Ухвала суду № 47944651, 29.07.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1059/15Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Франко В. А.

УХВАЛА

Іменем України

29.07.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючої судді Франко В.А.,

суддів : Белінської І.М., Чельник О.І.

за участю секретаря Постоєнко А.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства „Перший інвестиційний банк на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2015 року та додаткове рішення цього ж суду від 03 лютого 2015 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства „Перший інвестиційний банк, відділу примусового виконання рішень УМВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області про звільнення майна з-під арешту.

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Перший інвестиційний банк», відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області про звільнення майна з - під арешту.

В обґрунтування позову зазначила, що відповідно до рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 грудня 2012 року, вона набула у власність 1/2 частину комплексу будівель по вул.Десантників №92 в м. Кіровограді, що складається: будівлі ААа1-3, к, кр, навісів а1, а2, а3, гаражу В, навісу Е, убиральні Ж, вимощення ІІІ, огорожі, №№1, бетонного майдану І.

10.04.2013 року, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_4 було складено акт опису й арешту майна, за яким описано та накладено арешт на вказаний вище комплекс, у тому числі й на 1/2 частина майна, яке належить їй.

За таких обставин просила звільнити з - під арешту 1/2 частину належного їй на праві власності комплексу вище зазначених будівель ,незаконно накладеного на підставі акту опису й арешту майна старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_4

Справа була вже предметом розгляду судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

При новому розгляді справи рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2015 року позов ОСОБА_2 було задоволено.

Звільнено з - під арешту 1/2 частину комплексу будівель по вул. Десантників 92 в м. Кіровограді, що складається з будівлі ААа1-3, к, кр, навісу а1, а2, а3, гаражу В, навісу Е, убиральні Ж, вимощення ІІІ, огорожі, №№1, бетонного майдану І, на який старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_4 10.04.2013 року накладено арешт.

Заходи забезпечення позову, вжиті шляхом зупинення продажу ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 жовтня 2013 року арештованого майна 1/2 частини комплексу будівель по вул. Десантників 92 в м. Кіровограді - скасовано.

Додатковим рішенням від 3 лютого 2015 року вирішено питання про стягнення судових витрат з ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства „Перший інвестиційний банк, відділу примусового виконання рішень УМВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області на користь ОСОБА_2 по 81,20 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ПАТ„Перший інвестиційний банк, ставить питання про скасування рішень Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2015 року та від 3 лютого 2015 через порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зазначається, зокрема, що опис та арешт майна , що є предметом стягнення, проведений правомірно, та відповідно до чинного законодавства, а суд, порушуючи норми матеріального права, необґрунтовано дійшов висновку щодо можливості задовольнити вимоги позивача та звільнити з - під арешту 1/2 частину комплексу будівель по вул. Десантників 92 в м. Кіровограді.

Суд в своєму рішенні безпідставно послався на Постанову Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.08.1976 року „Про судову практику в справах про виключення майна з опису, оскільки дана Постанова не може застосовуватись при вирішенні питання у даній справі.

Зазначається також що суд безпідставно виніс додаткове рішення та стягнув судовий збір, так як дана справа розглядається в порядку оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, то за подання скарги судовий збір не сплачується.

В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_2, ОСОБА_3 та представник відділу примусового виконання рішень УМВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області не зявились. Про час та місце розгляду справи ОСОБА_2 та представник відділу примусового виконання рішень УМВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області повідомлені належним чином згідно зворотних повідомлень. ОСОБА_3 повідомлений згідно СМС повідомлення.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ПАТ„Перший інвестиційний банк ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Заслухавши доповідача, пояснення представника банку, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішеннясуду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін

Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що звернення стягнення на ? частину майна є незаконне, оскільки позивач набула у власність ? частину комплексу будівель по вул.. Десантників в м. Кіровограді а тому це майно повинно бути звільнене з-під арешту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, 14 червня 2007 року між ВАТ Перший ОСОБА_6 (іпотекодержатель), правонаступником якого являється ПАТ "Перший ОСОБА_6 та ОСОБА_3 ( іпотекодавець ) було укладено іпотечний договір, у відповідності до умов якого договір забезпечує виконання іпотекодавцем зобовязань за кредитним договором №05/07/35-КФ від 14 червня 2007 року, що був укладений між іпотекодавцем та іпотекодержателем та за яким в іпотеку передано комплекс № 92, який знаходиться по вул. Десантників в м. Кіровограді. Нежитлова будівля передається разом з усіма приналежностями та поліпшеннями, які можуть виникнути в результаті переобладнання/перепланування, реконструкції та/або добудови споруди в майбутньому протягом дії іпотечного договору.( а.с. 39 45 ).

Встановлено, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області перебуває виконавчий лист №2-674/11, виданий 31 січня 2012 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ Перший ОСОБА_6 заборгованості по кредитному договору №05/07/35-КФ від 14 червня 2007 року у розмірі 338 491,96 доларів США, що відносно гривні еквівалентно 2 685 832,15 грн., пені у розмірі 819 211,18 грн., з яких 700 769,84 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 118 441,34 грн. пеня за прострочення сплати відсотків, а також про стягнення понесених судових витрат по справі у розмірі 1820 грн. (а.с.55-58).

19 червня 2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_4 було проведено опис та арешт нерухомого майна, про що складений відповідний акт опису й арешту майна від 19 червня 2012 року, на підставі якого було описано й накладено арешт на нежитлову будівлю за адресою: м. Кіровоград, вул. Десантників, 92 загальною площею 1 815,4 кв.м., яка розташована на земельній ділянці площею 13 146,9 кв.м. та належить ОСОБА_3 на праві власності ( а.с. 59-60 т.1).

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 16 січня 2013 року залишено без змін ухвалу Ленінського райсуду м. Кіровограда від 28 листопада 2012 року, якою в задоволенні скарги ОСОБА_3 до ПАТ Перший ОСОБА_6, старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_4О, відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області про визнання неправомірним та скасування акту опису й арешту майна від 19 червня 2012 року відмовлено.(а.с.96-98 т.1).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 грудня 2012 року в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_2 було визнано право на 1/2 частину квартири №16 по вул. Миру в м. Кіровограді та на 1/2 частину комплексу будівель в м. Кіровограді по вул. Десантників, 92 ( а.с. 9 -10 т.1 ). Вказане рішення набрало законної сили 23 січня 2013 року згідно рішення апеляційного суду Кіровоградської області ( а.с. 7-8 т.1).

10 квітня 2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_4 у звязку зі змінами кількісних показників нерухомого майна боржника, що є предметом іпотеки за іпотечним договором, було проведено повторний опис й арешт майна, про що складений відповідний акт опису й арешту майна, з зазначенням даних з урахуванням змін. (а.с.99-100 т.1)

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2013 року залишено без змін ухвалу Ленінського райсуду м. Кіровограда від 05 червня 2013 року, якою в задоволенні скарги ОСОБА_3 до ПАТ Перший ОСОБА_6, старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_4О, про визнання неправомірним та скасування акту опису й арешту майна від 10 квітня 2013 року відмовлено. (а.с.103-106 т.1).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07.10. 2013 року зупинено продаж арештованого майна - 1/2 частини комплексу будівель по вул. Десантників № 92 в м. Кіровограді. (а.с.30-31 т.1).

14.10.2013 року на підставі п.7 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження. (а.с.64 т.1).

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.02.2014 року відмовлено у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ПАТ «Перший інвестиційний банк», відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області про звільнення з-під арешту 1/2 частини комплексу будівель по вул. Десантників № 92 в м. Кіровограді, накладеного на підставі акту опису й арешту майна, що був складений 10.04.2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_4, зупинення продажу вказаного арештованого майна скасовано. (а.с.144-149 т.1).

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 24.06.2014 року, вказане рішення було залишено без змін (а.с.203-206 т.1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.07.2014 року зупинено виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.02.2014 року до закінчення касаційного провадження. а ухвалою від 29.10.2014 року - рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.02.2014 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 24.06.2014 року, скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. (а.с.216, 225-227 т.1).

До матеріалів справи за клопотанням представника ОСОБА_2 ОСОБА_7 долучено акт опису й арешту майна від 20.03.2015 року, ухвала Ленінського районного суду м. Кіровограда від 5 травня 2015 року по справі за скаргою ОСОБА_8 про визнання неправомірним та скасування акту опису й арешту майна, складеного 20 березня 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_4, та ухвала Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 червня 2015 року, якою ухвала Ленінського районного суду м. Кіровограда від 5 травня 2015 року залишена без змін.

З долучених документів встановлено, що 20.03.2015 р. державним виконавцем в м. Кіровограді по вул. Десантників № 92 проведено виконавчі дії щодо опису й арешту майна, проведено опис майна, що належить ОСОБА_3, описано і накладено арешт на 1/2 частину у складі нежитлової будівлі за вказаною адресою загальною площею 2011,40 кв.м., розташованої на земельній ділянці 13127,91 кв.м., що належить ОСОБА_3, а саме: будівля літ А.А1,А2,А3, а кр.- кр.2, к1, к7, к8, гараж літ.В, навіс літ. а1,а2,а3, склад літ. Б, навіс літ. Е, убиральня літ. Ж, вимощення III, майданчик 1, огорожа №-№1. Будівля двоповерхова в задовільному стані, проведено воду, газ, каналізацію, вартістю 3 000000 грн. Описане майно буде передане для реалізації не раніше 25.06.2015 року. На описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користування ним без права користування та відчуження.

Предявляючи позов про виключення майна з акту опису й арешту, ОСОБА_2 посилалась на те, що державний виконавець наклав арешт на майно, яке належить їй на праві власності, а не боржнику у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст.60 Закону України „Про виконавче провадження та розяснень, наданих у п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №6 „Про практику розгляду судами скарг на рішення , дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах вимоги осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом предявлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.

У п.4-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року №6 „Про судову практику у справах про виключення майна з опису (зі змінами та доповненнями) судам розяснено, що при розгляді справи суд зобовязаний звертати увагу, чи додержані відповідною службовою особою вимоги закону про опис майна, зокрема, чи перелічено у акті опису інше майно, в тому числі те, що знаходиться у власності боржника з іншими особами, яке не описувалось, а також чи не описано те майно, на яке стягнення не може бути звернене за виконавчими документами або може бути звернене лише у передбачених законодавством випадках. Встановивши, що описане майно, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами або за даними вимогами, суд відповідно до ч.7 ст.203 ЦПК виключає це майно з опису незалежно від заявлених позивачем вимог.

За таких обставин, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляції не спростовують правильних висновків суду.

Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що суд безпідставно виніс додаткове рішення та стягнув судовий збір є хибним та не ґрунтується на законі, оскільки відповідно до п.п.8-9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року №6 „Про судову практику у справах про виключення майна з опису (зі змінами та доповненнями) подача позову про виключення майна з опису передбачає сплату судового збору.

Окрім того, дана справа розглядається в позовному порядку а не в порядку оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303,307, 308,313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Перший інвестиційний банк відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2015 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 лютого 2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя :

Судді :