Ухвала суду № 47943292, 04.08.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/336/15-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц\774\1518\К\15 ОСОБА_1

Категорія № 27 (І) Доповідач Грищенко Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Грищенко Н.М.,

суддів: Братіщевої Л.А., Чорнобука В.І.,

при секретарі: Чубіній А.В.

за участю: позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 08 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Фінансова ініціатива», третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів ,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» ( надалі ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива») про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 14 грудня 2013 року між нею ПАТ «КБ» Фінансова ініціатива» було укладено Договір банківського вкладу №255313 (вклад «ЛОЯЛЬНИЙ»), за умовами якого Банк прийняв від Вкладника грошові кошти на депозитний рахунок №2635100180748 у сумі 1 000,00 грн.

Відповідно до п.2 умов Договору 21 січня 2014 року позивачем здійснено поповнення Вкладу на суму 170 000,00 грн., про що було складено Додатковий Договір №1 .

12 листопада 2014 року позивач звернулася із заявою про дострокове повернення суми вкладу 19.12.2014 року. Не отримавши кошти, вдруге подала заяву 25 грудня 2014 року.

Банк свої зобов'язання щодо повернення коштів не виконав, у звязку з чим, після уточнення позовних вимог, позивач просить суд стягнути на її користь з ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» грошові кошти у сумі 240 120,38 грн. одноразовою операцією через касу банку за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Косіора, буд. 39, прим.23-24.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 08 червня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором банківського вкладу № 255313 («Лояльний) у розмірі 171 000,00 грн., інфляційних витрат у розмірі 34694,61грн., 3% річних у розмірі 1602,25 , що разом складає 207 296,86 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи.

Зокрема вважає, що судом безпідставно відмовлено їй в задоволенні вимог про стягнення пені за користування чужими коштами та упущеної вигоди. Судом не враховано її бажання вкласти грошові кошти на вклади в інших банках.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, судом апеляційної інстанції не переглядається.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частково задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми депозитного вкладу, тому стягнув депозитні кошти та відсотки. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та упущеної вигоди, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для їх задоволення, а також про їх не доведення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає зібраним у справі доказам та нормам матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір у силу ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Судом встановлено, що 14.12.2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір банківського вкладу №255313 (вклад «ЛОЯЛЬНИЙ») за умовами якого ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» прийняв від Вкладника - ОСОБА_2В грошові кошти на депозитний рахунок №2635100180748 у сумі 1 000,00 грн. (а.с.7-8).

21 січня 2014 року Позивачем здійснено поповнення Вкладу на суму 170 000,00 грн. про що було складено Додатковий Договір №1 до банківського вкладу №255313 від 14 грудня 2013р. (а.с.10).

Як убачається із зави позивача ОСОБА_2 від 12 листопада 2014 року вона просила ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» достроково повернути суму вкладу 19.12.2014 року ( а.с.12). Вдруге, 19 грудня 2014 року та 25 грудня 2014 року позивач зверталась до Банку із заявами про повернення суми вкладу ( а.с.13,15).

Як убачається з виписки по особовому рахунку від 30 квітня 2015 року ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» за заявою позивача від 19 березня 2015 року припинило дію договору банківського вкладу та сума вкладу 171000,00 грн., яка була перерахована на поточний картковий рахунок позивача ( а.с.47, 51).

Відповідно до положень статей 524,533,625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Законом України «Про банки і банківську діяльність» поняття вкладу (депозиту) визначається як кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання.

Загальний порядок залучення банками України банківських вкладів від юридичних і фізичних осіб на їх вкладні (депозитні) рахунки регулюється Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 №516, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2003 у за № 1256/8577 (далі - Положення).

Згідно із цим Положенням договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу [вклад (депозит) на вимогу] або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку [строковий вклад (депозит)].

Договором банківського вкладу (депозиту) може бути передбачено внесення грошових коштів або банківських металів на інших умовах їх повернення. Умови цього договору не можуть суперечити законодавству України. ( п.1.2. Положення).

У пункті 1.6. Положення передбачено, що банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти: у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті; у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті; за договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в частині не стягнення судом першої інстанції визначеного позивачем розміру пені не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на законі, з огляду на наступне.

Системний аналіз положень ст..611 ЦК України дає підстави для висновку, що правові наслідки порушення зобовязання настають тільки у випадку, коли це передбачено законом або договором.

Покладання на сторону договору відповідальності за невиконання зобовязання, яка не встановлена цим договором або законом , є порушенням ст..611 ЦК України ( Постанова Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-111 цс 13).

Посилаючись на ст..536 ЦК України, як підставу для стягнення пені, позивач не урахувала, що дана стаття передбачає сплату процентів за користування чужими коштами, якщо інше не встановлено в договорі. Укладеним між сторонами договором п. 2 передбачена сплата 25 відсотків річних за користування коштами ( а.с.7).

Як убачається з тексту договору банківського вкладу №255313, укладеного між сторонами, ним не передбачено стягнення пені (неустойки) за порушення виконання грошового зобовязання .

Тому, висновок суду першої інстанції в цій частині відповідає вимогам законодавства.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги позивача в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення на її користь з Банку упущеної вигоди.

Згідно ч. 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Право на стягнення збитків, спричинених порушенням зобов'язання, в т.ч. і невиконанням договору про надання послуг, передбачено ст.611,623,653,906 ЦК України та ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому, розмір цих збитків повинен доводитися кредитором.

Частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відповідно до вимог ст..57-60 ЦПК України, які б свідчили про намір позивача покласти кошти в іншій банк та укладання попередніх договорів з таким банком.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Суд першої інстанції правильно вирішив спір, застосувавши матеріальний закон, який підлягав застосуванню, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313 - 315, ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 08 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді :