Рішення № 47946972, 26.03.2010, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Красноградський районний суд Харківської області

м. Красноград, вул. Харківська, 127, 63300, (05744) 7-07-04

Справа № 2- 75/10

РІШЕННЯ

Іменем України

(повна частина)

26 березня 2010 року Красноградський районний суд Харківської області

В складі: головуючого - судді Гусар П.І.

при секретарі Гнатенко О.А.

адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Краснограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу і зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання угод недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до відповідача ОСОБА_3 про стягнення боргу в сумі 133 600 грн і судових витрат згідно договору позики.

ОСОБА_3В, звернулася до ОСОБА_2 із зустрічним позовом про визнання договорів позики недійсними.

В судовому засіданні ОСОБА_2 і його представники ОСОБА_4 просили позов задовольнити повністю і вказали, що 25.05.2007 року між ОСОБА_2 та приватним підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір займу грошових коштів під відсотки на розвиток підприємницької діяльності, згідно якого він передав ОСОБА_3 гроші в сумі 74 тисячі гривень з виплатою щомісячних процентів в розмірі 2000 гривень, при цьому повернення 74 тисяч гривень ОСОБА_3 повинна була здійснити до 25.11.2007 року.

За домовленістю сторін, враховуючи борг ОСОБА_3 по Договору позики від 25.05.2007 року в сумі 74 тисяч гривень вони здійснили новацію цього боргу шляхом укладення 07.09.2007 року нового Договору позики, у відповідності до якого було враховано борг ОСОБА_3 в сумі 74 тисяч гривень та надані ним 6 тисяч гривень у нове зобов'язання у вигляді Договору позики на суму 80 тисяч гривень з виплатою щомісячних процентів в розмірі 2500 гривень, при цьому повернення 80 тисяч гривень ОСОБА_3 повинна була здійснити до 01.01.2009 року.

Надалі за домовленістю сторін, враховуючи борг ОСОБА_3В, по Договору позики від 07.09.2007 року в сумі 80 тисяч гривень, вони здійснили новацію цього боргу шляхом укладення 01.03.2008 року нового Договору позики, у відповідності до якого вони врахували борг ОСОБА_3В, в сумі 80 тисяч гривень та надані ним 10 тисяч гривень з виплатою щомісячних процентів в розмірі 3600 гривень, при цьому повернення 90 тисяч гривень ОСОБА_3В, повинна була здійснити до 01.01.2009 року.

Надалі за домовленістю сторін, враховуючи борг ОСОБА_3 по Договору позики від 01.03.2008 року в сумі 90 тисяч гривень вони знову здійснили новацію цього боргу шляхом укладення 01.12.2008 року нового Договору позики, у відповідності до якого врахували борг ОСОБА_3 в сумі 90 тисяч гривень та надані ним 10 тисяч гривень з виплатою щомісячних процентів в розмірі 5600 гривень, при цьому повернення 100 тисяч гривень ОСОБА_3 повинна була здійснити до 01.06.2009 року. Однак ні основний борг, ні проценти повернуті не були, в звязку з чим склалася заборгованість в розмірі 133 600 грн.

Відповідач ОСОБА_3В, і її представник адвокат ОСОБА_5 просили задовольнити позов ОСОБА_2 частково на 41 000 грн, а свій позов задовольнити повністю тому що, ОСОБА_3В, отримала гроші по договору позики від 25.05.2007 року тільки один раз 74 000 грн, а потім укладалися нові угоди, але грошей які в них значилися вона не отримувала. Після 25.05.2007 року вона всього отримала від позивача 26 000 грн, а всього сплатила йому 59 000 грн. Вважають, що укладені сторонами договори позики від 07.09.2007 року, 01.03.2008 року, 01.12.2008 року не відповідають фактичним обставинам, оскільки є безгрошовими, тобто насправді зазначених грошових коштів від позивача ОСОБА_3В, не отримувала, а змушена була підписувати ці договори за наполяганням позивача, за збігом тяжких для неї обставин неможливості повного розрахунку з позивачем за договором позики від 25.05.2007 року.

Крім того, ОСОБА_3В, і її представник вказали, що згідно ч.1, 2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» обовязковому державному ліцензуванню підлягають надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів та діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, а ОСОБА_2 не мав такої ліцензії.

Суд вислухавши ОСОБА_2, ОСОБА_3, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Сторони не заперечували, що на протязі 2007 - 2008 років вони уклали чотири договору позики: 25.05.2007 року на 74 000 грн строком на півроку зі сплатою ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_2 процентів в розмірі 2000 грн на місяць; 07.09.2007 року на 80 000 грн строком на 16 місяців зі сплатою ОСОБА_3 2 500 грн процентів на місяць; 01.03.2008 року на 90 000 грн строком на 10 місяців зі сплатою ОСОБА_3 3600 грн процентів на місяць; 01.12.2008 року на 100 000 грн строком на 6 місяців зі сплатою ОСОБА_3 5660 грн процентів кожного місяця. (а.с. 5, 37-39).

