Ухвала суду № 47955332, 03.08.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/4658/14 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.

Провадження № 22-ц/783/3635/15 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія:41

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів Зверхановської Л.Д. і Шеремети Н.О.,

при секретарі Ясиновській Я.М.,

за участю позивача ОСОБА_3 і його представника ОСОБА_4; відповідачки ОСОБА_5 і її представника - адвоката Тарасенка Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, представника ОСОБА_3, та апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 03 квітня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, в кінцевій редакції позовних вимог якого просив суд визнати неправдивою поширену відповідачкою 23.07.2014 року на зборах трудового колективу Львівського обласного клінічного діагностичного центру інформацію щодо погроз вбивством ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_5, підроблення позивачем документів (додаткової угоди), підкупу позивачем посадових осіб державних органів, умисних дій позивача у судах всупереч інтересам Львівського обласного клінічного діагностичного центру (умисне програвання судів), отримання позивачем коштів від пацієнтів за проведені лікарями Львівського обласного клінічного діагностичного центру безкоштовні обстеження, а також інформацію, яку було оприлюднено на плакаті 05.08.2014 року у Львівському апеляційному господарському суді, та визнати цю інформацію такою, що шкодить діловій репутації позивача, як головного лікаря Львівського обласного клінічного діагностичного центру, ображає його честь і гідність та заборонити в подальшому будь-де та будь-коли відповідачці поширювати про позивача будь-яку неправдиву інформацію.

Також просив зобов'язати відповідачку вибачитись на загальних зборах трудового колективу Львівського обласного клінічного діагностичного центру за поширення нею неправдивих відомостей 23.07.2014 року стосовно позивача на зборах трудового колективу Львівського обласного клінічного діагностичного центру та оголосити на таких зборах в установленому порядку текст відповідного рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивач працює на посаді головного лікаря Львівського обласного клінічного діагностичного центру, а відповідач займає посаду головного бухгалтера. На зборах трудового колективу Львівського обласного клінічного діагностичного центру, що відбулися 23.07.2014 року, відповідачем було поширено інформацію про його особу наступного змісту: «26.03.2012 року головний лікар підробив додаткову угоду до договору закупівлі МРТ та КТ з метою приховування та подальшого розкрадання коштів на сервісне обслуговування апаратури», «…важко боротися з таким беззаконням головного лікаря, оскільки він разом з юрисконсультом Центру ОСОБА_4 підкупили міліцію, прокуратуру та суди Львівської області», «Головний лікар спеціально програє суди, в збитки Центру, не захищає інтереси Центру, а проводить незаконну діяльність. ОСОБА_3 спеціально ходив у Львівський обласний господарський суд, спеціально обманював суд, щоб програти справу по 10-и річному сервісному обслуговуванні. Я це знаю і я це доведу. Кому цікаво можуть прийти 5 серпня в апеляційний господарський суд, там справу розглядає суддя на прізвище Зварич. Думаю всі знають це прізвище. Крім того, ОСОБА_3, як головний лікар підписує скерування на безкоштовні обстеження в діагностичному центрі. Лікарі проводять обстеження безкоштовно, а пацієнти перераховують гроші на особистий рахунок ОСОБА_3 або на його фірму ТзОВ «Сігна». Вам він про це не говорить, але ви повинні знати», а також інформацію про висловлення ОСОБА_3 погроз вбивством відповідачці. Крім цього, 05.08.2014 року в приміщенні Львівського апеляційного господарського суду шляхом розміщення на плакаті та його демонстрації в ході судового засідання відповідачем було поширено інформацію: «ОСОБА_3 перестань «відмивати» Державні кошти».

Покликався на те, що зазначена інформація є недостовірною, оскільки така (окрім критики та оцінки його дій, як керівника медичної установи) містить конкретні факти, а також висловлювання, які не відповідають дійсності та створюють хибне уявлення про нього та його людські і професійні якості в громадській думці з точки зору загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі, підривають його авторитет, як керівника установи, мають негативний вплив на виконання його функцій, зокрема - в частині забезпечення трудової дисципліни. Зазначав, що ним ніколи не підроблялися жодні документи, зокрема - додаткові угоди до договору закупівлі МРТ та КТ з метою приховування та подальшого розкрадання коштів, не вчинялися інші злочини з підкупу працівників міліції, прокурорів, суддів, а також щодо незаконного збагачення за рахунок стягнення оплати з пацієнтів на власну фірму за безкоштовні обстеження лікарями центру, не висловлювалися погрози вбивством відповідача. Крім цього, вказував, що на зборах трудового колективу, на якому відповідачка поширювала неправдиву інформацію щодо його особи, було присутніх 116 працівників Центру, які згодом цю інформацію поширили іншим працівникам Центру, а ті (в свою чергу) невідомому колу осіб (а.с. 3-6).

Оскаржуваним рішенням позов частково задоволено.

Визнано неправдивою та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3, поширену відповідачем ОСОБА_5 23.07.2014 року на зборах трудового колективу Львівського обласного клінічного діагностичного центру інформацію щодо висловлення погроз вбивством ОСОБА_3 відносно ОСОБА_5, а також про незаконне отримання ОСОБА_3 коштів від пацієнтів за проведені безкоштовні обстеження лікарями Львівського обласного клінічного діагностичного центру.

Зобов'язано ОСОБА_5 на загальних зборах трудового колективу Львівського обласного клінічного діагностичного центру спростувати поширену нею на зборах трудового колективу Львівського обласного клінічного діагностичного центру 23.07.2014 року неправдиву інформацію щодо висловлення погроз вбивством ОСОБА_3 відносно ОСОБА_5, а також про незаконне отримання ОСОБА_3 коштів від пацієнтів за проведені безкоштовні обстеження лікарями Львівського обласного клінічного діагностичного центру.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за їх безпідставністю. Вирішено питання судових витрат (а.с. 92-94).

Дане рішення оскаржили, як представник позивача, так і відповідачка ОСОБА_5

Представник позивача просить оскаржуване рішення змінити та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Вважає, що зібраними по справі доказами доведено підставність позовних вимог у повному обсязі, а відтак вважає необгрунтованим оскаржуване рішення в частині відмови судом у визнанні неправдивою інформації, поширеної відповідачкою:

-23.07.2014 року - на зборах трудового колективу щодо підроблення позивачем документів (додаткової угоди), підкупу позивачем посадових осіб державних органів, умисних дій позивача у судах всупереч інтересам Львівського обласного клінічного діагностичного центру (умисне програвання судів);

-05.08.2014 року - у вестибюлі Львівського апеляційного господарського суду у вигляді плакату з написом: «ОСОБА_3 перестань «відмивати» Державні кошти» (а.с. 105-106).

Відповідачка у поданій нею апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування норм матеріального права.

Вважає, що суд задоволення позовної вимоги про поширення відповідачкою інформації про погрозу позивача їй вбивством обгрунтував „лише таким доказом як аудіо запис зборів трудового колективу, представлений відповідачем", а інших доказів про те, що відповідачка говорила таку фразу, не має.

Вважає, що ця інформація є вирваною з контексту її виступу і така є її оціночним судженням.

Вважає помилковим висновок суду про поширення нею інформації про те, що кошти від пацієнтів поступають на рахунок позивача, оскільки таке вона не стверджувала, а лише „запитувала, куди кошти поступають і чому вони зараховуються на приватну фірму „Сігна".

Вважає, що суд, зобов'язуючи оскаржуваним рішенням відповідачку спростувати недостовірну інформацію, вийшов за межі позовних вимог, оскільки такої позовної вимоги (про спростування недостовірної інформації) позивачем не заявлялося (а.с. 99-100).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтів і їхніх представників на підтримання доводів поданих ними апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Статтями 10 і 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а ст. 57 ЦПК України - що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1), і що ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ч.2).

На спростування доводів позовної заяви відповідачкою були подані до суду письмові пояснення, у яких відповідачка навела порівняльну таблицю щодо тверджень позивача (наведених у позовній заяві) та фактичних висловлювань відповідачки.

В той же час, у вище згаданій порівняльній таблиці не наведено порівняльного аналізу щодо твердження позивача про обвинувачення його відповідачкою 23.07.2014 року на зборах трудового колективу Львівського обласного клінічного діагностичного центру у висловленнях щодо погроз її вбивством (а.с. 60-62).

Крім цього, звукозаписом вище згаданих зборів трудового колективу стверджується, що відповідачка на цих зборах дійсно висловлювала інформацію про те, що позивач погрожував їй вбивством.

Згаданий звукозапис є належним та допустимим доказом, який апелянтом не спростовано, а відтак доводи апеляційної скарги стосовно того, що задоволення позовної вимоги про поширення відповідачкою інформації про погрозу позивача їй вбивством суд обгрунтував „лише таким доказом як аудіо запис зборів трудового колективу, представлений відповідачем", а інших доказів про те, що відповідачка говорила таку фразу, не має, колегія суддів визнає надуманими і такими, що не можуть прийматися до уваги.

