Постанова № 4795139, 30.06.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.09 Справа№ 19/138А

За позовом: Державного відкритого акціонерного товариства “Шахта “Надія”, с. Сілець

До відповідача: Державна податкова інспекція у Сокальському районі, м. Сокаль, Львівської обл.;

Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000641501/0 від 28.01.2008р.

Суддя: Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

Судом здійснено технічний запис судового процесу у відповідності до вимог ст. 41 КАС України.

В судовому засіданні взяли участь представники сторін:

Позивача: Мокрій Р.З.- предст. (дов. №09/700 від 04.07.2008р.);

Відповідача: Яремко В.П.- гол. держ інспект. юр. сектору

(дов.№25/100/10 від 27.05.2008р.);

Сторонам, які взяли участь у справі, роз'яснено іх процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ДВАТ „Шахта "Надія", с. Сілець, Сокальського р-ну Львівської обл. до ДПІ у Сокальському м. Сокаль, Львівської обл. районі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000641501/0 від 28.01.2008р.

Обставини справи:

Ухвалою від 20.05.2008р судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні на 08.07.2008р.

Судом відкладено розгляд справи у попередньому засіданні на 21.08.2008р., на 09.10.2008р., на 23.10.2008р., на 12.11.2008р., на 17.12.2008р. з причин, наведених у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою від 17.12.2008р. судом закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15.01.2009р.

Судом відкладено судовий розгляд справи на 17.02.2009р., на 12.03.2009р., на 09.04.2009р. на 30.06.2009р. з причин, наведених у відповідних ухвалах суду.

В судовому засіданні Позивач позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів, наведених у позовній заяві, в обґрунтуваннях позовних вимог, матеріалах справи та поясненнях, наданих в судових засіданнях.

Відповідач позовні вимоги повністю заперечив з підстав і мотивів, викладених у письмовому Запереченні на позов та Додатковому обґрунтуванні.

Суд, заслухавши пояснення представників Сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

ДПІ у Сокальському районі 10.01.2008р. проводилась перевірка ДВАТ “Шахта “Надія” щодо дотримання вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" 2181-Ш від 21.12.2000р. за період з 20.05.2005р. по 19.12.2007р.

За результатами перевірки державною податковою у Сокальському р-ні інспекцією складено Акт №13/150/00178175 від 10.01.2008р. та прийнято податкове повідомлення–рішення №0000641501/0 від 28.01.2008р., яким до ДВАТ “Шахта “Надія” застосовано штрафні санкції в розмірі 150481,44грн. за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Державним відкритим акціонерним товариством “Шахта “Надія” оскаржено його в судовому порядку.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників Сторін, судом встановлено наступне.

Оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000641501/0 від 28.01.2008р. прийняте на підставі Акту перевірки №13/150/00178175 від 10.01.2008р., яким встановлено порушення платником податків п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в результаті чого державного податковою інспекцією на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього Закону за затримку на 935 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 300962,88грн. нараховано Позивачу штраф у розмірі 150481,44грн.

Як вбачається з Акту перевірки, державного податковою інспекцією встановлено, що Позивачем за період з 20.05.2005р. по 19.12.2007р. було несвоєчасно ( із затримкою більше 90 календарних днів) сплачено до бюджету кошти в загальній сумі 300962,82грн. задекларованих сум з податку на прибуток підприємств, згідно з поданими до ДПІ деклараціями, у зв'язку із чим до підприємства застосовано штрафні санкції у розмірі 150481,44грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на ту обставину, що державною податковою інспекцією у Сокальському районі (Відповідачу у справі), без узгодження з ДВАТ “Шахта “Надія” Позивач у справі змінено призначення платежу та погашено існуючу податкову заборгованість, внаслідок чого виникла заборгованість за період, за який Позивач вважав податкові зобов'язання погашеними.

Позивач наголосив, що якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та держаними цільовими фондами”, йому загрожує прогресуючий штраф за п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 цього Закону.

Цей штраф, як трактує Позивач, застосовується залежно від строку погашення прострочених податкових зобов'язань за однією із ставок, визначених п.п. 17.1.7.П. 17.1. ст. 17 названого вище закону та за наявності таких необхідних умов, як податкове зобов'язання має бути узгодженим та мають бути порушенні граничні строки сплати податкового зобов'язання, встановленні саме Законом № 2181-Ш, зокрема п.п. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 цього Закону.

Згідно із п.З ч. 1, ч. З ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування”, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Виходячи із змісту п. п. 4.1.1 п. 4.1. ст. 4, п. п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Позивач стверджує, що самостійно визначивши та перерахувавши суми податку на прибуток, він виконав своє зобов'язання зі сплати податку на прибуток за визначеними ним періоди, що виключає застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України №2181-Ш.

Таким чином, на думку Позивача, податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.

Згідно із п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7. ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” який є спеціальним законом з питань оподаткування і який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і серед таких заходів, як стверджує Позивач, немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого пп. 7.7. ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”-, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Таким чином, Позивач зазначив щодо невірного розрахунку відповідачем штрафних санкцій, у зв'язку з тим, що при сплаті поточних податкових зобов'язань в платіжних дорученнях зазначено призначення платежу із вказівкою конкретного періоду, за який він здійснюється. Відповідач самостійно, як зазначає Позивач, без узгодження з ним, змінив призначення платежу та погасив існуючу податкову недоїмку, внаслідок чого виник борг за період, за який Позивач вважав податкові зобов'язання погашеними.

Також Позивач зазначив, що в платіжних дорученнях, які є розрахунковим документом, що підтверджує факт перерахування коштів на сплату податків, внесків, зборів, інших платежів, в оплату вартості товарів тощо, оформивши платіжне доручення, обов'язковим реквізитом є зазначення призначення платежу. При заповненні платіжного доручення на сплату таких податків, зборів (до бюджету) поле “Призначення платежу” заповнюється відповідно до вимог Порядку передачі банками інформації про відкриття (закриття) власних кореспондентських рахунків, закриття та зміну рахунків клієнтів - платників податків і зборів (обов'язкових платежів) до органів державної податкової служби електронними засобами та заповнення розрахункових документів у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету або повернення платежів з бюджету, затверджений наказом ДПАУ від 01.07.2002р. № 301, із змінами і доповненнями) з чітким зазначенням платежу та періоду, за який відбувається сплата.

Ніяких дій з боку Відповідача щодо погодження зарахування сплаченої Позивачем сум податкових платежів, вчинено не було.

Як стверджує Позивач, при перерахуванні коштів по сплаті податків та податкових платежів між платником податків та ДГП виникають певні правовідносини, врегульовані Законом України “Про податок на прибуток”, в силу яких одна сторона - платник зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, а друга сторона - ДПІ зобов'язана прийняти даний платіж та відобразити в оперативному обліку відповідну суму сплаченого податку.

Однак, як стверджував Позивач, ніяких нормативно - правовим актом не надано право органам державної податкової служби самовільно змінювати призначення платежу та зараховувати їх в погашення податкового боргу.

Позивач наголосив, що Закон України № 2181-Ш не містить даних стосовно заборони платнику податків сплачувати податкові зобов'язання за наявності податкового боргу, не встановлює порядку та механізму сплати податкового боргу, не встановлює порядку та механізму стягнення боргу за рахунок сплачених платником податкових зобов'язань і не дає повноважень контролюючому органу здійснювати будь-які дії стосовно визначення черговості сплати податків чи погашення боргу, змінювати призначення бюджетного платежу та без згоди платника розпоряджатись його коштами.

Позивач зазначив, що ним виконано вимоги Закону України "Про податок на прибуток" щодо своєчасної сплати податку, нарахованого за поточний період. Наявність податкового боргу за інші податкові періоди не може бути підставою для позбавлення права платника податків виконати належним чином обов'язок зі сплати поточних податкових зобов'язань.

Таким чином, Позивач стверджує, що Відповідачем неправомірно проводилось зарахування коштів, сплачених до бюджету у вигляді поточних платежів в зарахування податкового боргу, відображених у податкових деклараціях. В зв'язку з цим неправомірно були прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення від 28.01.2008р. № 0000641501/0 на суму 150481,44грн., яким застосовано до Позивача штрафні санкції за несвоєчасність сплати узгоджених сум податкового зобов'язання.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого пп. 7.7. ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Відповідач самостійно, без узгодження з Позивачем, змінив призначення платежу та погасив існуючу податкову недоїмку, внаслідок чого виник борг за період, за який Позивач вважав податкові зобов'язання погашеними.

Як свідчить розрахунок - Додаток до Акту перевірки від 10.01.2008р. за № 13/150/00178175, Відповідач зарахував оплату:

- 24.07.2007р. в сумі - 5931,58грн., 14.08.2007р. в сумі - 5506,19грн., 22.08.2007р. в сумі - 22143,21грн., 18.09.2007р. в сумі - 5528,66грн., 10.10.2007р. в сумі - 7737,54грн., 16.10.2007р. в сумі - 4419,33грн.

31.10.2007р. в сумі - 22090,58грн.; 31.10.2007р. в сумі - 65379,95грн.; 31.10.2007р. в сумі -22059,46грн.; 12.11.2007р. в сумі - 5264,33грн.; 28.11.2007р. в сумі - 72028,82грн.; 11.12.2007р. в сумі - 53910,35грн.; - 11.12.2007р. в сумі - 8962,85грн.

Загальна сума сплати Позивачем податку на прибуток за даними Відповідача за період 24.07.2007р. по 11.12.2007р. становить - 300962,82грн.

В заперечення вищенаведеної оплати Позивач посилається на платіжні доручення № 1202, 1442, кв. - 143, 1664, 1817, 1926, кв. - 34, кв. - 35, кв. - 154, 2020, 2133, 2202, якими він за період 24.07.2007р. по 11.12.2007р. провів оплату до бюджету з призначенням платежу за конкретний період в розмірі 528200,00грн. Оплата проводилась:

11.07.2007р. в розмірі 6750,00грн. пл. дор. №1202; 14.08.2007р. в розмірі 6250,00грн. пл. дор. №1442; 22.08.2007р. в розмірі 25000,00грн. квитанція №143; 18.09.2007р. в розмірі 6250,00грн. пл. дор. №1664; 10.10.2007р. в розмірі 8750,00грн. пл. дор. №1817; 31.10.2007р. в розмірі 74200,00грн. пл. дор. №1926; 31.10.2007р. в розмірі 25000,00грн. квитанція №34 31.10.2007р. в розмірі 25000,00грн. квитанція №35 16.10.2007р. в розмірі 5000,00грн. квитанція №154 12.11.2007р. в розмірі 6000,00грн. пл. доручення № 2020; 27.11.2007р. в розмірі 240000,00грн. пл. дор. № 2133; 10.12.2007р. в розмірі 100000,00грн. пл. дор. №2202.

На протиправність дій ДПІ у Сокальському р-ні Позивач посилається і документально підтверджує їх відповідність до наступного:

Державною податковою інспекцією у Сокальському районі 07.07.2005р. за №350/23-142/00178175 видано Акт “Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства по ДВАТ “Шахта” Надія” (код за ЄДРПОУ 00178175) за період з 01.04.2003р. по 31.03.2005р.”. У висновку Акту планової комплексної виїзної документальної перевірки встановленні наступні порушення:

- порушення п.п. 4.1.1. п.4.1. ст.4 Закону України “Про оподаткування підприємства” від 22.05.1997 року за № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями.) підприємство включило вартість послуги по утриманню дітей у дошкільному закладі в сумі 11192,75грн. у 1 кв. 2005р., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 2798,19грн.;

- порушення п.п. 5.3.2. п.5.3. ст.5 Закону України від 22.05.1997р. за №283/97-ВР “Про оподаткування прибутку підприємства” (із змінами та доповненнями) до складу валових витрат двічі віднесено на витрати затрати по ремонту і поліпшенню основних фондів в грудні 2004р. в сумі 24658,54грн. чим занижено податок на прибуток на суму 6164,63грн.

За результатами перевірки було вчинено податкове повідомлення - рішення від 11.07.2005р. за №0005362231/0, яким на підставі акту перевірки за № 350/23-142/00178175 від 07.07.2005р. встановлено порушення п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4, п. п. 5.3.2. п.5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування підприємства” від 22.05.1997р. за № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), в зв'язку із чим визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток. Сума податкового зобов'язання становить 11371,85грн. виходить із (8962,82 + 2409,03), основний платіж - 8962,82грн., штрафні (фінансові) санкції - 2409,03грн., отож сума податкового зобов'язання становить 11371,85грн., яка підлягала сплаті Позивачем.

Державне відкрите акціонерне товариство “Шахта” Надія”, виконуючи норми чинного законодавства України, добровільно 20.07.2005р. платіжним дорученням за №1165 сплатило 8962,82грн., платіжним дорученням № 1179 від 21.07.2005р. - 1371,85грн., платіжним дорученням за № 1172 від 20.07.2005р. - 1037,18грн. в призначенні платежу зазначено,за що сплачено, тобто сума сплати стосовно наведених вище платіжних доручень становила 11371,85грн.

Відтак, викладене не дасть права сумніватися що платіжні доручення за № 1172, 1165, 1179 на суму 11371,85грн., на які Відповідач вдруге нарахував штраф є неприпустимим та протиправним, оскільки контролюючий орган у Сокальському районі виходить за межі своїх повноважень і діє не відповідності до норм чинного законодавства України, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого пп. 7.7. ст. 7 Закону України “Про порядок”

Однак, суд вбачає, за матеріалами на момент сплати узгодженого податкового зобов'язання Позивач мав борг перед бюджетом з податку на прибуток підприємств, то Відповідачем на підставі п.7.7.ст.7 Закону України №2181 перераховані кошти були зараховані до облікової картки платника податку у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань.

При здійсненні контролю за своєчасністю розрахунків з бюджетом з боку Позивача з ПДВ (Акт перевірки №13/150/00178175 від 10.01.2007р., ДПІ було встановлено, що Позивачем за період з травня 2005р.) по грудень 2007р. було несвоєчасно сплачено до бюджету кошти на загальну суму 300962,82грн. задекларованих сум по ПДВ, тобто Позивачем було порушено граничний строк сплати узгодженого податкового зобов'язання по ПДВ, передбачений п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону 2181-Ш.

Відповідно до вимог п.п. 5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону 2181-Ш, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження. Як зазначено в п.п.5.1.4 п.5.4 ст.5 даного закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Правові засади оподаткування та порядку погашення зобов'язань платників податків визначено Законом “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-Ш (за текстом -Закон № 2181-Ш), який є спеціальним і встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, шо застосовуються до таких платників податків контролюючими органами, у тому числі, за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Відповідальність у вигляді штрафних санкцій за порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання передбачено саме Законом № 2181-Ш.

Статтею 1 Закону № 2181-Ш визначено, що штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платників податків у зв'язку з порушенням ними правил оподаткування, визначених відповідними законами.

У процесі правозастосування виникають питання щодо строків застосування штрафних санкцій, передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-Ш.

Нормою ст. 17 Закону № 2181-Ш передбачено застосування штрафних санкцій, які накладаються контролюючими органами, а у випадку, визначеному п. 17.2 ст. 17 Закону №2181-Ш, - самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Зокрема, згідно з пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-Ш, у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до ЗО календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50 % погашеної суми податкового боргу.

Специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується органом державної податкової служби на погашену суму податкового боргу.

Згідно з п. 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № ПО, у разі, коли платник податків не сплачує (не погашає) узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених законодавством, орган державної податкової служби направляє платнику податків повідомлення про застосування штрафів, яке складається залежно від терміну затримки сплати узгодженого податкового зобов'язання на наступний день після закінчення відповідно 30-ти та 90-денного терміну на всю суму сплаченого у цих періодах податкового боргу, незалежно від кількості випадків сплати. У разі затримки сплати більше ніж на 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати (погашення) узгодженої суми податкового зобов'язання, податкове повідомлення складається одне на всю суму сплаченого (погашеного) податкового боргу за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми податкового зобов'язання, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.

При цьому, відповідно до пунктів 3.2, 4.4 та 4.5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 р. № 253, у разі порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання складається податкове повідомлення-рішення за формою “Ш” (додаток 3), яке в той самий день передається структурному підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, який в той самий день надсилає (вручає) таке повідомлення-рішення платнику податків.

Отже, на підставі п.п 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону 2181-Ш, керуючись Порядком, за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, Позивачу було визначено штрафні санкції в розмірі 150481,44 грн., про що винесено податкове повідомлення рішення від 28.01.2008р. № 000641501/0.

За предметом спору податковим органом не визначається податкове зобов'язання платника (збільшується чи зменшується), яке було самостійно визначене платником при поданні ним декларацій і являється узгодженим, а накладає штраф за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань

Тобто, для застосування штрафу згідно пп.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 необхідними є наявність обставин:

1. дата та сума узгодження податкових зобов'язань згідно податкової декларації;

2. сплата податкового боргу, а саме момент сплати податкового зобов'язання, а момент декларування податкового зобов'язання є визначальним при застосування вищезгаданого штрафу.

У разі несплати узгодженої суми штрафу у встановлений термін, така сума визнається сумою податкового боргу і до неї застосовуються процедури стягнення на загальних підставах.

Згідно з п.п.16.3.3. п.16.3 ст.16 Закону 2181-Ш, при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається із урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини).

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону № 2181-Ш встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Позивачем подано декларацію з податку на прибуток підприємств від 11.05.2005р. №8594 (до сплати податкове зобов'язання в сумі 292000,00грн.). Граничний термін сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за вказаною декларацією сплив 20.05.2005р. однак, узгоджена сума податкового зобов'язаня в граничний термін не сплачено.

Слід зауважити, що нормами п. 5.4. Наказу ДПА України № 342 від 03.09.2001р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.10.2001р. за №887/6078 "Про внесення змін до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів" передбачено, що операції здійснюються в картках особових рахунків у хронологічному порядку. Облік надходження платежів в картках особових рахунків здійснюється у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань.

За предметом, відповідно до вимог п.7.7 ст.7, Закону 2181-Ш, суми за платіжними дорученнями , про які йдеться у позовній заяві були спрямовані на погашення податкового боргу (з урахуванням сум пені), що виник, у зв'язку із несплатою Позивачем самостійно визначених сум податкового зобов'язання у поданих до податкового органу деклараціях в попередніх податкових періодах.

Суд зазначає, що в деяких платіжних дорученнях вказане призначення платежу - кошти від реалізації активів, що перебувають у податковій заставі, або кошти від вилучення готівки. Реалізація активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, та вилучення готівки, згідно із положеннями Закону №2181-Ш, є заходами, що вчиняються з метою погашення податкового боргу. Відповідно, вказані кошти спрямовуються на погашення податкового боргу такого платника, а не на сплату його поточних податкових зобов'язань.

Вимогами п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону 2181-Ш передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду (господарського суду). В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Тобто платник податків має право вибору черговості погашення своїх податкових зобов'язань тільки у разі наявності у нього активів, вільних від заставних зобов'язань, та саме за їх рахунок.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону, активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Таким чином, платник податків не може мати активів, за рахунок яких він міг би самостійно визначити черговість задоволення претензій кредиторів. Крім того, Законом встановлено право вибору платником податків задоволення претензій кредиторів, а не право вибору черговості погашення кредиторських заборгованостей.

У випадках, передбачених ст. 14 Закону 2181-Ш, платник податків може використати право на розстрочення або відстрочення податкового боргу та отримати право сплатити їх у більш пізній термін (терміни).

Інших випадків можливості сплати платником податків податкових зобов'язань наступного періоду до сплати податкових зобов'язань попереднього періоду Законом 2181-Ш не встановлено. Тобто, платник податків, визначивши суму узгодженого податкового зобов'язання, бере на себе обов'язок зі сплати та сплачує її у повному обсязі або за умовами розстрочення, відстрочення податкового боргу у терміни, встановлені нормами Закону.

Пунктом 15.2 ст. 15 Закону № 2181-Ш встановлено граничні строки стягнення податкового боргу платника податків, а саме, у разі, коли податкове зобов'язання було нараховано податковим органом до закінчення строку давності, визначеного п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181-Ш, податковий борг, що виник у зв'язку із відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону № 2181-Ш встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Також, згідно з Податковими роз'ясненням щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 13.11.2002р. №540, кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом. Ця позиція тотожна з нормами п. 5.4. Наказу ДПА України №342 від 03.09.2001р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.10.2001р. за №887/6078 "Про внесення змін до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів", яким передбачено, що операції здійснюються в картках особових рахунків у хронологічному порядку. Облік надходження платежів в картках особових рахунків здійснюється у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону 2181-Ш встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Положенням абз.2 п. 1.6 Р.І Наказу ДПА України № 276 від 18.07.2005 “Про затвердження Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.08.2005р. за № 843/11123 встановлено, що проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.

Як вбачається із матеріалів справи (витяги з облікової картки, розрахунок штрафних санкцій), суми за платіжними дорученнями, якими Позивач обґрунтовує позовні вимоги, були спрямовані на погашення податкового боргу, що виник, у зв'язку із несплатою Позивачем самостійно визначених сум податкового зобов'язання у поданій до податкового органу декларації по податку на прибуток підприємств від 11.05.2005р. №8594 та суми податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 11.07.2005р. №000752320 (уточнений №000536231/0).

Частина коштів, згідно із вказаними платіжними дорученнями спрямована на погашення пені в результаті розподілу на підставі п.п.16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким передбачено: податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо; якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини).

Так, згідно з даними облікової картки Позивача,- з податку на прибуток за 2007 рік сплата вищезгаданих податкових зобов'язань відбулася наступним чином:

- платіжне доручення №К9/0/173 від 24.07.2007р. на загальну суму 10000,00грн.,(кошти від вилучення готівки), з яких спрямовано: 1187,04грн. - на погашення пені; 2881,38грн. –на погашення податку на прибуток по декларації №28281; 5931,58грн. –на погашення податку на прибуток по декларації №8594 від 11.05.2005грн.;

- платіжне доручення №1442 від 14.08.2007р. на загальну суму 6250,00грн., з яких спрямовано: 743,81грн. - на погашення пені; 5506,19грн. - на погашення податку на прибуток по декларації №8594 від 11.05.2005р.;

- платіжне доручення №К9/М/143 від 22.08.2007р. на загальну суму 25000,00грн., (кошти від вилучення готівки), з яких спрямовано: 2856,79грн. - на погашення пені; 22143,21грн. –на погашення податку на прибуток по декларації №8594 від 11.05.2005р.;

- платіжне доручення №1664 від 18.09.2007р. на загальну суму 6250,00грн., з яких спрямовано: 721,34грн. - на погашення пені; 5528,66грн. - на погашення податку на прибуток по декларації №8594 від 11.05.2005р.;

- платіжне доручення №К9/С/143 від 16.10.2007р. на загальну суму 5000,00грн., (кошти від вилучення готівки), з яких спрямовано: 580,67грн. - на погашення пені; 4419,33грн. –на погашення податку на прибуток по декларації №8594 від 11.05.2005р.;

- платіжне доручення №К9/V/34 від 31.10.2007р. на загальну суму 25000,00грн., (кошти від вилучення готівки), з яких спрямовано: 2909,42грн. - на погашення пені; 22090,58грн. –на погашення податку на прибуток по декларації №8594 від 11.05.2005р.;

- платіжне доручення №К9/V/35 від 31.10.2007р. на загальну суму 25000,00грн., (кошти від вилучення готівки), з яких спрямовано: 2940,54грн. - на погашення пені; 22059,46грн. –на погашення податку на прибуток по декларації №8594 від 11.05.2005р.;

- платіжне доручення №1664 від 18.09.2007р. на загальну суму 74200,00грн., з яких спрямовано: 8820,05грн. - на погашення пені; 65379,95грн. - на погашення податку на прибуток по декларації №8594 від 11.05.2005р.;

- платіжне доручення №2020 від 12.11.2007р. на загальну суму 6000,00грн., з яких спрямовано: 73564,00грн. - на погашення пені; 5264,33грн. - на погашення податку на прибуток по декларації №8594 від 11.05.2005р.;

- платіжне доручення №471 від 28.11.2007р. на загальну суму 81500,00грн. (кошти від реалізації активів, що перебувають в податкові заставі), з яких спрямовано: 9471,18грн. - на погашення пені; 72028,82грн. - на погашення податку на прибуток по декарації №8594 від 11.05.2005р.;

- платіжне доручення №546 від 11.12.2007р. на загальну суму 100000,00грн., з яких спрямовано: 12030,71грн. - на погашення пені; 53910,35грн. - на погашення податку на прибуток по декларації №8594 від 11.05.2005р.; 2409,03грн. - на погашення штрафних санкцій по податковому повідомленні рішенні від 11.07.2005р. №000752320/0; 8962,82грн. - на погашення основного платежу по податковому повідомленні - рішенні від 11.07.2005р. №000752320/0.

Відповідно до вимог п.п.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому пункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1-17.1.6 цього пункту, чи ні.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вищевказаного Закону і пп. 6.1.7 п. 6.1 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110 і (зі змінами і доповненнями), розмір штрафу за несвоєчасне погашення узгодженого податкового зобов'язання розраховується виходячи з фактично сплаченої (погашеної) суми податкового боргу, а штраф може застосовуватися виключно за фактом сплати (погашення) податкового боргу.

Тобто, для застосування штрафу згідно пп.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 потрібна така обов`язкова умова, як сплата податкового боргу, і саме момент сплати податкового зобов`язання, а не момент декларування даного зобов`язання є визначальним при застосуванні вищезгаданого штрафу.

Згідно із вимогами ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Відповідач належними допустимими доказами обґрунтував правомірність прийняття ним оскаржуваного податкового-повідомлення рішення.

Виконуючи вимоги ст. 151 КАС України, після з’ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами, Головуючим у судовому засіданні надано сторонам можливість дати додаткові пояснення. Правові позиції Сторін, висловлені їх представниками, залишились незмінними.

Після закінчення з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами, керуючись вимогами ст. 152 КАС України, Сторони взяли участь у судових дебатах, в ході яких представники Позивача і Відповідача підтвердили свої правові позиції відносно предмету спору.

Після закінчення судових дебатів судом оголошено перерву для виходу в нарадчу кімнату для ухвалення постанови, згідно із вимогами ст.ст. 153-154 КАС України.

З урахуванням положень чинного законодавства України, та обставин справи, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги не обґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.7-9, 14, 17, 69-71, 79, 86,158-163, 167, п. п. З, 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України,-

Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1 .В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк та порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу 4 КАС України.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно ст. 160 КАС України –з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Н.Г. Левицька

Повний текст Постанови виготовлений та підписаний, в порядку, визначеному ч. 3 ст. 160 КАС України, 28.08.2008р.

Суддя