Разом з тим, відповідач ОСОБА_3 просила визнати вище вказані три договори від 27.09.2007 року, 01.03.2008 року, 01.12.2008 року безгрошовими і тому недійсними.

Суд з такою позицією ОСОБА_3 не погоджується з наступних підстав.

Згідно до ст. 604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація), тобто новація - це угода сторін про припинення первісного зобовязання в результаті чого між тими ж сторонами виникає нове зобов'язальне правовідношення.

Як видно з наданими сторонами чотирьох договорів позики, вони жодного разу не були виконанні в повному обємі і у встановлені строки, а за домовленістю сторін припинялися достроково і позивач ОСОБА_2 давав додаткові кошти( 6 000 грн, 10 000 грн, 10 000 грн = 26 000 грн) і укладалися сторонами нові договори позики. (а.с. 37-39).

Посилання ОСОБА_3 на тяжке матеріальне становище при укладенні нових договорів позики, суд не може прийняти до уваги, тому що згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності на неможливість виконання ним грошового зобовязання.

ОСОБА_3 також посилається на Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», але цей Закон встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, а як було встановлено під час судового розгляду і ОСОБА_3 інших доказів не надала, ОСОБА_6 здавав їй у позику не залучені, а свої власні кошти. Неможливість застосування вказаного Закону до правовідносин, які виникли між сторонами підтверджується також Ухвалою Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 09.12.2009 року під головуванням судді Патрюка М.В. (а. с. 116).

Таким чином, на підставі ст. 1048 ЦК України - договір позики може бути як оплатним, так і безоплатним. Умови платності за договором позики встановлюються сторонами. Якщо інше не передбачено законом або договором позики, позикодавець право на одержання від позичальника процентів від суми позики в розмірах і в порядку, передбаченому договором. Якщо письмовий договір позики не має відомостей про розмір процентів, або його безоплатність, то ст. 1048 ЦК України встановлено мінімальний розмір процентів, а максимальний розмір процентів за письмовими договорами позики між фізичними особами на суму, що більше п'ятдесяти кратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін, необмежений.

Таким чином, по договору позики від 01 грудня 2008 року ОСОБА_3 взяла в борг у ОСОБА_2 100000 грн. (сто тисяч гривень) строком на 6 місяців зі сплатою щомісячних процентів в сумі 5600 гривень, які вона зобов'язалась повернути не пізніше 01 червня 2009 року без врахування сум, сплачених у вигляді процентів (а.с. 5).

Згідно загальних умов виконання зобов'язань встановлених ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, позикодавець має право на отримання з позичальника процентів від суми позики.

Так, відповідно до вимог ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Також у п,1 ч.1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як свідчить договір позики між ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 позичальник повинна сплачувати проценти кожного місяця по 5600 грн. Однак починаючи з 01.12.2008 року ОСОБА_2 не отримує від неї ні процентів, ні суми боргу.

Розрахунок боргу по сплаті процентів ОСОБА_3 на підставі Договору позики між мною та нею від 01.12.2008 року:

Грудень 2008 року - 5600 грн.;

Січень 2009 року - 5600 грн.;

Лютий 2009 року -5600 грн.;

Березень 2009 року - 5600 грн.;

Квітень 2009 року-5600 грн.;

Травень 2009 року-5600 грн.;

Червень 2009 року - 5600 грн.;

Таким чином, загальна сума боргу станом на 01.06.2009 року склала 100 000 грн + 33 600

~-= 133 600 грн.

Судові витрати необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_3В, відповідно до положень ст. 88

ЦК України.

Згідно викладеного, керуючись ст. ст. 7, 10,11, 57-60, 209, 212- 215 ЦПК України, 536, 604, 525 1048 ЦК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу по договору позики задовольнити, а зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання угод недійсними залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_7 6.12 кв. 15 на користь ОСОБА_2 борг по договору позики в розмірі 100 000 ( сто тисяч ) грн., проценти за користування грошима в розмірі 33 600 ( тридцять три тисячі шістсот грн.), держмито в розмірі 336 ( одної тисячі триста тридцять шість) грн, ІТЗ в розмірі 120 ( сто двадцять)грн, а всього 135 056 (сто тридцять п'ять тисяч п'ятдесят шість) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати по сплаті державного мита в доход держави в розмірі 3440 ( три тисячі чотириста сорок ) грн. , які перерахувати на розрахунковий рахунок № 31410537700301, МФО - 851011, одержувач: УДК у Красноградському районі 22090100, код одержувача - 24134389, банк одержувач - ГУДКУ в Харківській області.

Стягнути з ОСОБА_3, витрати на інформаційно-технічне забезпеченні судового процесу Красноградського районного суду Харківської області за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу і зустрічного позову ОСОБА_3 Василівни до ОСОБА_2 про визнання угод недійсними, в розмірі: 120 (сто двадцять) грн., які перерахувати на р/р 31216259700300, МФО - 851011, одержувач: УДК Крадському районі Харківської області, код СДРПОУ - 24134389.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з винесення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в Харківський апеляційний суд через Красноградський районний суд.

Суддя