Рішення № 47918713, 15.07.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1966/15-ц

Рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

15 липня 2015 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого одноособово судді Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання Громова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення безпідставно одержаних коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення безпідставно одержаних коштів, в подальшому подавши заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути солідарно з відповідачів суму у розмірі 100000,00 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 14.07.2015 року еквівалентно - 2196000,00 грн. (два мільйони сто девяносто шість тисяч гривень 00 копійок).

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 06.11.2006 року між ним та ОСОБА_2 був укладений в усній формі договір доручення, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі еквівалентному 100 тисяч доларів США для придбання на своє імя квартиру. ОСОБА_2 в свою чергу прийняв зазначену суму і зобовязувався придбати нерухоме майно у вигляді квартири в Малиновському районі м. Одеси, що підтверджується відповідною розпискою. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 свої зобовязання не виконав, квартира на його імя придбана не була, грошові кошти не повернуті. Натомість ОСОБА_2 придбав квартиру №6 в будинку №61 корп. 2 по вул. Бреуса в м. Одесі на своє імя.

Факт належності ОСОБА_1 грошових коштів, за які була придбана квартира, їх передача ОСОБА_2 не заперечувався та був встановлений судом у рішенні від 11.04.2013 року по справі №521/5007/13-ц та у рішенні від 03.02.2014 року по справі №521/8543/13-ц. Судами в зазначених рішеннях також були досліджені правовідносини, які виникли між сторонами з приводу передачі цих коштів. При цьому суди прийшли до висновку, що такі правовідносини характерні саме для договорів доручення.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11.04.2013 року у справі №521/5007/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині покупця, про визнання права власності, яким позовна заява була задоволена, визнано право власності позивача на квартиру №6 в будинку №61 корп. 2 по вул. Бреуса в м. Одесі.

В подальшому, судом апеляційної інстанції в рішенні від 23.09.2014 року у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11.09.2013 року у справі №521/9964/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині покупця, про визнання права власності, було встановлено, що не зважаючи на належність ОСОБА_1 грошових коштів, які передавались ним відповідачу ОСОБА_2 на придбання спірної квартири, договір доручення укладений між сторонами, не відповідає вимогам закону, тому у задоволені позовних вимог щодо переведення прав та обовязків покупця та визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру має бути відмовлено.

Позивач вважає, що між ним та ОСОБА_2 мають місце правовідносини змістом яких є зобовязання відповідача, яке випливає із факту набуття ним грошових коштів без достатньої правової підстави.

Враховуючи зазначене та той факт, що відповідач використав грошові кошти в інтересах сім`ї, придбавши на своє імя квартиру, перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_3, що створює обовязки і для неї, позивач вважає за необхідне стягнути грошові кошти у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити у повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8 у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував проти їх задоволення.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_9 під час судового засідання заперечувала проти позову та задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, наголошуючи на зловмисній домовленості між позивачем та ОСОБА_2, безгрошовість розписки та зловживанням правом з їх боку.

Вислухавши пояснення сторін по справі, оголосивши та дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06.11.2006 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 суму еквівалентну 100000.00 доларів США на придбання квартири АДРЕСА_1, що підтверджується оригіналом розписки (а.с. 6)

07.11.2006 року на підставі договору купівлі-продажу укладеного між продавцями ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, з однієї сторони та ОСОБА_2, з другої, відповідач придбав квартиру розташовану за адресу: АДРЕСА_2, яку оформив на своє імя.

Посилаючись на неповернення ОСОБА_2 коштів в сумі 78000,00 доларів США, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати за ним право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_3.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27.03.2013 року в задоволені вищезазначеного позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27.05.2013 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27.03.2013 року було залишено без змін.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 03.02.2014 року в порядку перегляду за нововиявленими обставинами рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27.03.2013 року по справі №1517/8010/11 було скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на частину квартири.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18.06.2015 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03.02.2014 року було скасовано, заяву ОСОБА_2 про перегляд у звязку з ново виявленими обставинами рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27.03.2013 року від 27.03.2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на частку нерухомого майна передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Також, поруч з цим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11.04.2013 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволені позову до ОСОБА_2 про стягнення боргу в розмірі 100000 доларів США. Вказане рішення ОСОБА_1 не оскаржувалося. ОСОБА_3, яка не погодилася із мотивувальною частиною рішення, в задоволені апеляційної скарги було відмовлено.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надаючи оцінку розписці та рішенням суду, на які посилається сторона позивача в якості доказів отримання грошових коштів ОСОБА_2, суд вважає, що вказані докази не доводять виникнення боргу саме в інтересах родини ОСОБА_2 та за згодою його колишньої дружини співвідповідачки ОСОБА_3

Посилання на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03.02.2014 року є недоречним, оскільки ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18.06.2015 року це рішення скасовано. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11.04.2013 року, також не доводить факт отримання грошових коштів у позику колишнім подружжям відповідачами по справі та, що ці кошти були витрачені в інтересах сімї.

В силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційні обставини не потребують доказуванню, якщо у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі. Якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається. Співвідповідачка ОСОБА_3 участі у тій справі не приймала.

Позивач та його представник не надали судові належні, допустимі та беззаперечні докази того, що борг виник в інтересах родини, а гроші отримані з письмової згоди дружини. Як вбачається з тексту самої розписки, грошові кошти не передавалися у власність ОСОБА_2 та не отримувалися для використання в інтересах родини останнього.

Грошові кошти були передані ОСОБА_1 ОСОБА_2 частками в розмірі 78000,00 дол. США та 22000,00 дол. США на придбання останнім нерухомого майна на імя ОСОБА_1, з яких 22000,00 дол. США повертались відповідачу в рахунок витрачених ним коштів.

В силу вимог ст. 65 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до частини 2 статті 214 ЦПК України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Верховним Судом України висловлена правова позиція у справі № 163цс12 від 20.02.2013р, згідно якої необхідно доводити відповідними доказами, що отримані в борг грошові кошти були витрачені в інтересах сімї, а також наявність згоди у письмовій формі на укладення договору позики.

Під час судового засідання, позивач на запитання суду відповів, що хоча придбана квартира й оформлена на імя ОСОБА_2, фактичне її володіння та користування здійснював та продовжує здійснювати сам позивач (робив ремонт, сплачує за комунальні послуги, здає в оренду та інше). ОСОБА_2 участі у користуванні квартирою не приймає. Так само, ОСОБА_10 ніколи квартирою не користувалася та жодного разу у ній не перебувала.

Таким чином, оскільки позивач та його представник не довів факт отримання грошових коштів ОСОБА_2 за письмовою згодою ОСОБА_10, як його дружини, та в інтересах родини, то вимоги є такими, що не підлягають задоволенню в частині стягнення боргу із ОСОБА_3

При цьому суд приймає до уваги визнання відповідачем ОСОБА_2 факт отримання грошових коштів від позивача та визнання позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення суми безпідставно одержаних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 1212 ЦК України, ст. 65 СК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 209, 212-215, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення безпідставно одержаних коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 650 000, 00 грн. (один мільйон шістсот пятдесят тисяч гривень 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

15.07.2015