Рішення № 47952889, 24.07.2015, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3472/15-ц 2/335/1142/2015

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2015 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

при секретарі Смоляк А.К.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача-1 ОСОБА_2,

представника відповідача-2 не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 51, цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, приватного підприємства «Профі Лайн 2000» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, приватного підприємства «Профі Лайн 2000» про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що між позивачем та відповідачем-1 ОСОБА_3 18 серпня 2006 р. було укладено кредитний договір № 143М/06, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 75000,00 доларів США зі строком повернення 17 серпня 2016 р. та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00 % річних.

З метою забезпечення виконання зобовязань за договором кредиту між позивачем та відповідачем-2 ПП «Профі Лійн 2000» був укладений договір поруки № 143М/06/1п від 18 серпня 2006 р., за яким відповідач-2 зобовязався перед позивачем солідарно відповідати за виконання відповідачем-1 зобовязань за договором кредиту.

Відповідач-1 умови договору кредиту виконував не належним чином, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором станом на 25.09.2014 складає 90507,78 доларів США, яка складається з: 43113,07 доларів США сума простроченої заборгованості за кредитом, 47390,71 доларів США заборгованість за процентами за користування кредитом. На підставі ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) позивач також в праві вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, яка станом на 11 вересня 2014 р. складає 15000 доларів США.

З урахуванням викладеного, та посилаючись на положення ст.ст. 526, 530, 534, 553, 554, 1049, 1050, 1054 ЦК України, просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь всю суму заборгованості за кредитним договором, яка складає 119231,98 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11 вересня 2014 р. складає 1544268,03 гривень, а саме: борг за кредитом 58113,07 доларів США, борг за кредитом 58113,07 доларів США, борг за відсотками 47390,71 доларів США, пеня за несвоєчасне повернення кредиту 6654,44 доларів США, пеня за несвоєчасне повернення відсотків 7073,76 доларів США, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3654,00 гривень.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі. Також зазначив, що відповідно до п. 1.1 договору кредиту кінцевим терміном повернення заборгованості є 16 серпня 2016 р. З огляду на умови кредитного договору, за змістом ст.ст. 261, 530, 631 ЦК України у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу до закінчення строку виконання зобовязання (17 серпня 2016 р.) вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї суми позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що позивачем пропущено строк позовної давності. Так, п. 4.5 кредитного договору передбачено, що у разі невиконання позичальником зобовязань, визначених п.п. 3.3.2 3.3.15 цього договору, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та, відповідно, позичальник зобовязаний не пізніше робочого дня за днем порушення зобовязання, погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, та нараховані штрафні санкції. Позичальником було порушено зобовязання, передбачене п. 3.3.4 кредитного договору 18 грудня 2008 р., отже у наступний робочий день 19 грудня 2008 р. настав термін повернення кредиту у повному обсязі та відсотків. 12 березня 2010 р. банк надіслав позичальнику претензію про повернення всієї заборгованості за кредитним договором. Таким чином, термін повернення кредиту у повному обсязі настав 19 грудня 2008 р., отже, починаючи з наступного дня у банка виникло право на позов про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, що також відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій від 6 листопада 2013 р. у справі № 6-116цс13. Строк позовної давності сплинув 20 грудня 2011 р., а банк звернувся до суду у 2015 р. Крім того, після підписання договору ОСОБА_3 було видано через касу банку 15000 доларів США, оскільки на той момент готівки більше не було. За отриманням залишку ОСОБА_3 було запропоновано звернутись наступного дня, але необхідність у отриманні всієї суми кредиту у ОСОБА_3 відпала, недостатні грошові кошти він позичив у знайомого без відсотків. Тому, відсутні підстави для стягнення позивачем вказаної ним суми боргу.

Представник відповідача-2 у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином рекомендованим листом із повідомленням, причину неявки не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав. Як вбачається з довідок поштового відділення на конвертах із поштовими відправленнями судових повісток, конверти були повернуті на адресу суду за закінченням терміну зберігання, що свідчить про фактичну відмову представника відповідача від отримання судових повісток на поштовому відділенні. Відповідно до частини восьмої статті 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. З урахуванням думки сторін, суд вважає за можливе розглянути справи за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення учасників процесу, які зявились у судове засідання, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

18.08.2006 між позивачем та відповідачем-1 було укладенодоговір кредиту № 143М/06, згідно з яким позивач зобовязується надати відповідачу-1 грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 75000 доларів США зі сплатою 13 % річних з порядком погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів в терміни згідно Графіку, який міститься в Додатку 1 до договору і є його невідємною частиною, та кінцевим терміном погашення заборгованості до 17 серпня 2016 р.

Відповідно до п.п. 1.3.2 договору кредиту в якості забезпечення відповідачем-1 зобовязань щодо повернення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат кредитор укладає з позичальником та ПП «Профі лайн» договір поруки.

25 березня 2008 р. та 3 листопада 2008 р. було укладено додаткові угоди № 1, 2 до договору кредиту щодо зміни п.п. 1.3.1 та п. 1.1 договору кредиту, зокрема, додатковою угодою № 2 змінено відсоткову ставку по кредиту на 14,5 процентів річних.

18 серпня 2006 р. між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір поруки, згідно з п. 1.1 якого поручитель (ПП «Профі лайн» в особі власника ОСОБА_4І.) зобовязується перед кредитором (АКБСР «УКРСОЦБАНК») у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником (ОСОБА_3О.) зобовязань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту № 143М/06 від 18 серпня 2006 р.

Договір поруки також у п. 2.1 зміст забезпеченого порукою зобовязання, а саме повернення кредиту 75000 доларів США з порядком погашення заборгованості за кредитом, який відповідає Графіку та кінцевим терміном повернення заборгованості до 17 серпня 2016 р., а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором кредиту.

3 листопада 2008 р. до договору поруки було укладено додаткову угоду № 1, якою змінено розмір відсоткової ставки за користування кредитом на 14,5% річних.

12 березня 2010 р. позивач надіслав відповідачу-1 претензію про повернення заборгованості по кредитному договору, відповідно до якої станом на 12 березня 2010 р. за відповідачем-1 рахується заборгованість на загальну суму 66695,52 доларів США та 479,85 гривень пені (арк. справи 77).

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання підлягає виконанню у вказаний в договорі строк.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу Українивстановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 610 Цивільного кодексу Українивизначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому, за вимогами статті 611 цього Кодексу, при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.

Пунктом 4.5 кредитного договору передбачено, що у разі невиконання позичальником зобовязань, визначених п.п. 3.3.2 3.3.15 цього договору, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та позичальник зобовязаний не пізніше робочого дня за днем порушення зобовязання, погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, та нараховані штрафні санкції.

При цьому, п.п. 3.3.4 кредитного договору передбачено обовязок позичальника повернути кредитору в повному обсязі суму кредиту в строк, визначений п. 1.1 договору, тобто до 17 серпня 2016 р., а п.п. 3.3.16 кредитного договору обовязок достроково повернути кредит, нараховані проценти та можливі штрафні санкції у випадках, передбачених, зокрема, п. 4.5 кредитного договору.

З доданого до позовної заяви розрахунку суми кредитної заборгованості, а також як пояснив представник позивача у судовому засіданні, вбачається, що останній платіж на погашення відсотків за користування кредитом ОСОБА_3 здійснив 13 листопада 2009 р.

Таким чином, з урахуванням графіку погашення кредиту, що є Додатком № 1 до кредитного договору, 19 листопада 2009 року, тобто не пізніше наступного робочого дня за днем порушення зобовязання, в банку виникло право вимагати дострокового погашення кредиту.

Разом з тим, відповідно до частини другоїстатті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

За змістом статей261,530,631 ЦК Україниу разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2ст. 1050 ЦК Україникредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання (у даному випадку до 17 серпня 2016 року) вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів.

Отже, з урахуванням факту останньої сплати зобовязань (процентів) за кредитним договором ОСОБА_3 13 листопада 2009 р. перебіг позовної давності починається саме в залежності від закінчення строку сплати наступного платежу, тобто з урахуванням п. 3.3.4 кредитного договору та Графіку 18 листопада 2009 р. За таких обставин, позивач вправі заявляти вимоги про сплату кредитної заборгованості за період з 18 листопада 2012 р. по 11 вересня 2014 р. (з урахуванням змісту позовних вимог).

Однак, залишився не доведеним факт видачі позивачем відповідачу-1 кредитних коштів у розмірі 75000 доларів США, проти чого також заперечував представник відповідача-1 у судовому засіданні.

Пунктом 2.1 договору кредиту передбачено, що видача кредиту на цілі, визначені п. 1.2 (поточні потреби) Договору шляхом видачі позичальнику готівки з позичкового рахунку. Днем надання кредиту вважається день видачі позичальнику готівки в повній або частковій сумі кредиту, з позичкового рахунку, вказаного у пункті 2.1 договору.

Так, суду на підтвердження видачі відповідачу-1 кредитних коштів позивач надав копію заяви на видачу готівки № 2 від 18 серпня 2006 р. на суму 75000 доларів США, який не містить встановлених реквізитів, зокрема, підпису уповноваженої особи банку та печатки, а також підпису отримувача коштів (арк. справи 47). Будь-яких інших документів на підтвердження отримання відповідачем-1 коштів за кредитним договором суду не надано. Як вбачається з наданої представником позивача інформації, позивач позбавлений можливості надати документи, підтверджуючі видачу кредитних коштів ОСОБА_3, оскільки ці документи знаходяться в архівному приміщенні в м. Макіївка Донецької області, тобто на території, де УДППЗ «Укрпошта» не здійснює пересилання пошти, а робота архіву була призупинена, на підтвердження чого надано відповідний акт опломбування приміщень архіву.

Згідно з ч. 3 ст. 10та ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.11 та ч. 3 ст. 60ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 2ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами,які беруть участь у справі.

Згідно ч. 4ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В даному випадку позивачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження обставин надання відповідачу-1 кредитних коштів у розмірі 75000 доларів США. Надані позивачем копія заяви на видачу готівки № 2 від 18 серпня 2006 р., яка ніким не підписана та не засвідчена, в сукупності з актом опломбування архівних приміщень свідчать про наявність лише припущення отримання відповідачем-1 кредитних коштів, на якому рішення суду з огляду на вимоги ч. 4 ст. 60 ЦПК України ґрунтуватись не може.

Крім того, суду також не було надано доказів, що відповідач-2 ПП «Профі лайн 2000» є правонаступником або має відповідати як поручитель за вищевказаним договором поруки, стороною якого є ПП «Профі лайн», а не ПП «Профі лайн 2000».

З наведених підстав, суд на даний час не вбачає підстав для солідарного стягнення з відповідача-1 (позичальника) та відповідача-2 (поручителя) суми заборгованості за кредитним договором, у звязку із чим у задоволенні позову суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 261, 526, 527, 530, 610, 611, 631, 634, 1050, 1054ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 130, 174, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, приватного підприємства «Профі Лайн 2000» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 24 липня 2015 р.

Повний текст рішення виготовлено 27 липня 2015 р.

Апеляційна скаргана рішення судуможе бути поданапротягом десяти днів з дня проголошеннярішення до Апеляційного судуЗапорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.В. Шалагінова