Вище згаданим звукозаписом зборів трудового колективу від 23.07.2014 року, а також протоколом № 2 цих зборів (а.с. 7-11), стверджується, що висловлювання відповідачки щодо того, що пацієнти Львівського обласного клінічного діагностичного центру за їх безкоштовні обстеження лікарями згаданого центру перераховували гроші на особистий рахунок позивача або на його фірму, були зроблені не у формі запитання (як стверджує апелянт у згаданій порівняльній таблиці її письмових пояснень та у доводах апеляційної скарги), а саме у формі твердження і саме так їх сприйняли присутні на зборах, частина з яких була допитаною судом першої інстанції в якості свідків по справі.

Опосередковано про це свідчить і сама відповідачка, яка стверджує, що запитувала „Чому пацієнти перераховують гроші на його (позивача) фірму" (її письмові пояснення - а.с. 60-зворот), а також „запитувала, куди кошти поступають і чому вони зараховуються на приватну фірму „Сігна" (її апеляційна скарга), оскільки ці запитання (по версії самої відповідачки) вже у своїй основі містять твердження про незаконність і безпідставність поступлення коштів за безкоштовні обстеження пацієнтів лікарями центру на рахунки приватної фірми позивача.

За вище наведених обставин доводи апеляційної скарги відповідачки і в цій частині до уваги прийматися не можуть.

В суді апеляційної інстанції позивач визнав, що наведені ним у позовній заяві висловлювання відповідачки на зборах трудового колективу Львівського обласного клінічного діагностичного центру 23.07.2014 року не є дослівними її висловлюваннями, а (на думку позивача) передають в загальному зміст цих висловлювань.

Так само позивач визнав, що у нього відсутні докази того, що автором плакату з написом: «ОСОБА_3 перестань «відмивати» Державні кошти», який 05.08.2014 року було розміщено у вестибюлі Львівського апеляційного господарського суду (а.с. 12), є саме відповідачка, однак він вважає, що саме відповідачка була причетною до організації виготовлення згаданого плакату та його розміщення у вестибюлі Львівського апеляційного господарського суду.

В той же час, позивачем у поданій ним апеляційній скарзі не наведено доводів, які б спростовували іншу частину порівняльної таблиці письмових пояснень відповідачки, а також конкретного переліку доказів, якими (на його твердження) доведено підставність його позовних вимог у повному обсязі, а відтак доводи його апеляційної скарги за їх недоведеністю та необгрунтованістю до уваги прийматися не можуть.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

В той же час, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права.

Спосіб захисту порушеного права визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України, який однак не є вичерпним, а тому частиною 2 згаданої норми закону встановлено (зокрема), що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В кінцевій редакції позовних вимог позивач просив суд захистити його особисті немайнові права шляхом зобов'язання відповідачки вибачитись на загальних зборах трудового колективу Львівського обласного клінічного діагностичного центру за поширення нею неправдивих відомостей 23.07.2014 року стосовно позивача та оголосити на таких зборах в установленому порядку текст відповідного рішення суду.

В той же час, застосування такого способу захисту особистого немайнового права фізичної особи, як примусове вибачення перед потерпілим за поширення недостовірної інформації, глибоко суперечить конституційному праву фізичної особи на свободу своїх поглядів та переконань, а тому така позовна вимога до задоволення не підлягає.

Статтею 277 ЦК України встановлено, що спростування недостовірної інформації (як спосіб захисту особистого немайнового права фізичної особи) здійснюється особою, яка поширила цю інформацію (ч.4), у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч.7).

За вище наведеного суд правомірно захистив особисті немайнові права позивача шляхом покладення на особу, яка поширила недостовірну інформацію (відповідачку), обов'язку спростувати цю інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, - на загальних зборах трудового колективу Львівського обласного клінічного діагностичного центру, що може бути зробленим і у спосіб оголошення на таких зборах тексту рішення Личаківського районного суду міста Львова від 03 квітня 2015 року.

З урахуванням наведеного доводи апеляційної скарги відповідачки стосовно того, що суд, зобов'язуючи її спростувати недостовірну інформацію, вийшов за межі позовних вимог, також до уваги прийматися не можуть.

За вище наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни відсутні і апеляційні скарги на нього, доводи яких не спростовують висновків оскаржуваного рішення, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, представника ОСОБА_3, та апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити та залишити рішення Личаківського районного суду міста Львова від 03 квітня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: