Ухвала суду № 47914339, 28.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" липня 2015 р. м. Київ К/800/25553/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Клочкова І.С.від відповідача від третьої особиПіддубняк А.В. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства «Одеський морський торговельний порт»на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 10.04.2013та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2014у справі № 815/2093/13-аза позовомДержавного підприємства «Одеський морський торговельний порт»доПівденної митниці Міндоходівтретя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Сівей»провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Південної митниці, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Сівей», в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013 за № 22 на суму 165 402, 56 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні касаційної інстанції представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача (Південної митниці Міндоходів) його правонаступником - Одеською митницею ДФС.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання законодавства України з питань державної митної справи Державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт» на предмет своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів «судно морського типу танкер - бункеровщик «РУТА» та «судно морського типу танкер - бункеровщик «INZHENER VALCHUK» за митними деклараціями від 19.08.2011 №500040505/2011/000311, від 19.08.2011 № 500040505/2011/000312, за результатами якої складено акт перевірки №н0002/3/500000000/0001125666 від 01.02.2013;

- названим актом встановлено порушення позивачем ст.88, ст.206 Митного кодексу України;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013 № 22, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з ввізного мита на суму 165 702,56 грн. (з яких: 132 562,05 грн. - основний платіж та 33 140,51 грн. - штраф).

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що судно морського типу танкер-бункеровщик «РУТА» за договором бербоут-чартера КД 39 від 18.12.2001 та судно морського типу танкер-бункеровщик «INZHENER VALCHUK» за договором бербоут-чартера КД 7772 від 22.08.2005 були вивезені за митну територію України.

Митне оформлення товару «судно морського типу танкер-бункеровщик «РУТА» згідно митної декларації від 19.08.2011 №500040505/2011/000311 та митне оформлення товару «судно морського типу танкер-бункеровщик «INZHENER VALCHUK» згідно митної декларації від 19.08.2011 №500040505/2011/000312 було здійснено у режимі зворотного ввезення з повним умовним звільненням від оподаткування.

Відповідач вважає, що вказані морські транспортні засоби не входили до переліку товарів та транспортних засобів щодо яких надавалося умовне повне звільнення від оподаткування, визначене статтею 206 Митного кодексу України, а при їх зворотному ввезенні на митну територію України ввізне мито підлягало сплаті на загальних підставах, оскільки тимчасове вивезення морських транспортних суден здійснювалося на підставі договорів оренди-фрахту, а не як транспортних засобів у розумінні Додатку С до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік) та статті 206 Митного кодексу України від 11.07.2002.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій погодилися з доводами митного органу щодо наявності порушень позивачем, встановлених актом перевірки, та дійшли висновку, що дії відповідача були вчинені з дотриманням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України.

Суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Розглядаючи справу по суті, судами попередніх інстанцій не враховано, що спірні правовідносини щодо правильності справляння митних платежів при ввезенні товарів та щодо митного контролю після пропуску товарів у періоді, який підлягав перевірці, були врегульовані як Митним кодексом Країни від 13.03.2012 № 4495-VI (який набрав чинності з 01.01.2012), так і Митним кодексом України від 11.07.2002 № 92-IV.

За змістом п.35 ст.1 Митного кодексу України від 11.07.2002 пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Згідно п.19 ст.1 Митного кодексу України від 11.07.2002 митні процедури - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Таким чином, митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і які мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.

Відповідно до статті 88 Митного кодексу України від 11.07.2002 на декларанта покладено обов'язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

За змістом ч.16 ст.1 Митного кодексу України від 11.07.2002 митний режим - сукупність норм, встановлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

Згідно ст.78 Митного кодексу України від 11.07.2002 митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (ст.69 Митного кодексу України).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю контролюючими органами після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Вищенаведена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 04.07.2013 по справі №21-20213.

Відповідно до ст.204 Митного кодексу України від 11.07.2002 тимчасове ввезення (вивезення) - митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

Статтею 205 Митного кодексу України від 11.07.2002 встановлено, що переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) передбачає:

1) подання митному органу документів на такі товари з обґрунтуванням підстав їх тимчасового ввезення на митну територію України (вивезення за межі митної території України);

2) надання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), зобов'язання про їх зворотне вивезення (ввезення) у строки, що обумовлені метою тимчасового ввезення (вивезення), але не перевищують строків, встановлених цим Кодексом;

3) подання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), дозволу відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення (вивезення) товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законом.

За змістом ст.207 Митного кодексу України від 11.07.2002 рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення) приймається митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Митні органи не допускають товари до переміщення в режимі тимчасового ввезення (вивезення), якщо немає можливості встановити надійність їх ідентифікації, а також у разі відсутності гарантій їх повернення.

Однак, в силу наведених положень митного законодавства, чинного на момент здійснення відповідачем митних процедур, судами попередніх інстанцій при розгляді справи не встановлено фактичних обставин, якими можуть бути обумовлені підстави для проведення митним органом перевірки та визначення спірних сум грошових зобов'язань, а саме, - наявності у відповідача обґрунтованої підозри, що під час пропуску транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, зокрема, з підстав подання позивачем недостовірних відомостей.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору та вважати, що оскаржувані рішення винесені з дотриманням принципів законності та обґрунтованості у відповідності до приписів ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Південної митниці Міндоходів) його правонаступником - Одеською митницею ДФС.

2. Касаційну скаргу Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» задовольнити частково.

3. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний