Постанова № 47912652, 30.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19259/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Кеда А.В.

пр-к позивача Філіппова О.Г.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення заборгованості -

ВСТАНОВИВ:

Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області звернулася в суд з позовом про стягнення з відповідача Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (з урахуванням зменшення позовних вимог) податкового боргу в розмірі 110 705 364,23 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на необґрунтованість вказаного рішення, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини справи, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що на час звернення позивача в суд з даним позовом за відповідачем обліковувалася податкова заборгованість у розмірі 110 705 364,23 грн., яка виникла внаслідок самостійно задекларованих платником податків грошових зобов'язань, які не було сплачено самостійно та після надіслання податкової вимоги:

- по Прилуцькому району: борг в розмірі 32 501 732,32 грн. за користування надрами для видобування нафти, борг в розмірі 68 352 913,67 грн. за користування надрами для видобування природного газу, борг в розмірі 3 698 751,46 грн. за користування надрами для видобування газового конденсату;

- по Ічнянському району: борг в розмірі 5 781 475,12 грн. за користування надрами для видобування нафти, борг в розмірі 370 491,66 грн. за користування надрами для видобування природного газу.

У зв'язку з викладеним Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області звернулась з даним позовом в суд.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходи з наявності у відповідача податкового боргу.

В апеляційній скарзі апелянт вказував на відсутність заборгованості, оскільки Державною фіскальною службою України прийняті рішення про розстрочення податкового боргу підприємством. Та крім того, вказував на те, що Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області не є належним позивачем в даній справі, оскільки питання стягнення податкового боргу належить до компетенції податкового органу за місцем реєстрації ПАТ «Укрнафта», а не місцем знаходження філії.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та фактам колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно п.п.14.1.153 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України слідує, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється ст. ст. 95 - 99 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Момент виникнення податкового боргу, відповідно до норм Податкового кодексу України, пов'язується виключно із закінченням строків для сплати податкового зобов'язання, визначеного платником податку самостійно або узгодженого податкового зобов'язання у випадку, коли таке податкове зобов'язання не сплачене та не оскаржене платником податку у встановлені Податкового кодексу України порядку та строки (п.п 14.1.175 п. 14.1. статті 14 Кодексу).

Податковий кодекс України містить спеціальні правила щодо застосування певних процедур під час стягнення коштів з рахунків платників податків та продажу їх майна, що перебуває у податковій заставі. Зокрема, відповідно до пункту 95.2. статті 95 Кодексу, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

У п. 95.4 ПК України передбачено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Таким чином, погашення податкового боргу платника податку здійснюється шляхом:

1) стягнення грошових коштів, які знаходять на його рахунках, за рішенням суду;

2) продажу його майна, що перебуває в податковій заставі, за рішенням суду про надання дозволу;

3) стягнення коштів за рахунок готівки за рішенням суду.

З огляду на це положення, звертаючись до суду, податковий орган повинен обов'язково зазначати джерело погашення податкового боргу: кошти, готівка чи майно платника податків, оскільки від цього залежить порядок реалізації повноважень, вид судового провадження та предмет доказування у справі.

Крім того, п. 95.3 ПК України зазначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що стягнення грошових коштів з рахунків платника податків, продаж майна такого платника, що перебуває в податковій заставі та стягнення коштів за рахунок готівки платника податків - заходи адміністрування податків та зборів, спрямовані на погашення податкового боргу, що вчиняються органами стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" перебуває на обліку як платник податків у Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центральному офісі з обслуговування великих платників.

Зареєстроване місцезнаходження суб'єкта господарювання - юридичної особи ПАТ "Укрнафта" є: м. Київ, пров. Несторівський, 3-5.

З відомостей ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб вбачається, що позивач є платником єдиного внеску, взятий на облік як платник єдиного внеску 31.03.1994 року у Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центральному офісі з обслуговування великих платників, тобто фактично зареєстрований за своїм місцезнаходженням - основним обліком.

Разом з тим, на обліку не за основним місцем обліку в Прилуцькій ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області та Ічнянському відділенню Прилуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області, як платники плати за користування надрами перебувають відповідні філії ПАТ «Укрнафта» .

Наразі, Прилуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на адресу відповідача направлено податкову вимогу від 01.09.2014 року №11216-25 про суму податкового боргу по Прилуцькій ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області в розмірі 26961023,95 грн. та податкову вимогу від 01.09.2014 року №124-17 про суму податкового боргу по Ічнянському відділенню Прилуцької ОДПІ в розмірі 2804498,73 грн..

Вимоги отримано відповідачем відповідно 04.09.2014 року та 05.09.2014 року.

Після спливу 60 днів з дня надіслання вимог та в зв'язку з непогашенням боргу Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області звернулася в суд з даним позовом, в якому зазначала про збільшення податкового боргу та просила стягнути з рахунків платника 141 461 918 грн.

Відповідно до пункту 15.1. ст. 15 Податкового кодексу, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Якщо відповідно до законодавства у платника податків, окрім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V Кодексу у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник ПДВ у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 розділу V Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Отже, місце реєстрації платника податку є тотожним місцю реєстрації юридичної особи.

У розумінні п. 263.11.1. ст. 263 Податкового кодексу України (в редакції чинній до 01.01.2015 року) платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин зобов'язаний подати за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, а при видобуванні вуглеводневої сировини, що дорівнює календарному місяцю, податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин до контролюючого органу, в тому числі, за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України.

Відповідно до п.257.3 ст.257 ПК України платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки, зокрема, з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин:

- за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України;

- за місцем обліку платника рентної плати у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Отже, місце обліку платника плати за користування надрами не може бути місцем реєстрації, у зв'язку з тим, що така реєстрація для плати за надра не передбачена діючим законодавством.

При цьому, колегія суддів також звертає увагу, що податковим кодексом України (зокрема ст.41) вирізняються поняття контролюючих органів та органів стягнення та розмежовуються їх повноваження.

Так, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи (п.41.1. ст.41 ПК України).

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень (п.41.2 ст.41 ПК України).

Відповідно до п. 91.1 ст.91 ПК України керівник контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.

Порядок призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до Порядку призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 578, до основних функцій та повноваження податкового керуючого віднесено, зокрема, заведення на кожного платника податків, який має податковий борг, справи, у якій у хронологічному порядку зберігаються всі документи, які стосуються здійснених заходів із погашення податкового боргу платника податків, надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги, розгляд звернення платника податків та підготовка документів для надання йому розстрочення (відстрочення) сплати грошових зобов'язань (податкового боргу), підготовка матеріалів для звернення до суду органом доходів і зборів щодо: стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків; стягнення згідно з рішенням суду коштів з банківських рахунків платників податків, що мають податковий борг.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

У разі, якщо після надіслання(вручення) податкової вимоги сума податкового зобов'язання змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається.

Податкова вимога також не надсилається платнику податків незалежно від того, з якого податку збільшився податковий борг - із того, який був зазначений у податковій вимозі, чи з іншого податку.

Зі змісту зазначеної правової норми, що кореспондується з положеннями ст. 95 ПК України, вбачається, що в разі непогашення добровільно податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, орган стягнення має право на погашення за рахунок коштів або майна платника податків всієї суми боргу, що виникла після надіслання податкової вимоги, тобто боргу перед бюджетом юридичної особи, а не її філій по окремих податках та зборах.

Реалізація таких повноважень, в зазначеному контексті, можлива лише централізовано з юридичної особи.

Отже, контролюючим органом, уповноваженим на стягнення податкового боргу з ПАТ «Укранафта» в даному випадку є Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Позивач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Таким чином, Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області є неналежним органом стягнення (позивачем) за вимогами про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» податкового боргу.

Вище зазначене свідчить про неправомірність звернення податкового органу до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» податкового боргу.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що твердження суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог є помилковими. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування оскаржуваної постанови та ухвалення нової.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 203, 205, 207, 254, 265 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2015 року - скасувати, та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 03.08.2015 р.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.