Ухвала суду № 47912896, 28.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 р. Справа № 814/2461/14

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Кокорєв В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Жук С.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2015 року по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2015 року відмовлено в задоволені адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2015 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.03.2013 у справі (2а/1416/252/13) за адміністративним позов ОСОБА_4 до ГУПФУ задоволено вимоги, зобов'язано Головне управляння Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_4 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, як особі, віднесеної до категорії 1, передбачену ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи « у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність , визначеного ч.1 ст. 28 « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 21.05.2011 по 22.07.2011, з урахуванням фактичних виплачених сум.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.06.2013 у адміністративній справі встановлено спосіб виконання рішення шляхом стягнення з боржника на користь ОСОБА_4 кошти в сумі, що нараховані боржником, а саме 1104,11 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року зазначену ухвалу від 11.06.2013 року залишено без змін.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17.06.2014 року за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про визнання незаконною та скасування постанови про визнання дій та постанови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, було задоволено частково.

23.07.2014 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Миколаївській області Куліченко Д.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 44104813 із виконання вищезазначеної постанови.

Вказану постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.03.2014 № 44104813 було оскаржено до Ленінського районного суду м. Миколаєва. Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ГУПФУ в Миколаївській області до УДВС ГУЮ у Миколаївській області про скасування постанови в задоволенні вимог відмовлено. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року постанову залишено без змін.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Постанова про відкриття виконавчого провадження була оскаржена позивачем, однак в задоволенні позову про скасування вказаної постанови було відмовлено.

Отже, посилання апелянта на те, що судове рішення мало б виконуватись органами державного казначейства є безпідставним, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження не скасована та у встановлений для добровільного виконання строк рішення виконано не було.

Відповідно до ч. 1ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, а також у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що державний виконавець не повинен був виносити постанову про стягнення виконавчого збору, оскільки йдеться про стягнення щомісячної виплати пенсії, яка є періодичним платежем.

Рішення про стягнення періодичних платежів можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі (ч. 3 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження).

У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається (ч. 4 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження).

З системного аналізу ст. 22, 25, 28 Закону України "Про виконавче провадження" можна зробити висновок, що виконавчий лист про стягнення періодичних платежів, це коли обов'язок боржника полягає у сплаті певних сум за певні проміжки часу, як-от певну суму аліментів за кожен місяць.

Пенсія дійсно є періодичним платежем, однак вимоги, що містяться у виконавчому листі про зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію є стягнення заборгованості однією сумою в 1104,11 грн., а не зобов'язанням по сплаті періодичних платежів, а тому не можна говорити про те, що державним виконавцем здійснювалось виконання за виконавчим листом про стягнення періодичних платежів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними у справі матеріалами та задоволенню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, - залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2015 року по справі № 814/2461/14, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя С.І. Жук