Ухвала суду № 47918263, 28.07.2015, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

__________________

Справа № 520/5214/15-ц

Провадження № 2/520/3105/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2015 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.

при секретарі Мельничуковській К.В., Зозулянському Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

до ОСОБА_3,

третя особа ОСОБА_4

про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання недійсним заповіту, визнання права на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, в якому з урахуванням уточнень просила суд встановити факт, що вона є троюрідною сестрою ОСОБА_5, померлої 23.04.2012року; визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_5, померлою 23.04.2012року на користь ОСОБА_3, посвідчений 27 березня 2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №1065; визнати за ОСОБА_2 право на п'яту чергу спадкування за законом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 посилається на те, що вона є троюрідною сестрою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 23.04.2012року та після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 у позові вказує, що вона є спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом та у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із відповідною заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачці було відмовлено, з тих підстав, що 27.03.2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було посвідчено заповіт на ім'я ОСОБА_3, реєстровий №1065, а також нотаріус звернув увагу ОСОБА_2 на відсутність документів, які підтверджували б факт родинних відносин із спадкодавцем.

Позивачка зазначає, що родинні відносини між нею та ОСОБА_5 можна прослідити починаючи з її діда та його рідного брата.

За твердженням позивачки, її дід ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були рідними братами.

ОСОБА_8 (двоюрідний дід позивачки) мав двох дітей: сина ОСОБА_9 та дочку ОСОБА_10, а дід позивачки ОСОБА_7 мав сина, ОСОБА_11, який доводився ОСОБА_9 та ОСОБА_12 двоюрідним братом.

ОСОБА_11 є батьком позивачки, яка після укладання шлюбу з ОСОБА_13 змінила своє прізвище на «Орловська».

ОСОБА_9, який доводився позивачці двоюрідним дядьком, мав дочку - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_14 (після одруження ОСОБА_12) також мала дочку -ОСОБА_15.

Таким чином, позивачка стверджує, що ОСОБА_5 та ОСОБА_15 є її троюрідними сестрами.

ОСОБА_2 посилається також на те, що на момент складання заповіту ОСОБА_5 була людиною похилого віку, тяжко хворіла, через що знаходилася в безпорадному стані, не мала змоги самостійно забезпечити умови свого життя, харчуватися, прибирати за собою та інше, за своїм станом здоров'я взагалі не розуміла значення своїх дій, потребувала постійного стороннього догляду, утримання, допомоги, в тому числі матеріальної, знаходилася на обліку в медичних закладах, а тому, на думку позивачки, не усвідомлювала значення своїх дій при підписанні заповіту.

Викладені обставини зумовили звернення ОСОБА_2 до суду із даним позовом.

У судовому засіданні 08.06.2015 року ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, однак у судові засідання 09.07.2015 року та 28.07.2015 року позивачка та її представник не зявилися, повідомлялися судом належним чином (а.с. 78, 94), тричі зверталися до суду із заявами про відкладення розгляду справи (а.с. 38, 39, 80, 83, 95). Протокольними ухвалами суду причини неявки позивачки та її представника у судові засідання були визнані неповажними, що відображено у журналах судових засідань.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі, зокрема, першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.

Як вбачається, з матеріалів справи, провадження у справі було відкрито 22.04.2015 року.

Неприбуття у судове засідання належним чином повідомленого позивача та його представника розцінюється судом як зловживання своїми процесуальними правами із наміром затягування розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 ще у 2012 році зверталася із аналогічним позовом до ОСОБА_3, справа перебувала в провадженні Київського районного суду м. Одеси майже три роки та ухвалою суду від 24.04.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 за її заявою було залишено без розгляду (а.с. 108).

У судовому засіданні представники відповідачки посилалися на те, що ОСОБА_3 з 2012 року не має можливості оформити свої спадкові права через існування судових справ за позовами ОСОБА_2, розгляд яких безпідставно затягується останньою.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги неприбуття у судове засідання належним чином повідомленої позивачки та її представника, з урахуванням положень ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 157 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивачки та її представника за наявними у ній матеріалами.

У судове засідання зявилися представники відповідачки ОСОБА_3, позов не визнали з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву, вказували на недоведеність позовних вимог, зокрема, відсутність належних доказів наявності факту споріднення між позивачкою ОСОБА_2 та померлою ОСОБА_5

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не зявилася, повідомлялася судом належним чином (а.с. 100).

Вислухавши пояснення представників відповідачки ОСОБА_3, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні 23.04.2012 року померла ОСОБА_5 (а.с. 6) та після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1.

27.03.2012 року було складено та нотаріально посвідчено заповіт, за яким ОСОБА_5 заповіла все своє майно, в тому числі і зазначену квартиру на користь ОСОБА_3 (а.с.3-5).

ОСОБА_2 03.05.2012 року нотаріально посвідчила заяву про прийняття спадщини (а.с. 2), однак, за її твердженням, у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачці було відмовлено, з підстав наявності заповіту на іншу особу, а також відсутності документів, які підтверджували б факт родинних відносин із спадкодавцем.

Ухвалою суду від 08.06.2015 року було задоволено заяву позивачки ОСОБА_2 про витребування доказів, зобовязано Головне управління юстиції в Одеській області, Державний архів Одеської області, філію Державного архіву Одеської області, архів відділу Державної реєстрації актів цивільного стану, відділ реєстрації актів цивільного стану Кодимського району Одеської області та архів Кодимського району Одеської області надіслати на адресу Київського районного суду м. Одеси протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали належним чином завірені копії:

- актового запису про народження та смерть ОСОБА_11, 27.07.1928року народження;

- актового запису про народження та смерть ОСОБА_7, приблизна дата народження 1903-1906рік;

- актового запису про народження та смерть ОСОБА_16, приблизна дата народження 1886рік;

- актового запису про народження та смерть ОСОБА_8, приблизна дата народження 1887рік;

- актового запису про народження та смерть ОСОБА_9, 12.12.1904року народження, помер 10.12.1980року.

На виконання вимог ухвали суду Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області надіслало суду копії актових записів про смерть ОСОБА_9, складеного 11.12.1980 року, ОСОБА_11, складеного 13.09.1998 року, та одночасно повідомило про відсутність актових записів про народження та смерть усіх інших осіб, при цьому перевірка проводилася по первинним та поновленим актовим записам територіальних управлінь юстиції м. Одеси та Одеської області. Увагу суду звернуто на строк зберігання книг державної реєстрації актів цивільного стану тривалістю 75 років (а.с. 87-90).

Згідно відповіді Архівного відділу Кодимської районної державної адміністрації Одеської області документи, на підставі яких можливе підтвердження необхідних відомостей до архівного відділу не надходили (а.с. 91).

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Кодимського районного управління юстиції в Одеській області повідомив, що за результатами перевірки актових записів по первинним та поновленим актовим записам відсутня витребувана судом інформація щодо вказаних осіб (а.с. 93).

Державний архів Одеської області листами № О-1475 та № О-1476 від 03.08.2012 року повідомив ОСОБА_2 про неможливість видати довідки про народження ОСОБА_11 та ОСОБА_9 у звязку із відсутністю таких відомостей (а.с. 81, 82).

На думку суду, у спірних правовідносинах родинні відносини можуть бути доведені доказами, які підтверджують наявність даного юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів РАЦСу про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; покази свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого з заявником (сусіди, куми, друзі, інші родичі і т.д.).

Наявні в матеріалах справи копії документів, в тому числі витребувана ухвалою суду інформація, не підтверджують факту родинних відносин позивачки ОСОБА_2 та померлої ОСОБА_5.

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь усправі.

В порушення вимог вказаної вище ст. 60 ЦПК України позивачка не надала суду належних доказів на підтвердження того факту, що вона є троюрідною сестрою ОСОБА_5

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, позовні вимоги в частині встановлення факту споріднення між позивачкою ОСОБА_2 та ОСОБА_5, як троюрідних сестер, є недоведеними, фактично є припущенням позивачки, а тому судом не задовольняються.

Інші позовні вимоги щодо визнання недійсними заповіту ОСОБА_5 та визнання за ОСОБА_2 права на п'яту чергу спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 є похідними від вимоги про встановлення факту споріднення цих осіб, а тому також не можуть бути задоволені судом.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України поняття „охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч.І ст.4 ЦПК України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції України, суспільним інтересам, справедливості, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У звязку із недоведеністю факту споріднення позивачки ОСОБА_2 та померлої ОСОБА_5, суд вважає, що за вимогами про визнання недійсним заповіту ОСОБА_2 є неналежним позивачем, оскільки оспорюваний заповіт жодним чином не порушує її прав та не стосується охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

З наведених вище підстав, недоведеності факту спорідненості та чинність заповіту, складеного на користь ОСОБА_3, суд не може визнати за ОСОБА_2 право на п'яту чергу спадкування за законом до майна померлої ОСОБА_5

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, у звязку із відмовою у задоволенні позову судові витрати ОСОБА_2 не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 88, 213, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання недійсним заповіту, визнання права на спадкування відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Петренко В. С.