Ухвала суду № 47954162, 05.08.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/1876/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №320/1876/15-к Головуючий в 1 інст. Фомін В.А.

Провадження №11-кп/778/1332/15 Доповідач в 2 інст. Старовойт І.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2015 року

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі

головуючого Незоли І.М.,

суддів Старовойт І.П., Озарянської Л.О.,

при секретарі Хріпченко Н.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в м.Запоріжжі матеріали кримінального провадження № 12014080140005735 від 10.12.2014 р. за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Мелітопольського міскрайонного суду Запорізької області від 30 квітня 2015 року у відношенні

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Фурманова Іванівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимого.

Учасники судового провадження:

прокурор Шелудько З.Л.,

адвокат Каталін В.В.,

обвинувачений ОСОБА_2

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок у відношенні нього змінити та призначити покарання, не пов'язане з обмеженням волі з тих підстав, що призначене йому покарання дуже суворе, що, відбуваючи призначене покарання, він не зможе в короткий термін відшкодувати потерпілій заподіяну шкоду та загладити свою провину; сам є інвалідом третьої групи, але має постійну роботу, двох дітей, один з яких навчається в ЗНУ на денній формі навчання; доглядає за літньою матерію, з якою сумісно проживає і яка потребує постійного догляду. Крім того при призначенні покарання не враховано, що він визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, добровільно відшкодував потерпілій заподіяну злочином шкоду в розмірі 10000 грн. та 100 доларів США.

В доповненнях до своєї апеляції обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, виправдавши за ч.1 ст. 135 КК України та призначити покарання за ч.1 ст. 286 КК України у вигляді штрафу.

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30.04.2015 року ОСОБА_2 засуджений за ч.1 ст. 135 КК України до 1 року обмеження волі, за ч.1 ст. 286 КК України до 1 року 3 місяців обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено покарання у вигляді 1 року 3 місяців обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 відраховувати з моменту фактичного затримання.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 5 107, 89 грн., та моральну шкоду в сумі 20 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № 1\15 від 15.01.2015 р. по кримінальному провадженню № 12014080140005735 у розмірі 589,68 грн.; на користь Запорізького обласного бюро судово-медичних експертиз (рахунок № 35424201047546 в УГК В Запорізькій області, витрати за проведення судово-медичної експертизи № 870 від 15.12.2014 р. по кримінальному провадженню № 12014080140005735 у розмірі 183,27 грн.

Згідно вироку ОСОБА_2 засуджено за те, що він 19 жовтня 2014 р. приблизно о 16-30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем марки «Fiat Ducato» р/н НОМЕР_1, по вул.Жовтневій в с.Долинське Мелітопольського району Запорізької області в південному напрямку і в районі буд.№ 51 внаслідок зниження уваги та швидкості реакції, а також порушенням координації дій, покликаних вживанням алкогольних напоїв, перед зміною напрямку руху не впевнився у безпеці, маючи технічну можливість уникнути ДТП, змінив напрямок руху вправо, виїхав на праве по ходу його руху узбіччя, де скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_4, яка рухалась по узбіччю в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п. 2.9. 10.1 Правил дорожнього руху України,

Скоївши наїзд на ОСОБА_4 ОСОБА_2 своїми протиправними діями поставив її в небезпечне для життя становище, після чого з місця пригоди зник, свідомо залишивши потерпілу без допомоги в небезпечному для життя стані і позбавлену можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, у зв'язку з травмами, отриманими нею при ДТП, маючи реальну можливість надати постраждалій допомогу, чим порушив вимоги п.2.10 ПДР України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції:

- обвинувачений ОСОБА_2 і його захисник - адвокат Каталін В.В. підтримали доводи апеляції із доповненнями; просять змінити призначене ОСОБА_2 покарання, застосувати до нього ст.75 КК України за вказаних в апеляції підстав, надавши апеляційній інстанції довідки, що він є інвалідом третьої групи, доглядає за літньою матір'ю, з якою сумісно проживає і яка потребує постійного догляду, що син навчається в ЗНУ на денній формі навчання;

- прокурор вважає вирок законним та обґрунтованим, а апеляцію - не підлягаючою задоволенню.

Заслухав доповідь судді по справі, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника Каталіна В.В., прокурора Шелудько З.Л., перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає апеляцію не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у повному обсязі підтверджено дослідженими судом доказами, і ніким в апеляції не оскаржуються.

Винність ОСОБА_2 у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, підтверджена показаннями потерпілої ОСОБА_4, що, коли вона на велосипеді порівнялась з їдучим назустріч мікроавтобусом, той різко звернув в її сторону, від удару колесом і фарою вона впала і втратила свідомість, але допомогу їй надавали сторонні люди, оскільки мікроавтобус не зупинився; свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що коли мікроавтобус збив ОСОБА_4 вони чули хлопок, але мікроавтобус під керуванням ОСОБА_2 при скоєнні наїзду на потерпілу не зупинився, а збільшив швидкість; висновком судово-медичної експертизи № 870, згідно якого ОСОБА_4 в результаті ДТП були заподіяні множинні тілесні ушкодження: осколковий перелом ліктьового відростка правої ліктьової кістки внутрішньосуглобового типу зі зміщенням і підвивихи правого ліктьового суглоба вкінці, що піддався хірургічному лікуванню і провадження операції остеосинтезу спицями та дротяним серклюжом; рана 3-го пальця правої кисті, що зазнала хірургічного лікування; синці і травматичний набряк м'яких тканин правої половини грудної клітки, лівої кисті та правого стегна. Зазначені тілесні ушкодження кваліфікуються наступним чином: 1) в області правого ліктьового суглоба - середньої тяжкості, які потягли за собою тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я: 2) в області правої кисті - легке, що спричинило за собою короткочасний (понад 6. але не більше 21 дня) розлад здоров'я; 3) в області грудної клітини, лівої кисті та правого стегна - легкі.

Доводи ОСОБА_2 щодо того, що він при наїзді на ОСОБА_4 не відчув ніякого удару, тому вважає, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч.1 ст.135 КК України, судова колегія вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються показаннями свідків, потерпілої та поясненнями самого обвинуваченого про те, що він керував мікроавтобусом у стані алкогольного побачив, що бачив, що відвалилося дзеркало і з'явилися пошкодження на лобовому склі.

Суд першої інстанції вірно кваліфікував ці дії ОСОБА_2 за ч.1 ст.135 КК України.

При призначенні покарання на підставі ст.65 КК України суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, що ним скоєно злочин невеликої тяжкості, що він позитивно характеризується за місцем проживання, розкаявся у вчиненому і частково відшкодував заподіяну шкоду, що суд визнав обставиною, що пом'якшує покарання. Приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 вчинив зазначені злочини у стані алкогольного сп'яніння, судова колегія не знаходить підстав для пом'якшення призначеного йому покарання.

Порушень кримінального процесуального законодавства, які тягнуть скасування або зміну вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 квітня 2015 року у відношенні ОСОБА_2 залишити без змін.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий (підпис)

Судді (підписи)

З оригіналом згідно І.П. Старовойт