013 року та 28.10.2013 року про оцінку і в загальному становила - 303 320 гривен. Із зазначеної суми банком зараховано 1 657 гр. 97 коп. в рахунок погашення пені, 122 272 гр. 11 коп. відсотки, 181 047 гр. 89 коп. в рахунок погашення тіла кредиту.

Таке зарахування не узгоджується з наведеними вище даними виконавчого напису та судовим рішенням у примусове виконання яких здійснювалась реалізація іпотечного майна.

Тому позиція позивача про зобов»язання відповідача спалити відповідно залишок по тілу кредиту в сумі 58 952 гр. 11 коп та інші нараховані в зв»язку з цим платежі згідно розрахунку, що на а.с. 92, які становлять суму позову, який заявлено про стягнення 234 284 грн. 86 коп. з яких :

-58952 грн. 11 коп. прострочених платежів по кредиту;

-921 грн. 15 коп. прострочених платежів по відсотках;

- 36048 грн. 73 коп. сума нарахованої пені по відсотках;

- 71074 грн. 14 коп. сума нарахованої пені по кредиту; та суми рівня інфляції - 44411 грн. 65 коп. та 3% річних - 22877 грн. 08 коп. є необґрунтованими.

З такими вимогами банку безпідставно погодився суд першої інстанції і з такими не може погодитись колегія суддів та вважає, що позивач не довів позовних вимог.

За таких обставини, апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Колегія суддів вважає, що рішення ухвалене при неповному з»ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, невідповідності висновків обставинам справи, тому підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у позові за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 303, 304 , п.1 ч.1 ст. 307, п.1,2,3 ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 4 лютого 2015 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у позові ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості відмовити.

Стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_3 1171 гр. 42 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженим в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді