Ухвала суду № 47913909, 30.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2015 року м. Київ К/800/15587/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Маслія В.І., Стрелець Т.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року

у справі № 820/18024/14

за позовом Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

до Державної фінансової інспекції в Харківській області

про скасування рішення частково

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2014 року Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна (далі - ХНУ ім. В.Н. Каразіна) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Харківській області (далі - Інспекція) про (з урахуванням уточнених позовних вимог) скасування частини пункту 2 вимоги від 25.04.2014 № 032-25/4615, в якому зазначено, що університетом недоотримано власних надходжень в результаті надання платної послуги з проживання в гуртожитках студмістечка за заниженою вартістю, порядок визначення якої передбачений законодавством, за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 в загальній сумі 1 771 734,80 грн., у зв'язку з чим забезпечити відшкодування винними особами шкоди, заподіяної університету, в порядку і розмірах, передбачених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ХНУ ім. В.Н. Каразіна оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про задоволення позову.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Інспекція просила залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України.

Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, Інспекцією проведено планову перевірку фінансово-господарської діяльності ХНУ ім. В.Н. Каразіна за період з 01.01.2012 по 28.02.2014, за результатами якої складено акт перевірки від 03.04.2014 №032-11/3.

25.04.2014 на підставі акта перевірки від 03.04.2014 №032-11/3 контролюючим органом винесено вимогу про усунення виявлених ревізією порушень №032-25/4615, пунктом 2 якої зазначено, що документальною ревізією також встановлено, що університетом недоотримано власних надходжень в результаті надання платної послуги з проживання в гуртожитках студмістечка за заниженою вартістю, порядок визначення якої передбачений законодавством, за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 в загальній сумі 1 771 734,80 грн., у зв'язку з чим забезпечити відшкодування винними особами шкоди, заподіяної університету, в порядку, передбаченому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зазначені відповідачем у пункті 2 вимоги підстави, а саме зобов'язання позивача забезпечити відшкодування винними особами шкоди, заподіяної університету, в порядку і розмірах, передбачених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України не суперечать вимогам чинного законодавства; оскаржувана частина пункту 2 вимоги про усунення виявлених ревізією порушень від 25.04.2014 №032-25/4615 не порушує охоронювані законом права та інтереси позивача.

Надаючи правову оцінку рішенням судів попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно), визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Тому цей позов про визнання протиправним та скасування оспорюваної частини пункту 2 вимоги від 25.04.2014 №032-25/4615 задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 15.04.2014 (№ 21-40а14), від 07.10.2014 (№ 21-368а14), від 10.02.2015 (№ 21-632а14).

Відповідно до положень частини першої статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, доводи касаційної скарги спростовуються вище переліченими нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

В.І. Маслій

(підпис)

Т.Г. Стрелець

Згідно з оригіналом Старший консультант І.О. Рідзевська