Ухвала суду № 47912518, 29.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 699/380/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Савранський О.А., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

29 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про визнання протиправним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про визнання протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні їй пенсії на пільгових умовах та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 травня 2015 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 видане 12.11.2012 року виконавчим комітетом Селищенською сільською радою Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, який мав статус військовослужбовця та учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році категорії 2, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (12).

Згідно довідки до акта огляду МСЕК № 085524 серії 10 ААБ ОСОБА_3 був інвалідом І групи «А» загального захворювання з 29.10.2012 року.

Архівною довідкою галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 03.12.2004 року № 10408 встановлено, що ОСОБА_3 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 12.11.1987 року по 22.01.1988 року, дні виїзду в зону №2 с. Оране за листопад з 20 числа по 30 число, за грудень з 01 числа по 17 число 1987 року.

Згідно записів військового квитка НОМЕР_1 ОСОБА_3 з 12.11.1987 року по 22.01.1988 року виконував роботи по ліквідації наслідків аварії в 30-ти кілометровій зоні Чорнобильської АЕС.

Експертним висновком, виданим 04.12.2012 року № 1533-2837 Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України, встановлено, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_3 пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС.

13.01.2015 року ОСОБА_2, звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області для призначення їй дострокової пенсії.

Листом від 23.03.2015 року № 1620/04 відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки чоловік позивача ОСОБА_3 не мав статусу військовослужбовця, а мав статус військовозобов'язаного, який перебував на військових зборах. Крім того, пенсійним органом зазначено, що згідно абз. 5 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон) на дружин померлих військовозобов'язаних учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які були призвані на спеціальні збори, не поширюється та згідно п.7-2 Прикінцевих положень Закону, згідно якого до 01.01.2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи.

Не погоджуючись із зазначеною відмовою позивач звернулась до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на призначення дострокової пенсії, оскільки таке право підтверджено відповідними доказами та відповідає нормам чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, в зв'язку з чим, позовні вимоги в частині нарахування підвищення до пенсії в подальшому задоволенню не підлягають, тому, як захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно із п. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які в добровільному порядку проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Крім того, відповідно до п. п. 1, 6 ст. 92 Конституції України, статті 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як спеціального закону, відповідно до якої дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, ч. З ст. 4, п. 2 ч. 1 ст.8 та п.п. 13, 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як загального закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, до приведення законодавства України у відповідність із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі 1-21/2005) який неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішенні Конституційного Суду України зазначалось, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

Згідно довідки від 24.03.2015 № 352 виданою виконкомом Селищенської сільської ради про те, що ОСОБА_2 до дня смерті чоловіка ОСОБА_3 проживала спільно з ним і знаходилась на його утриманні. Вдруге в шлюб не вступала.

Позивач має посвідчення дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 2, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, видане 24.12.2012 року Черкаською облдержадміністрацією за №508317 с (а.с.15).

Відповідно до правової норми, яка викладена в ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення», обов'язковою умовою для призначення дострокової пенсії за віком є наявність страхового стажу, зокрема, для жінок не менше 20 років.

Згідно із ст. 62 Закону 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015 зобов'язано ОСОБА_2 надати суду апеляційної інстанції копії трудової книжки, оскільки в матеріалах справи такі відсутні.

17.07.2015 на адресу Київського апеляційного адміністративного суду надійшло заперечення позивача (вх.22258), та додаток копія трудової книжки, відповідно до якої страховий стаж ОСОБА_2 становить 25 років 2 місяці 20 днів.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач відповідає всім вимогам ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для призначення дострокової пенсії за віком починаючи з 14.01.2015, а тому дії відповідача щодо відмови позивачу в призначенні вищезазначеної пенсії є протиправними.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області - залишити без задоволення, а постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 травня 2015 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.